Хворий, та й годі - Сторінка 11

Паночку, невже ж ви наважитесь занапастити таке кохання?

Арган. Нехай він зробиться лікарем, і я погоджусь на їхній шлюб. (До Клеанта). Так, зробіться лікарем, і я віддам за вас мою дочку.

Клеант. З радістю, добродію! Якщо тільки від цього залежить мій шлюб, я зроблюся лікарем, навіть аптекарем, якщо бажаєте. Це така дрібниця! Для того, щоб здобути прекрасну Анжеліку, я ще й не те зробив би!

Беральд. А знаєте, брате, що мені спало на думку! Зробіться лікарем самі. Тоді вам буде ще зручніше, бо ви матимете в собі самому все, що вам потрібно.

Туанетта. Еге ж! Це найкращий засіб дуже скоро вилікуватися: немає такої зухвалої хвороби, що насмілилася б мордувати особу самого лікаря.

Арган. Мені здається, брате, що ви глузуєте з мене. Хіба ж у моєму віці починають учитися?

Беральд. Ет, учитися! Ви й без того вже добре вчені; є багато лікарів, які знають не більше за вас.

Арган. Тадже ж треба добре вміти латини, треба добре знатися на хворобах та на засобах їх лікування.

Беральд. Тільки-но одержите лікарську мантію та шапочку, то вже й знатимете все, що треба, а згодом зробитеся великим мастаком.

Арган. Як! Одягнувши мантію, відразу навчаєшся диспутувати про хвороби?

Беральд. Авжеж. Коли людина в мантії та шапочці, вона може говорити, що собі схоче: кожна нісенітниця править тоді за вченість, кожна дурість править за розумне слово.

Туанетта. Далебі, паночку, та сама ваша борода вже багато важить: хто має бороду, той уже наполовину лікар.

Клеант. В кожному разі, я готовий на все.

Беральд (до Аргана). Хочете, ми все це влаштуємо зараз?

Арган. Як то зараз?

Беральд. Так, і у вашій господі.

Арган. У моїй господі?

Беральд. Атож. Я маю багато друзів серед лікарів, вони радо прийдуть зараз же сюди, і церемонія може відбутися у вашій залі. До речі, це вам не коштуватиме нічого.

Арган. Та що ж я маю їм казати? Що ж я відповідатиму?

Беральд. Вам усе пояснять двома словами і напишуть на папері все, що вам треба буде говорити. Ідіть же приберіться чепурніше, а я пошлю по них.

Арган. Про мене, хай і так! Побачимо, що з того вийде.

ЯВА 23

Беральд, Анжеліка, Клеант, Туанетта.

Клеант. Що ви маєте на думці? Що це за лікарі — ваші друзі?

Туанетта. Що ви збираєтесь робити?

Беральд. Хочу сьогодні ввечері трохи розважитись. Актори склали невеличку інтермедію з танцями й музикою; в ній показано церемонію, з якою відбувається прийняття до лікарської корпорації. Я хочу, щоб ми всі її подивилися, а брат мій щоб виконав у ній головну роль.

Анжеліка. Але ж, дядечку, мені здається, що ви глузуєте з мого батька. Чи це не занадто?

Беральд. Ні, люба небого, я зовсім не глузую з нього, а просто хочу пристосуватися до його фантазій. Все це тільки між нами, звичайно. Кожне з нас теж може взяти на себе якусь роль, і таким чином ми всі гратимемо в цій комедії. Під час карнавалу таке дозволяється. Ходімо мерщій і приготуємо все, що треба.

Клеант (до Анжеліки). Ви згодні?

Анжеліка. Так, якщо мій дядечко керуватиме нами.

Третя інтермедія

Це жартівлива церемонія, з якою відбувається надання лікарського звання бакалаврові, — церемонія з музикою, співами й танцями.

Кілька оббивальників з являються на сцені і в супроводі музики, додержуючи такту, прикрашають залу та розставляють ослони. Після цього все зібрання, що складається з восьми клістироносців, шести аптекарів, двадцяти двох лікарів, одного бакалавра, якому мають надати звання лікаря, восьми хірургів, що танцюють, та двох, що співають, входить, і всі сідають на свої місця, відповідно до рангу кожного з них.

