Алкеста - Сторінка 5
- Евріпід -
Не один же приятель
У тебе в Ферах. Не нагадуй бід моїх. [57]
Чи ж я від сліз би втримавсь, її маючи
Перед очима? Ні. Страждань стражденному
Не додавай. Нещастя, бачиш, гне мене.
Та й де ж у домі, молодій, тулитися?
Що молода — з постави бачу, з одягу.
1070] Чи між чоловіками, юнка, житиме?
Та чи зуміла б, серед них буваючи,
Плекати цноту? Юнака — не стримати.
Це ж про твою, Геракле, справу мова йде.
А чи покій дружини відпустити їй?..
Та як в Алкести ложе я слугу вкладу?
Ганьба подвійна буде: говоритимуть,
Що я, дружину-рятівницю зрадивши,
Спішу ділити ложе із молодшою;
Ну, а покійна? Чи ж не їй насамперед —
1080] Моя турбота й шана? При тобі кажу,
Хто б не була ти, жінко. Так-бо схожа ти
На вмерлу, на Алкесту, з виду, з постаті!
(До Геракла).
О горе! Забери з-перед очей моїх
Цю жінку! Хто вже вбитий — не вбивай того!
Дивлюсь на неї — а жона ввижається.
1 серце рветься, і з очей потоками
Струмлять пекучі сльози. Ох, біда мені!
Тяжкої втрати гіркість чую наново…
ПРОВІДНИК ХОРУ
Такій-от долі справді не позаздрити,
1090] Та вже як бог дає щось — брати мусимо.
ГЕРАКЛ
Якби ж то міць у мене аж така була,
Щоб міг Алкесту, прислужившись другові,
З осель сумних до сонця нині вивести!
АДМЕТ
Бажання, вірю, щире, — нездійсненне лиш,
Бо хто помер, той сонця вже не зрітиме.
ГЕРАКЛ
Тому, як тужиш, то і в тузі міру май.
АДМЕТ
Повчати легше, ніж біді зарадити.
ГЕРАКЛ
А що ж то з того, як весь вік ридатимеш?
АДМЕТ
Нічого, звісно. Та люблю — й сльоза бринить. [58]
ГЕРАКЛ
1100] Так-так… Любити мертву — значить плакати.
АДМЕТ
Пропав я! Що й казати?.. Тут і слів нема.
ГЕРАКЛ
Дружину вірну втратив. Хто ж перечив би?
АДМЕТ
А водночас із нею — до життя снагу.
ГЕРАКЛ
Ще свіжа рана. З часом — зарубцюється.
АДМЕТ
Хіба що час до смерті ти прирівнюєш.
ГЕРАКЛ
Тебе вспокоїть інша… Буде шлюб новий…
АДМЕТ
Замовч! Таке почути! Ще й із уст твоїх!..
ГЕРАКЛ
То як-то? Шлюбне ложе пустуватиме?
АДМЕТ
Не ляже побіч мене ні одна з жінок.
ГЕРАКЛ
1110] Гадаєш, ти покійній допоможеш тим?
АДМЕТ
Де б не була дружина — поважати слід.
ГЕРАКЛ
Хвалю, хвалю. Та, бачу, не з розумних ти.
АДМЕТ
Зви дурнем; нареченим — не назвеш зате.
ГЕРАКЛ
Така подружня вірність гідна подиву.
АДМЕТ
Помру — та їй не зраджу, хоч покійна вже.
ГЕРАКЛ
Бери ж і в благородний дім веди її.
АДМЕТ
О ні! Благаю Зевсом; він же — батько твій. [59]
ГЕРАКЛ
За свій непослух гірко будеш каятись.
АДМЕТ
Послухаюсь, то душу біль з'їдатиме.
ГЕРАКЛ
1120] І все ж мені довірся — не жалітимеш.
АДМЕТ
Якби ж ти на тих іграх не здобув її!..
ГЕРАКЛ
Та переміг і ти в них — не лиш я один.
АДМЕТ
Це так. Але ця жінка хай іде звідсіль.
ГЕРАКЛ
Нехай іде, як треба. Та чи треба, зваж.
АДМЕТ
Усе я зважив: треба. Не гнівись лишень.
ГЕРАКЛ
Але ж і в мене є підстава впертим буть.
