Божественна комедія - Сторінка 38
- Данте Аліг'єрі -
— Дев 'ятий схов (закінчення). — Десятий схов. — Фальшівники металів
10-11. А місяць вже під наші ноги йде... — значить, настала друга година дня. Подорож по Пеклу, куди поети вступили напередодні ввечері, має закінчитись протягом доби, так що їм зупинятися обмаль часу.
20. Мій родич — Джері дель Белло, тобто Джері син Белло (Гарбіел-ло). Брат Белло, Беллінчоне, доводився Данте дідом. Джері жив у середині XIII ст. За словами старих коментаторів, він був не тільки призвідником багатьох чвар, але навіть убивцею і загинув від руки якогось Бродайо Саккетті. До 1300 р. родичі Джері ще не помстилися за нього рідні Саккетті, і це непокоїть Данте, який, як син свого віку, вважав криваву помсту правом і обов'язком члена роду.
29. Владар Отфору — Бертран де Борн.
38-39. Схов новий цей... став зримий. — Десятий схов, де караються фальшівники металів, фальшівники людей (які видають себе за інших), фальшівники грошей і фальшівники слів (брехуни і наклепники). У цій пісні мова йде про фальшівників металів; вони хворіють на зловонну коросту.
47-48. Вальдік'яна — долина ріки К'яни в Тоскані, де було побудовано кілька лікарень; Тосканська Маремма і острів Сардинія — болотисті і нездорові місцевості.
59. Егіна — острів недалеко від Афін, названий так по імені німфи, яку тут кохав Юпітер. Злопамятна Юнона наслала на острів страшенну моровицю, від якої загинули всі звірі і птахи і майже всі люди. Цар Еак, син Юпітера і Егіни, один з небагатьох уцілілих, звернувся до свого батька з благанням подарувати йому стільки ж громадян, скільки мурашок живе на його священному дубі. Так виникло плем'я мірмідонів (грецьке — мурашка) (Метам. VII, 523-657).
109-120. Я був з Ареццо... — Говорить алхімік Гріффоліно, родом аретинець. Він сказав недоумкуватому Альберо, чи то синові, чи то улюбленцю єпископа Сьєни, що вміє літати в повітрі, і той просив Гріффоліно навчити його цього мистецтва. Та дурний не став Дедалом, а Гріффоліно встиг нажитись на уроках. Розгніваний Альберо звинуватив свого вчителя в атеїзмі, і єпископ сьєнський спалив того на вогнищі як єретика, тобто не за те, за що він опинився в царстві тіней, а тому що Мінос, знаючи, в чому Гріффоліно винен, засудив його як алхіміка і послав у десятий схов Лихосховів. Алхімія вважалася дозволеним мистецтвом, але Гріффоліно, напевно, зловживав нею для підробки металів.
124. А другий прокажений... — алхімік Капоккйо, що сидів "спина до спини" з Гріффоліно. Стрікка — мабуть, Стрікка леї Салімбені, брат Нікколо, що прогуляв батьківську спадщину.
127-129. Нікколо — Нікколо деї Салімбені (за іншими відомостями — деї Бонсіньйорі). Він увів звичай смажити дичину на вугіллі гвоздики (квіткові бруньки гвоздикового дерева). Для цього він сім'я вніс гвоздики найперший в грунт і з садових див линули урожайні втішні ріки (бо звичай цей там прищепився).
130. Товариство, до якого належали Стрікка і Нікколо, називалось марнотратним товариством і складалося з дванадцяти молодих сьєнців, які вирішили прогуляти свої багатства. Серед них був Лано, що потрапив у Пекло як марнотрат (II. XIII, 120).
131. Качча — Ката деї Шаленгі, уродженець Ашано.
132. Засліплений — прізвисько Бартоломео деї Фолькаккьєрі. 136-139. Капоккйо, спалений у Сьєні в 1293 p., був шкільним товаришем Данте. Він мав великий дар наслідування — мавпування.
