Герої з романів - Сторінка 2
- Нікола Буало -Ось уже не то чотирнадцять, не то п'ятнадцять років 12, як її спростовано
Плутон
Невже? А я вірив їй і досі. Одначе, правду писав скіфський газетяр чи неправду, нехай Томіріс іде в
82
галереї шукати там, як собі знає, свого чарівного порога і хай не старається так уперто віднайти таблиці, які вона загубила через недбальство і які, звісно, не ми вкрали. Але хто там таким дужим голосом мугикає пісеньку?
Д і о г є н
То кривий здоровило Горацій Коклес І3. Як пояснив мені один ваш вартовий, він співає для луни, що її тут знайшов, пісню, складену ним на честь Клелії 14.
П л у т о н
А чому цей телепень Мінос заходиться сміхом?
Мі н ос
Як тут не сміятися? Горацій Коклес виспівує для лупи!
Плутон
Справді, це якась новина. Треба б подивитися. Хай введуть його сюди, і хай він співає далі, бо Мінос, мабуть, залюбки послухає цього співу зблизька.
Мінос.
Звичайно.
Горацій Коклес
(вступає, виводячи приспів пісні, яку він співає в "Клелії")
"Сама Феніса заявляє,
Що рівні Клелії немає!"
Д і о г є н
Здається, я впізнаю мотив. На нього покладено "Вродливу садівницю Туанон".
83
Г о р а ц і й Коклес
"Сама Феніса заявляє,
Що рівні Клелії немає!"
Плутон
Що це ще за Феніса?
Д і о г є н
Це одна з найвитонченіших і найбистріших розумом пань у місті Капуї, та тільки вона має себе за писану красуню. Горацій Коклес бере її на глузи у скомпонованому ним експромті, примушуючи її визнати, що все блякне перед Клеліїною вродою.
Мінос
Я й гадки не мав, що цей знакомитий римлянин такий гарний музика і дотепний до компонування експромтів. Як видно з останнього твору, він усіх переважив своєю вмілістю.
Плутон
А мені видно, що коли він марнує час на такі дурниці, значить, з розуму зсунувся. Агов, Горацію Коклесе, ви колись були такий завзятий вояк, що самі заступили міст від цілого війська. То що це вам заманулося по смерті вдавати пастушка? І який навіжений чи яка навіжена навчили вас виспівувати?
Горацій Коклес
"Сама Феніса заявляє,
Що рівні Клелії немає!"
Міно с
Він тішиться своїм співом.
84
Плутон
Ага! То нехай іде в галереї шукати, як собі знає, нової луни. Ведіть його геть!
Горацій Коклес (іде собі, все ще співаючи)
"Сама Феніса заявляє.
Що рівні Клелії немає!"
Плутон
От дурний! Невже ж сюди не завітає хто-пебудь при добрім розумі?
Д і о г є н
Зараз ви будете втішені, он сюди вступає найславетніша з римських матрон, та сама Клелія, котра, вимкнувшись із Порсениного табору, перепливла Тібр. У неї і залюблений, як ви бачили, Горацій Коклес.
П л у т о н
Я без краю подивляв відвагу цієї дівчини, коли читав Тіта Лівія. Але я боюсь до смерті, що Тіт Лівій знову збрехав. Яка твоя думка, Діогене?
Д і о г є н
Послухайте, що вона вам промовить.
К л є л і я
Чи то правда, мудрий володарю пекла, що зграя ворохобників повстала на Плутона, доброчесного Плутона?
Плутон
Ох, нарешті ми бачимо хоч одну розумницю! Так,
85
моє серденько, тартарські злочинці стали до зброї, і ми наказали покликати сюди героїв з Єлісейських полів та інших куточків пекла, щоб вони нам помогли.
К л є л і я
Гадаю, вельможний пане, що бунтарі не збираються зняти заколот у краю Ніжності?15 Я впаду в розпуку, коли вони захоплять виселок Закохання! Вони не взяли ще Любовних записок та Любовних послань?
Плутон
Про який край вона каже? Я щось не пригадую такої назви па мапі.
Д і о г є н
Птоломей І6 і справді не мовить про цей край, проте за останній час зроблено стільки нових відкриттів! А потім, хіба ви не розумієте, що вона каже про край галантного кохання?
П л у т о н
Такий край мені невідомий.
