Гаргантюа і Пантагрюель - Сторінка 26

Дотримую прописаний декалог і, як на моє посилля, не відступаю від него аніже. Однокорум оскільки за чужус калиткус хапус, а за свою лапус, я в рідкус стежкус спомагаю прошакуса, що з довгою рукоюс ходить.

— Оце купу відклав! (гукнув Пантагрюель). Що верзе цей навіженець? По-моєму, він скував якусь гаспидську тарабарщину і хоче на нас ману напустити.

На це один із його товаришів відказав:

— Сеньйоре! Цей базала силкується за паризійцями малпувати, а насправді дере луба з латини, уявляючи себе піндарівцем; думає — ораторствує по-французькому, зневажаючи нашу людову мову.

— Це правда? — спитав Пантагрюель.

А бурсак на те:

— Синьйоре місере! Генію мому не пристало лубити, як вирік сей препоганий блязускалос, епідермус із галицького нашого вернакула, — віцеверсотив, я сам зі шкурис лізус, чепурячи його, аби зробити латинокудрею.

— На Бога (гукнув Пантагрюель), я навчу тебе говорити по-людському! Але спершу скажи: звідки ти родом?

А бурсак:

— Отці й праотці генеалогують з регіонів Лімузинських, де упочивають стражденіс костіс святителя Марціяла.

— Розумію, — сказав Пантагрюель, — ти лімузинець та й край, а тобі хочеться в паризійці пошитися. Ходи-но сюди, я тобі вуха намну!

Він притис йому горлянку, кажучи:

— Ти дереш латину, а я, святим Іваном Хрестителем свідчуся, змушу тебе драти козла. Я тебе живцем оббілую!

Аж це нетяга лімузинець у крик:

— Ой-йой, паниченьку! Ой, святий Марціяле, пробі! Ох, пусти мене, ради Бога, не займай!

— Оце зараз ти по-людському забалакав! — зауважив Пантагрюель.

Із цим словом він його пустив, бо сердега лімузинець наклав повні плюндри, а задник на його штанях був з вильотами.

— Святий Аліпентине, ну й сморід! — гукнув Пантагрюель. — Клятий ріпоїд — тьху, отак нагівняв!

Отож Пантагрюель відпустив його на волю. Проте лімузинцеві це даром не минулося, і бідоласі, в якого душа пішла у п'яти, не раз марилося, ніби Пантагрюель давить його за горлянку, і через кілька років він помер Роландовою смертю, в чому видно гнів Божий; а ще мав рацію філософ у Авла Ґеллія, закликаючи нас: говоріть зрозумілою мовою і, за висловом Октавіяна Августа, уникайте темних слів так само старанно, як уникають підводних рифів судноводії.

Розділ VII

Про те, як Пантагрюель прибув до Парижа, та про прегарні книги з бібліотеки Сен-Віктора

Відбувши всі науки в Орлеані, Пантагрюель надумав відвідати ще й великий Паризійський університет. Але перед від'їздом дізнався, що ось уже двісті чотирнадцять років у землі лежить уритий величезний і здоровенний дзвін на честь святого Агніана Орлеанського — дзвін такий масивний, що жодним пристроєм не могли його звідти видлубати, хоть і бралися на всі способи, як свідчать Витрувій у De architectura[136], Альберті у De rе aedificatoria[137], Евклід, Теон, Архімед і Герон у De ingeniis[138]; усе було даремно. Отож, охоче відгукнувшись на сумирну супліку громадян і мешканців цього міста, Пантагрюель постановив підняти його на дзвіницю.

Тож він підійшов до лежачого дзвона та й підняв його з землі мізинцем — легко, мов який бубонець. Але, перш ніж його на дзвіницю вивершити, Пантаґрюель захтів улаштувати вранішню серенаду і, калатаючи у дзвона, проніс його по всіх вулицях, на радість усім городянам; але це призвело до великої недогоди, бо поки він ніс дзвін і дзвонив, добре орлеанське вино все до останньої краплини зіпсувалося і сквасилося. Люд це помітив тільки ввечері, бо від квасного вина орлеанцям стало зле і їх напала ригачка.

— Усе це від Пантагрюеля, — ремствували вони. — У нас у роті солоний присмак.

