Зона - Сторінка 4

Ет... Без бузи!.. Слухай, Антипе...

7

Євгенія Костівна, Кухман, потім Пуп, Шайба, Клим.

Євгенія Костівна. Це ж хуліганство! Безглуздя!

Кухман. Заспокойся, жено. Єгова просто п'яний!

Радобужний. Що трапилось?

Євгенія Костівна. Він повалив і потоптав мої квіти! Хотів бити піяніно.

Пуп. Геть болонок, квіточки, іконки! Протестую!

Євгенія Костівна (істерично). Хуліганство! Варварство!

Брус. Пупику! Не бузи хо.ч ти.

Євгенія Костівна. Мені оця квітка дорожча од всіх ваших революцій... Мені (цілує квітку і плаче) дорожче за все...

Кухман. Жено! Ти теж п'яна. Хо-хо...

Пуп. Брусе!.. Протестую! Товстозаде міщанство квітчає тепер життя, в бінокль на нас дивиться і присуд свій виносить..

Брус. Піди лишень та проспися.

Пуп. Підожди... Товстозаде міщанство, в голові сало, жере, плює і плодиться в республіках пролетаріяту... Йому на послугах наш радянський чиновник, наш бюрократ і навіть наша антирелігійна пропаганда...

Радобужний іде в другу кімнату.

Брус (затуляє йому рота). Ти п'яний, Пупе.

Євгенія Костівна. Зробили з життя казарму! З культури — насіння з балалайкою!

Пуп. Товстозаде міщанство заплювало революцію! Був Жовтень. Був ранок. На обріях у мареві дзеркали-лась комуна... А тепер? Квіточки, болонки, моди і поруч злидні, старці, купи гною? Зона! Порожньо і сифілістич-но в степах республік. (Сідає).

Брус іде в другу кімнату.

Клим. Бачу, що з школою не вийде діла.

Шайба (до Пупа). Ходімо додому.

Пуп. Зажди, Шайбо!.. Товариші! Пора засновувати комуністичні монастирі і скити, щоб боронитися од зони, щоб спокутувати гріхи...

Євгенія Костівна (йдучи). Давно пора.

Кухман. Геніяльна ідея! Хо-хо... Дозвольте спитати — монастирі? Окремо для жінок, окремо для чоловіків, чи мішані?

Пуп. Мовчи, черепе!

Шайба. Випили і гайда! Товаришу село! Беріть його під пахви... Товаришоньку...

Клим скидає свитину, простилає долі і лягає.

Ви ж це, землячок, що? Здрейфили?

Кухман. Хо-хо! У землячка хрущі над вишнями гудуть.

Пуп (сідає до Клима). Правильно. (Хапає Шайбу і валяє додолу). Дядьку Климе! Клим. Га?

Пуп. Нумо пісню! НашуІ

К л и м. А не виведуть... з хати?

Кухман. Товариші! Ваша диктатура! (Дає кожному по чарці вина). А ми буржуазія, у вас на послугах. Пуп. Черепе! Одійди! Ударю!

Клим (до Кухмана). А сукин же ти син, ваше благородіє, як я бачу!

Шайба. Протокольно — ми вже не люди, а свині! Ходімо додому, товаришочки, га? До мене ночувати, га?.. Будьмо свідомі...

Ідуть.

Кухман. Нарешті я бачу справжню змичку города з селом під партійним проводом. Ха-ха!

Біля дверей їх догнав старий.

Клим (гірко). Не вийшло наше діло.

8

Убігли Ніна і Радобужний. Радобужний (брутально). Самка ти! (Замірився). Н і н а. Не смійте!

Радобужний. Проститутка! (Вхопив пляшку, щоб ударити).

Ніна. Радобужний!.. Радобужний!.. Ви ж комуніст... Старий (голосно, грізно). Господи! Виведи мене звідси, із мурів оцих, із закуту виведи... і

9

ДІЯ ДРУГА

СЦЕНА 1 Увечері в Шайбиній хатинці.

1

В е к л а. Отак з тої пори без роботи сидить... Та якби ж сидів? Бігає десь, гасає день по день... А прийде — жерти давай! Та ще гостей усяких, таких же чортів, як і сам, прости господи, наводить.

Клим. Яжйе знав, що таке у вас...

Ш а й б а. По морді ляпаєш? Сукин ви син, протокольно й об'єктивно...

Пуп (вставши). Не бий її! Бий мене! (Підставляє щоку).

Радобужний ставить пляшку на стіл.

Пуп. Ой, багно ж, багно!.. (До Шайби). Удар мене, Шайбо...