АДМЕТ
Ну, що ж. Хоч як нерадо — уступлю тобі.
ГЕРАКЛ
В свій час мене похвалиш. Довіряй лише.
АДМЕТ
(до слуг)
Ведіть її в покої. Що ж тут діяти?..
ГЕРАКЛ
1130] А я б, Адмете, слугам не вручав її.
АДМЕТ
Тоді, якщо бажаєш, можеш сам вести.
ГЕРАКЛ
Її ж тобі вручив я, а не ще комусь.
АДМЕТ
Хай входить. А за руку — не візьму-таки.
ГЕРАКЛ
Цю жінку лиш твоїй правиці ввірив я.
АДМЕТ
Насильство чиниш наді мною, владарю. [60]
ГЕРАКЛ
Подай же гості руку. Ну, сміливіше!..
АДМЕТ
(подаючи руку)
Та подаю вже… Мов Горгоні шию тну…
ГЕРАКЛ
Подав?
АДМЕТ
Таж бачиш…
ГЕРАКЛ
(знімаючи покривало)
Отже, бережи її,
А Зевсового сина вдячним гостем ти
1140] Назвеш тепер. Поглянь же: не така хіба
Жона твоя? Всміхнися ж. І біду забудь.
АДМЕТ
Боги! Що мовить маю?.. Диво дивнеє…
Дружину бачу… Люди добрі!.. Ось вона!
Чи сном солодким бавить божество якесь?
ГЕРАКЛ
Не сон — Алкесту бачиш ти, жону свою.
АДМЕТ
А, може, це з Аїду тінь надлинула?
ГЕРАКЛ
Твій гість, Адмете, тіней не спроваджує.
АДМЕТ
То я дружину бачу… похоронену?..
ГЕРАКЛ
Авжеж. Я розумію, друже, подив твій.
АДМЕТ
1150] Торкнусь… живої?.. Поведу з живою річ?
ГЕРАКЛ
Та й інше все, що хочеш. Це ж твоя жона.
АДМЕТ
(обнімаючи Алкесту)
О стан, о лиця жінки найлюбішої!..
Чи міг я сподіватись, що побачу вас?
ГЕРАКЛ
А бачиш… Лиш на небі щоб не заздрив хтось. [61]
АД МЕТ
Хоробрий сину Зевса світовладного!
Щасти тобі! Хай Батько береже тебе!
Плече лиш ти підставив, як мій дім валивсь.
А як її до сонця з пітьми вивів ти?
ГЕРАКЛ
Я став до бою з найгрізнішим демоном.
АДМЕТ
1160] Із Танатосом, тобто. Де ж ти стрів його?
ГЕРАКЛ
Схопив обіруч — біля гробівця стеріг.
АДМЕТ
Чому ж вона все мовчки, мов німа, стоїть?
ГЕРАКЛ
Не вчуєш — бо не можна — слова з уст її,
Аж від посвяти божествам безсонячним
Очиститься, аж втретє ранок вигулькне.
Веди ж її, Адмете; і, як чесний муж,
Гостей і далі так шануй, а поки що —
Прощай! Мене жде діло: для володаря —
Стенела сина — мушу потрудитися.
АДМЕТ
1170] Лишися з нами! В нашім домі гостем будь!
ГЕРАКЛ
Колись ще буду. Нині — треба квапитись.
АДМЕТ
Щасливо! Завітай же, повертаючись!
Геракл відходить.
Велю і горожанам, і країні всій
Цю радість гучно вшанувати хорами,
А всеблаженним — тучні жертви спалювать,
Бо знов життя безжурне посміхнулось нам.
Щасливий я! — кажу це, не приховую.
ХОР
(покидаючи орхестру вслід за Алкестою і Адметом)
Усіляке трапляється з волі богів:
Чого зовсім не ждали, — збувається те;
1180] В чому певні були ми, — йде прахом не раз.
Неймовірному — шлях одкрива божество,
Як цієї ось дії розв'язка. [62]
КОМЕНТАРІ
Коментарі йдуть відповідно до номерів рядків у кожній трагедії, зазначених перед цитованим словом або фразою
4. Асклепія… вдарив пломенем. — Всевладний Зевс убив Асклепія за те, що той намагався оживляти мертвих. Асюїепіади (р. 989) — шанувальники Асклепія, лікарі.
