Божественна комедія - Сторінка 34
- Данте Аліг'єрі -
Помилка ілюстраторів походить, мабуть, від того, що вони ідуть у зображенні автора "Комедії" від ідеалізованого портрета, який дав Рафаель, пишучи цей портрет через двісті років після смерті великого флорентійця, ідеалізував його, виходячи з уявлення про нього лише як про геніального творця "Комедії", тобто про Данте періоду вигнання і найвищого розквіту його генія, а не тієї доби, коли відбувається уявна дія твору і коли сам автор був одним з найвищих урядовців, видатним дипломатом і носив шати посла Флорентійської республіки. Саме таким і зображує його Боттічеллі у своїх ілюстраціях (кінець XV ст.) і це далеко більш відповідає як конкретним історичним умовам, так і самому текстові.
37. Онук він чеснотливої Гвальдради... — Гвапьдрада — дочка Беллін-чоне Берті деї Равіньяні, дружина графа Гвідо Старого, родоначальника графів Гвіді (помер у 1213 p.), була взірцем стародавньо-флорентійської доброчесності.
38-45. Гвідо Гверра, граф Гвіді, Тегг'яйо Альдобранді дельї Адімарі і Якопо Рустікуччі, який розмовляє з Данте, — флорентійські гвельфи. Про долю двох останніх Данте довідувався у Чвакала (П. VI, 79-87).
Вони всі караються за гріхи, що за часів Данте мали назву "содомії" (чоловіче статеве збочення). Гріх цей був такий поширений у рідному місті Данте, що у всій Західній Європі ті, хто вдавався до цього пороку, звалися "флорентійцями".
70. Гульєльм Борсьєре, який недавно приніс старим воїнам нерадісну звістку про їх батьківщину, — флорентієць, дуже впливовий у багатьох знатних домах Італії.
84. І зможеш "Я там був..." — тобто: "згадуючи, як про минуле, про страшні видіння пекла, де ти побував".
94-101. Мов річка та... — річка Монтоне. Від гори Монте-Везо (Мон-візо) в П'ємонті, де бере початок По, на схід (до сходу) це — перша з річок, що стікають з Апеннінського хребта, яка впадає не в По, а просто в Адріатичне море. Біля монастиря і селища Сан-Бенедетто вона водоспадом рине вниз.
102. Де тисяча б могла... — Одне із старих тлумачень говорить: "Цей багатий монастир міг би вмістити тисячу монахів або бідних, але його прибутками користується невелика кількість людей". Інші коментатори вважають, що Данте радив графам Гвіді побудувати там замок, який був би захистом для тисячі жителів.
106-114. Вірьовка. — Деякі старі коментатори вбачають в ній символ підступності, з допомогою якої Данте колись думав "упіймати леопарда", тобто зваблювати жінок (леопард — любострастя; П. І, 32). Інші, навпаки, вважали символом поміркованості, якою він хотів скрутити леопарда, тобто подолати любострастя.
127-129. Рядками Комедії цієї... — Називаючи свою поему "Комедією", Данте користується середньовічною термінологією: комедія, як він пояснює в листі до Кангранде, — кожний поетичний твір середнього стилю з застрашливим початком і щасливим кінцем, написаний народною мовою; трагедія — кожний поетичний твір високого стилю з захоплюючим і спокійним початком і жахливим кінцем. Тому у Данте Віргілій називає свою "Енеїду" трагедією (П. XX, 113). Назву "Божественна" було надано Дантовій "Комедії" вже пізніше, як данина захоплення грандіозним задумом і довершеним виконанням твору, а почасти, можливо, для конспірації, шоб під "святим" епітетом приховати найбільш невгодні для вищих сановників католицької церкви місця, від яких занадто одверто віяло єрессю.
ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА
Геріон. — Коло сьоме. — Третій пояс (закінчення). — Насильники над природою і мистецтвом (хабарники). — Спуск у восьме коло
1-27. Цей гострохвостий звір... — Геріон, страж восьмого кола, де караються обманщики. За античною міфологією, це велетень з трьома тілами і трьома головами, що панував на острові Еріфеї, на далекому заході, за океаном. Геркулес його вбив і забрав стада його биків. Змальовуючи Геріона, як "гидотне втілення облуди", Данте, очевидно, йшов за пізнішою традицією, відбитою пізніше і в "Генеалогії богів" Боккаччо, де розповідається, що "Геріон, який панував на Балеарських островах, лагідним обличчям, ласкавими розмовами і всім обходженням улещував гостей, а потім убивав тих, хто йому довірився".
