Чи можна зіставити жіноче з чоловічим так, як зіставляють природу з культурою?

Шеррі Ортнер

Чи можна зіставити жіноче з чоловічим так, як зіставляють природу з культурою?

Перекладено за виданням: Sherry B. Ortner. Is Female to Male as Nature Is to Culture? // Woman, Culture, аnd Society / Rosaldo, Michelle Zimbalist, and Louise Lamphere, eds. — Stanford University Press, 1974. — P. 67-87.

Переклад виконано в рамках проекту "Перекладацька Майстерня 2000-2001".

Вперше надруковано під назвою ЧИ СПІВВІДНОСИТЬСЯ ЖІНОЧЕ З ЧОЛОВІЧИМ ЯК ПРИРОДА З КУЛЬТУРОЮ в: Ґендерний підхід: історія, культура, суспільство. — Львів, ВНТЛ-Класика, — 2003. — С. 135-150.

------------------------------------------------------------------------------------------

Творча активність антропологів значною мірою зумовлена браком згоди між двома низками завдань: пояснити універсалії, тобто те загальне, що властиве людям, і пояснити культурні особливості. З огляду на це, "жінка" пропонує нам розглянути одну з найсуперечливіших проблем. Вторинний статус жінки в суспільстві є однією з безперечних універсалій, загальнокультурним фактом. Проте в межах цього загального факту певні, визначені культурою, погляди на жінку й способи символічного її зображення надзвичайно різноманітні і навіть взаємосуперечні. Окрім того, жінок, їхні здібності та внесок у різні культури і в різні періоди історії певних культурних традицій трактують абсолютно по-різному. Ці два питання — універсальний факт і культурні різновиди — і є проблемами, що потребують роз'яснення.

Ці проблеми, зрозуміло, цікавлять мене не лише з наукової точки зору: я очікую справжніх змін, появи такого суспільного й культурного ладу, в якому жінка матиме рівні можливості з чоловіками. Універсальність підлеглості жінки, те, що ця залежність існує за будь-якого суспільного або економічного ладу і в суспільствах будь-якого рівня організованості, свідчить про те, що ми зіткнулися з чимось дуже складним для розуміння, дуже непіддатливим для з'ясування, з чим не вийде швидко розібратися не лише шляхом простого упорядкування кількох обов'язків і моделей поведінки в соціальній системі, але й навіть шляхом перебудови всієї економічної структури. В цій праці я намагатимуся показати логіку культурного мислення, що припускає неповноцінність жінки; намагатимусь продемонструвати, наскільки переконливою є ця логіка — інакше-бо її б ніхто не підтримував. Я також намагатимуся розглянути суспільно-культурні джерела цієї логіки, щоб показати, де знаходяться приховані можливості для змін.

Важливо визначити рівні проблеми. Плутанина може бути разючою. Наприклад, щодо статусу жінки в Китаї можна зробити одне з кількох абсолютно відмінних припущень — залежно від того, який аспект китайської культури розглядається. В ідеології даосизму принцип жіночості інь і принцип мужності ян однаково важливі: "...протидія, чергування й взаємодія цих двох сил породжує всі явища всесвіту"1. Таким чином, ми можемо припустити, що в загальноприйнятній ідеології китайської культури мужність і жіночість оцінюються однаково2. Однак, розглядаючи структуру суспільства, бачимо домінування принципу успадкування по чоловічій лінії, важливість синів і абсолютну батьківську владу в сім'ї. Таким чином, можемо дійти висновку, що Китай є споконвічно патріархальним суспільством. Далі, розглядаючи наявний розподіл ролей в китайському суспільстві, беручи до уваги те, хто утримує владу і користується впливовістю, та істотність внеску жінок у суспільне життя, — який, за спостереженнями, є досить значним — доведеться сказати, що (фактичне) становище жінок у цій системі є досить високим. Або ж ми можемо зосередитися на тому, що богиня Куань Їнь є центральним (найбільш шанованим, найчастіше зображуваним) божеством китайського буддизму, і тоді ми станемо перед спокусою стверджувати, — як це багато хто намагався робити щодо культур, базованих на пошануванні богинь у доісторичних і ранніх історичних суспільствах, — що насправді китайське суспільство є різновидом матріархату. Сказати коротко, перш ніж почати пояснення, ми мусимо бути абсолютно певними щодо того, що саме намагаємося пояснити.

Можемо виокремити три рівні цієї проблеми:

1. Статус жінки в кожному суспільстві як людини другого ґатунку, що є визначеним культурою універсальним явищем. Тут важливі два питання. Перше — що ми хочемо цим сказати; які в нас є докази, що це явище справді універсальне? І друге — якщо це явище дійсно існує, як його пояснити?

2. Певні ідеології, символізації і соціально структуровані домовленості, які стосуються жінок і які є дуже різноманітними в різних культурах. Проблема цього рівня полягає в тому, щоб пояснювати будь-який конкретний культурний комплекс мовою чинників, властивих цій групі, — це рівень звичайного антропологічного дослідження.

3. Видимі подробиці мотивів жіночої діяльності, внесків, можливостей, впливів тощо, які часто конфліктують з ідеологією культури (хоча завжди обмежені твердженням, що в цілому в системі перевага жінки ніколи не буде визнана офіційно). Це — рівень безпосереднього спостереження, який тепер часто використовується феміністично зорієнтованими антропологами.

