Книги народу польського - Сторінка 2

Чоловік той називався Лафайєт. І він останній з давніших людей європейських, у кого є ще дух самовіддання, останки духу християнського.

І поклонялись тоді Користі всі народи. І сказали королі: "Коли ми поширимо почитування цього ідола, то як тепер народ б'ється з народом, так тоді місто почне битися з містом, і людина – з людиною.

І здичавіють люди знову, а ми знову матимем таку владу, яку мали колись королі муринів та королі канібалів, що можуть підданих своїх поїдати".

І тільки один народ польський не кланявся новому ідолу і не мав навіть в мові своїй виразу, щоб охрестити його по-польськи, так само як не мав наймення і для того, щоб охрестити поклонників його, котрі називаються французьким словом: "егоїсти".

Народ польський почитував Бога, знаючи, що хто Бога почитує, той віддає пошану всьому, що є доброго.

І був народ польський од початку до кінця вірний Богові предків своїх.

Його-бо королі і лицарство ніколи не займали ні одного народу вірного, але боронили християнство від поганців і варварів, що несли неволю.

І ходили королі польські на оборону християн в далекі краї: король Владислав – під Варну, а король Ян – під Відень, на оборону Сходу і Заходу.

І ніколи королі та лицарство не захоплювали земель сусідніх насильством, але приймали народи до братерства, зв'язуючи їх з собою доброчинністю Віри і Вольності.

1227

І нагородив їх Бог, бо великий народ Литва поєднався з Польщею, як чоловік з жінкою – дві душі в одному тілі. І не було перед цим ніколи такого поєднання народів. Але буде потім.

Бо те поєднання і одруження Литви з Польщею є образом майбутнього поєднання всіх народів християнських в ім'я Віри і Вольності.

І дав Бог королям польським і лицарям вольності, найбагатшим і найубогішим, – називатися братами. І такої вольності не було перед тим ніколи. Але буде потім.

Королі і лицарство приймали до свого братерства щораз більше люду, приймали цілі полки і цілі покоління. І стало число братів таке велике, як весь народ, і в жоднім народі не було стількох людей вольних і братами званих, як в Польщі.

Аж нарешті король і лицарство дня третього травня намислили всіх поляків зробити братами, спочатку – міщанство, а потім – селян.

І названо братів шляхтою, бо вони ошляхетнились, тобто побратались з ляхами, людьми вольними та рівними.

І хтіли зробить, щоби християнин в Польщі ошляхетнювався і називався шляхтичем на знак того, що повинен завше мати душу шляхетну і завше готовим бути – умерти за вольність.

Так колись християнином звали кожного, хто приймав Євангеліє на знак того, що готовий за Христа кров пролити.

Отже, шляхетство мало стати хрещенням свободи, і кожний, що ладен був умерти за свободу, мав охреститися мечем і правом.

І мовила Польща наостанку: хто б не прийшов до мене, буде вольний і рівний, бо я – сама Вольність.

Але, зачувши те, королі занепокоїлись у серці своїм і мовили: "Вигнали ми з землі Свободу, і от вона повертається в особі праведного народу, який ніколи не поклонявся ідолам нашим. Ходімо, забиймо народ той". І уготували між собою помисел зрадницький.

І король пруський прийшов, і поцілував народ польський, і привітав його словом: "Спільнику мій!" – а сам вже продав його за тридцять міст великопольських, як Іуда за тридцять срібняків.

А двоє других королів накинулись на народ польський і зв'язали його. А Ґалл був суддею і мовив: "Справді не знаходжу я провини на народі цім, і дружина моя Франція, жінка боязка, змучена лиховісними снами. А проте візьміть собі і замучте народ цей", – і умив руки.

А правитель французький мовив: "Не можемо ні кров'ю нашою, ні грошима викупити неповинного того, бо моя кров і мій гріш мені належать, а кров і гріш мого народу належать народові моєму".

І вимовив той правитель останню хулу на Христа, бо Христос навчав, що кров Сина Людського всім людям-братам належить.

І коли вимовив правитель слова ті, поспадали хрести з веж столиці безбожної, бо знамення Христове не могло просвіщати люду, що поклонявся ідолу Користі.

1228

Правитель той називався Казимір Пер'є, слов'янським найменням, а прізвищем романським. Наймення його означає псувача або згубника миру-спокою, а прізвище його – од слова "реrire" або "рérir" і означає згубника або сина згуби. І наймення те, і прізвище те – антихристове. І однаково буде прокляте і в поколінні слов'янськім, і в поколінні романськім.

І розірвав чоловік той мирну спілку народів, як оний первосвященик жидівський розірвав шати свої, зачувши голос Христа.

І замучено було народ польський, і покладено во гробі, і вигукнули королі: "Вбили ми і поховали Вольність".

Але вигукнули нерозумно: бо, довершаючи злочин останній, виповнили міру неправди своєї, і скінчилася їх потуга тої години, коли найбільшою була втіха їх.

Народ-бо польський не вмер; тіло його лежить во гробі, а душа його з землі, тобто з життя державного і прилюдного, зійшла до безодні пекельної – до хатнього життя народів, що терплять неволю в краю і поза краєм своїм, зійшла, щоб бачити рабство їх.

А на третій день повернеться душа до тіла свого, і народ воскресне з мертвих, і всі народи Європи виведе з неволі.

І два дні вже минули: один день скінчився з першим здобуттям Варшави, другий день скінчився з другим здобуттям Варшави, а третій день прийде і не скінчиться.

І як з воскресінням Христовим припинилися по всій землі офіри криваві, так припиняться в світі християнському війни з воскресінням народу польського.

З польської переклав Микола ЗЕРОВ

1229