11. Мойри — дочки Зевса й Феміди (див. прим, до "Медеї", р. 168): Клото (Прядильниця) пряла нитку життя, Лахесіс (Дарувальниця) керувала долею людини, Атропа (Невідворотна/ перетинала нитку.
22…— не хотів би заплямитися… — Контакт із мерцем віддавна вважався скверною, про що — далі, рр. 99-101.
24. Танатос — бог смерті. В уявленні давніх греків — одягнений у темне, з темним заростом чоловік; за плечима в нього великі чорні крила, у руці — меч.
36. Пелія доньку… — тобто Алкесту.
66. Велінням Еврістея… посланий… — Володар Тірінфу та Мікен Еврістей наказав Гераклові звершити дванадцять подвигів; мова йде про дев'ятий подвиг — над царем Діомедом, що кидав чужоземців на поживу людожерним кобилам; про це — далі, р. 501.
90. Пеан — "цілитель", "рятівник", одне з прізвищ Аполлона (Феба), якому приписували також дар виліковувати хвороби.
103…волосся пучка. — Відомим був звичай складати на могилу пучок волосся — жертву для покійного. Тут — єдина згадка про те, що волосся підвішували й при вході в дім, де лежить померлий.
115-117. В Лікії край… — Серед багатьох інших храмів Аполлона відомим був його храм у Лікії (Мала Азія); в Лівії (Півн. Африка) була святиня найвищого єгипетського божества — сонячного Амона; греки прирівнювали його до Зевса.
124. Син Аполлона — Асклепій.
132. Володар — Адмет.
164. Боіине-опікунко— Перед домашнім вогнищем були статуї богів, що опікувались домом; йдеться, очевидно, про Гестію, що берегла домашнє вогнище.
173. Вінчала миртом. — Мирт як посвячена підземним богам рослина вживався при похоронних обрядах; йому приписували очищувальні властивості.
368. Дочка Деметри — Персефона (Кора), яку викрав бог підземного світу Аїд.
442…дванадцять місяців… — В Афінах жалоба по батьках тривала звичайно лише протягом місяця.
460. Кпнейський місяць — серпень — вересень, коли у Спарті дев'ятиденним святом ушановували Аполлона Карнейського.
469. Кокіт — ріка в підземному світі мертвих.
503. В край бістонський… — Мається на увазі фракійське плем'я бістонів, яким правив Діомед.
520-521. Лікаон, Кікн — сини бога війни Ареса (Арея); див. прим, до "Геракла", рр. 396–397.
527. Вт'шшйся, Зевса і Персея пагоне! — Геракл, за міфологічною генеалогією, — правнук Персея, що був сином Зевса і Данаї.
[435]
528. / ти втішайся… — В оригіналі: "Радій!" Давні греки при зустрічі й прощанні бажали радості; далі (р. 529) неперекладна гра слів: "Та рад би…" — Адмет боїться натякнути на свій смуток.
577…пригощав мене… — Йдеться про давній звичай гостинності (т. зв. "проксенія"), яким Адмет був зв'язаний з Гераклом (див. також прим, до "Медеї", р. 613).
597. Офріс — гора у Фессалії (північно-східна частина Еллади); Бебіда (р. 605) — озеро там же.
609-611…де яайс… молоське небо… й… до Лелія… — тобто від західних меж, де живе плем'я молосів, до Пелія (Пеліона), славного корабельним лісом гірського хребта на сході Фессалії.
861…кров жертовну п'є… — Танатос, як і всі, хто пов'язаний з підземним світом, живиться кров'ю зарізаних на могилі жертв (пор. "Одіссея", XI, р. 23 і наст.).
924-931. Йдеться, можливо, про Анаксагора, в якого помер син-одинак: філософ, кажуть, стійко переніс горе, мовивши: "Я знав, що народив його смертним".
986-987…таблиці Із словами Орфея… — Традиція пов'язувала з легендарним співцем із Фракії Орфеєм усю сукупність філософських, етичних та медичних настанов.
999. Халіби — міфічне плем'я ковалів, що за уявленнями стародавніх селилось у Південному Причорномор'ї.
1008–1009…безсмертних діти В… імлі тонули. — Натяк на Асклепія, якого Зевс убив блискавицею.