6. На стежці... твердій. — Тобто поблизу кам'яної набережної Фле-гетону.
18. Арахна — уміла лідійська ткаля, що змагалася з Мінервою, і та за таке зухвальство перетворила її на павука.
22. Бобер, присівши... — Данте наслідує повір'я, ніби бобер, розташувавшись на березі, опускає в воду хвіст і ворушить ним, виділяючи при цьому пахучий "бобровий струмінь", який приманює риб. Тоді він повертається і хапає їх. З таким бобром поет порівнює Геріона, який, не витягти хвоста, сховавши груди, ліг над безоднею.
35. Побачив тіні... — Це лихварі. Вони сидять над самим обривом, на межі тієї частини, де карають обманщиків.
55-57. І кожен з них на шиї мав торбину... — Порожні торбини, що висять на шиї у лихварів, прикрашені їхніми гербами, по яких Данте і пізнав їх. Це все родовиті люди.
59-60. Лазуровий лев — герб флорентійських Джанфільяцці, гвельфів.
63. Білий гусак на червоному полі — герб флорентійських Уббріякі, гібелінів.
65. Синя свиня на білому полі — герб падуанського лихваря Реджі-нальдо Скровеньї.
68. Вітальяно — Вітальяно дель Денте, знатний падуанець.
73-75. Що на торбині змалював три дзьоби! — такий герб мав флорентієць Джованні Буйамонте (пом. 1310).
107-108. Фаетон — син Аполлона, бога сонця, взявся правити батьковою колісницею, не стримав коней, підпалив небо і землю. Юпітер убив його блискавкою.
109-111. Ікар — син художника Дедала. Щоб утекти з острова Крит, Дедал зробив собі і синові і прикріпив воском до плечей крила, але юнак піднявся занадто високо, сонячне проміння розтопило віск, і Ікар упав у море.
ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА
Коло восьме (Лихосхови). — Обманщики тих, що не довірились. — Перший схов. — Звідники і спокусники. — Другий схов. — Підлесники
1-20. Лихосхови — восьме коло Пекла, широкий кільцеподібний пояс пекельної воронки, оточений крутою стіною обриву. Він зборознений десятьма концентричними сховами (ямами), відділеними один від одного валами. В напрямі до центру Лихосхови — похиле місце, так що кожний наступний схов і кожний наступний вал розміщені трохи нижче від попередніх і зовнішній, увігнутий укіс кожного схову вище внутрішнього, вигнутого укосу. Перший числом вал прилягає до колової стіни. В центрі чорніє глибока криниця, на дні якої лежить останнє, дев'яте коло Пекла, крижане озеро Коціт. Понад тими темними сховами, тобто від колової стіни до цієї криниці, йдуть радіусами скелі, перетинаючи схови і вали, причому над сховами вони вигинаються у вигляді мостів.
25-27. У першому схові грішники йдуть двома зустрічними потоками, їх шмагають чорти, і тому вони ступають швидше, ніж Дайте і Віргілій. Зовнішній, найближчий до поетів ряд рухається їм назустріч. Це — звідники, які спокушали жінок для інших. Внутрішній, дальший ряд іде в тому ж напрямі, що й поети. Це — спокусники, що спокушали жінок для себе.
28-33. Так римляни... — В 1300 р. папа Боніфацій VIII, щоб підняти престиж церкви і поповнити папську казну, оголосив перший церковний "ювілей", що привернув величезну кількість паломників, тому що всім богомольцям обіцяли відпустити гріхи. Щоб уникнути затору (тісняви), міст Святого ангела було поділено надвоє вздовж: по один бік ішли до собору святого Петра, лицем до замку Святого ангела, а по другий — назустріч, до пагорба Монте-Джордано.
50. Венедіко Каччанеміко — глава болонських гвельфів (пом. 1302). Дайте, очевидно, вважав, що в 1300 році його вже не було серед живих.
55-56. Я той, хто раду дав... — Венедіко Каччанеміко продав свою сестру Гізолабеллу маркізові Феррарському Обіццо II чи Адзо VIII.
59-61. Тут стільки наших... — В Пеклі скупчилось більше звідників-болонців, ніж лишилось живих болонців на землі. Болонья, з її своєрідним діалектом, розташована між ріками Савеною і Рено.