ПІСНЯ ТРИДЦЯТА
Коло восьме. — Десятий схов (закінчення). — Фальшівники людей, грошей і слів
1-12. В часи, коли Юнона відомщала... — Коли Юпітер покохав Се-мелу, дочку фіванського царя Кддма, Юнона, набравши вигляду її годувальниці, порадила їй упросити Юпітера з'явитися в усій його славі, і це видовище спопелило Семелу. Потім Юнона повернула свою помсту на Іно, сестру Семели, яка вигодувала її сина Вакха. Вона наслала безумство на чоловіка Іно, орхоменського царя Атаманта, і той, прийнявши свою дружину і синів за левицю і левенят, розтрощив об камінь одного з них, Леарха. З другим немовлям, Мелікертом, збожеволіла Іно кинулась у море.
16-20. Гекуба — вдова троянського царя Пріама. Коли загинула Троя і вмер Пріам, Гекубі, неволею закованій тяжкою (у полоні в греків), довелось побачити смерть своєї дочки Поліксени, принесеної в жертву тіні Ахілла, і знайти на морському березі труп свого останнього сина Полідора. Пріам довірив його фракійському цареві Поліместору, але той забив його, щоб заволодіти привезеним ним скарбом. Гекуба вирвала вбивці очі, але від пережитих потрясінь збожеволіла і завила псицею (Метам. XIII, 404-575).
25-26. Тіні голі. — Джанні Скіккі і Мірра, фальшівники людей, тобто ті, хто видавав себе за інших.
31. Аретинець — Гріффоліно (П. XXIX, 109-120). 37-41. Мірра (див. прим. 25), дочка Кініра, кіпрського царя, запалала грішною любов'ю до свого батька і, користуючись чужим іменем і темнотою, вгамовувала свою пристрасть. Батько, викривши обман, хотів її вбити, але Міррі пощастило втекти. Боги, за її проханням, перетворили її на миррове дерево (Метам. X, 298-524).
42-45. Як той, хто там далеко... — тобто Джанні Скіккі деї Каваль-канті, флорентієць. Коли помер старий Бозо ді Вінчігверра Донаті, його племінник Сімоне, брат іншого Бозо Донаті, страченого разом із злодіями, і батько Форезе, боячись, чи не залишив старий заповіту на користь інших, звернувся по допомогу до Джанні Скіккі. Джанні ліг у постіль небіжчика і, наслідуючи його голос, продиктував нотаріусові заповіт, в якому призначав якісь гроші на богоугодні справи, а на свою користь — шістсот золотих флоринів і прекрасну лошицю (пані табунів), що коштувала величезних грошей, а решту — Сімоне. Цей Сімоне був батьком Корсо Донаті, вождя "чорних" у часи Данте.
47. Забігли десь, зустрічні та попутні... — Це фальшівники грошей, роздуті водянкою, і ті, яких мучила спрага, та фальшівники слів (брехуни й наклепники), що мучаться від пропасниці і головного болю.
61-90. Лдалю-майстер жив у Казентіно (долина верхнього Арно), в замку Ромена, резиденції графів Гвіді да Ромена, і чеканив для них фальшиві флорини, за що і був, за вироком Флорентійської республіки, спалений на вогнищі в 1281 р.
74. Монета із Хрестителем — золота флорентійська монета, флорин ffiorino). На лицьовому боці монети було зображено покровителя міста — Іоанна Хрестителя, а на зворотному — флорентійський герб, лілію (fiore — квітка, звідки і назва монети).
77. Тих Гвідо, Апессандро та їх брата... — Майстер Адамо називає по імені двох графів Гвіді да Ромена: Гвідо II і Алессандро І. їх "брат" — один із двох молодших братів.
78. Бранда — струмок біля Ромени, нині висохлий.
79. Одного тінь блукає... — графа Гвідо, що помер до 1300 р.
90. Домішок каратів з три. — Каратом називали 1/24 унції (1 унція = 28,35 грама). На кожну унцію золота Адамо домішував три карати міді. До того флорентійські монети були з чистого золота.
91. Хто ці двоє?.. — Це брехуни і наклепники.
