Маятник Фуко - Сторінка 77

Усі просуваються навпомацки. А що ж поробляють тим часом павликіани та єрусалимці?

— Аби ж то знаття, — сказав Діоталлеві. — Але я б не поминув увагою того факту, що в цей період поширюється луріанська Кабала і починають говорити про Розбиття Посудин... І саме тоді дедалі більшого поширення набуває концепція Тори як неповного послання. В одному польському хасидському творі зазначається: якби зайшла якась інша подія, народились би інші комбінації літер. Але майте на увазі, кабалістам не до вподоби, що німці захотіли вискочити поперед батька в пекло. Належна послідовність Тори і її порядок залишаються у таємниці, і відомі вони лише Святому, хай буде Йому хвала. Але не примушуйте мене говорити дурниці. Якщо навіть свята Кабала стане причетною до Плану...

— Якщо План є, до нього має бути причетне все. Або він всеосяжний, або нічого не пояснює, — сказав Бельбо. — Але Казобон згадував про другу вказівку.

— Авжеж. Ба більше, це ціла низка вказівок. Ще до невдачі з зустріччю 1584 року Джон Ді почав займатися картографічними дослідженнями і споряджати морські експедиції. У співпраці з ким? З Педро Нуньєсом, королівським космографом Португалії... Ді впливає на хід подорожей, покликаних відкрити північно-західний шлях до Китаю, вкладає гроші в експедицію якогось Фробішера, який пускається до Полюса і повертається звідти з ескімосом, усі думають, ніби той — монгол. Він накручує Френсіса Дрейка і спонукує його здійснити подорож навколо світу. Він намагається спрямовувати подорожі на схід, адже схід є джерелом усіх окультних знань, а при вирядженні одної з експедицій — не пам'ятаю вже якої — він викликає ангелів.

— І що все це означає?

— Як на мене, Ді був зацікавлений не так у відкритті земель, як у їхньому картографічному зображенні, — ось чому він працював у контакті з великими картографами Меркатором та Ортеліусом. Схоже на те, що з уривків, які він мав у руках, йому стало ясно, що остаточне відтворення послання повинне привести до відкриття якоїсь мапи, й він намагається добитися цього самотужки. Я б сказав більше, як висловлюється пан Ґарамонд. Чи можливо, щоб учений його калібру справді недобачив розбіжності між календарями? А якщо він зробив це навмисне? Можливо, Ді бажав відтворити послання сам, пошивши в дурні решту осередків. Підозрюю, що завдяки Ді поширилась ідея, ніби послання можна відтворити магічними або науковими методами, не чекаючи на сповнення Плану. Синдром нетерплячки. Народжується буржуа-завойовник, засади солідарності, на яких трималося духовне лицарство, загнивають. Якщо це була ідея Ді, то що вже говорити про Бекона. Від цього моменту англійці намагаються домогтися розкриття таємниці, використовуючи всі секрети нової науки.

— А німці?

— Німців краще пустити по традиційних шляхах. Таким чином ми зможемо пояснити принаймні два століття історії філософії, англосаксонський емпіризм супроти романтичного ідеалізму...

— Крок за кроком ми реконструюємо історію світу, — втішився Діоталлеві. — Ми пишемо Книгу. Мені це до вподоби, вельми до вподоби.

73

Ще з одним цікавим випадком криптографії ознайомив публіку 1911 року один з найкращих історіографів Бекона доктор Альфред фон Вебер Ебенгоф із Відня. Виходячи з систем, уже перевірених на Шекспірових творах, він почав прикладати їх до творів Сервантеса... Продовжуючи дослідження, він відкрив неймовірний матеріальний доказ: перший англійський переклад "Дон Кіхота", зроблений Шелтоном, містить виправлення, зроблені від руки Беконом. З цього він зробив висновок, що англійська версія є оригіналом роману, а Сервантес опублікував його іспанську версію.

J. Duchaussoy. Bacon, Shakespeare ou Saint-Germain?

Paris, La Colombe, 1962, p. 122

Те, що Якопо Бельбо кинувся жадібно читати історичні твори періоду Рози та Хреста, здається мені очевидним. Проте коли він розповів нам про свої висновки, з його фантазій залишився голий сюжет, з якого ми взяли цінні підказки. Тепер я знаю, що він писав на Абулафії набагато складнішу історію, де божевільна вакханалія цитат зливалася з його особистими міфами. Нагода комбінувати фрагменти чужих історій була для нього спонукою знову взятися до писання, що він і робив, у властивій йому розповідній формі. Нам він про це не казав ніколи. І в мене залишається сумнів, чи він справді лише випробовував з певною відвагою свою здатність створювати фікцію. А може, він, як будь-який звичайний дияволіст, шукав свого місця у Великій Історії, спотворюючи її.

FILENAME: Чудний кабінет доктора Ді

Вже давно я забув, що я Талбот. Принаймні відколи вирішив зватися Келлі. По суті, я лише підробив документи, це роблять усі. Люди королеви безжальні. Аби прикрити свої бідні відрубані вуха, я мушу носити цю чорну ярмулку, і всі шепочуться, що я чарівник. Аби ж то. Доктор Ді з такою славою живе розкошуючи.

Коли я відвідав його у Мортлейку, він вивчав якусь мапу. Поводився він ухильно, диявольський стариган. Зловісні іскри блискали в його хитрющих очах, кістлява рука погладжувала цапину борідку.

— Це рукопис Роджера Бекона, — сказав він мені, — його позичив мені імператор Рудольф II. Ви знаєте Прагу? Раджу вам її відвідати. Ви б могли знайти там щось таке, що перемінило б ваше життя. Tabula locorum rerum et thesaurorum absconditorum Menabani...

