Давні втрати - Сторінка 2

- В'ячеслав Рибаков -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Другий — протилежний: різке зміцнення та деталізація державного управління кожною людиною, постійне приписування згори, що, коли й кому належить

робити, — що неминуче супроводжується тотальним одуренням, тотальною апатією, тотальними стеженням та терором. Зрозуміло, що це шлях тупиковий, оскільки він не зменшує, а збільшує розрив між наростаючою складністю світу та осмисленням його людьми. Третього шляху не було й немає. Тому історія абсолютно закономірно породила комунізм в якості засобу реалізації першого шляху і, потім, фашизм в якості засобу блокування першого шляху за допомогою реалізації шляху другого. У цьому й лише в цьому сенсі можна, на жаль, сказати, що комунізм породив фашизм. Природною ударною силою комунізму є інтелігенти, що прагнуть усіх людей підняти до себе, — я маю на увазі інтелігентів зі всіх соціальних груп, від робочих та селян до державного апарату. Природною ударною силою фашизму є посередності, що прагнуть всіх опустити до себе — знову ж таки зі всіх соціальних груп, від державного апарату до робочих та селян.

Сталін замовк, заговорив перекладач. Двадцятиріччя, продовжував розмірковувати Сталін. Що таке двадцять років? Він зиркнув на стенографістку: голова набік, рука кутасто летить над папером, чорні кучерики, що здригаються від різких рухів, звісилися на лоб, смішно прикушений кінчик язика..

Завершила. Озирнулася на Сталіна, відчувши його погляд, — картинно надула щоки, зображаючи, як віддихується, потрусила рукою. Сталін зробив їй строге обличчя, вона безгучно засміялася — така, що чекає, зібрана до межі. Двадцятиріччя. Довірливість, енергія, пристрасна жага щастя, до якого, здається, рукою подати. Яка спокуса була спожити цю силу бездушно, як силу падаючої води споживають на ГЕС! Яка безпрецедентна концентрація зусиль увижалася! Якщо люди вірять, неекономно начебто давати їм думати — а багатьох заздалегідь ще й навчати думати. Набагато швидше та простіше веліти. Задля організованості. Задля блага країни. Та й для простоти управління... Добре, що вчасно вистачило розуму й такту зрозуміти: організованість та єдність — не одне й те саме. Організованість на п'ять-сім років — це справа немудряща, навіть недоброї пам'яті Гітлер зумів її сколотити в своїй банді, а пуття? Лише з'ясувалося, що не можна воювати, організованість ця обернулася розвалом підконтрольного НСДАП сектору економіки, велеречивим отупінням, корупцією, винищенням творчого потенціалу й поголовною гризнею. Випробування миром набагато вірніше, ніж випробування війною. Варто потримати таку організованість в стані зовнішнього спокою декілька років — і вона отруюється продуктами власного розпаду.

— Ми вважаємо, — знову заговорив Сталін, — що країни, які досі не встали явно на який-небудь з цих двох шляхів, зазнають впливу обох тенденцій і фактично впродовж більш, ніж півстоліття, знаходяться в стані нестійкої рівноваги, причому всередині їхньої інтегральної структури існують як комуністичні, так і фашистські елементи. Перші забезпечують збереження культурно-промислової дієздатності цих країн, другі — збереження в недоторканності їхнього політичного порядку. Проте балансування старого порядку на взаємопригнічуванні двох нових тенденцій не може бути вічним. Фашизм завжди рветься до насильства, і, якщо він позбавлений можливості здійснювати його явно, він здійснює його потай, і чим далі, тим лютіше. В цих умовах стає особливо важливою боротьба всіх антитоталітарних сил за кожну людину, за кожен паросток совісті й доброти. В нас уже є досвід такої спільної боротьби. Саме союз Комінтерну, Соцінтерну, буржуазно-демократичних урядів та партій присік усі спроби тоталітарно-фашистських угрупувань прорватися до державної влади в Італії, Японії, Німеччині, Угорщині, Франції, Іспанії і, — він зробив поважний кивок у бік лорда Тауні та його колег, — в деяких країнах Британської співдружності. Зараз, з висоти історичної перспективи, можна сказати абсолютно впевнено: ця наша спільна перемога запобігла війні, яка напевно виявилася б куди більш кровопролитною, ніж так звана світова, тобто війна 1914-1918 років. Катастрофічні наслідки війни, розпочнися вона в сорокових, просто важко собі уявити. Особливо якщо врахувати, що атомна зброя, вочевидь, могла бути розроблена вже в ході війни і тоді ж застосована.

Сталін встав. Стоячи дочекався, коли перекладач завершить.

