Дегуманізація мистецтва - Сторінка 8

З творів молодих художників я запропонував видобути головну мету, не цікавлячись тим, як вона реалізується. Хтозна, що вийде з цього стилю, який лише народжується! Завдання, яке він собі ставить, величезне: він хоче творити з нічого. Пізніше, я гадаю, він задовольниться меншим і досягне більшого.

Та хоч би які були його помилки, є одна безумовна перевага у цьому новому становищі митця: брак шляху назад. Усі заперечення, висловлені з приводу джерел натхнення нових митців, обґрунтовані; і все ж вони не дають підстав їх засуджувати. До заперечень і сумнівів потрібно додати дещо інше: запропонувати інший шлях для мистецтва, який не був би ані дегуманізацією, ані поверненням до зужитих і пройдених шляхів.

Неважко проголосити, що творити завжди можна всередині традиції. Але ця заспокійлива фраза нічого не дає митцеві, який з пензлем або пером у руці чекає осяйного натхнення.

ПРИМІТКИ

(1) "Нехай не судять донна Берта й сер Мартіно... " (іг.) — тобто перші зустрічні.

(2) 2 книга псалмів, Псл. 31:9.

(3) Наприклад, у Середньовіччі. У відповідності з розмежуванням суспільства на два шари — панство і простолюд — існувало аристократичне мистецтво, яке було "умовним" та "ідеалістичним", тобто художнім, і народне мистецтво — реалістичне й сатиричне.

(4) Якщо хочеш, щоб я сумував, ти повинен зробити це перший [латин.).

(5) Йдеться про ту дійсність, яку людина "проживає", тобто сприймає через власні емоції. Саме емоційно прожита реальність постає як реальна.

(6) Ця нова чутливість — дар не тільки власне митців, а й їхньої публіки. Коли я раніше казав, що нове мистецтво — це мистецтво для митців, то під "митцями" я мав на увазі не тільки тих, хто створює таке мистецтво, а й тих, хто здатний сприймати суто художні цінності.

(7) "Ультраїзм" (над-образність) — одна з найбільш адекватних назв з усіх створених для позначення нової чутливості.

(8) Спробу відмовитись від людських форм можна бачити в деяких роботах Пікассо, але вона знаменно провалилася.

(9) До чогось; тут: мета, до якої прагнуть (латин.).

(10) Від чогось; тут: висхідний пункт, виток [латин.).

(11) Цю містифікацію здійснили дадаїсти. Цікаво ще раз відзначити (див. приміт. 7), що в основі провалів і невдалих експериментів лежить той самий принцип,'що й в самому новому мистецтві,— це є переконливим і значущим доказом цілісності цього руху.

(12) "Там, де галасують, немає справжньої науки" (Jr.).

(13) "Не оплакувати, не обурюватись, а розуміти" (латин.)

(14) Сурбаран, Франсіско — іспанський живописець XVII ст. (1598-1664), відомий як автор багатьох портретів та натюрмортів.

(15) Лукас ван Лейден (1489) (?) — (1533) — нідерландський живописець, один з перших західноєвропейських митців, що звернувся до жанрових сцен.

(16) Соролла, Хоакін (1863 — 1923) — іспанський живописець, відомий як автор портретів селян та рибалок.

(17) Гальдос, Беніто Перес — знаний іспанський письменник кінця XIX ст.

(18) "Будь-яке мистецтво відгонить холодом" {фр. ).

(19) Причинність і мотивація — це два різних види відносин. Причини якогось стану нашої свідомості відсутні у самому стані, їх [416] потрібно встановити. Але мотив почуття, бажання, віри — це частка самої дії, бо мотивація — тип свідомого зв'язку.

(20) Хто про що (латин.); тут: суміш, плутанина.

(21) Довершену квітку {фр.).

(22) Детальніший аналіз значення творчості Дебюссі для романтичної музики можна знайти у моєму есе "Musicalia".

(23) Моран Поль,— французький письменник і дипломат, відомий як автор невеликих прозових творів про життя Європи 20-х років: "Галантна Європа", "Нью-Йорк", "Льюїс та Ірен" та ін.

(24) Було б нудно щоразу зазначати в посиланнях, що всі риси, притаманні сучасному мистецтву, слід розуміти як переважні, а не абсолютні.

(25) Забороні підлягає усе тіло (лагин.).

(26) Див. мою книгу "Тема нашої доби".

(27) Ненависть до професії (латин.).

(28) Було б цікаво проаналізувати з погляду психології механізм негативного впливу минулого на сьогодення. Одна причина очевидна: нудьга. Звичайне повторення стилю притуплює і стомлює почуття. У книзі "Основні стилі в історії мистецтва" Вельфін згадує про силу нудьги, яка ще раз мобілізувала мистецтво і змусила його перевтілитися. Те саме, але значно більшою мірою, стосується літератури. Ще Ціцерон слугувався фразою "latinae loqui" в розумінні "мовити латиною", але вже у V ст. Аполлінарій Сидоній казав "latia-liter insusurrae". Протягом багатьох століть те саме виголошувалось тими самими словами.