Шайба. Отямтесь, товаришок!.. Нас і так бито було, а тепер ще й самі себе?

Пуп. Не хочеш... Так, отже, коли так!.. (Б'є себе по обличчі). Р-раз! Два!

10

Кухман, Євгенія Костівна, Брус, потім Скибкай Ірочка.

Євгенія Костівна. Ніно! Він тебе ударив? Панове? Пуп ударив Ніну... Ніна. Ні! Ні!..

Брус (важко, не поспішаючи, підходить до Рад об умного). Ти...

Ніна (стає між ними). Заспокойтеся, товариші... Нічого тут не трапилось! Це Радобужний іспита складав... на борця за новий побут...

Ширма

Be к л а. І сліпий побачить, як живемо!.. Нічого там! Не знав...

Клим (бере свою торбочку). Я б той... заплатив якого карбованця, коли ж вірите... витратився геть-чисто.

В е к л а. Не треба. Йдіть з богом і так. Бачте, до чого довели? За старого режиму ніколи в світі захожого чоловіка не вигнала б!

Клим (розгублено). То так!.. Ну, прощавайте! Спасибі за кватирю...

В е к л а. Ходіть з богом!

Клим. Я вже другим разом прийду чи приїду, то завезу вам хоч з пуд борошенця! (Йде).

Векла. Може б, той... Ранком пішли? Дощ надворі. Переночуйте!

Клим. Ні! Діло моє не крутиться, і вітру підходящого нема... Проживемо і без школи! Аби хліб був...

2

Входить Шайба. Шайба. Стоп, село! Куди?

Клим. Та той... у проходку трошки... Занудився в хаті...

Ш а й б а. У проходку з торбою? (Дивиться на Веклу).

Векла. Хай чоловік іде. Доки ж йому отут мучиться?

Шайба. Стоп, землячок. (До Векли). Це ти, дракони-хо, бюрократизм свій закрутила?

Векла. Жерти самим нічого.

Клим. Правда! Чого мені сидіти? Прощавайте!

Шайба. Сто-оп! (Притримує Клима). І ви, землячок, злякалися драконихи?

Векла. Чом не приймають до себе мужиків комуністи? По сто, по двісті батують... Веди до їх... Сам йди до їх.

Шайба. Га-га-гаІ Ге-ге-ге! Загеркала, як та гуска, з гнізда вставши...

Векла. Шовковії панчохи купують, а старцеві й копійки не дадуть.

Шайба. Га-га-га! Помовчи!

Векла. Бідному класу проповіді читають, а самі жеруть, п'ють, бахурують? Шайба. Помовчи! Ну й язичок!.. В е к л а. А як ми були у злиднях, то так і застрягли.

Шайба. Протокольно тобі український язичок!: (Клим іде). Куди, село? Школа буде наша! У мене такий характер, що раз узявся... (Ставить на стіл пляшку горілки). Ось! (До жінки). Бачиш? А оце бачищ? (Показує папірця). А оце? (Показує червінця). На!

Век л а. Терешо! Невже Кирюша наш прислав?

Шайба. Нікоторого Кирюші! Служби добивався. Завтра на роботу...

В е к л а. Та невже, Терешо?.. ,

Шайба. Тепер, Терешо?.. Протокольно, новий завод, одкривають! Сідайте, землячок! Веклушо! Дайош закусити! ( Векла йде в комірчину. Шум автомобіля.

От як, товаришу село. Тепер і, за вашу школу, без критики... Вип'ємо своєї трудової!

Клим. Ну, вже як подивлюся, на вас. Такий же ви. чоловік!.. Що равнодушний до всіх, а що приязний... Таких ще не бачив...

Входять Брус і Ніна.

Брус. Можна до вас од дощу? (Вдивляється). А-а... Знайомі наші?..

Шайба. Дивись!.. Можна. Заходьте...

Брус. Ми од дощу... їздили до нового заводу, та машина пристала. (Струшує воду). Заходьте, Ніно Костівно!..

Шайба. Сідайте!

Брус (до Клима). Ага, делегат? У справі школи?

Клим. Четвертий день отак, як бачите.

III а й б а. Треба допомогти землячкові!.. (До Ніни) Ваш чоловік цаца стає, мадамочко...

Брус. Миром поможемо. Я скажу на бюро партосе-редку. Ось що, товаришу... Можна у вас викрутити воду з одежі... і посушити...

III а й б а. А чому ж? І горілочка є... Риковочка, можна сказати.

