Із Росії з любов'ю - Сторінка 36

Як казав Дарко, М. також мав охоту простежити всю ту гру до кінця й розкрити таємницю, навіщо росіянам треба було заварювати таку кашу. Бонд відкинув сумніви. Подорож минала добре, то чого ж панікувати?

За десять хвилин після прибуття на грецьку прикордонну станцію Ідомені в двері купе коротко, але вимогливо постукали. Бонд вислизнув з-під голови дівчини і припав вухом до дверей.

— Хто там?

— Le conducteur, monsieur'. Ваш друг Керім-бей...

— Зачекайте,— різко кинув Бонд. Він засунув "беретту" в кобуру, надяг піджак і смикнув двері.

— Що там таке? Обличчя провідника у коридорному освітленні мало жовтий колір.

— Ходімо. — Він побіг коридором у напрямі вагонів першого класу. Біля розчахнутих дверей другого купе юрмились офіційні особи. Бонд пробрався до дверей і зазирнув усередину. Волосся на його голові заворушилося.

Праворуч від нього лежало два тіла, ніби заморожені в мить страшної боротьби не на життя, а на смерть. Сцена так вражала, що її цілком можна було б показувати в кіно. Керім лежав знизу, його коліна були трохи підігнуті в останньому зусиллі звестися на ноги. З його шиї поблизу яремної вени стирчало набірне руків'я кинджала. Голова була відкинута назад, а невидющі, налиті кров'ю очі вирячились у ніч. Рот викривився, немов у гарчанні. Підборіддям струменіла тонюсінька цівка крові. Над ним простяглося важке тіло агента МДБ на прізвище Бенц, затиснуте лівою рукою Керіма у борцовськии замок. Зі свого місї Бонї міг побачити лише кінець сталінського вуса та частину засмаглого обличчя. Права рука Керіма лежала на спині цього чоловіка ніби випадково, та, коли придивитись уважніше, можна було помітити, як у стиснутому кулаці Керіма ледь виднілося руків'я ножа, а на піджаку Бенца, якраз під Керімовою рукою, ' розповзлася чимала темна пляма.

Бонд на мить заплющив очі. Він побачив те, що сталося, так, ніби дивився кінофільм. Дарко спить. Чужинець тихо прослизає до купе. Два кроки вперед і точний удар у яремну вену. В останньому несамовитому спазмі конаючої людини Керім хапає вбивцю за шию, притягує його до себе і б'є ножем униз під п'яте ребро.

І ось він лежить, прекрасний чоловік, який носив з собою сонце. І його згасили. Сонце мертве.

Бонд рвучко повернувся і пішов звідти, де його друг віддав за нього життя. А повернувшись до свого купе, почав розважливо й безсторонньо відповідати на запитання, що їх поставив йому Дарко Керім.

Розділ 24 НЕБЕЗПЕКА ПОЗАДУ

О третій годині пополудні "Східний експрес" повільно, з тридцятихвилинним , запізненням, наближався до Белграда. Там він мав стояти вісім годин, чекаючи решти поїзду, яка, подолавши "залізну завісу", прибуде з Болгарії.

Бонд розглядав натовп, в якому мала бути людина Керіма. Тетяна, накинувши на плечі соболину шубку, насторожено спостерігала за Бондом з кутка купе, розмірковуючи над тим, чи обернеться він до неї. Вона бачила, як виносять з поїзда плетені кошики, як блимають бліци поліційних фотографів і жестикулює chef de train', що намагався прискорити формальності, а між нею і зовнішнім світом стриміла, як довгий різницький ніж, пряма й холодна постать Бонда.

Він таки повернувся, сів поруч з нею і почав ставити їй гострі брутальні запитання. Вона відчайдушне опиралася, твердо тримаючись своєї версії. Тепер Тетяна була цілком певна: якщо вона розповість йому все як є, а надто про СМЕРШ, вона втратить його назавжди. Дівчина боялася павутиння, в яке втрапила, боялася того, що може приховуватись за тією брехнею, якої її навчили в Москві, а над усе боялася втратити цього чоловіка, що приніс світло в її життя.

