Ендшпіль - Сторінка 5

Ну то, власне, викладайте ваше прохання, чи пак заяву, бо я маю безліч нагальних справ. (Звичним голосом). Який стиль! Так от. (Тоном оповідача). І тут він нарешті зважився. Йдеться про мою дитину, сказав він. Воно ще таке маленьке, гай-гай, от що прикро. Хлопчик, сказав він так, наче стать дитини щось могла змінити. Звідки він? Із якоїсь глухої закутини. Він вказав назву. Півдня добирався верхи, якщо не більше. Тобто ви стверджуєте, ніби там іще хтось мешкає? Ні, ні, боронь боже, ні душі, крім нього та дитини, якщо це не витвір його фантазії. Але гаразд. Я поцікавився умовами життя у Кові, по той бік затоки. Повне знелюднення. Добре. І ви гадаєте, що я повірю, ніби ви оце взяли й залишили свою маленьку, нехай голодну, але ще живу, дитину напризволяще? Ну це вже даруйте... (Пауза). Того дня, пам'ятаю, дув скажений вітер. Анемоскоп показував сто. Вітрюган виривав із землі мертві смереки й жбурляв їх у далечінь. (Звичним голосом). Тут трошки слабкувато. (Тоном оповідача). Ну добре, кажіть, чого вам від мене треба, бо я маю йти прикрашати ялинку. (Пауза). Так от я нарешті збагнув, що він просить, аби я йому дав хліба для його дитини. Хліба! Тобто типовий жебрак. Хліба? Але ж я не маю хліба. Я такого не їм. Гаразд. Тоді, може, трохи зерна? (Пауза. Звичним голосом). Оце гарний пасаж. (Тоном оповідача). Що ж, зерно в мене є, у коморах. Але поверніть своїм розумом, зважте. Даю я вам певну кількість зерна, кілограм чи там півтора, ви його приносите своїй дитині і варите їй — якщо вона ще не померла — горнятко смачної кашки.

Нагг пожвавлюється.

Ні, півтора горнятка смачної, поживної кашки. Це добре. Припустимо, в нього на щічках знову заграє рум'янець. А далі як? (Пауза). Тут мені терпець урвався. Ви поверніть своїм розумом, поверніть, ви ж не на небі, а на землі живете, хіба ж тут чим можна зарадити! (Пауза). Того дня, пам'ятаю, була виняткова посуха. Гідрометр показував

нуль. Для мого ревматизму сприятливішої години годі й шукати. (Пауза. Пристрасно). Ну на що ви, взагалі, сподіваєтесь? Що навесні земля знову прокинеться? Що моря й річки знову наповняться рибою? Що з неба знову посиплеться манна прямо в роти таким йолопам, як оце ви? (Пауза). Але зрештою я заспокоївся, опанував себе і запитав, скільки часу він добирався до мене. Три доби. А в якому стані він залишив дитину? Дитина міцно спала. (З притиском). Але яким, яким саме сном? (Пауза). Коротше кажучи, я йому запропонував піти до мене на службу. Він мене чимось зворушив. Крім того, мені вже тоді здавалося, що надовго мене не вистачить. (Сміється. Пауза). Ну? (Пауза). То як? (Пауза). А якщо самі не будете наражатися на небезпеку, то зможете вмерти своєю смертю, тихо й спокійно. (Пауза). Ну то як? (Пауза). І от нарешті він запитав, чи не зможу я взяти й дитину його, якщо вона ще не померла. (Пауза). О, я чекав на цю мить. (Пауза). Чи зможу я взяти його дитину. (Пауза). Я все ще бачу його: стоїть навколішки, долонями припав до землі, прикипів до мене своїми шаленими очиськами — попри все, що я допіру йому втовкмачував. (Пауза. Звичним голосом). Годі на сьогодні. (Пауза). Тут іще небагато розповідати лишилося. (Пауза). Якщо я нових дійових осіб не введу. (Пауза). Але ж де їх дістати? (Пауза). Де їх шукати? (Пауза. Він свистить).

З'являється Клов.

Помолимося Господу. Н а г г. А цукеркуі Клов. Там на кухні — пацюк. Гамм. Пацюк! Так вони ще не перевелися? Клов. На кухні я бачив одного. Гамм. І ти його не знищив? Клов. Частково. Ти ж нам завадив. Гамм. А він не втече? Клов. Ні.