83-96. Іде великий приклад страстотерпцям... — Ясон, проводир аргонавтів, по дорозі в Колхіду по золоте руно приплив на острів Лемнос, де незадовго до того жінки, розгнівані холодністю своїх чоловіків, повбивали їх. Тут він спокусив молоду царицю Ізіфілу, яка при винищенні мужчин обманула подруг, врятувавши свого батька, царя Фоанта, і допомогла йому покинути острів. Ясон залишив Ізіфілу вагітною, зрадивши її заради колхідської царівни Медеї, до якої потім теж охолов, покохавши Креусу.
122. Алесьйо Інтермінеллі із знатного луккського роду, помер незадовго до 1300 р.
133. Talc — славетна афінська гетера. Данте ототожнює її з героїнею п'єси "Євнух" римського комедіографа І ст. н. є. Теренція.
ПІСНЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА Коло восьме. — Третій схов. — Святокупці
1. Волхв Сімон. — Про нього легенда розповідала, що він хотів підкупити апостолів, щоб вони навчили його "зводити Святого Духа" на людей. За його іменем усіх, хто продає або купує церковні посади, стали називати симоністами.
17. Сан-Джованні — флорентійський баптистерій, церква Іоанна Хрестителя.
19-20. При рятуванні втопаючого... — Якось в один з таких отворів чи купелів забрався, розпустувавшись, хлопчик і застряв там. Данте, що був поблизу, взяв сокиру і, розбивши мармур, звільнив його. За цей вчинок його обвинувачували в блюзнірстві.
31. Хто це?.. — Страждаючий грішник — папа Миколам III (1227— 1280), у світі Джованні Гаєтано дельї Орсіні. Це перший папа, який розпочав застосовувати симонію і цим збагачувати себе і своїх родичів.
49. Схиливсь я, мов чернець, що сповідає... — В середні віки в Італії убивць закопували в землю вниз головою. Данте схилився над папою Миколаєм III, як сповідач над таким страчуваним, якщо той, вже опушений головою в яму, ще раз підкличе його, щоб цим хоч трохи відкласти смерть.
53. Боніфацій — Миколаю III Данте здався Боніфацієм VIII, який вступив на папський престол у 1294 р. і мав з'явитися йому на зміну в 1303 p., відтиснувши його в глибину щілини. Він здивований, що той з'явився на три роки раніше.
Данте був непримиренним ворогом Боніфація VIII. В цьому недо-стойному папі він бачив ненависника вільної Флоренції і головного винуватця свого вигнання. Він ганить його устами Чвакала, Миколая III, Гвідо да Монтефельтро, Бонавентури, Каччагвіди, апостола Петра і Бе-атріче.
54. Список — перелік майбутніх пап-симоністів відомий Миколаю III, бо грішники в Пеклі наділені даром передбачення.
57.
37. Онук він чеснотливої Гвальдради... — Гвапьдрада — дочка Беллін-чоне Берті деї Равіньяні, дружина графа Гвідо Старого, родоначальника графів Гвіді (помер у 1213 p.), була взірцем стародавньо-флорентійської доброчесності.
38-45. Гвідо Гверра, граф Гвіді, Тегг'яйо Альдобранді дельї Адімарі і Якопо Рустікуччі, який розмовляє з Данте, — флорентійські гвельфи. Про долю двох останніх Данте довідувався у Чвакала (П. VI, 79-87).
Вони всі караються за гріхи, що за часів Данте мали назву "содомії" (чоловіче статеве збочення). Гріх цей був такий поширений у рідному місті Данте, що у всій Західній Європі ті, хто вдавався до цього пороку, звалися "флорентійцями".
70. Гульєльм Борсьєре, який недавно приніс старим воїнам нерадісну звістку про їх батьківщину, — флорентієць, дуже впливовий у багатьох знатних домах Італії.
84. І зможеш "Я там був..." — тобто: "згадуючи, як про минуле, про страшні видіння пекла, де ти побував".
94-101. Мов річка та... — річка Монтоне. Від гори Монте-Везо (Мон-візо) в П'ємонті, де бере початок По, на схід (до сходу) це — перша з річок, що стікають з Апеннінського хребта, яка впадає не в По, а просто в Адріатичне море. Біля монастиря і селища Сан-Бенедетто вона водоспадом рине вниз.
102. Де тисяча б могла... — Одне із старих тлумачень говорить: "Цей багатий монастир міг би вмістити тисячу монахів або бідних, але його прибутками користується невелика кількість людей". Інші коментатори вважають, що Данте радив графам Гвіді побудувати там замок, який був би захистом для тисячі жителів.