Та ось Пантаґрюель прибув зі своїми людьми до Парижа, і назустріч йому висипало надвір усе міщанство, — ви ж бо, самі здорові, знаєте, які паризійці дурні на вдачу, дурні на бекари і на бемолі, то й не дивно, що вони тільки стояли й очима лупали, дивуючись і лякаючись: ану ж як він візьме та й занесе Палац правосуддя до якоїсь глухомані, як забрав був його батько дзвони Нотр-Даму, щоб повісити на шию своїй кобиляці.

Проживши тут якийсь час і опанувавши усі сім вільних наук, Пантаґрюель висловився так: воно-то жити в цьому городі добре, та от умирати погано, бо заволоки на цвинтарі Невиняток гріють собі зад кістками убієних. А про книгозбірню Сен-Віктора він був високої думки, зокрема про книги, список яких додається, і рrіmо:

Bigua Salutis,

Bragueta juris,

Pantofla Decretorum,

Malogranatum vitiorum,[139]

Клубок богослов'я,

Віничок казнодія, зложений Дармограєм,

Слонячі яйця Одчаюг,

Кабак для єпископів,

Marmotretus De baboinis et cingis, cum commento Dorbellis,

Decretum universitatis Parisiensis super gorgiasitate muliercularum ad placitum,[140]

Видіння святій Ґертруді сестрі Пуасійського монастиря, як та розроджувалася,

Ars honeste petandi in societate, per M. Ortuinum,[141]

Гірчичник спокути,

Камаші, alias Черевики терпцю,

Formicarium Artium,

De brodiorum usu et honestate chopinandi, per Silvestrem Prieratem, Jacospinum.[142]

Суддівська перегречка,

Козубенька нотарів,

Шлюбний пакет,

Гніздо споглядання,

Теревені правників,

Шпори винолюба,

Посмак сиру,

Decrotatorium scholarium,

Tartaretus, De modo cocandi,

Римські паради,

Бріко, De differentiis soupparum,[143]

Хлоста по дулі,

Ляпанці по гузну сумирних,

Тринога добрих дум,

Шаплик великодушности,

Гачечки духівників,

Щиглі для лобів кюре,

Reverendi Patris Fratris Lubini, Provincialis Bavardie, De croquendis lardonibus libri tres,

Pasquilli, Doctoris marmorei, De capreolis cum chardoneta comedentis, tempore Papali ab Ecclesia interdicto,[144]

Знайдення святого Христа, на шість осіб, розігране пройдами,

Окуляри римопрочан,

Майоріс, De modo faciendi boudinos,

Прелатська дудка,

Беда, De optimitate triparum,

Скарга адвокатів на реформи щодо приносів,

Писанина повірених,

Горох у салі, cum commento,

Профіт від індульгенцій,

Praeclarissimi juris utriusque Doctoris Maistre Pilloti Raquedenari, De bobelinandis glosse Accursiane baguenaudis, repetitio enucidiluculidissima,[145]

Strategemata Francarchieri Баньоле,

Franctopinus, De re militari, cumfiguris Tevoti,

De usu et utilitate escoranti equos et equas, aufhore M. nostro de Quebecu,[146]

Панотчики нешугані,

Ростокостоямбеданеса, доктор теології, De moustarda post prandium servienda lib. quatuordecim, apostilati per M. Vaurillonis,

Мздодателі шлюбованці,

Quaestio subtilissima, utrum Chimera in vacuo bombinans possit comedere secundas intentiones, et fuit debatuta per decern hebdomadas in concilio Constantiensi,[147]

Адвокатська хтивість,

Barbouilamenta Scoti,

Про кажанисті перуки в кардиналів,

De calcaribus removendis decades undecim, per M. Albericum de Rosata,

Ejusdem, De castrametandis crinibus, lib. tres,[148]

Про наїзд Антоніо де Лейви на землі бразилійські,

Marforii bacalarii cubantis Rome, De pelendis mascarendisque Cardinalium mulis.

Того самого автора: Відповідь тим, хто твердить, що папський мул їсть у певні години.

