Лист до пана Перро - Сторінка 2

До цього ми повинні докласти всіх наших зусиль. Та навіть коли ми не осягнемо цього, я кажу вам, що я зі свого боку не зламаю нашої угоди, і, коли тільки ви не присилуєте мене до читання X л о д в і г а або Діви, я дам вам змогу осуджувати як заманеться Іліаду й Енеїду; я тішусь із них, не вимагаючи від вас на захоплення, що його од вас жадають, як ви скаржитесь, в одній поемі 2| і що відчував Стацій до Енеїди, коли він казав собі:

...Nec tu divinam Aeneida teneta:

Sed longe sequere, et verstigia simper adora

Ось, пане, що мені хотілося довести до відома суспільності. А щоб знала вона про все докладно, я маю честь написати вам цього листа, якого я пущу друком у новому виданні своїх творів, як великому, так і малому. Я 6 дуже хотів обтерти деякі міцні вислови, що вихопилися мені у Роздумах про Лонгна; але шкода й заходу, оскільки вони друкувались у двох попередніх виданнях, до яких може

* ...Не замахуйся на божисту Е н є ї д у, а на довгі роки вступи їй у сліди і поклоняйся їм. (Рел.).

119

хтось удатися, так само, як і до інших видань, що чого доброго з являться по чужих краях, де все стоятиме так, як було попервах. Отож-бо я гадаю, що найкращий спосіб спокутувати мою невеличку провину, це висловити моє щире до вас почуття. Сподіваюся, ви схвалите мій учинок і не сваритимете мене, що я наважився взяти до останнього видання листа, якого написав вам славетний пан Арно22 з приводу моєї десятої сатири.

Прохаю-бо, пане, пригадати, що той лист, двічі опублікований у збірках праць сієї великої людини, боронить мене від вашої передмови до Апології жіноцтва, в якому ви не лишень дорікаєте мені за неправильні міркування та граматичні огріхи, але й вичитуєте за брутальні слова, неґречні вислови та злого язика. Прохаю вас узяти до уваги, що такі закиди уймають честь, і відмовчуватися значить признати їм слушність. Тим-то я мав у новому виданні або сам виправдати себе, або завести до нього листа, що так гідно мене виправдує. Листа ж того написано з такою звичайністю і пошаною до того, проти кого він спрямований, що чесна людина не може образитися. Тим-то, кажу ще раз, тішу себе надією, що вам не буде прикро побачити його публікацію, і як я щиро визнаю, що лише досада на критику, вміщену в ваших Діалогах, змусила мене сказати таке, про що краще б не казати, так і ви признайтеся, що лише в запалі від моїх ущипливих слів у десятій сатирі ви побачили брутальність і лихослів'я там, де їх немає. Вірте мені, що я віддаю вам належну шану і для мене ви не тільки великий розум, але один з найкращих, гідних високої хвали людей у Франції.

Щиро прихильний тощо.