97. От ця шахрайка Иосифа губила... — згадувана в Біблії дружина Потіфара, фараонового царедворця. Даремно намагаючись спокусити прекрасного Иосифа, який служив у їхньому домі, вона оббрехала його перед чоловіком, і той ув'язнив Иосифа.
98. Сінон — грецький юнак, який брехливим оповіданням переконав троянців ввести в місто дерев'яного коня. У ньому були сховані Одіссей та інші воїни (П. XXVI, 59).
128. / дзеркало, в яке дививсь Нарціс... — тобто вода, в яку дививсь і закохався в своє відображення Нарціс (Метам. III, 346-510).
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ПЕРША
Криниця гігантів. — Немврод. — Ефіальт. — Антей
1-3. Язик Віргілія, що завдав Данте страждання, від чого сором у нього ріс, зцілив його душевну рану втіхою.
4-6. Ахілла спис, успадкований ним від його батька Пелея, завдавав ран, що могли бути зцілені лише повторним ударом того самого списа (грецька міфологія).
7. Залишили ми ті злощасні ями — Лихосхови.
16-18. Коли під натиском... — Старофранцузька "Пісня про Ролан-да" розповідає, що, коли Карл Великий повертався з походу з Іспанії, на його ар'єргард в Ронсевальській долині напали сарацинські полчища. Кличучи на допомогу, його племінник Орланд (Роланд) з такою силою засурмив у ріг, що в нього лопнули жили на скронях. Карл почув його далеко за горами, але вертатись було вже пізно.
41. Монтереджоне — замок у Сьєнській області, який стоїть на пагорбі. Мури його були увінчані чотирнадцятьма вежами.
43-45. Гіганти (грецька міфологія) — які намагалися приступом взяти небо. Юпітер скинув їх своїми блискавками.
46. Угадував я... — Це Немврод з біблійної легенди, який царював на землі Сенаар, потомок Хама, великий мисливець. Він задумав побудувати вежу до неба ("Вавилонська вежа"), що привело до змішання мов. Данте визначив йому долю богоборців-гігантів.
59. Як шишка близ Петра... — соснова шишка, відлита з бронзи, висотою близько чотирьох метрів, знята з мавзолею Адріана, за часів Данте стояла перед собором святого Петра в Римі.
63. Три фризи. — Фризи, германське плем'я, що жило на узбережжі Північного моря, вважалися в середні віки найвищим на зріст народом на землі.
67. "Рафель маї амек ізабі альмі!" — Було багато спроб надати цим словам Немврода того чи іншого значення. Але рядки 79-81 ясно вказують, що Немврод говорить мовою, зрозумілою лише йому одному, і сам не розуміє чужої мови.
71-75. За ріг берися... — В Біблії Немврод названий Звіроловом. Звук його рога і чув Данте по дорозі до криниці.
94. Ефіальт — гігант, який разом із своїм братом Отом намагався приступом взяти небо.
98. Бріарей — гігант, син Урана (Неба) і Геї (Землі), вражений блискавкою Юпітера. Віргілій зображує його в "Енеїлі" (Ен. X, 565-568) сторуким і п'ятдесятиголовим велетнем.
113-121. Антей — син Нептуна і Геї, що жив у печері в Баградській долині, поблизу Зами, де потім (202 р. до н. є.) Сціпіон переміг Ганнібала. Він годувався м'ясом спійманих ним левів. Дотик до матері Землі наділяв його новою силою, але Геркулес переміг його, піднявши і задавивши на смерть. У Флегрейській битві проти богів (П. XIV, 58 і прим.) Антей не брав участі, тому що народився пізніше. Щоб задобрити його, Віргілій говорить, що коли б він у війні проти владик мав провід, то його брати-гіганти, сини Землі, здобули б над богами перемогу.
124. Тітій, який образив Латону, загинув від блискавки Юпітера чи від стріл Аполлона і Діани.
Тіфон (або Тіфей) намагався перемогти Юпітера, але його скинуто в Пекло і накрито горою Етною, звідки, лежачи зв'язаним, він вивергає полум'я (Метам.