У тебе в Ферах. Не нагадуй бід моїх. [57]
Чи ж я від сліз би втримавсь, її маючи
Перед очима? Ні. Страждань стражденному
Не додавай. Нещастя, бачиш, гне мене.
Та й де ж у домі, молодій, тулитися?
Що молода — з постави бачу, з одягу.
1070] Чи між чоловіками, юнка, житиме?
Та чи зуміла б, серед них буваючи,
Плекати цноту? Юнака — не стримати.
Це ж про твою, Геракле, справу мова йде.
А чи покій дружини відпустити їй?..
Та як в Алкести ложе я слугу вкладу?
Ганьба подвійна буде: говоритимуть,
Що я, дружину-рятівницю зрадивши,
Спішу ділити ложе із молодшою;
Ну, а покійна? Чи ж не їй насамперед —
1080] Моя турбота й шана? При тобі кажу,
Хто б не була ти, жінко. Так-бо схожа ти
На вмерлу, на Алкесту, з виду, з постаті!
(До Геракла).
О горе! Забери з-перед очей моїх
Цю жінку! Хто вже вбитий — не вбивай того!
Дивлюсь на неї — а жона ввижається.
1 серце рветься, і з очей потоками
Струмлять пекучі сльози. Ох, біда мені!
Тяжкої втрати гіркість чую наново…
ПРОВІДНИК ХОРУ
Такій-от долі справді не позаздрити,
1090] Та вже як бог дає щось — брати мусимо.
ГЕРАКЛ
Якби ж то міць у мене аж така була,
Щоб міг Алкесту, прислужившись другові,
З осель сумних до сонця нині вивести!
АДМЕТ
Бажання, вірю, щире, — нездійсненне лиш,
Бо хто помер, той сонця вже не зрітиме.
ГЕРАКЛ
Тому, як тужиш, то і в тузі міру май.
АДМЕТ
Повчати легше, ніж біді зарадити.
ГЕРАКЛ
А що ж то з того, як весь вік ридатимеш?
АДМЕТ
Нічого, звісно. Та люблю — й сльоза бринить. [58]
ГЕРАКЛ
1100] Так-так… Любити мертву — значить плакати.
АДМЕТ
Пропав я! Що й казати?.. Тут і слів нема.
ГЕРАКЛ
Дружину вірну втратив. Хто ж перечив би?
АДМЕТ
А водночас із нею — до життя снагу.
ГЕРАКЛ
Ще свіжа рана. З часом — зарубцюється.
АДМЕТ
Хіба що час до смерті ти прирівнюєш.
ГЕРАКЛ
Тебе вспокоїть інша… Буде шлюб новий…
АДМЕТ
Замовч! Таке почути! Ще й із уст твоїх!..
ГЕРАКЛ
То як-то? Шлюбне ложе пустуватиме?
АДМЕТ
Не ляже побіч мене ні одна з жінок.
ГЕРАКЛ
1110] Гадаєш, ти покійній допоможеш тим?
АДМЕТ
Де б не була дружина — поважати слід.
ГЕРАКЛ
Хвалю, хвалю. Та, бачу, не з розумних ти.
АДМЕТ
Зви дурнем; нареченим — не назвеш зате.
ГЕРАКЛ
Така подружня вірність гідна подиву.
АДМЕТ
Помру — та їй не зраджу, хоч покійна вже.
ГЕРАКЛ
Бери ж і в благородний дім веди її.
АДМЕТ
О ні! Благаю Зевсом; він же — батько твій. [59]
ГЕРАКЛ
За свій непослух гірко будеш каятись.
АДМЕТ
Послухаюсь, то душу біль з'їдатиме.
ГЕРАКЛ
1120] І все ж мені довірся — не жалітимеш.
АДМЕТ
Якби ж ти на тих іграх не здобув її!..
ГЕРАКЛ
Та переміг і ти в них — не лиш я один.
АДМЕТ
Це так. Але ця жінка хай іде звідсіль.
ГЕРАКЛ
Нехай іде, як треба. Та чи треба, зваж.
АДМЕТ
Усе я зважив: треба. Не гнівись лишень.
ГЕРАКЛ
Але ж і в мене є підстава впертим буть.
