Електра - Сторінка 6
- Евріпід -
Не в такій вже біді
Залишаєш сестру. Доведеться, однак,
їй покинути місто аргоське.
ЕЛЕКТРА
Хіба є щось печальніших гідне зітхань,
1320] Ніж розлука з вітчизною? Є щось хіба?..
ОРЕСТ
Я до того ж із дому отецького йду,
В чужину, де за кров материнську судить
Будуть люди чужі.
КАСТОР
Та кріпись: тобі йти
У священне місто Паллади… кріпись!..
ЕЛЕКТРА
Обнімімось, приладьмо грудьми до грудей,
Брате єдиний мій!
Нас за батьківські, рідні пороги у світ
Материнської крові прокляття жене.
ОРЕСТ
Обніми ж, обніми!.. Й, немов над мерцем,
1330] Що в могилі лежить, наді мною тужи!..
КАСТОР
Гай-гай!.. Що за мова?.. Навіть богам
Вона душу смутить! [283]
Бо й нам, небожителям, жаль не чужий
До земного стражденного люду.
ОРЕСТ
Вже не побачу тебе!..
ЕЛЕКТРА
Та й моїх не порадуєш, брате, очей.
ОРЕСТ
Це останнє, що можеш закинуть мені.
ЕЛЕКТРА
Вітчизно, прощай!
Прощавайте і ви, мої подруги!
ОРЕСТ
1340] Найвірніша сестрице, відходиш-таки?..
ЕЛЕКТРА
Іду вже, як бачиш, і сльози ллю…
ОРЕСТ
Будь щасливий, Піладе! Собі за жону
Ти Електру бери.
Пілад з Електрою відходять.
КАСТОР
Це вже їхня турбота. Про себе подбай —
Утікай до Афін: он ерінії, глянь,
Вже чигають на тебе, наскочать ось-ось
Відусіль, змієрукі, чорніші за ніч
І спрагнені болю чужого.
Орест утікає.
Ну, а ми спішимо рятувать кораблі
1350] В Сіцілійському морі, де хвиля б'є.
Крізь ефір летимо. Лиходій однак
Хай не жде порятунку: того лишень,
Хто по правді живе, хто шанує богів,
Ми, брати нерозлучні, од бід важких,
Од напасті звільнить не вагаємось.
Отож хай на кривду ніхто з вас не йде,
З віроломним — в однім не пливе судні,
Кажу це — бог — умирущим.
ХОР
(залишаючи сцену)
Радійте! Бо в кого ще радість є,
1360] Хто горя важкого не знає, — той
Живе на світі щасливо. [284]
ПРИМІТКИ
1. Інах — головна ріка Арголіди (Пелопоннес).
172. Гери свято… — Йдеться про велике свято на честь Гери, опікунки Аргосу.
439. Сімунт, або Сімоент — притока Скамандра в Троаді.
441. Дивний витвір Гефеста… — тобто зброю Ахілла.
450. Навплія — портове місто в Арголіді.
470. Левиця хижа… — Йдеться про Хімеру — міфічне чудовисько з головою лева, тілом кози і хвостом дракона; вбив Хімеру Беллерофонт, осідлавши крилатого Пегаса (див. також прим, до "Медеї", р. 67).
475. Тіндаріда — Клітемнестра.
521-538. Евріпід полемізує тут з Есхілом: у його "Хоефорах" ("Жертва біля гробу"), рр. 163–207, саме ці прикмети послужили Електрі для впізнання Ореста.
697. Золоторунне ягнятко. — Йдеться про ворожнечу між синами Пелопа — Атреєм та Фіестом. Останній викрав в Атрея золоторунне ягня і, показавши його на народних зборах, домагався влади, що була досі в руках Атрея. Тоді втрутився Зевс: незвичайним знаменням — зміною руху небесних світил — підтвердив Атреєве право на владу.