Почувся стук у двері. Бонд підхопився і відчинив. Міцний життєрадісний чоловік з такими ж, як у Керіма, блакитними очима і патлатим русявим чубом над коричневим обличчям, увалився в купе.

— Стефан Тремпо, до ваших послуг. — Широка усмішка адресувалась їм обом. — Друзі звуть мене Темпо. А де хазяїн?

— Сідайте,— офіційно мовив Бонд, а про себе подумав: ось і ще один із Даркових синів.

Чоловік допитливо глянув на них обох і обережно сів між ними. Його обличчя враз згасло. Пломенисті очі напружено уп'ялися в Бонда, і в них прозирали страх і підозра. Його права рука непомітно ковзнула в кишеню піджака...

Коли Бонд закінчив свою розповідь, чоловік підвівся. Він не поставив жодного запитання, лише мовив:

— Дякую, сер. Ходімо, будь ласка. Зараз поїдемо до мене. Нам належить чимало зробити. — Він вийшов у коридор і став до них спиною. Як тільки дівчина вийшла з купе, він рушив коридором, жодного разу не обернувшись до них. Бонд слідкував за Тетяною з важким чемоданчиком і своїм "дипломатом".

Сіявся дрібний дощ. Брудна привокзальна площа, забрьохані густою липкою грязюкою таксі, будівельний майданчик з однотипними спорудами — все це справляло гнітюче враження. Чоловік відчинив задні дверцята пошарпаного фургона "морріс-оксфорд", сів за кермо, і вони потрусилися бруківкою, а потім слизьким гудроном по широких вулицях, на яких лише де-не-де траплялися машини і перехожі.

Зупинилися вони посеред вулиці, тротуари якої були вимощені бруківкою. Темпо завів їх до житлового будинку, де тхнуло Балканами — то була своєрідна суміш із запахів задавненого поту, тютюнового диму та смаженої капусти. Вони подолали два прогони сходів і опинились у двокімнатній квартирці з умеблюванням, що не надається описові. Важкі червоні оксамитові завіси було відсунуто, і крізь чисті вікна виразно проглядались помешкання в будинках на протилежному боці вулиці. На буфеті стояла таця з невідкоркованими пляшками та склянками і тарелі, повні фруктів і печива — вітання Даркові та його друзям.

Темпо невиразно махнув рукою в напрямі напоїв.

— Сер, прошу вас і мадам почувати себе як удома. Ванна кімната отам. Напевне, ви обоє захочете прийняти ванну. Даруйте, але я мушу зателефонувати в кілька місць. — Міцний фасад його обличчя ось-ось мав зруйнуватися. Чоловік занадто швидкою ходою подався до спальні й зачинив за собою двері.

Дві довгі години Бонд просидів, споглядаючи стіну навпроти їхнього вікна. Час від часу він підводився, походжав туди-сюди і знов повертався на місце. Першу годину Тетяна ще вдавала, ніби переглядає стосик журналів, потім пішла до ванної, звідки долинув шум води.

Десь близько шостої Темпо знову з'явився в кімнаті й попередив Бонда, що має вийти з дому.

— їжа на кухні,— сухо кинув він. — Я повернусь о дев'ятій і відвезу вас на поїзд. Прошу, поводьтеся в моїй квартирі, як у своїй власній. — І, не чекаючи відповіді, вийшов. Бонд чув його кроки, клацання дверей і звук стартера "моррі-са". Бонд перейшов до спальні, сів на ліжко й присунув до себе телефон. Він люб'язно поговорив німецькою з оператором міжнародної станції і за півгодини почув у трубці спокійний голос М. Розмову Бонд вів у тому стилі, в якому комівояжер розмовляє з управителем фірми "Юніверсал експорт". Спершу він повідомив, що його партнер дуже захворів, і поцікавився, чи будуть у зв'язку з цим якісь нові інструкції.