К л є л і я
Звичайно, уславлений Діоген цілком має слушність, бо Ніжність може бути заснована па річці Шаноби, на річці Схильності і на річці Вдячності. Щоб дістатися Ніжності річкою Шаноби, треба попервах потрапити до виселка Закохання і...
Плутон
Я бачу, ясочко моя, що ви чудесно знаєте географію краю Ніжності і добре поповодите по ньому
86
чоловіка, якого покохаєте. Але я цього краю не знаю і знати не хочу, і скажу по щирості: не відаю, чи провадять ці виселки й річки до краю Ніжності, але, мені здається, вони провадять до Божевільні.
Мінос
Непогано було б занести і цей виселок на мапу Ніжності. Гадаю, що він саме на тих недосліджених землях, за які тут згадували.
П л у т он
Я бачу, моя голубко, що й ви закохані?
К л е л і я
Так, ясний пане. Признаюсь, я відчуваю до Арунція приязнь, дивно схожу на кохання, і справді цей чарівний син царя Клузія має щось прекрасне й богорівне, і коли б не зашкарублість сердечна, просто-таки противна, годі стримувати до нього жагу надпоривну. Бо ж...
П л у т о н
"Бо ж, бо ж"... А я вам кажу, що в мене до всіх дурок почуття сумнівне, а що сип царя Клузія має вроду богорівну, а ваша мова для мого слуху противна, то, може, ви заберетеся звідси, поки я вас не побив-но? Пішла нарешті! Ху, все тільки закохані! Просто лихо якесь! Чого доброго, ми ще побачимо галантну Лукрецію! 17
Д і о ген
Ви матимете втіху ту ж мить, бо сюди простує Лукреція власною персоною.
87
П л у т о н
Та ні, це тільки жарт! Чи ж подобає так ницо думати про найчестивішу з усіх жінок!
Д і о г є н
Обачніше! Як вона хизується, очима бісики пускає!
П л у т о н
Певно, ти Аукреції не знаєш, Діогене! Глянув би ти па неї, коли вона вперше вступила сюди, заюшена, патлата. Вона тримала в руці запоясника, погляд її палав гнівом, а на лиці, дарма що мертво-блідавому, ще не вигасла лють. Ніхто з жінок не заносився так високо своєю неблазністю. А втім, щоб переконати тебе, треба лишень спитати, що вона думає про кохання. І ти побачиш. Скажіть-но, Лукреціє, але без зайвої балаканини, чи правда, що без кохання не обійтися?
А у к р є ц і я
(з таблицями у руиі)
А я справді маю відповісти нам докладно и виразно?
П л у т о н
Авжеж.
А у к р є ц і я
Візьміть оці таблиці, на них усе добре написано. Читайте!
88
П л у т о н
(Читаючи)
"Раювання, ж. яке. то. вічного, але. кохання, повік, любить, немає". Що це за нісенітниця?
Л у к р є ц і я
Повірте мені, Плутоне, я ще зроду не висловлювалась так добірно и зрозуміло.
П л у т о н
Та вже ж я бачу, що ви звикли балакати по-простому. До лиха цю дурепу! Чи видана річ, щоб хто-небудь отак говорив? "Яке, але. то. вічного." І де, на її думку, я маю шукати Едіпа, щоб той відгадав мені цю загадку?
Д і о г є н
Ходити довго не треба. От вам чоловік, що стане вам, як ніхто, у пригоді.
Плутон
Що це за один?
Д і о г є н
Брут 18, той, що визволив Рим від тиранії Тарквініїв.
П л у т о н
Що? Той суворий римлянин, що скарав на горло своїх дітей, бо вони кували змову проти батьківщини? Він візьметься відгадувати загадки? Ти збожеволів, Діогене!
89
Д і о г є н
Аж ніяк! Брут-бо вже не такий суворий муж, як ви собі гадаєте. Він на вдачу лагідний і палкий, пише прегарні вірші і найгалантніші любовні листи.
М і н о с
Годилося б записати слова загадки, бо як же ми покажемо їх Брутові?
Д і о г є н
Отож турбуйтесь. Ті слова давно вже записані па Брутових таблицях. Герої такі, як пін, завше мають напохваті таблиці.
Плутон
Отож, Бруте, ви розтлумачите нам слова, записані на ваші таблички?
Бру т
Залюбки. Гляньте, чи не ці? "Раювання, ж. яке. то" тощо.