АДМЕТ
Ну, що ж. Хоч як нерадо — уступлю тобі.
ГЕРАКЛ
В свій час мене похвалиш. Довіряй лише.
АДМЕТ
(до слуг)
Ведіть її в покої. Що ж тут діяти?..
ГЕРАКЛ
1130] А я б, Адмете, слугам не вручав її.
АДМЕТ
Тоді, якщо бажаєш, можеш сам вести.
ГЕРАКЛ
Її ж тобі вручив я, а не ще комусь.
АДМЕТ
Хай входить. А за руку — не візьму-таки.
ГЕРАКЛ
Цю жінку лиш твоїй правиці ввірив я.
АДМЕТ
Насильство чиниш наді мною, владарю. [60]
ГЕРАКЛ
Подай же гості руку. Ну, сміливіше!..
АДМЕТ
(подаючи руку)
Та подаю вже… Мов Горгоні шию тну…
ГЕРАКЛ
Подав?
АДМЕТ
Таж бачиш…
ГЕРАКЛ
(знімаючи покривало)
Отже, бережи її,
А Зевсового сина вдячним гостем ти
1140] Назвеш тепер. Поглянь же: не така хіба
Жона твоя? Всміхнися ж. І біду забудь.
АДМЕТ
Боги! Що мовить маю?.. Диво дивнеє…
Дружину бачу… Люди добрі!.. Ось вона!
Чи сном солодким бавить божество якесь?
ГЕРАКЛ
Не сон — Алкесту бачиш ти, жону свою.
АДМЕТ
А, може, це з Аїду тінь надлинула?
ГЕРАКЛ
Твій гість, Адмете, тіней не спроваджує.
АДМЕТ
То я дружину бачу… похоронену?..
ГЕРАКЛ
Авжеж. Я розумію, друже, подив твій.
АДМЕТ
1150] Торкнусь… живої?.. Поведу з живою річ?
ГЕРАКЛ
Та й інше все, що хочеш. Це ж твоя жона.
АДМЕТ
(обнімаючи Алкесту)
О стан, о лиця жінки найлюбішої!..
Чи міг я сподіватись, що побачу вас?
ГЕРАКЛ
А бачиш… Лиш на небі щоб не заздрив хтось. [61]
АД МЕТ
Хоробрий сину Зевса світовладного!
Щасти тобі! Хай Батько береже тебе!
Плече лиш ти підставив, як мій дім валивсь.
А як її до сонця з пітьми вивів ти?
ГЕРАКЛ
Я став до бою з найгрізнішим демоном.
АДМЕТ
1160] Із Танатосом, тобто. Де ж ти стрів його?
ГЕРАКЛ
Схопив обіруч — біля гробівця стеріг.
АДМЕТ
Чому ж вона все мовчки, мов німа, стоїть?
ГЕРАКЛ
Не вчуєш — бо не можна — слова з уст її,
Аж від посвяти божествам безсонячним
Очиститься, аж втретє ранок вигулькне.
Веди ж її, Адмете; і, як чесний муж,
Гостей і далі так шануй, а поки що —
Прощай! Мене жде діло: для володаря —
Стенела сина — мушу потрудитися.
АДМЕТ
1170] Лишися з нами! В нашім домі гостем будь!
ГЕРАКЛ
Колись ще буду. Нині — треба квапитись.
АДМЕТ
Щасливо! Завітай же, повертаючись!
Геракл відходить.
Велю і горожанам, і країні всій
Цю радість гучно вшанувати хорами,
А всеблаженним — тучні жертви спалювать,
Бо знов життя безжурне посміхнулось нам.
Щасливий я! — кажу це, не приховую.
ХОР
(покидаючи орхестру вслід за Алкестою і Адметом)
Усіляке трапляється з волі богів:
Чого зовсім не ждали, — збувається те;
1180] В чому певні були ми, — йде прахом не раз.
Неймовірному — шлях одкрива божество,
Як цієї ось дії розв'язка. [62]
КОМЕНТАРІ
Коментарі йдуть відповідно до номерів рядків у кожній трагедії, зазначених перед цитованим словом або фразою
4. Асклепія… вдарив пломенем. — Всевладний Зевс убив Асклепія за те, що той намагався оживляти мертвих. Асюїепіади (р. 989) — шанувальники Асклепія, лікарі.
