Лоліта - Сторінка 66

- Володимир Набоков -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

i хотiлось дати Г.Г. протриматись мiсяця на два довше, щоб вiн мiг змусити тебе жити в уявi прийдешнiх поколiнь. Кажу я про тури i янголiв, про таїну сталих пiгментiв, про передбачення в сонетi, про спасiння в мистецтвi.

Й це — єдине безсмертя, яке ми можемо з тобою подiлити, моя Лолiто.

К I Н Е Ц Ь