10-11. А місяць вже під наші ноги йде... — значить, настала друга година дня. Подорож по Пеклу, куди поети вступили напередодні ввечері, має закінчитись протягом доби, так що їм зупинятися обмаль часу.
20. Мій родич — Джері дель Белло, тобто Джері син Белло (Гарбіел-ло). Брат Белло, Беллінчоне, доводився Данте дідом. Джері жив у середині XIII ст. За словами старих коментаторів, він був не тільки призвідником багатьох чвар, але навіть убивцею і загинув від руки якогось Бродайо Саккетті. До 1300 р. родичі Джері ще не помстилися за нього рідні Саккетті, і це непокоїть Данте, який, як син свого віку, вважав криваву помсту правом і обов'язком члена роду.
29. Владар Отфору — Бертран де Борн.
38-39. Схов новий цей... став зримий. — Десятий схов, де караються фальшівники металів, фальшівники людей (які видають себе за інших), фальшівники грошей і фальшівники слів (брехуни і наклепники). У цій пісні мова йде про фальшівників металів; вони хворіють на зловонну коросту.
47-48. Вальдік'яна — долина ріки К'яни в Тоскані, де було побудовано кілька лікарень; Тосканська Маремма і острів Сардинія — болотисті і нездорові місцевості.
59. Егіна — острів недалеко від Афін, названий так по імені німфи, яку тут кохав Юпітер. Злопамятна Юнона наслала на острів страшенну моровицю, від якої загинули всі звірі і птахи і майже всі люди. Цар Еак, син Юпітера і Егіни, один з небагатьох уцілілих, звернувся до свого батька з благанням подарувати йому стільки ж громадян, скільки мурашок живе на його священному дубі. Так виникло плем'я мірмідонів (грецьке — мурашка) (Метам. VII, 523-657).
109-120. Я був з Ареццо... — Говорить алхімік Гріффоліно, родом аретинець. Він сказав недоумкуватому Альберо, чи то синові, чи то улюбленцю єпископа Сьєни, що вміє літати в повітрі, і той просив Гріффоліно навчити його цього мистецтва. Та дурний не став Дедалом, а Гріффоліно встиг нажитись на уроках. Розгніваний Альберо звинуватив свого вчителя в атеїзмі, і єпископ сьєнський спалив того на вогнищі як єретика, тобто не за те, за що він опинився в царстві тіней, а тому що Мінос, знаючи, в чому Гріффоліно винен, засудив його як алхіміка і послав у десятий схов Лихосховів. Алхімія вважалася дозволеним мистецтвом, але Гріффоліно, напевно, зловживав нею для підробки металів.
124. А другий прокажений... — алхімік Капоккйо, що сидів "спина до спини" з Гріффоліно. Стрікка — мабуть, Стрікка леї Салімбені, брат Нікколо, що прогуляв батьківську спадщину.
127-129. Нікколо — Нікколо деї Салімбені (за іншими відомостями — деї Бонсіньйорі). Він увів звичай смажити дичину на вугіллі гвоздики (квіткові бруньки гвоздикового дерева). Для цього він сім'я вніс гвоздики найперший в грунт і з садових див линули урожайні втішні ріки (бо звичай цей там прищепився).
130. Товариство, до якого належали Стрікка і Нікколо, називалось марнотратним товариством і складалося з дванадцяти молодих сьєнців, які вирішили прогуляти свої багатства. Серед них був Лано, що потрапив у Пекло як марнотрат (II. XIII, 120).
131. Качча — Ката деї Шаленгі, уродженець Ашано.
132. Засліплений — прізвисько Бартоломео деї Фолькаккьєрі. 136-139. Капоккйо, спалений у Сьєні в 1293 p., був шкільним товаришем Данте. Він мав великий дар наслідування — мавпування.