Брус. Ніно... Ви скиньте дещо з себе. Ніна. Не треба непокоїти людей... І незручно... Шайба. Ми вийдемо в комірчину, мадамочко. Товаришу село! Ану, на хвилинку! Даймо дорогу женщині...

4

Входить Век л а, за нею вбігає дівчатко 5—6-ти років.

Шайба. Веклушо, людей дощем прибило. Мадамоч-:ка так зовсім розмокріли. Ніна. Не турбуйтеся! Шайба. Принеси чистеньке покривало! В е к л а. Покривало? Ти зду...

Шайба. Неси, Веклушо, неси!.. Ти дамочка і вони ;мадамочка, обоє, можна сказати, женського роду, і тут, протокольно, дощ...

Н і н а. А, спасибі. Не треба!

Шайба. Неси! Неси. (Векла йде).

Ніна. Яка гарненька дівчинка! (Присідає до дівчат-,ка). Милонько... (До Шайби). Онучка?

Шайба. Галя? Дитина... Протокольно — рідна дочка.

Ніна (здивовано). Дитина?.. Скільки ж вам год?

Шайба. П'ятдесят з гаком!

Н і н а. А Галі?

Шайба. П'ять з гаком!

5

Векла з покривалом.

Ніна. Боже! А скільки ж вашій жінці?

Шайба. Веклушо! Який тобі год? Тільки не бреши.

Векла. П'ятдесят узимку вийде.

Н і н а. І у вас ще діти?..

Векла. У мене їх восьмеро, а це дев'ята...

Шайба. Вишкребок! (Пестить Галю, ляпає долонею жінку). Вона у мене, можна сказати, як англійська фабрика! З повною нагрузкою працювала. На всі 100 процентів.

Ніна. Дев'ятеро? Як же ви з ними?..

Векла. З ними нічого, а от без них... Повиростали, порозлазились, а серце болить.

Шайба. Це протокольно так!.. Була ціла копиця, можна сказати, а тепер... Танька одна на втіху зосталася... Ну, ходімо! (Бере зі столу пляшку). Сушіться!.. Тю... А горілку забрав. (Кладе пляшку на стіл).

Клим, Векла, дівчатко і Шайба виходять.

Ніна. Брусе! Які вони симпатичні, теплі...

Брус. Не бузять. Просто живуть... Роздягнися, Ніна, а то застудишся.

Ніна (запинає себе покривалом). На! Держи!

Б р у с. Не треба. Сюди ніхто не ввійде!

Ніна. Держи, будь ласка, і не дивись. (Скидає плаття і викручує воду). Не дивись. (Цілує). Я мокра і не хочу, щоб ти бачив мене таку...

Брус (заглядає). Давай я... крутну!

Н і н а. Не треба, милий!

Брус. Крутну тебе! Висушу! Га?

Ніна. Брусику! Не треба тут!

Брус. П'яний я од тебе! І все чую співи якісь... Як на паску колись.

Ніна (виходить). Ну от... Я не така вже мокра й слизька. (Кидається до вікна). А дощ? Чуєш, Брусе? Чуєш (спиняє Бруса, напружено вслухається). Дощ! Це ж він гнався за нами степом? А тепер під вікном, чуєш? Немов сотнями пальчиків стукотить тихенько, боязко, а ось... затарабанив нахабно, весело. (Жагуче цілує Бруса). Співають дерева. Чуєш? (Одгортає Бруса). Під вікнами хлюпотить... немов там діти... кашку їдять, плямкають і разом плачуть...

Брус (сміючись, цілує її). Дурна ти, Нінушко!

Ніна. Зроби з мене бабу, Брусе!.. Щоб я плодила дітей, годувала, няньчила, жито жала... Щоб була, як оця Веклуша... З Радобужним жила—три аборти!.. Вишкребла!..

Б р у с. Не згадуй!

Ніна. А знаєш?.. То він візником їхав за нами! Він десь тут... Чує моє серце!.. Брус. Не вигадуй.

Ніна. Милий, їдьмо на село! В степах житимем! Я все,, все робитиму. Бабою твоєю буду. Брус. Ніно! Я з робітників...

Ніна. На село. Подалі в глуш. Щоб він не знав, де ми... Я почуваю... Брус. Що?

Ніна. Що Радобужний здуріє без мого тіла... Розумієш? Без мого тіла! Він кинеться на мене! На тебе! Боюся! (Тулиться до нього).

Брус. Сьогодні на бюро партосередку... Там свої хлопці сидять...

Ніна. Що? Що?

Брус. За директивою парткому треба на село когось послати, на роботу.