ПЕРШИЙ ВИХІД БАЛЕТУ

Президент.

Наймудріссімі докторес,

Медицини професорес,

Вам, що зараз тут зібрались

Лікувати прикидаліс,

Та всім іншим мессіорес,

Сентенціарум факультатіс,

Всім фіделес екзекуторес,

Хірургіані й апотікарі,

Всім вам, вченим наймудрішим —

Честь та гроші за візитум,

Аткве бонум апетитом.

Милі докті та колеги,

Мушу вельми дивуватись,

І радіти, і втішатись,

Що нам видано концесію

На медичну цю професію.

Вен тровата й чудовіссіма

Медицина найславніссіма!..

Скільки нам несе пожитків

І не має жодних збитків

Сама назва медицини,

Що лікує вже людину…

З ласки тих найлонго темпоре

Чарою повною дає вівере

Стількибус людибус омні женере.

Пер тотам террам чує мус

Гамір великус убі су мус:

І старі й малі вбачалус

В лікарях свій ідеалус!

Нас шанують всі, як бога,

В нас благають допомоги…

Нам вклоняються й великі,

Сподіваючись на ліки…

Отже, нам велить сап’єнція,

Глузд здоровий та пруденція:

Якнайбільше намагатур

З наших рук не випускатур

Славу, гонор, привілегію,

Аби в докторську колегію

Аж ніяк не допускаре

Всіх, хто гідний поважантус

Ет хто здатний посідантус

Нострум бонум посадаре.

Тож тому вас конвокаті,

Щоб в учбовім доктораті

Цей учений чоловікус

Тут здобув звання велике,

Щоб пройшов екзамінацію

І дістав кваліфікацію.

Перший доктор.

Сі мігі ліценціам дат домінує презес,

Ет танті докті докторес,

Ет аесістантес іллюстрорес,

Вельми мудрого бакалавра,

Куум естімо ет гоноро,

Поспитаю паузам ет раціонем квареї

Опіум чинить засинаре?

Бакалавр.

Мігі а докто докторе

Питається паузам ет раціонем кваре:

Опіум чинить засинаре?

На це я відповідаре:

Квіа ест ін ео

Віртус дормітіва,

Куюс ест натура

Сенсус засипура.

Хор.

Бене, бене, бене, бене респондере.

Дігнус, дігнус ест інтраре

Ін ностро докто корноре.

Бене, бене респондере.

Другий доктор.

За дозволом доміні презідіо,

Доктіссіме факультатіс

Ет тотус гіс ностріс актіс

Компаніє ассістантіс,

Я питаю тебе, докторе бакалавре:

Кве сунт ремедіа,

Кве ін маладіа,

Що гідропізія

Ми називаємо,

Слід призначаре?

Бакалавр.

Клістеріум вставляре,

Постеа кров пускаре,

По тому вже — пургаре.

Хор.

Бене, бене, бене, бене респондере.

Дігнус, дігнус ест інтраре

Ін ностро докто корпоре.

Бене, бене респондере.

Третій доктор.

Сі бонум визнається, доміно презідії,

Доктіссіме факультеті

Ет компаніє презенті,

Я питаю в тебе, докте бакалавре:

Як лікувати астматиків,

Хворих на кір та лунатиків?

Бакалавр.

Клістеріум вставйяре,

Постеа кров пускаре,

По тому вже — пургаре.

Хор.

Бене, бене, бене, бене респондере.

Дігнус, дігнус ест інтраре

Ін ностро докто корпоре.

Бене, бене респондере.

Четвертий доктор.

Супер іллас маладіас

Доктус бакалаврус діксіт маравіллас.

Та, як не наскучу домінум презідіум,

Доктіссімам факультатем

Ет тотам гонорабілем

Компаніям слухантем,

Фаціам Іллі унам кестьйонем.

Від учора маладус унус

Попадавіт ін меас манус:

Габет веліам гарячкам без упинус,

Болить йому дуже головує,

І коле, й штрикає ін бокус,

І страх як він тяжко дихаре,

Насилу вже респіраре…

Будь же ласкавий сказантум,

Докторе бакалавре:

Чим же його лікувантум?