106-114. Вірьовка. — Деякі старі коментатори вбачають в ній символ підступності, з допомогою якої Данте колись думав "упіймати леопарда", тобто зваблювати жінок (леопард — любострастя; П. І, 32). Інші, навпаки, вважали символом поміркованості, якою він хотів скрутити леопарда, тобто подолати любострастя.
127-129. Рядками Комедії цієї... — Називаючи свою поему "Комедією", Данте користується середньовічною термінологією: комедія, як він пояснює в листі до Кангранде, — кожний поетичний твір середнього стилю з застрашливим початком і щасливим кінцем, написаний народною мовою; трагедія — кожний поетичний твір високого стилю з захоплюючим і спокійним початком і жахливим кінцем. Тому у Данте Віргілій називає свою "Енеїду" трагедією (П. XX, 113). Назву "Божественна" було надано Дантовій "Комедії" вже пізніше, як данина захоплення грандіозним задумом і довершеним виконанням твору, а почасти, можливо, для конспірації, шоб під "святим" епітетом приховати найбільш невгодні для вищих сановників католицької церкви місця, від яких занадто одверто віяло єрессю.
ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА
Геріон. — Коло сьоме. — Третій пояс (закінчення). — Насильники над природою і мистецтвом (хабарники). — Спуск у восьме коло
1-27. Цей гострохвостий звір... — Геріон, страж восьмого кола, де караються обманщики. За античною міфологією, це велетень з трьома тілами і трьома головами, що панував на острові Еріфеї, на далекому заході, за океаном. Геркулес його вбив і забрав стада його биків. Змальовуючи Геріона, як "гидотне втілення облуди", Данте, очевидно, йшов за пізнішою традицією, відбитою пізніше і в "Генеалогії богів" Боккаччо, де розповідається, що "Геріон, який панував на Балеарських островах, лагідним обличчям, ласкавими розмовами і всім обходженням улещував гостей, а потім убивав тих, хто йому довірився".
6. На стежці... твердій. — Тобто поблизу кам'яної набережної Фле-гетону.
18. Арахна — уміла лідійська ткаля, що змагалася з Мінервою, і та за таке зухвальство перетворила її на павука.
22. Бобер, присівши... — Данте наслідує повір'я, ніби бобер, розташувавшись на березі, опускає в воду хвіст і ворушить ним, виділяючи при цьому пахучий "бобровий струмінь", який приманює риб. Тоді він повертається і хапає їх. З таким бобром поет порівнює Геріона, який, не витягти хвоста, сховавши груди, ліг над безоднею.
35. Побачив тіні... — Це лихварі. Вони сидять над самим обривом, на межі тієї частини, де карають обманщиків.
55-57. І кожен з них на шиї мав торбину... — Порожні торбини, що висять на шиї у лихварів, прикрашені їхніми гербами, по яких Данте і пізнав їх. Це все родовиті люди.
59-60. Лазуровий лев — герб флорентійських Джанфільяцці, гвельфів.
63. Білий гусак на червоному полі — герб флорентійських Уббріякі, гібелінів.
65. Синя свиня на білому полі — герб падуанського лихваря Реджі-нальдо Скровеньї.
68. Вітальяно — Вітальяно дель Денте, знатний падуанець.
73-75. Що на торбині змалював три дзьоби! — такий герб мав флорентієць Джованні Буйамонте (пом. 1310).
107-108. Фаетон — син Аполлона, бога сонця, взявся правити батьковою колісницею, не стримав коней, підпалив небо і землю. Юпітер убив його блискавкою.
109-111. Ікар — син художника Дедала. Щоб утекти з острова Крит, Дедал зробив собі і синові і прикріпив воском до плечей крила, але юнак піднявся занадто високо, сонячне проміння розтопило віск, і Ікар упав у море.
ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА
Коло восьме (Лихосхови). — Обманщики тих, що не довірились. — Перший схов. — Звідники і спокусники. — Другий схов. — Підлесники
1-20. Лихосхови — восьме коло Пекла, широкий кільцеподібний пояс пекельної воронки, оточений крутою стіною обриву. Він зборознений десятьма концентричними сховами (ямами), відділеними один від одного валами. В напрямі до центру Лихосхови — похиле місце, так що кожний наступний схов і кожний наступний вал розміщені трохи нижче від попередніх і зовнішній, увігнутий укіс кожного схову вище внутрішнього, вигнутого укосу. Перший числом вал прилягає до колової стіни. В центрі чорніє глибока криниця, на дні якої лежить останнє, дев'яте коло Пекла, крижане озеро Коціт. Понад тими темними сховами, тобто від колової стіни до цієї криниці, йдуть радіусами скелі, перетинаючи схови і вали, причому над сховами вони вигинаються у вигляді мостів.
