Білчине колесо - Сторінка 5

- Роберт Шеклі -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Арнолд уважно поглянув на нього, але одразу відчув, як і в нього засвербіли груди, потім голова, нога і взагалі все тіло!

Грегор обережно зняв щось із себе і притис нігтем.

— Гадаю, це ще не кінець історії, — помітив він.

— Чому ти так вважаєш? — запитав Арнольд, чухаючи лівий біцепс. — Що це таке?

— Гем, як ти, мабуть, помітив, не надто дотримується гігієни, та й сама планета Оол досить занедбане місце.

— І що?

— Те, що я, схоже, набрався там вошей, — відповів Грегор, почухуючи живіт. — Вошей-невидимок, як ти сам розумієш...