Бакалавр.

Клістеріум вставляре,

Постеа кров пускаре,

По тому вже — пургаре.

П’ятий доктор.

А як отой недугує,

У пертус, затяжнугус,

Не схоче сам минантум, —

Чим треба лікувантум?

Бакалавр.

Клістеріум вставляре,

Постеа кров пускаре,

По тому вже — пургаре.

І знову кров пускаре,

І знову йдем пургаре,

І знов клістир вставляре.

Хор.

Бене, бене, бене, бене респондере,

Дігнус, дігнус ест інтраре

Ін ностро докто корпоре.

Бене, бене респондере.

Президент.

Юрас додержувати статуту

Факультету всіх прескрипцій,

Не зміняти їх транскрипцій?

Бакалавр.

Юро.

Президент.

Юрас ти ін омнібус

Консультаціонібус

Мати погляд той же славний,

Як і вчення стародавнє —

Аут годяще,

Аут часом негодяще?

Бакалавр.

Юро.

Президент.

Не давати пацієнторум

Де ремедіїс новорум,

І нічим не лікувати,

Крім рецептів факультату,

Хоч би хворий дуба даре

Від своєї недугаре?

Бакалавр.

Юро.

Президент.

Его, его кум істо берето,

Венерабілі ет докто,

Даю тобі дозволяння.

На усяке лікування:

Медіканді,

Пурганді,

Кровопусканді,

Розтинанді,

Колонді,

Різанді,

Ет залікуванді

До смертанді

Безкарно пер тотам террам!

ДРУГИЙ ВИХІД БАЛЕТУ

Всі хірурги й аптекарі, додержуючи такту, вклоняються бакалаврові.

Бакалавр.

Велемудрі докторес доктрини,

І ревеню, й касії? й рицини!

Учинив би я безумімо,

Сміховинно та безглуздімо,

Коли б став я намагаре

Вас всіляко вихваляре

Та почав би додаваре

Злотопроменя до Фебуса,

Чи зірок нових до небуса,

Чи то хвиль ад ацеано,

Або квітів ад прінтано…

Замість тих усіх словабілес,

Ви, колеги венерабілес,

Дозвольте мені апеларе

І вобіс так сказаре:

Дали ви мені, мігі, юро,

Більше, ніж батько та натура;

Натура та батько меус

Людиною мене створеус;

Ви ж були мекум добріші —

З мене лікаря зробивши,

І за це, доктриссіме кворум,

В цьому серці живе весь час —

Ін секула секулорум —

Почуття подяки до вас.

Хор.

Віват, вівкт, віват, віват, сто раз віват!

Віват доктор новус,

Славний красномовус!

Мілле, мілле анніс дай небо йому попиваре,

Їстере, кров пускаре, убиваре!

ТРЕТІЙ ВИХІД БАЛЕТУ

Всі хірурги й аптекарі танцюють лід музику й співи, плескають у долоні та вибивають такт своїми товкачиками.

Хірурги.

Хай побачить скоро

Суас рецепторум

В усіх хірургорум

Ат апотікарум

Ходовим товаром!

Хор.

Віват, віват, віват, віват, сто раз віват!

Віват доктор новус,

Славний красномовус!

Мілле, мілле анніс дай небо йому попиваре,

Їстере, кров пускаре, убиваре!

Хірурги.

Хай майбутні анні

Будуть йому боні

Й до нього ласкаві

Найкращими доні!

Хай не знає він довіку

Жодних хворувань великих,

Окрім песте та веролас,

Пневмонії, вітріолас,

Та різачки, та водянки,

Та бешихи й лихоманки,

Крові виливані ас

Та дизентер’яніас!

Хор.

Віват, віват, віват, віват, сто раз віват!

Віват доктор новус,

Славний красномовус!

Мілле, мілле анніс дай небо йому попиваре,

Їстере, кров пускаре, убиваре!

ЧЕТВЕРТИЙ ВИХІД БАЛЕТУ

Лікарі, хірурги та аптекарі урочисто виходять, відповідно до рангу кожного з них таким же ладом, як і увійшли.