742. Славні брати — Діоскури. Йдеться про нерозлучних братів-близнят Кастора і Полідевка, синів спартанського володаря Тіндарея та його дружини Леди. За однією з версій міфа Зевс зробив їх після смерті сузір'ям Близнят; вони вшановувались також як опікуни мореплавців (рр. 992–993).
778. Алфей — найбільша річка Пелопоннесу.
954-956. Парафраза відомого вислову Солона (VI ст. до н.е.): "Ніхто, не доживши до останнього свого дня, не може вважати себе щасливим".
1032. Божевільна дівчина — Кассандра (див. прим, до "Троянок", рр. 40–41).
1122–1123…десятий раз… гляне місяць… — На десятий день після народження дитини запрошували рідню на обряд жертвоприношення та на гостини; тоді й давали ім'я новонародженому.
1164–1165…до кіклопових Стін… — див. прим, до "Геракла", р. 16.
1257. Керч — крилаті жіночі божества, доньки Ночі, що хапають людську душу, коли вона розлучається з тілом; тут вони ототожнюються з Ерініями (див. прим, до "Іфігенії в Тавріді", р. 285).
1263. Ареса пагорб — див. прим, до "Іфігенії в Тавріді", р. 921. 1280…буде й місто назване. — Мова йде про місто Орестеон в Аркад" поблизу гори Лікен, де був храм Зевса.
1285–1286. Із Протеєвих Палат… — Протей — син Океана і Фетіди, морське божество; за іншою версією міфа — один із прадавніх володарів Єгипту; йому, за велінням Зевса, вручена була Єлена, Паріс же викрав і повіз у Трою лиш її подобу (на основі цієї версії Евріпід написав свою трагедію "Єлена").
1290…у край ахейський… — тобто на Пелопоннес.
1292. Фокіда — місцевість у Середній Греції, славний Дельфійським храмом осередок релігійного життя.
1293. Коса істмійська — Корінфський перешийок.
1294. Кекропія — Афіни. Див. прим, до "Медеї", р. 665.
Залишаєш сестру. Доведеться, однак,
їй покинути місто аргоське.
ЕЛЕКТРА
Хіба є щось печальніших гідне зітхань,
1320] Ніж розлука з вітчизною? Є щось хіба?..
ОРЕСТ
Я до того ж із дому отецького йду,
В чужину, де за кров материнську судить
Будуть люди чужі.
КАСТОР
Та кріпись: тобі йти
У священне місто Паллади… кріпись!..
ЕЛЕКТРА
Обнімімось, приладьмо грудьми до грудей,
Брате єдиний мій!
Нас за батьківські, рідні пороги у світ
Материнської крові прокляття жене.
ОРЕСТ
Обніми ж, обніми!.. Й, немов над мерцем,
1330] Що в могилі лежить, наді мною тужи!..
КАСТОР
Гай-гай!.. Що за мова?.. Навіть богам
Вона душу смутить! [283]
Бо й нам, небожителям, жаль не чужий
До земного стражденного люду.
ОРЕСТ
Вже не побачу тебе!..
ЕЛЕКТРА
Та й моїх не порадуєш, брате, очей.
ОРЕСТ
Це останнє, що можеш закинуть мені.
ЕЛЕКТРА
Вітчизно, прощай!
Прощавайте і ви, мої подруги!
ОРЕСТ
1340] Найвірніша сестрице, відходиш-таки?..
ЕЛЕКТРА
Іду вже, як бачиш, і сльози ллю…
ОРЕСТ
Будь щасливий, Піладе! Собі за жону
Ти Електру бери.
Пілад з Електрою відходять.
КАСТОР
Це вже їхня турбота. Про себе подбай —
Утікай до Афін: он ерінії, глянь,
Вже чигають на тебе, наскочать ось-ось
Відусіль, змієрукі, чорніші за ніч
І спрагнені болю чужого.
Орест утікає.
