Лоліта - Сторінка 66
- Володимир Набоков -i хотiлось дати Г.Г. протриматись мiсяця на два довше, щоб вiн мiг змусити тебе жити в уявi прийдешнiх поколiнь. Кажу я про тури i янголiв, про таїну сталих пiгментiв, про передбачення в сонетi, про спасiння в мистецтвi.
Й це — єдине безсмертя, яке ми можемо з тобою подiлити, моя Лолiто.
К I Н Е Ц Ь