Багато галасу з нічого - Сторінка 3

А що мені з ним робити? Одягнути на нього свою сукню і зробити своєю покоївкою? У кого є борода, той вже не юнак; у кого її нема, той ще не чоловік. Якщо він вже не юнак, він для мене не годиться; якщо він ще не чоловік, я не підхожу йому. Ні, краще наймусь до якогось бородатого власника звіринця і буду водити його мавп у пекло.
Л е о н а т о. Чудово! Так ти охочіше підеш у пекло?
Б е а т р і ч е. Ні, тільки до воріт, дядечко! Там зустріне мене старий рогоносець Сатана і скаже: "Йди на небеса, Беатріче, йди на небеса! Тут не місце дівицям". Тоді я віддам йому мавп, а сама – на небо, до святого Петра. Він укаже мені, де сидять холостяки і весело ми заживемо.
А н т о н і о (до Геро). А ти, племіннице, сподіваюсь, будеш слухатися батька?
Б е а т р і ч е. О, звичайно. Сестриця вважатиме своїм обов'язком присісти і сказати: "Як ви бажаєте, татечко!" — Але дивись, сестричко, хай це буде гарний молодець, інакше раджу присісти ще раз і сказати: "Як я бажаю, татечко!"
Л е о н а т о. Добре-добре, племіннице. Втім, я не втрачаю надії колись побачити тебе заміжньою.
Б е а т р і ч е. Коли Бог створить чоловіка не із землі. Чи не образливо думати, що тобою буде помикати шматок глини? Звітувати за свої вчинки грудці землі? Ні, дядечко, я цього не бажаю. Всі чоловіки мені брати по Адаму, а виходити заміж за родича я вважаю гріхом.
Л е о н а т о. Не забудь, Геро, про що я тобі казав: якщо принц буде просити твоєї згоди, ти знаєш, що йому відповісти.

Б е а т р і ч е. Він погрішить проти музики, сестро, якщо посватається не в такт. Скажи йому тоді, що у всьому треба дотримуватись міри, і протанцюй йому свою відповідь. Тому що – повір мені, Геро, – сватання, вінчання і розкаяння – це все одно що шотландська джига, менует і сінкпес. Сватання гаряче й бурхливе, як джига; вінчання пристойно-церемонне, як статечний прадідівський менует; а потім приходить розкаяння і починає розбитими ногами спотикатися в сінкпесі все частіше, доки не впаде у могилу.
Л е о н а т о. Ти все бачиш у чорному кольорі, племіннице!
Б е а т р і ч е. У мене хороший зір, дядечко, вдень я можу навіть церкву розгледіти.
Л е о н а т о. А ось і маски, брате. Дамо їм місце. (Всі одягають маски.)
Входять д о н П е д р о, К л а в д і о, Б е н е д и к т, Б а л ь т а з а р,
д о н Х у а н, Б о р а ч і о, М а р г а р и т а, У р с у л а та інші в масках.
Д о н П е д р о. Чи не згодитесь пройтися з вашим шанувальником, синьйоро?
Г е р о. Якщо ви будете іти повільно, дивитись ніжно і мовчати, я готова пройтися з вами, особливо подалі.
Д о н П е д р о. Разом зі мною?
Г е р о. Можливо, якщо мені заманеться.
Д о н П е д р о. А коли вам це заманеться?
Г е р о. Коли мені сподобається ваше обличчя. А то, не дай Боже, виявиться, що скрипка схожа на футляр.
Д о н П е д р о. Моя маска – то покрівля Філемонової хижі, бо в ній – Юпітер.
Г е р о. То чому ж на ній немає соломи? (Відходять у глибину сцени.)
М а р г а р и т а. Говоріть тихше, якщо хочете розмовляти про любов.
Б а л ь т а з а р. Хотів би я вам сподобатися.
М а р г а р и т а. А я б цього не хотіла задля вашого блага: в мене багато недоліків.
Б а л ь т а з а р. Наприклад?
М а р г а р и т а. Я молюсь вголос.
Б а л ь т а з а р. Тим краще: хто буде вас слухати, може промовляти "амінь!"
М а р г а р и т а. Пошли мені, боже, хорошого партнера для танцю!
Б а л ь т а з а р. Амінь!
