Бухгалтер - Сторінка 2

- Роберт Шеклі -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Потім пробурмотів три слова Закляття Вивільнення й голосно назвав ім'я батька.

Над килимом одразу ж здійнявся струмінь диму.

— Добрий вечір, дідусю Ді, — сказала місіс Ді.

— Вибач, що турбуємо, тату, — почав містер Ді. — Справа в тому, що мій син — твій онук — відмовляється стати чарівником. Він хоче бути... рахівником.

Струмінь диму затремтів, потім розпрямився й набрав форми знаку Старої Мови.

— Так, — відповів містер Ді. — Ми намагалися його переконати, але він впертий хлопець.

Дим знову затремтів і склався в інший знак.

— Гадаю, це найкраще, — погодився містер Ді. Якщо налякати його до смерті, він раз і назавжди забуде про свої бухгалтерські вигадки. Це жорстоко, але краще, ніж Борбас.

Струмінь диму кивнув і попрямував до кімнати хлопчика. Містер і місіс Ді сіли на дивані.

Двері до кімнати Мортона відчинилися, наче від протягу, і з тріском зачинилися. Мортон підвів погляд, насупився й знову схилився над книгами.

Дим набрав форми крилатого лева з хвостом акули. Страховисько загрозливо заревло, ощирило ікла й приготувалося до стрибка.

Мортон поглянув на нього, підвів брови й почав записувати до зошита колонку цифр.

Лев перетворився на триголового дракона, від якого огидно тхнуло кров'ю. Викидаючи язики полум'я, він рушив на хлопчика.

Мортон закінчив додавати, перевірив результат на рахівниці й поглянув на дракона.

З несамовитим лементом дракон перетворився на гігантського кажана, він закружляв довкола голови хлопчика, стогнучи й видаючи пронизливі та невиразні звуки.

Мортон посміхнувся і знову перевів погляд на книги.

Містер Ді не витримав.

— Чорт забирай! — вигукнув він. — Ти не злякався?!

— А чого мені лякатися? — здивувався Мортон. — Це ж дідусь!

Кажан розчинився в повітрі, а на його місці утворився струмінь диму. Він сумно кивнув містерові Ді, вклонився місіс Ді і зник.

— До побачення, дідусю! — попрощався Мортон. Потім устав і зачинив двері до своєї кімнати.

— Так і є, — сказав містер Ді. — Хлопець страшенно самовпевнений. Доведеться кликати Борбаса.

— Ні! — запротестувала дружина.

— А що ти пропонуєш?

— Не знаю, — промовила місіс Ді, ледь не плачучи. —А тобі відомо, що Борбас робить з дітьми... Після зустрічі з ним, вони стають не схожими на себе.

Обличчя містера Ді було тверде, мов граніт.

— Я знаю, але нічого не вдієш.

— Він ще такий малий! — благала дружина. — Це така травма для дитини!

— Що ж, застосуємо для лікування всі засоби сучасної медицини, — заспокійливо мовив містер Ді. — Знайдемо найкращого психоаналітика, грошей не пошкодуємо... Хлопчик повинен бути чарівником.

-Тоді починай, — сказала місіс Ді, не приховуючи сліз. — Але, будь ласка, не змушуй мене допомагати тобі.

"Усі жінки однакові, — подумав містер Ді, — коли треба виявити твердість, перетворюються на желе". З важким серцем він почав приготування для виклику Борбаса, Демона Дітей.

Спершу довелося ретельно накреслити пентаграму довкола дванадцятикутної зірки, в яку була вписана нескінченна спіраль. Далі настала черга трав та екстрактів — дуже дорогих, але необхідних. Залишалося лише накреслити Захисне Закляття, щоб Борбас не міг вирватися на волю й знищити всіх, потім трьома краплями крові гіпогрифа...

— Де у нас кров гіпогрифа?! — роздратовано запитав містер Ді, порпаючись у серванті.

— На кухні, у пляшці з-під аспірину, — відповіла місіс Ді, витираючи сльози.

Нарешті усе було готове. Містер Ді запалив чорні свічки й вимовив слова Звільнення від Оков.

У кімнаті одразу стало дуже спекотно, лишалося тільки Назвати Ім'я.

— Мортоне, — покликав містер Ді, — ходи-но сюди.

Мортон відчинив двері і вийшов з кімнати, міцно стискаючи в руках одну зі своїх бухгалтерських книг. Він видавався зовсім маленьким і таким беззахисним.

— Мортоне, зараз я прикличу Демона Дітей. Не змушуй мене цього робити, синку.

Хлопчик сполотнів і притулився до дверей, але вперто замотав головою.

— Що ж, гаразд, — промовив містер Ді. — БОРБАСЕ! Пролунав гуркіт грому, війнуло жаром, і з'явився Борбас, головою підпираючи стелю. Він зловісно посміхався.

— А! — заревів демон громовим голосом. — Маленький хлопчик!

Мортон розкрив рот, щелепа його відвисла, очі викотилися з орбіт.

— Неслухняний маленький хлопчик, — промовив Борбас, зареготав і рушив уперед; за кожним його крюком здригався весь будинок.

— Прожени його! вигукнула місіс Ді.

— Не можу, — зривистим голосом промовив її чоловік. —Поки він не зробить свою справу, це неможливо.

Демон простягнув величезні лапи до Мортона, але хлопчик швидко розкрив книгу.

— Врятуй мене! — закричав він.

Тієї ж миті в кімнаті з'явився високий, страшенно худий дідуган, з голови до п'ят вкритий чорнильними плямами й бухгалтерськими звітами. Його очі зяяли двома порожніми нулями.

— Зико-пико-рил! — промовив Борбас, повертаючись до незнайомця.

Однак худий дідуган зареготав і сказав:

— Контракт, укладений з Вищими Силами, може бути не тільки оскаржений, а й анульований як недійсний.

Демона відкинуло назад; падаючи, він зламав стілець. Борбас зіп'явся на ноги (від люті його шкіра набула буряково-червоного відтінку) промовив Головне Демонічне Заклинання:

— ВРАТ ГАТ ГО!

Але худий дідуган затулив собою хлопчика й вигукнув слова Анулювання:

— Завершення, Анулювання, Припинення, Відмова, Скасування й Смерть!

Борбас жалібно заскиглив, позадкував, намацуючи у просторі вихід, стрибнув туди й зник.

Високий худий дідуган повернувся до містера й місіс Ді, які забилися у кут вітальні, і промовив:

— Знайте, що я — Бухгалтер. Знайте також, що це Дитя підписало зі мною Договір, ставши моїм Учнем і Служником. У свою чергу, крім послуг, які я, БУХГАЛТЕР, надаватиму, зобов'язуюся навчити його проклинати Душі шляхом заманювання їх у підступну мережу Цифр, Форм, Позовів та Репресалій. Ось подивіться — моє тавро на ньому!

Бухгалтер підняв праву руку Мортона й продемонстрував чорнильну пляму на середньому пальці. Потім він повернувся до хлопчика й сказав лагідним голосом:

— Завтра, дитино, ми розглянемо деякі аспекти теми "Ухилення Від Прибуткового Податку як Шлях до Прокляття".

— Так, сер, — радісно вигукнув Мортон. Наостанок, суворо поглянувши на родину Ді, Бухгалтер розтанув у повітрі.

Запала тиша. Потім містер Ді обернувся до дружини і сказав:

— Що ж, коли хлопець так хоче бути бухгалтером, то особисто я йому не заважатиму.