25-27. У першому схові грішники йдуть двома зустрічними потоками, їх шмагають чорти, і тому вони ступають швидше, ніж Дайте і Віргілій. Зовнішній, найближчий до поетів ряд рухається їм назустріч. Це — звідники, які спокушали жінок для інших. Внутрішній, дальший ряд іде в тому ж напрямі, що й поети. Це — спокусники, що спокушали жінок для себе.
28-33. Так римляни... — В 1300 р. папа Боніфацій VIII, щоб підняти престиж церкви і поповнити папську казну, оголосив перший церковний "ювілей", що привернув величезну кількість паломників, тому що всім богомольцям обіцяли відпустити гріхи. Щоб уникнути затору (тісняви), міст Святого ангела було поділено надвоє вздовж: по один бік ішли до собору святого Петра, лицем до замку Святого ангела, а по другий — назустріч, до пагорба Монте-Джордано.
50. Венедіко Каччанеміко — глава болонських гвельфів (пом. 1302). Дайте, очевидно, вважав, що в 1300 році його вже не було серед живих.
55-56. Я той, хто раду дав... — Венедіко Каччанеміко продав свою сестру Гізолабеллу маркізові Феррарському Обіццо II чи Адзо VIII.
59-61. Тут стільки наших... — В Пеклі скупчилось більше звідників-болонців, ніж лишилось живих болонців на землі. Болонья, з її своєрідним діалектом, розташована між ріками Савеною і Рено.
83-96. Іде великий приклад страстотерпцям... — Ясон, проводир аргонавтів, по дорозі в Колхіду по золоте руно приплив на острів Лемнос, де незадовго до того жінки, розгнівані холодністю своїх чоловіків, повбивали їх. Тут він спокусив молоду царицю Ізіфілу, яка при винищенні мужчин обманула подруг, врятувавши свого батька, царя Фоанта, і допомогла йому покинути острів. Ясон залишив Ізіфілу вагітною, зрадивши її заради колхідської царівни Медеї, до якої потім теж охолов, покохавши Креусу.
122. Алесьйо Інтермінеллі із знатного луккського роду, помер незадовго до 1300 р.
133. Talc — славетна афінська гетера. Данте ототожнює її з героїнею п'єси "Євнух" римського комедіографа І ст. н. є. Теренція.
ПІСНЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА Коло восьме. — Третій схов. — Святокупці
1. Волхв Сімон. — Про нього легенда розповідала, що він хотів підкупити апостолів, щоб вони навчили його "зводити Святого Духа" на людей. За його іменем усіх, хто продає або купує церковні посади, стали називати симоністами.
17. Сан-Джованні — флорентійський баптистерій, церква Іоанна Хрестителя.
19-20. При рятуванні втопаючого... — Якось в один з таких отворів чи купелів забрався, розпустувавшись, хлопчик і застряв там. Данте, що був поблизу, взяв сокиру і, розбивши мармур, звільнив його. За цей вчинок його обвинувачували в блюзнірстві.
31. Хто це?.. — Страждаючий грішник — папа Миколам III (1227— 1280), у світі Джованні Гаєтано дельї Орсіні. Це перший папа, який розпочав застосовувати симонію і цим збагачувати себе і своїх родичів.
49. Схиливсь я, мов чернець, що сповідає... — В середні віки в Італії убивць закопували в землю вниз головою. Данте схилився над папою Миколаєм III, як сповідач над таким страчуваним, якщо той, вже опушений головою в яму, ще раз підкличе його, щоб цим хоч трохи відкласти смерть.
53. Боніфацій — Миколаю III Данте здався Боніфацієм VIII, який вступив на папський престол у 1294 р. і мав з'явитися йому на зміну в 1303 p., відтиснувши його в глибину щілини. Він здивований, що той з'явився на три роки раніше.
Данте був непримиренним ворогом Боніфація VIII. В цьому недо-стойному папі він бачив ненависника вільної Флоренції і головного винуватця свого вигнання. Він ганить його устами Чвакала, Миколая III, Гвідо да Монтефельтро, Бонавентури, Каччагвіди, апостола Петра і Бе-атріче.
54. Список — перелік майбутніх пап-симоністів відомий Миколаю III, бо грішники в Пеклі наділені даром передбачення.
57.