Гамм. Потім доб'єш його. А зараз помолимося Господу.

Клов. Знову?

Н а г г. А цукерку мені!

Гамм. Спершу Господу! (Пауза). Всі готові? Клов (покірно). Починай вже. Гамм (до Harra). А ти?

Н а г г (стискає руки, заплющує очі, скоромовкою). Отче наш, що єси на небесах...

Гамм. Цить! І мовчки! Ну що за манери! Гайда.

Всі прибирають молитовні постави. Мовчанка. Першим знічується Гамм. Ну як?

Клов (розплющує очі). А ніяк! А тобі він щось відповів?

Гамм. Анітелень! (До Harra). А тобі?

Н а г г. Чекай. (Пауза. Розплющує очі). Нічичирк!

Гамм. От паскуда! Та його просто немає!

Клов. Поки що ні.

Нагг. А цукеркуі

Гамм. Нема в мене більше цукерок.

Пауза.

Нагг. Що ж, усе воно, як і має бути між батьком і сином. Якби не я тебе породив, то хтось інший. Але це ні з кого не знімає його провини. (Пауза). Взяти хоча б рахат-лукум, якого вже немає. Всі ми знаємо, що я нічого в світі так не люблю, як рахат-лукум. І колись, як плату за певну послугу, я в тебе попрохаю дати мені трохи рахат-лукуму, і ти мені його пообіцяєш. Аякже, треба йти в ногу з часом. (Пауза). А кого ти гукав, коли був зовсім маленький, прокидався в темряві й плакав? Матір? Ні. Мене. Ми тобі не заважали плакати. А тоді переносили де подалі, щоб ти не заважав нам спати. (Пауза). Я спав міцним королівським сном, а ти будив мене, щоб тільки було кому тебе слухати. От хіба була в тому якась потреба? Щоб я тебе слухав? Та я, чесно кажучи, і не слухав тебе. (Пауза). Але прийде колись, сподіваюся, такий день, коли тобі конче потрібно буде, щоб я тебе вислухав і щоб у відповідь ти почув мій голос, будь-який голос. (Пауза). Так, я сподіваюся, що доживу до того дня і почую, як ти гукаєш мене, мов маленький хлопчик, як і тоді, коли ти ще був дитинчам, а я був твоєю єдиною надією. (Пауза. Нагг стукає по иришці бака, в якому сидить Нелл. Пауза). Нелл! (Пауза. Він б'є ще дужче). Нелл!

Пауза. Нагг ховається у свій бак, закриває за собою кришку. Пауза.

Гамм. Концерт закінчено. (Простягає руку, намагається намацати собачку). І собачка зник.

Клов. Це не справжній собачка, він не вміє ходити. Гамм (мацає рукою довкола себе). Його тут немає. Клов. Він ліг спати. Гамм. Дай-но його сюди.

Клов піднімає собаку, подає його Гамму.

(Той не випускає його з рук. Пауза. Раптом жбурляє геть). Фу, брудний який!

Клов заходиться піднімати все, що розкидано по підлозі.

Що ти там робиш?

Клов. Та порядкую ж. (Підводиться. З завзяттям). Повикидаю геть увесь мотлох! (Збирає речі).

Гамм. Порядкує він!

Клов (підводиться). Я люблю, щоб скрізь лад був. Маю одну мрію. Щоб по всьому світу кожна річ мовчки і непорушно перебувала на своєму остаточному місці, під остаточним пилом. (Збирає далі речі).

Гамм (роздратовано). Ну що це ти там виробляєш? Клов (розпрямляється, спокійно). Намагаюся дати всьому цьому хоч якийсь лад.

Гамм. Та кинь ти це діло.

Клов кидає на підлогу всі речі, які він щойно підняв.

Клов. Тут чи там, яка різниця. (Йде до дверей). Гамм (занепокоєно). Що там у тебе з ногами? Клов. З ногами?

Гамм. Гупаєш так, що земля здригається. Клов. Я мусив черевики взути. Гамм. А капці що, муляли?

Пауза.

Клов. Піду я від тебе. Гамм. Ні!

Клов. А що мені тут робити?

Гамм. Відповідати мені, самому про щось питати. (Пауза). Я вже придумав, про що буде далі моя історія. (Пауза). Багато всякого понапридумував. (Пауза). От запитай мене, на чому я зупинився.