М а р г а р и т а. І забери його з очей моїх, коли закінчиться танець! Ну що, паламаре?
Б а л ь т а з а р. Ні слова більше: паламар одержав відповідь. (Проходять.)
У р с у л а. Я вас впізнала: ви синьйор Антоніо.
А н т о н і о. Даю слово, що ні.
У р с у л а. Знаєте, чому я вас впізнала? У вас голова трясеться.
А н т о н і о. Правду кажучи, я його передражнюю.
У р с у л а. Ні, так вправно це робити вміє тільки сам синьйор Антоніо. І рука у вас суха, як папір, точнісінько як у нього. Впізнала, впізнала!
А н т о н і о. Присягаюсь, що ні.
У р с у л а. Годі, годі! Ви думаєте, я не впізнаю вас за вашою незрівнянною дотепністю? Талант не заховаєш. Не сперечайтесь: ви – Антоніо. Здібності завжди проявляються. (Проходять далі.)
Б е а т р і ч е. І ви не хочете сказати, хто вам це говорив?
Б е н е д и к т. Вибачте, ні.
Б е а т р і ч е. І не скажете: хто ви?
Б е н е д и к т. Поки що – ні.
Б е а т р і ч е. Що я капризна і що всі мої дотепи позичені зі "Ста веселих оповідань" — це, певно, вам сказав синьйор Бенедикт.
Б е н е д и к т. А хто він?
Б е а т р і ч е. Я впевнена, що ви його добре знаєте.
Б е н е д и к т. Запевняю вас, ні.
Б е а т р і ч е. Невже він ніколи не розсмішив вас?
Б е н е д и к т. Та хто ж він такий, скажіть будь ласка.
Б е а т р і ч е. Це блазень принца, звичайнісінький блазень. Єдиний його талант – вигадувати неймовірні плітки. Він подобається лише негідникам і гульвісам, та й вони цінують його не за дотепність, а за шахрайство. Він одночасно потішає людей і обурює їх, так що вони і сміються, і б'ють його Я впевнена, що він десь тут лавірує. Хотіла б я, щоб він до мене причалив.
Б е н е д и к т. Якщо я з ним познайомлюсь, я перекажу йому ваші слова.
Б е а т р і ч е. Зробіть ласку. Ви побачите: він висловить на мою адресу два-три порівняння; а якщо цього ніхто не помітить і не розсміється, він порине в ме— ланхолію – і тоді за вечерею буде врятована якась куріпка, бо йому нічого в рот не полізе.
Грає музика.
Ми повинні рухатись за першою парою.
Б е н е д и к т. Сподіваюсь, до всього доброго?
Б е а т р і ч е. Звичайно, якщо вона поведе нас до чогось негідного, я покину вас на першому турі.
Танці.
Всі, крім дона Хуана, Борачіо і Клавдіо виходять.
Д о н Х у а н. Мабуть, мій брат закохався у Геро. Він усамітнився з її батьком, щоб просити доччиної руки. Дами пішли слідом за нею, і залишилась тільки одна маска.
Б о р а ч і о. Це Клавдіо, я впізнаю його за поставою.
Д о н Х у а н (підходить до Клавдіо). Ви не синьйор Бенедикт?
К л а в д і о. Ви вгадали: саме він.
Д о н Х у а н. Синьйоре, ви дуже близькі з моїм братом. Він закохався в Геро. Прошу вас якось відвернути його від неї: вона йому не пара. Цим ви зробите благородний вчинок.
К л а в д і о. Звідки ви знаєте, що він її кохає?
Д о н Х у а н. Я власними вухами чув, як він присягався в коханні.
Б о р а ч і о. Я теж чув. Він клявся, що готовий одружитися з нею сьогодні ж увечері.
Д о н Х у а н. Одначе, ходімо вечеряти.
Дон Хуан і Борачіо виходять.
К л а в д і о
Я говорив із ним як Бенедикт,
Та Клавдіо почув недобру звістку.
Виходить, принц за себе клопотав!
Буває дружба вірною у всьому,
За винятком любовних наших справ.
В коханні лиш на свій язик надійся
І довіряй лише своїм очам.
Не треба посередників, бо дружба
При зустрічі з жіночою красою
І зраджує, і тане, наче віск.
А я про це забув. – Прощай же, Геро!