ПІСНЯ ТРИДЦЯТА
Коло восьме. — Десятий схов (закінчення). — Фальшівники людей, грошей і слів
1-12. В часи, коли Юнона відомщала... — Коли Юпітер покохав Се-мелу, дочку фіванського царя Кддма, Юнона, набравши вигляду її годувальниці, порадила їй упросити Юпітера з'явитися в усій його славі, і це видовище спопелило Семелу. Потім Юнона повернула свою помсту на Іно, сестру Семели, яка вигодувала її сина Вакха. Вона наслала безумство на чоловіка Іно, орхоменського царя Атаманта, і той, прийнявши свою дружину і синів за левицю і левенят, розтрощив об камінь одного з них, Леарха. З другим немовлям, Мелікертом, збожеволіла Іно кинулась у море.
16-20. Гекуба — вдова троянського царя Пріама. Коли загинула Троя і вмер Пріам, Гекубі, неволею закованій тяжкою (у полоні в греків), довелось побачити смерть своєї дочки Поліксени, принесеної в жертву тіні Ахілла, і знайти на морському березі труп свого останнього сина Полідора. Пріам довірив його фракійському цареві Поліместору, але той забив його, щоб заволодіти привезеним ним скарбом. Гекуба вирвала вбивці очі, але від пережитих потрясінь збожеволіла і завила псицею (Метам. XIII, 404-575).
25-26. Тіні голі. — Джанні Скіккі і Мірра, фальшівники людей, тобто ті, хто видавав себе за інших.
31. Аретинець — Гріффоліно (П. XXIX, 109-120). 37-41. Мірра (див. прим. 25), дочка Кініра, кіпрського царя, запалала грішною любов'ю до свого батька і, користуючись чужим іменем і темнотою, вгамовувала свою пристрасть. Батько, викривши обман, хотів її вбити, але Міррі пощастило втекти. Боги, за її проханням, перетворили її на миррове дерево (Метам. X, 298-524).
42-45. Як той, хто там далеко... — тобто Джанні Скіккі деї Каваль-канті, флорентієць. Коли помер старий Бозо ді Вінчігверра Донаті, його племінник Сімоне, брат іншого Бозо Донаті, страченого разом із злодіями, і батько Форезе, боячись, чи не залишив старий заповіту на користь інших, звернувся по допомогу до Джанні Скіккі. Джанні ліг у постіль небіжчика і, наслідуючи його голос, продиктував нотаріусові заповіт, в якому призначав якісь гроші на богоугодні справи, а на свою користь — шістсот золотих флоринів і прекрасну лошицю (пані табунів), що коштувала величезних грошей, а решту — Сімоне. Цей Сімоне був батьком Корсо Донаті, вождя "чорних" у часи Данте.
47. Забігли десь, зустрічні та попутні... — Це фальшівники грошей, роздуті водянкою, і ті, яких мучила спрага, та фальшівники слів (брехуни й наклепники), що мучаться від пропасниці і головного болю.
61-90. Лдалю-майстер жив у Казентіно (долина верхнього Арно), в замку Ромена, резиденції графів Гвіді да Ромена, і чеканив для них фальшиві флорини, за що і був, за вироком Флорентійської республіки, спалений на вогнищі в 1281 р.
74. Монета із Хрестителем — золота флорентійська монета, флорин ffiorino). На лицьовому боці монети було зображено покровителя міста — Іоанна Хрестителя, а на зворотному — флорентійський герб, лілію (fiore — квітка, звідки і назва монети).
77. Тих Гвідо, Апессандро та їх брата... — Майстер Адамо називає по імені двох графів Гвіді да Ромена: Гвідо II і Алессандро І. їх "брат" — один із двох молодших братів.
78. Бранда — струмок біля Ромени, нині висохлий.
79. Одного тінь блукає... — графа Гвідо, що помер до 1300 р.
90. Домішок каратів з три. — Каратом називали 1/24 унції (1 унція = 28,35 грама). На кожну унцію золота Адамо домішував три карати міді. До того флорентійські монети були з чистого золота.
91. Хто ці двоє?.. — Це брехуни і наклепники.