Плутон
Саме вони.
Бру т
Читайте-бо, читайте: дальші слова покажуть вам, що я не лишень відгадав Лукреціїні хитрощі з переплутаними словами, але й відповів їй слушно: "Полюбить, ти. впевнишся, ти. дай. вічне, рання, що. моя. є. кохання, ти. зоре".
90
П л у т о н
Не знаю, чи відповідають ці слова на ті, але я добре знаю, що й ті і тамті незрозумілі і що я не маю жодної охоти з ними морочитися.
Д і о г є н
Очевидячки, мені доведеться вас утаємничити. Просто тут переставлено слова. Лукреція, щасливо люблячись із Брутом, мовить йому:
"Любить повік, яке ж то раювання!
Але немає вічного кохання".
А Брут, щоб заспокоїти її, одказує їй так само переставленими словами:
"Дай полюбить, моя ти зоре рання,
Ти впевнишся, що вічне є кохання".
Плутон
Оце хитрощі! Виходить, усе гарне, що можна сказати, є в словниках, треба лишень переставляти слова. Але ж хіба подоба таким видатним людям, як Брут і Лукреція, доходити до такого безглуздя і бавитися такими дурницями?
Д і о г є н
А, проте, цими дурничками вони й довели одне одному, що мають гострий розум.
Плутон
А мені вони довели, що на розум небагаті. Женіть їх геть! Я вже нічого не тямлю. Закохана Лукреція! Манірна Лукреція! А Брут — дамський підлесник! Чого доброго, невдовзі я побачу коло спідниці самого Діогена!
91
Французька Академія пере виданням
"Мистецтва поетичного". Естамп Гантреля
(1672 Р.).
Д І О Г Є Н
Чом би й ні? Був же галантним зальотником Піфагор.
П л у т о н
Піфагор?
Д і о г є н
Атож, він залицявся до своєї дочки Феано, викоханої біля нього в дусі галантності, як переповідає шляхетний Герміній у Брутовому життєписі. Саме від Феано цей славетний римлянин і почув прегарний вислів, що його забули приточити до інших Піфагорових висловів: "Заглиблення в ніжні почуття до коханки і в любов сприяють удосконаленню великого філософа".
Плутон
Зрозуміло. Він почув від Феано, що саме глупота сприяє вдосконаленню мудрості. Добре сказано! Але облишмо Феано. Що то за чудна манірниця простує до нас ?
Д і о г є п
Це Сапфо 19, ота вславлена лесбіянка, що вигадала сапфічну строфу.
П л у т о н
Мені розмалювали таку красуню, а вона ж бридка.
Д і о г є н
Так, шкіра в неї не рожева, та й риси обличчя не такі вже и правильні. Але зверніть увагу, який
93
дивний контраст між білим і чорним у її очах, вона сама про це згадувала к своєму життєписі.
П л у т о н
Знайшла чим величатися! В такому разі і Цербер теж гожий, бо в його очах такий же контраст.
Д і о г є н
Бачу, вона прямує, до пас. Певне, хоче про щось запитати.
С а п ф о
Прохаю вас, мудрий Платоне, розтлумачити мені до пуття, що таке приязнь і чи здатна вона до ніжності так, як любов, бо саме ця річ і стала нам недавно до шляхетної розмови з мудрим Демокедом та обворожливим Фаоном. Будьте ласкаві, на якийсь час забудьте про себе і про свою державу і подумайте, як краще визначити, що таке ніжне серце, ніжність кохання, ніжність схильності і ніжність жаги?
М і н о с
Та ця найшаленіша від усіх! Вона збила з плигу й решту!
Плутон
Ви лишень погляньте на цю соромітницю! Тут знято заколот, а вона мені пропонує розв'язати питання любові!
Д і о г є н
А, проте, ви мали б право так чинити, бо герої, котрих ви оце бачили, замість осмілити перед вирішальною битвою солдатів чи розставити військо, слу-
94
хають усілякі історійки про Тімаретів та Береліз, які тільки й мали пригод, що загубили десь записку чи обручку.
П л у т о н
Та ні, коли вони втеряли розум, я не хочу на них скидатися, а надто на цю кумедну манірницю.
С а п ф о
Прохаю вас, ясновельможний пане, зречіться цих простацьких провінційних пекельних навичок і опануйте чарівну галантність, що нею славляться Карфаген і Капуя.