Передбачення, que incipit Silvi Triquebille, balata per M. n. Songecruyson,

Boudarini episcopi, De emulgentiarum profectibus enneades novem, сип privilegio papali ad triennium, et postea поп,[149]

Дівочі шури-мури,

Облізла дула в удовичок,

Чернецький каптур,

Молитвобубоніння у братів целестинців,

Перевозне, возове і шляхове у братів нищунів,

Зубоклацання у гольтіпацтва,

Западня у богословів,

Суточки у магістрів наук,

Оккамові кухтики з малою тонзурою,

Доктор богослов'я Облиза De grabellationibus horarum canonicarum lib. quadraginta,

Cullebutatorium confratiarum, incerto aufhore,[150]

Пучини ченчиків жеретіїв,

Гипшанський притхля, що його заломив братчик Іньїґо,

Дрисня у каструльників,

Poiltronismus rerum Italicarum, aufhore magistro Брюльфера,

Реймон Луллій De batisfolagiis principium,

Callibistratorium caffardiae, actore M. Jacobo Hostratem hereticometra,

Бахур De magistro nostrandorum magistro nostratorumque beuvetis lib. octo galantissimi,[151]

Пуки булістів, копіїстів, скрипторів, абревіаторів, референдаріїв і датаріїв, зібрав Регіс,

Неодмінний альманах для подагриків і пранцюватих,

Maneries ramonandi fournellos, per M. Eccium,[152]

Харамижка крамарів,

Переваги чернецького життя,

Раґу із безскоромників,

Історія злих духів,

Старцювання грошовиків,

Визворотки офіціалів,

Золотопромивня скарбників,

Badinatorium Sophistarum,

Antipericatametanaparbeugedamphicribrationes merdicantium,[153]

Равлик віршогонів,

Досліди алхімериків,

Каверзи побірців, із бесагів і тайстри брата Серратіса.

Закови релігії,

Калатала і бринталі дзвонарів,

Бильце старощів,

Намордник для шляхти,

Отченаші собі під носа,

Кайдани побожности,

Чотирисезонний горнець,

Ступа політичного життя,

Віяло схимників,

Капа покутників,

Трик-трак братів паплюжників,

Одоробалос, De vita et honestate braguardorum,

Lyripipii Sorbonici Moralisationes, per M. Lupoldum,[154]

Поранок, передобідок і підвечірок мандрівників,

Пінна для спраглих архіпастирів,

Tarraballationes Doctorum Coloniensium adversus Reuchlin,[155]

Тарахкальця для дам,

Мартингал для слабких на пронос,

Virevoustatorum nacquettorum, per F. Pedebilletis,[156]

Підошви щиросердости,

Маскарад ельфів та гномів,

Жерсон De auferibilitate papae ab Ecclesia,

Сани для дипломників і титульників,

Jo. Dytebrodii, De terribiliditate excommunicationum libellus acephalos,

Ingeniositas invocandi diabolos et diabolas, per M. Guingolfum,[157]

Заміс для молитовних млинків,

Мориска для єретиків,

Ґаетанові костури,

Паць, херувимський доктор, De origine patepelutarum et torticollorum ritibus lib. Septem,[158]

Шістдесят дев'ять замацьканих молитовників,

Боклатість п'яти орденів нищунів,

Шкура і шкіра гіппокритів, узяті з Рудого Чобота, всунутого в Summa angelica,

Чищення сумління,

Череватість голів суду,

Ослячий прутень абатів,

Кравецькус, Adversus quemdam, qui vocaverat eum fripponatorem, et quod fripponatores поп sunt damnati ab Ecclesia,

Cacatorium medicorum,

Астрологічне проносне,

Campi clysteriorum, per S. C.[159]

Вітропуск по-аптекарському,

Всраціддубання по-хірургічному,

Юстиніан: De cagotis tollendis,

Antidotarium animae,

Мерлій Коккай: De patria diabolarum.[160]

Деякі з цих книг уже вийшли друком, а деякі друкуються у славному городі Тюбинґені.

Розділ VIII

Як у Парижі Пантаґрюель одержав від свого батька Ґарґантюа листа, копія якого наводиться нижче

Учився, як ви самі здорові, знаєте, Пантагрюель старанно і добре встигав, бо голова його була набита та ще й добре підбита, а обсяг його пам'яти дорівнював двадцяти бочкам із-під оливкової олії; і ось не де, як у Парижі, отримав він якось від батька такого листа:

Синку мій дорогесенький!

Серед тих дарів, щедрот і переваг, якими Світотворець, Усемогута Пан-Біг ущедрив і прикрасив натуру людську, найбільшою вартістю для мене є надана нам змога, хоть ми і смертні, здобути безсмертя й увічнити в цьому минущому житті своє ймення та насіння, а здійснюється це через нашу парость, народжену нами в законному шлюбі.