Ну, а ми спішимо рятувать кораблі
1350] В Сіцілійському морі, де хвиля б'є.
Крізь ефір летимо. Лиходій однак
Хай не жде порятунку: того лишень,
Хто по правді живе, хто шанує богів,
Ми, брати нерозлучні, од бід важких,
Од напасті звільнить не вагаємось.
Отож хай на кривду ніхто з вас не йде,
З віроломним — в однім не пливе судні,
Кажу це — бог — умирущим.
ХОР
(залишаючи сцену)
Радійте! Бо в кого ще радість є,
1360] Хто горя важкого не знає, — той
Живе на світі щасливо. [284]
ПРИМІТКИ
1. Інах — головна ріка Арголіди (Пелопоннес).
172. Гери свято… — Йдеться про велике свято на честь Гери, опікунки Аргосу.
439. Сімунт, або Сімоент — притока Скамандра в Троаді.
441. Дивний витвір Гефеста… — тобто зброю Ахілла.
450. Навплія — портове місто в Арголіді.
470. Левиця хижа… — Йдеться про Хімеру — міфічне чудовисько з головою лева, тілом кози і хвостом дракона; вбив Хімеру Беллерофонт, осідлавши крилатого Пегаса (див. також прим, до "Медеї", р. 67).
475. Тіндаріда — Клітемнестра.
521-538. Евріпід полемізує тут з Есхілом: у його "Хоефорах" ("Жертва біля гробу"), рр. 163–207, саме ці прикмети послужили Електрі для впізнання Ореста.
697. Золоторунне ягнятко. — Йдеться про ворожнечу між синами Пелопа — Атреєм та Фіестом. Останній викрав в Атрея золоторунне ягня і, показавши його на народних зборах, домагався влади, що була досі в руках Атрея. Тоді втрутився Зевс: незвичайним знаменням — зміною руху небесних світил — підтвердив Атреєве право на владу.
742. Славні брати — Діоскури. Йдеться про нерозлучних братів-близнят Кастора і Полідевка, синів спартанського володаря Тіндарея та його дружини Леди. За однією з версій міфа Зевс зробив їх після смерті сузір'ям Близнят; вони вшановувались також як опікуни мореплавців (рр. 992–993).
778. Алфей — найбільша річка Пелопоннесу.
954-956. Парафраза відомого вислову Солона (VI ст. до н.е.): "Ніхто, не доживши до останнього свого дня, не може вважати себе щасливим".
1032. Божевільна дівчина — Кассандра (див. прим, до "Троянок", рр. 40–41).
1122–1123…десятий раз… гляне місяць… — На десятий день після народження дитини запрошували рідню на обряд жертвоприношення та на гостини; тоді й давали ім'я новонародженому.
1164–1165…до кіклопових Стін… — див. прим, до "Геракла", р. 16.
1257. Керч — крилаті жіночі божества, доньки Ночі, що хапають людську душу, коли вона розлучається з тілом; тут вони ототожнюються з Ерініями (див. прим, до "Іфігенії в Тавріді", р. 285).
1263. Ареса пагорб — див. прим, до "Іфігенії в Тавріді", р. 921. 1280…буде й місто назване. — Мова йде про місто Орестеон в Аркад" поблизу гори Лікен, де був храм Зевса.
1285–1286. Із Протеєвих Палат… — Протей — син Океана і Фетіди, морське божество; за іншою версією міфа — один із прадавніх володарів Єгипту; йому, за велінням Зевса, вручена була Єлена, Паріс же викрав і повіз у Трою лиш її подобу (на основі цієї версії Евріпід написав свою трагедію "Єлена").
1290…у край ахейський… — тобто на Пелопоннес.
1292. Фокіда — місцевість у Середній Греції, славний Дельфійським храмом осередок релігійного життя.
1293. Коса істмійська — Корінфський перешийок.
1294. Кекропія — Афіни. Див. прим, до "Медеї", р. 665.