Входить Б е н е д и к т.
Б е н е д и к т. Граф Клавдіо?
К л а в д і о. Так.
Б е н е д и к т. Ну що, ходімо?
К л а в д і о. Куди?
Б е н е д и к т. До найближчої верби, у вашій же справі, графе. Як ви маєте намір носити свою гірлянду? На шиї, як ланцюг лихваря, чи через плече, як лейтенантський перев'яз? Так чи інакше, а одягнути вам її доведеться: принц підчепив вашу Геро.
К л а в д і о. На здоров'я.
Б е н е д и к т. Так кажуть чесні торгівці скотом, продавши бика. Але зізнайтесь, ви не чекали, що принц зіграє з вами такий жарт?
К л а в д і о. Прошу вас, залиште мене.
Б е н е д и к т. Ну от, ви як сліпий: шибеник украв ласощі, а ви б'єте по столу.
К л а в д і о. Якщо ви не підете, то піду я. (Іде геть).
Б е н е д и к т. Бідна, підстрелена пташка! Тепер піде і сховається в очереті. Одначе, дивно, що Беатріче і знає, і не знає мене. Блазень принца!.. Що ж, можливо, я і дістав таке прізвисько, тому що завжди веселий. Та ні, я несправедливий сам до себе: репутація моя не така. Це тільки злий і дошкульний язик Беатріче видає її вигадку за загальну думку. Ну добре, я зумію за себе помститись.
Входить д о н П е д р о.
Д о н П е д р о. Синьйоре, де ж граф? Ви бачили його?
Б е н е д и к т. Правду кажучи, я зіграв роль Поголосу. Я знайшов його тут – він був сумний, як покинута хатина у лісі. Я сказав йому – і думаю, що сказав правду, – що вашій високості пощастило досягти прихильності молодої особи, і зголосився супроводити його до найближчої верби, щоб сплести йому гірлянду на знак жалоби, як покинутому коханцю, або зв'язати пучок різок, тому що його варто висікти.
Д о н П е д р о. Висікти? За що?
Б е н е д и к т. За школярську дурість: за те, що знайшов пташине гніздо і у захваті показав його товаришу, а той і вкрав пташку.
Д о н П е д р о. Довірливість ти ставиш йому у провину? Винен злодій.
Б е н е д и к т. А все ж таки не завадило б і пучок різок зв'язати, і гірлянду сплести: гірлянда йому самому знадобиться, а різки він міг би надати вам, оскільки, як я розумію, пташку вкрали ви.
Д о н П е д р о. Я тільки навчу її співати і поверну власнику.
Б е н е д и к т. Добре, якщо вона заспіває в лад із вашими словами.
Д о н П е д р о. Беатріче дуже сердита на вас: кавалер, з яким вона танцювала, сказав їй, що ви висловлювались про неї погано.
Б е н е д и к т. Вона сама поводилася зі мною так, що і колода не витримала б! Дуб, на якому є ще хоч один зелений листочок, і той не змовчав би. Навіть маска на моєму обличчі, здається, почала оживати і сваритися з нею. Не здогадавшись, що це я сам із нею, вона заявила мені, що я блазень принца, що я нестерпніший осіннього бездоріжжя, і пішло, і пішло: насмішки за насмішками сипались з такою неймовірною швидкістю, що я себе відчував мішенню, в яку стріляє ціла армія. У неї не язик, а бритва: кожне слово так і ріже! Був би її подих таким же отруйним, як її мова, навколо неї не лишилось би нічого живого: вона отруїла б усе, аж до Полярної зірки. Я не одружився би з нею, навіть якби за нею на посаг дали все, чим володів Адам до гріхопадіння. Вона і Геркулеса примусить обертати рожен, а палицю розколоти на тріски для розпалу. Ви повинні згодитися, що це — сама пекельна богиня Ата у модній спідниці. Хоч би якийсь чарівник замовив нас від неї. Доки вона на землі, в пеклі живеться спокійно, як у святому притулку, і люди навмисне грішать, щоб потрапити туди. Хто не радий позбутися сварок, розбрату, наклепів, усіх нерозлучних з нею супутників?
Входять К л а в д і о, Л е о н а т о, Г е р о і Б е а т р і ч е.
Д о н П е д р о.