— Дуже захворів?

— Так, сер, дуже.

— А як щодо іншої фірми?

— З нами було троє, сер. Один спіймав інфекцію, двоє інших занедужали по дорозі з Туреччини і залишили нас в Узункепрю, що на кордоні.

— Отже, інша фірма згортає свою діяльність?

Бонд уявив собі зосереджене обличчя М., коли той старанно просіює інформацію. Цікаво, чи обертається під стелею вентилятор, чи тримає М. у руці люльку і чи слухає розмову по іншому каналу начальник штабу?

— Яка ваша думка? Чи не бажаєте ви і ваша дружина повернутися додому іншим шляхом?

— Вирішуйте ви, сер. Моя дружина в порядку. Зразки в доброму стані. Я не бачу причин, які б погіршували ситуацію. Мені хотілося б завершити подорож, бо інакше ця територія залишиться незайманою цілиною, і ми ніколи не дізнаємося про її можливості.

— Чи хотіли б ви дістати допомогу одного з наших торговельних агентів?

— У цьому немає потреби, сер, але якщо ви вважаєте за необхідне...

— Я подумаю над цим. Отже, ви хотіли б вивчити всю торговельну операцію до кінця?

Бонд уявив собі, як очі його співрозмовника заблищали з тією самою пожадливою цікавістю, з тим самим прагненням докопатися до суті, яке відчував і він сам.

— Так, сер, саме так. Тепер, коли півдороги позаду, було б шкода не пройти її всю.

— Тоді гаразд. Я подумаю, як прислати вам на допомогу людину... — На тому кінці лінії виникла пауза. — У вас є щось іще на думці?

— Ні, сер.

— Тоді до побачення.

— До побачення, сер.

Бонд поклав трубку, а потім довго дивився на неї. Раптом йому захотілося пристати на пропозицію М., щоб йому надіслали підмогу. Про всяк випадок. Він підвівся. Зрештою, вони невдовзі виїдуть з цих бісових Балкан. Італія, потім Швейцарія, Франція: Там вони будуть серед приязних людей, далеко від цих підступних країв.

А дівчина? Як бути з нею? Чи слід звинувачувати її в смерті Керіма? Бонд підійшов до вікна, відновлюючи в пам'яті кожне слово, кожен жест відтоді, як почув її голос тієї ночі в "Крістал-паласі". Ні, її не можна звинувачувати. Якщо вона й агент, то несвідомий того, що вона агент. У світі не існує такої дівчини її віку, яка б могла зіграти цю роль, звісно, якщо грати її, не зраджуючи себе. І вона припала йому до серця, а своєму інстинкту Бонд довіряв. До того ж хіба смерть Керіма викрила саму змову? Настане той день, коли він сам її розкриє, і ця думка принесла йому на якусь мить упевненість, що Тетяна не була свідомим чинником підступної операції.

Рішення прийнято. Бонд підійшов до ванної і постукав у двері. Тетяна вийшла йому назустріч. Він обійняв її і ніжно поцілував. Вона пригорнулася до нього. Обоє відчували, як у них займається тваринний жар, та він ніс у собі спогад про Керімову смерть.

Тетяна вислизнула з його обіймів, зазирнула Бондові в очі, а потім відкинула з його чола пасмо волосся.

— Я рада, що ти повернувся, Джеймсе. — її обличчя знов ожило, але тон, яким вона це промовила, був діловий. — А тепер ми повинні їсти, пити й починати життя спочатку.

Пізніше, коли вони поласували копченою шинкою, персиками та сливовицею, повернувся Темпо і відвіз їх на вокзал. "Східний експрес" уже чекав на пасажирів під залитим світлом склепінням перону. Темпо попрощався з ними й зник з платформи і з їхнього життя, повернувшись у своє темне існування.

Точно о дев'ятій нуль-нуль новий локомотив сповістив про свою місію голосистим гудком і потягнув довгий поїзд у нічну подорож Савською долиною.