Ця праця присвячена, головним чином, першому з трьох рівнів — проблемі універсальної девальвації жінок і є, отже, зумовлена радше розглядом узагальнено взятої "культури" як особливого типу світового процесу, а не специфічною культурною інформацією. Обговорення другого рівня, проблема міжкультурних відхилень у концепціях і відповідні оцінки жінок — все це потребуватиме числених міжкультурних досліджень і має бути відкладене на інший раз. Щодо третього рівня, то з цієї статті стане очевидним, що я розумію його як хибне намагання зосередитися лише на здібностях жінок — наявних, хоча й не визнаних та не оцінених на культурному рівні в певному суспільстві, без розуміння всеохоплюючої ідеології і глибинних припущень культури, що тлумачать їхні здібності як незначні.

Універсальність жіночої підлеглості

Що ж я маю на увазі, коли кажу, що скрізь, в усіх відомих культурах жінки вважаються до певної міри гіршими від чоловіків? Насамперед, мушу наголосити, що я говорю про культурні оцінки; я кажу, що кожна культура дає такі оцінки своїм способом і своєю мовою. Але з чого ж складаються докази того, що певна культура розглядає жінок як нижчих за статусом?

Вистачить трьох видів вихідних даних: (1) складові культурної ідеології і свідчення джерел, які недвозначно девальвують жінок і роблять їхні ролі, їхні завдання, результати їхньої праці і їхнє суспільне оточення менш престижними, ніж відповідні чоловічі та пов'язані зі світом чоловіків; (2) символічні засоби — наприклад, приписування здатності осквернення, що може бути розцінене як неявне підтвердження нижчої оцінки; та (3) соціально структуровані домовленості, які позбавляють жінок змоги брати участь у деяких сферах життя, що, як вважається, містять найвищі суспільні можливості, чи навіть торкатися таких сфер3. Зрозуміло, всі ці три види даних в якійсь окремій системі можуть бути взаємопов'язаними, хоча це зовсім не обов'язково. В подальшому, щоб розглянути нижчий статус жінки в даній культурі, вистачить будь-якого з них. Безумовно, достатнім свідченням є виключення жінок із більшості священних ритуалів або з найвищої політики. Безумовно, достатнім свідченням є чітко висловлена культурна ідеологія, яка девальвує жінок (також їхні обов'язки, ролі, вироби тощо). Символічні показники (скажімо, осквернення) також, звичайно, є достатніми, хоча, в деяких випадках — наприклад, коли чоловіки й жінки однаково оскверняють одне одного, — виникає потреба в додатковому показнику: його, згідно з моїми дослідженнями, завжди можна знайти.

Тож, за наявності будь-якої з цих умов або всіх їх разом, я рішуче заявляю, що в кожному відомому суспільстві ми знайдемо підпорядкованість жінки чоловікам. Пошук суто еґалітарних культур, не кажучи вже про матріархальні, нічого не дав. Досить навести приклад суспільства, яке традиційно слугувало зразком протилежної позиції. Лові4 повідомляє про плем'я кроу, в якому право успадкування визначається за материнською лінією: "Жінки... посідали дуже почесні місця в ритуалі Сонячного танк?; вони могли очолювати Свято тютюну і грати в ньому навіть помітнішу роль, ніж чоловіки; іноді вони виконували роль господинь в Святі приготованого м'яса; їм дозволялося лікувати, брати участь у процесі обробки тютюну чи в містичних ритуалах"5. Проте "раніше жінки [під час менструації] їздили на гірших конях і, очевидно, такому забрудненню надавалося перебільшене значення, тому що їм було заборонено наближатися до пораненого чоловіка або чоловіка, що вирушав на війну. І досі в такі періоди їм заборонено наближатися до священних предметів"6. Далі, перед тим як перелічити права жінок на участь у названих раніше ритуалах, Лові згадує про клунок однієї Ляльки Сонячного танка, розгорнути який жінка не має права7. Далі читаємо: "За словами всіх джерел із Трав'яного Вігваму і багатьох інших, лялька, що належить Зморшкуватому Обличчю, стає вищою не лише за всіх інших ляльок, але й за всі інші магічні амулети кроу... Передбачалося, що саме цієї ляльки жінки не повинні були торкатися".8

Підсумовуючи, скажемо, що плем'я кроу є, мабуть, до певної міри типовим випадком. Справді, жінки мають тут певні можливості і права, які забезпечують їм досить високі посади. Хоча, врешті-решт, межа проведена: менструація є загрозою для ведення бойових дій, що є одним з найважливіших видів діяльності племені і провідним у їхньому самовизначенні; жінкам заборонено дивитися на найшанованішу святиню і торкатися її.

Подібні приклади могли би множитися ad infinitum, але, гадаю, вже досить прикладів, які показують, що підлеглість жінки є культурно універсальною; нехай той, хто висловиться проти цього, подасть протилежні приклади. Я приймаю універсальний вторинний статус жінки як даність і, виходячи з цього, рушаю далі.

Природа і культура9

Як пояснити універсальність девальвації жінок? Звичайно, можна було б послатися на біологічний детермінізм. Його прихильники наполягають, що існує щось, генетично притаманне самцям різних видів, що від народження робить їх панівною статтю; це "щось" відсутнє у самок, і, як наслідок, жінки не лише є підлеглими від народження, але й загалом цілком задоволені своїм становищем, оскільки воно надає їм захист і можливість максимально збільшити радість материнства, яке в їхньому житті є найбільшим досвідом задоволення.