Я крадькома кинув оком на те, що доктор намагався переписати таємною абеткою. Але він одразу заховав рукопис під купою інших пожовклих аркушів. Непогано жити за часів, коли кожен аркуш, навіть якщо він тільки-но вийшов з робітні папірника, відразу жовкне.

Я показав докторові Ді деякі свої спроби, насамперед вірші про Смагляву Леді. Сяйний образ мого дитинства, вона смаглява, бо заполонена тінню часу і вихоплена з-під моєї влади. І свій трагічний сюжет, історію Конопляного Джіма, історію про те, як він повертається до Англії удвох із сером Уолтером Рейлі й дізнається, що батька забив його брат-кровозмісник. За допомогою блекоти.

— У вас є вигадка, Келлі, — похвалив мене Ді. — І вам потрібні гроші. Є тут один молодик, побічний син особи, яку вам і в думці не годиться уявляти, і він хоче здобути славу та почесті. Він не дуже талановитий, ви будете його таємна душа. Пишіть і живіть у тіні його слави, лише ви та я знатимемо, що насправді вона належить вам, Келлі.

І ось уже цілими роками я вигострюю сюжети, відомі королеві та всій Англії під іменем цього блідого молодика. If I have seen further it is by standing on ye sholders of a Dwarf . Мені було тридцять років, і я не дозволю нікому твердити, що це найкращий вік у житті.

— Вільяме, — сказав я йому, — напусти собі волосся на вуха, тобі це личитиме.

— У мене був план (посісти його місце?).

Чи можна жити в ненависті до Трясосписа, якщо насправді ним є ти сам? "That sweet thief which sourly robs from me" .

— Заспокойтесь Келлі, — сказав мені Ді, — зростати у тіні — привілей того, хто намірився завоювати світ. "Кеере a Lower Profyle" . Вільям буде одним з наших фасадів.

— І він увів мене в курс — звичайно, лише почасти — Космічної Змови. Таємниці тамплієрів!

— Яка ж ставка, — запитав я?

— Ye Globe .

Уже віддавна я лягав спати рано, але одного разу опівночі почав нишпорити в особистій скрині Ді й знайшов там якісь формули: мені захотілося викликати ангелів, як це робив він тими ночами, коли місяць уповні. Коли Ді знайшов мене, я лежав горілиць, наче вражений бичем, у центрі кола Макрокосму. На чолі в мене красувалася пентаграма Соломона. Тепер я мушу ще глибше напинати на очі свою ярмулку.

— Ти ж не вмієш цього робити, — сказав мені Ді. — Гляди, щоб я не позбавив тебе ще й носа. "І will show you Fear in a Handful of Dust..."

Він підніс висхлу руку і вимовив жахливе слово: Ґарамонд! Я відчув, як у мене всередині все запалало, і втік у ніч.

Минув цілий рік, поки Ді простив мені, присвятивши свою Четверту Книгу Таємниць.

Того літа я знемагав від абстрактних шалів. Ді звелів мені приїхати у Мортлейк, крім мене, там були Вільям, Спенсер і молодий аристократ з ухильним поглядом, Френсіс Бекон. Не had a delicate, lively, hazel Eie. Doctor Dee told me it was like the Eie of a Viper . Ді ввів нас у курс одної частини Космічної Змови. Треба було зустрітися в Парижі з франкським крилом тамплієрів і стулити докупи дві частини тої самої мапи. їхати мали Ді та Спенсер у супроводі Педро Нуньєса. Мені та Беконові він довірив якісь документи, взявши присягу відкрити їх у разі, якби вони не повернулися.

Вони повернулися, обкладуючи один одного образами.

— Неможливо, — говорив Ді, — План розрахований математично, йому властива астральна досконалість моєї Monas Ierogliphica . Ми мусили їх зустріти, адже це була ніч проти святого Івана.

Не люблю, коли мене недооцінюють. Я сказав:

— Ніч проти святого Івана для нас чи для них?

Ді вдарив себе рукою по чолі і вибухнув жахливими прокльонами.

— Oh, — сказав він, — from what power has thou this powerful might?

Блідий Вільям занотував цю фразу, нікчемний плагіатор. Ді гарячково гортав календарі й таблиці зоряного неба.

— На Кров Господню, на Ім'я Господнє, як я міг бути таким дурнем? — він лаяв Нуньєса та Спенсера: — Чому це лише я повинен про все дбати? Ото ще, космограф називається! — горлав він, збліднувши, на Нуньєса. Відтак заверещав: — Аманазієль Зоробабель! — І Нуньєс, наче вражений тараном у живіт, ступив, сполотнівши, кілька кроків назад і без пам'яті гримнув на землю. — Телепень, — сказав до нього Ді.

Спенсер зблід. Він спромігся мовити:

— Можна кинути якусь принаду. Я саме завершую одну поему, це алегорія про королеву фей, я спробую ввести туди лицаря Червоного Хреста... Дозвольте мені це написати. Справжні тамплієри упізнають себе, зрозуміють, що ми щось знаємо, і сконтактують із нами...

— Знаю я тебе, — сказав йому Ді. — Поки ти напишеш свою поему і поки люди її помітять, збіжить принаймні років з п'ять, а то й більше. Однак ідея принади зовсім не дурна.

— Чому б не зв'язатися з ними через ваших ангелів, докторе? — запитав я.

— Телепень! — знову сказав він, цього разу до мене. — Ти що, не читав Тритемія? Ангели приходять до адресата, щоб розтлумачити послання, коли він його одержить. Мої ангели — не кінні кур'єри. Слід французів утрачено. Але в мене є ідея.