— Зате наслідки війни, почнися вона тепер, в кінці восьмидесятих, уявити собі неважко, — сказав він, підвищивши голос, і дав перекладачу окрему паузу на одну цю коротеньку фразу. Потім продовжував:

— Те, що до даного моменту уряди майже всіх країн планети пов'язані один з одним угодами про мир, те, що з одна тисяча дев'ятсот шістдесят третього року жодна з держав не виробляє ані атомної, ані хімічної зброї, а також усі інші втішні факти політичного життя останніх десятиліть, на жаль, не дають нині підстав для цілковитого заспокоєння. Розгромлений у відкритому бою за державну владу тоталітаризм пішов на дно, але від цього не став менш небезпечним. Фашистські елементи, які існують в країнах нестійкої рівноваги, фактично створили свій інтернаціонал, свою багатомільйонну підпільну державу, супермафію терористів. Винищування прогресивних діячів — по суті цвіту людства — це війна, це геноцид. Кеннеді, Альєнде, Моро, Ганді, Пальме... А нескінченні захоплення й знищення заручників? Це війна, фашизм з підпілля все ж таки розв'язав її. Те, що вона не оголошена, не змінює справи й лише грає на руку мракобісам. Останні роки ми можемо вести мову про її ескалацію. Вже десятки разів надходили повідомлення про нез'ясовані зникнення з арсеналів ракетно-ядерних боєприпасів, які й дотепер невідомо навіщо існують. Супротивник озброюється. Як завжди шляхом грабунку. Ми з вами створюємо — фашизм використовує. Тиждень тому наша електронна розвідка достовірно виявила факт невідомим чином проведеного перепрограмування уругвайського супутника зв'язку "Челеста-27". Виявляється, впродовж невідомо якого часу цей, шість років тому запущений, супутник виконував функції координуючого центру наведення невідомо де й невідомо ким встановлених стратегічних ракет. Хто їх встановив? Куди вони спрямовані? Ми повідомили Уругвай про виявлений факт і порекомендували зняти супутник з орбіти для дослідження його електроніки, але буквально через чверть години по тому, як нота була вручена уругвайському уряду, супутник за сигналом із Землі вибухнув. Сигнал був надісланий з досі не виявленого потужного мобільного передавача з болотистих джунглів межиріччя Уругваю та Парани, на південний захід від водоспаду Ігуасу.

Коли перекладач завершив, англійці збуджено й дещо похмуро зашепотілись. Вибух "Челести" — супутника англійського виробництва, до речі — не був для них новиною, але передісторія вибуху виявилася громом серед ясного неба.

— Ми зобов'язані негайно оволодіти стратегічною ініціативою в цій війні. Оборонні поліцейські акції, що від випадку до випадку здійснюються то однією, то іншою країною, вочевидь, неефективні та об'єктивно є потуранням. Сподіватися, нібито хвороба мине тому, що ми заганяємо її все глибше, більше не можна. Ми ризикуємо дочекатися моменту, коли, озброєні вкраденою у нас з вами зброєю, есесівці восьмидесятих спробують знову вступити у відкриту боротьбу за явну, легальну владу. Така катастрофа не потрібна ані вашому, ані нашому устрою, ані вашим, ані нашим добрим людям. Наша країна пропонує розробити глобальну систему активної боротьби з підпільним терористичним інтернаціоналом, що включає координовану діяльність не тільки відомств, відповідальних за демократичну просвіту населення, не тільки поліцейських сил держав але, за необхідності, і їхніх основних армійських формувань. Проект заходів щодо встановлення тісного антифашистського контакту між міністерствами культури і між розвідками та контррозвідками держав, а також щодо укладення, не побоюся цих слів, колективного військового союзу, ми послідовно доводимо до відому урядів всіх країн.

Англійці якось сколихнулися, але цього разу безгучно. Сталін важко опустився назад на свій стілець.

— Відповідні меморандуми вже надіслані пану президенту США і товаришу голові КПК. Три години тому ми мали довірчу бесіду з відповідальним представником німецького керівництва, який тепер, ймовірно, вже підлітає до Берліна. Наша позиція цілком співпала з позицією Німеччини. Завтра товариш Сталін зустрінеться з паном міністром зовнішніх стосунків Французької Республіки. Попередні бесіди пана міністра з товаришем Молотовим дають підстави для найпозитивніших пропозицій. Пасионарія, — Сталін трохи посміхнувся, із задоволенням вимовивши ще одне слово молодості, — і Рубен вже в Мехіко. Думаю, ви, як і ми, дивилися по космобаченню, як їх зустрічали.

Сталін відкинувся на спинку стільця, даючи перекладачу зрозуміти, що знов

настала його черга. З-під напівопущених повік обдивився англійців.

— Уряд її величності поки що не визначив свого ставлення до наших зусиль, — промовив він потім. — Ми були б радими почути ваші міркування, панове.

Настала пауза. Гості переглянулися. Чутно було, як цокає годинник. Користуючись ненавмисним передихом, Іра миттєво витрусила цигарку, ухопила її губами, сунулася за сірниками. На її обличчі відбилася розгуба. Пильні англійці вхопилися за можливість заповнити мовчанку. З якоюсь гротесковою одночасністю у кожного в руці з'явилося по запальничці — жодної однакової, — пролунало множинне

клацання, і до Іри з різних боків протягнулися руки з тріпотливими вогниками. Іра знічено, майже перелякано, обвела їх поглядом, щоки її спалахнули.

— Ой, спасибі... я не...

Сталін для чогось поляскав себе по кишенях, знаючи, що сірників немає, — він тому й відклав люльку, так здивувавши цим Молотова, який вчасно згадав про це. На Іру тепер дивилися всі. Вона втягнула голову в плечі, потім відчайдушно схопилася на рівні. Тоненька, поривчаста, з величезними опуклими очима, вона й без окулярів нагадувала бабку.

— Я зараз! — затинаючись від власної хоробрості, випалила вона. — Я... у дівчаток з шифровалки стрільну! Товариш Сталін, для... для вас узяти?

Сталін заперечливо похитав головою.