Клов. Слухай, до речі, як там твоя історія? Гамм (вельми здивовано). Яка історія? Клов. Та, яку ти собі розповідаєш усе життя. Гамм. Тобто мій роман? Клов. Він самий.

Пауза.

Гамм (гнівно). Ну, далі, чого ти замовк, питай далі!

Клов. Ти, сподіваюся, вже багато чого там понапридумував.

Гамм (скромно). Ну, не те щоб багато, звичайно. (Зітхає). Трапляються, знаєте, такі дні, як сьогодні, приміром, коли, ви розумієте, ну не йде, і квит! (Пауза). Мушу сидіти й чекати, доки не прийде натхнення. (Пауза). І силою тут нічого не зарадиш, о ні, тільки шкоди наробиш. (Пауза). Але дещо я, попри все те, придумав. (Пауза). Вправність, вона як-не-як залишається. (Пауза. З притиском). Дещо, повторюю, я все ж придумав.

Клов (з захватом). Це ж треба! Взяти і попри все щось придумати!

Гамм (скромно). Ну, чесно кажучи, не так щоб дуже, але разом з тим це краще, ніж зовсім нічого.

Клов. Краще, ніж зовсім нічого! Я в захваті! Гамм. Я тобі все розкажу. От він повзе на череві... Клов. Хто?

Гамм. Що значить "хто"? Клов. Хто "він"? Гамм. Як хто? Той, інший. Клов. А, той! Я трохи сумнівався.

Гамм. Повзе на череві й ридма ридає, просить хліба для своєї дитини. Йому пропонують посаду садівника. Але перш ніж...

Клов регоче.

Що тут такого смішного?

Клов. Посаду садівника! Гамм. І це тебе насмішило? Клов. А чом би й ні?

Гамм. А може, те, що він хліба просить? Клов. Або ця дитина.

Пауза.

Гамм. Так, ситуація й справді дотепна. Може, давай гуртом посміємося од щирого серця?

Клов (подумавши). Я сьогодні вже більше од щирого серця не можу.

Гамм (подумавши). Я теж не можу. (Пауза). Так от я продовжую. Перш ніж подякувати і прийняти мою пропозицію, він питає, чи не можна було б йому ще й сина узяти з собою.

Клов. А скільки йому років?

Гамм. Майже немовля.

Клов. По деревах міг би лазити.

Гамм. Дрібної роботи вистачило б.

Клов. А тоді він підріс би.

Гамм. Не виключено.

Пауза.

Клов. Ну далі, чого ти замовк, кажи далі! Гамм. Оце і все.

Пауза.

Клов. А що буде потім, знаєш?

Гамм. Більш-менш.

Клов. Але ж кінець ще не скоро?

Гамм. Боюся, що скоро.

Клов. А ти ще одну історію вигадай.

Гамм. Ой, не знаю. (Пауза). Я вже, ти знаєш, вичерпався. (Пауза). Це ж, розумієш, тривале творче зусилля. (Пауза). От якби дотягнути до моря! І зробити б подушку з піску, а приплив би не забарився.

Клов. Припливів більше немає.

Пауза.

Гамм. Піди подивися, може, вона померла.

Клов підходить до бака, в якому сидить Нелл, знімає кришку, зазирає всередину.

Пауза.

Клов. Схоже, що так. (Опускає кришку, розпрямляється).

Гамм знімає шапочку. Пауза. Він надягає шапочку.

Гамм (його рука все ще на шапочці). А Нагг?

Клов піднімає кришку бака, в якому сидить Нагг, зазирає всередину. Пауза.

Клов. Схоже, що ні. (Закриває кришку, розпрямляється).

Гамм (забирає руку з шапочки). Що він там робить?

Клов піднімає кришку бака, в якому сидить Нагг, зазирає всередину. Пауза.

Клов. Плаче. (Закриває кришку, розпрямляється). Гамм. Значить, ще живий. (Пауза). Ти колись, хоч на мить якусь, був щасливий?

Клов. Щось не пригадую.

Пауза.

Гамм. Посунь-но мене під вікно.

Клов іде до фотеля. Хочу відчути світло на своєму обличчі.

Клов починає штовхати фотель.

А пам'ятаєш, як ти мене вигулював на самому початку? Ти за фотель тоді тримався так високо, що на кожному кроці міг мене вивалити.