11. Мойри — дочки Зевса й Феміди (див. прим, до "Медеї", р. 168): Клото (Прядильниця) пряла нитку життя, Лахесіс (Дарувальниця) керувала долею людини, Атропа (Невідворотна/ перетинала нитку.
22…— не хотів би заплямитися… — Контакт із мерцем віддавна вважався скверною, про що — далі, рр. 99-101.
24. Танатос — бог смерті. В уявленні давніх греків — одягнений у темне, з темним заростом чоловік; за плечима в нього великі чорні крила, у руці — меч.
36. Пелія доньку… — тобто Алкесту.
66. Велінням Еврістея… посланий… — Володар Тірінфу та Мікен Еврістей наказав Гераклові звершити дванадцять подвигів; мова йде про дев'ятий подвиг — над царем Діомедом, що кидав чужоземців на поживу людожерним кобилам; про це — далі, р. 501.
90. Пеан — "цілитель", "рятівник", одне з прізвищ Аполлона (Феба), якому приписували також дар виліковувати хвороби.
103…волосся пучка. — Відомим був звичай складати на могилу пучок волосся — жертву для покійного. Тут — єдина згадка про те, що волосся підвішували й при вході в дім, де лежить померлий.
115-117. В Лікії край… — Серед багатьох інших храмів Аполлона відомим був його храм у Лікії (Мала Азія); в Лівії (Півн. Африка) була святиня найвищого єгипетського божества — сонячного Амона; греки прирівнювали його до Зевса.
124. Син Аполлона — Асклепій.
132. Володар — Адмет.
164. Боіине-опікунко— Перед домашнім вогнищем були статуї богів, що опікувались домом; йдеться, очевидно, про Гестію, що берегла домашнє вогнище.
173. Вінчала миртом. — Мирт як посвячена підземним богам рослина вживався при похоронних обрядах; йому приписували очищувальні властивості.
368. Дочка Деметри — Персефона (Кора), яку викрав бог підземного світу Аїд.
442…дванадцять місяців… — В Афінах жалоба по батьках тривала звичайно лише протягом місяця.
460. Кпнейський місяць — серпень — вересень, коли у Спарті дев'ятиденним святом ушановували Аполлона Карнейського.
469. Кокіт — ріка в підземному світі мертвих.
503. В край бістонський… — Мається на увазі фракійське плем'я бістонів, яким правив Діомед.
520-521. Лікаон, Кікн — сини бога війни Ареса (Арея); див. прим, до "Геракла", рр. 396–397.
527. Вт'шшйся, Зевса і Персея пагоне! — Геракл, за міфологічною генеалогією, — правнук Персея, що був сином Зевса і Данаї.
[435]
528. / ти втішайся… — В оригіналі: "Радій!" Давні греки при зустрічі й прощанні бажали радості; далі (р. 529) неперекладна гра слів: "Та рад би…" — Адмет боїться натякнути на свій смуток.
577…пригощав мене… — Йдеться про давній звичай гостинності (т. зв. "проксенія"), яким Адмет був зв'язаний з Гераклом (див. також прим, до "Медеї", р. 613).
597. Офріс — гора у Фессалії (північно-східна частина Еллади); Бебіда (р. 605) — озеро там же.
609-611…де яайс… молоське небо… й… до Лелія… — тобто від західних меж, де живе плем'я молосів, до Пелія (Пеліона), славного корабельним лісом гірського хребта на сході Фессалії.
861…кров жертовну п'є… — Танатос, як і всі, хто пов'язаний з підземним світом, живиться кров'ю зарізаних на могилі жертв (пор. "Одіссея", XI, р. 23 і наст.).
924-931. Йдеться, можливо, про Анаксагора, в якого помер син-одинак: філософ, кажуть, стійко переніс горе, мовивши: "Я знав, що народив його смертним".
986-987…таблиці Із словами Орфея… — Традиція пов'язувала з легендарним співцем із Фракії Орфеєм усю сукупність філософських, етичних та медичних настанов.
999. Халіби — міфічне плем'я ковалів, що за уявленнями стародавніх селилось у Південному Причорномор'ї.
1008–1009…безсмертних діти В… імлі тонули. — Натяк на Асклепія, якого Зевс убив блискавицею.