97. От ця шахрайка Иосифа губила... — згадувана в Біблії дружина Потіфара, фараонового царедворця. Даремно намагаючись спокусити прекрасного Иосифа, який служив у їхньому домі, вона оббрехала його перед чоловіком, і той ув'язнив Иосифа.
98. Сінон — грецький юнак, який брехливим оповіданням переконав троянців ввести в місто дерев'яного коня. У ньому були сховані Одіссей та інші воїни (П. XXVI, 59).
128. / дзеркало, в яке дививсь Нарціс... — тобто вода, в яку дививсь і закохався в своє відображення Нарціс (Метам. III, 346-510).
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ПЕРША
Криниця гігантів. — Немврод. — Ефіальт. — Антей
1-3. Язик Віргілія, що завдав Данте страждання, від чого сором у нього ріс, зцілив його душевну рану втіхою.
4-6. Ахілла спис, успадкований ним від його батька Пелея, завдавав ран, що могли бути зцілені лише повторним ударом того самого списа (грецька міфологія).
7. Залишили ми ті злощасні ями — Лихосхови.
16-18. Коли під натиском... — Старофранцузька "Пісня про Ролан-да" розповідає, що, коли Карл Великий повертався з походу з Іспанії, на його ар'єргард в Ронсевальській долині напали сарацинські полчища. Кличучи на допомогу, його племінник Орланд (Роланд) з такою силою засурмив у ріг, що в нього лопнули жили на скронях. Карл почув його далеко за горами, але вертатись було вже пізно.
41. Монтереджоне — замок у Сьєнській області, який стоїть на пагорбі. Мури його були увінчані чотирнадцятьма вежами.
43-45. Гіганти (грецька міфологія) — які намагалися приступом взяти небо. Юпітер скинув їх своїми блискавками.
46. Угадував я... — Це Немврод з біблійної легенди, який царював на землі Сенаар, потомок Хама, великий мисливець. Він задумав побудувати вежу до неба ("Вавилонська вежа"), що привело до змішання мов. Данте визначив йому долю богоборців-гігантів.
59. Як шишка близ Петра... — соснова шишка, відлита з бронзи, висотою близько чотирьох метрів, знята з мавзолею Адріана, за часів Данте стояла перед собором святого Петра в Римі.
63. Три фризи. — Фризи, германське плем'я, що жило на узбережжі Північного моря, вважалися в середні віки найвищим на зріст народом на землі.
67. "Рафель маї амек ізабі альмі!" — Було багато спроб надати цим словам Немврода того чи іншого значення. Але рядки 79-81 ясно вказують, що Немврод говорить мовою, зрозумілою лише йому одному, і сам не розуміє чужої мови.
71-75. За ріг берися... — В Біблії Немврод названий Звіроловом. Звук його рога і чув Данте по дорозі до криниці.
94. Ефіальт — гігант, який разом із своїм братом Отом намагався приступом взяти небо.
98. Бріарей — гігант, син Урана (Неба) і Геї (Землі), вражений блискавкою Юпітера. Віргілій зображує його в "Енеїлі" (Ен. X, 565-568) сторуким і п'ятдесятиголовим велетнем.
113-121. Антей — син Нептуна і Геї, що жив у печері в Баградській долині, поблизу Зами, де потім (202 р. до н. є.) Сціпіон переміг Ганнібала. Він годувався м'ясом спійманих ним левів. Дотик до матері Землі наділяв його новою силою, але Геркулес переміг його, піднявши і задавивши на смерть. У Флегрейській битві проти богів (П. XIV, 58 і прим.) Антей не брав участі, тому що народився пізніше. Щоб задобрити його, Віргілій говорить, що коли б він у війні проти владик мав провід, то його брати-гіганти, сини Землі, здобули б над богами перемогу.
124. Тітій, який образив Латону, загинув від блискавки Юпітера чи від стріл Аполлона і Діани.
Тіфон (або Тіфей) намагався перемогти Юпітера, але його скинуто в Пекло і накрито горою Етною, звідки, лежачи зв'язаним, він вивергає полум'я (Метам.