Мікромегас - Сторінка 4

Карлик із Сатурна, вражений їхніми відповідями, ладен був прийняти за чаклунів цих істот, у яких чверть години тому не хотів визнавати існування душі.

Зрештою Мікромегас сказав: "Коли ви так добре знаєте те, що поза вами, то, певно, знаєте ще краще те, що всередині вас. Скажіть мені, що являє собою ваша душа і як ви мислите?" Філософи знову заговорили всі разом – але кожен своє. Найстарший цитував Арістотеля,[155] другий посилався на Декарта,[156] третій – на Мальбранша,[157] цей – на Лейбніца,[158] той – на Локка.[159] Старий перипатетик[160] заявив з глибокою переконаністю: "Душа – це ентелехія[161] і та причина, завдяки якій вона має можливість бути такою, як є. Саме це проголошує Арістотель, сторінка 633 луврського видання[162]".

"Я не досить добре розумію грецьку мову", – сказав велетень. "Я теж", – відповіла філософська міль. "Чого ж ви цитуєте того Арістотеля по-грецькому?" – здивувався сіріусянин. "Бо те, чого ти не розумієш, слід цитувати мовою, якої не знаєш", – відповів учений.

Слово взяв картезіанець[163] і мовив так: "Душа – це чистий дух, який дістає усі метафізичні поняття ще в утробі матері, а вийшовши з неї, мусить іти до школи і знову вчити те, що він уже добре знав і чого більше не знатиме". – "Який же сенс, – заперечила восьмимильна істота, – бути таким ученим в утробі матері і стати невігласом, коли на обличчі виросте борода? І що ти розумієш під словом "дух"?" – "Що за дивне запитання? – відповів філософ. – Не маю про це найменшої уяви: кажуть, він пов'язаний із матерією". – "А чи знаєш ти принаймні, що таке матерія?" – "Аякже, – відповів той. – Ось, наприклад, цей камінь. Він сірого кольору, має форму, має три виміри, має вагу і може бути поділений на менші частки". – "Гаразд, – відповів сіріусянин. – Але що ж усе-таки являє собою ця річ, яка видається тобі подільною, важкою, сірою? Ти бачиш кілька її ознак: але чи знаєш ти її суть?" – "Ні", – відповів філософ. – "Отже, ти не знаєш, що таке матерія".

Тоді добродій Мікромегас звернувся до іншого філософа, якого тримав на великому пальці, і спитав у нього, що таке душа і що вона робить. "Нічого, – мовив філософ, послідовник Мальбранша. – Усе за мене робить Бог; я все бачу і здійснюю через нього, він вершить усі діла, а я ні в що не втручаюся". – "Це те саме, що не існувати взагалі, – заперечив мудрий сіріусянин. – А ти, мій друже, – звернувся він до послідовника Лейбніца,[164] – як визначаєш душу?" – "Це, – відповів філософ, – стрілка, яка показує години, тим часом як моє тіло їх відбиває; або ж, якщо хочете, вона відбиває години, тим часом як тіло показує їх; іншими словами, моя душа – дзеркало всесвіту, а тіло – оправа дзеркала: це ж цілком очевидно".

Мікроскопічний прихильник Локка[165] був теж поруч і, коли Мікромегас звернувся до нього, сказав: "Я не знаю, як думаю, але знаю, що завжди думаю у зв'язку зі своїми відчуттями. Не сумніваюся в тому, що є субстанції нематеріальні й наділені розумом; але дуже сумніваюся, чи Бог може наділити розумом матерію. Я шаную одвічну могутність – не мені обмежувати її; я нічого не стверджую; я задовольняюся тим, що вірю: на світі куди більше можливих речей, ніж нам здається".

Створіння з Сіріуса всміхнулося: цей філософ здався йому не менш мудрим, ніж інші; а карлик-сатурня-нин хотів навіть обняти послідовника вчення Локка, та не дозволила невідповідність у зрості. Однак, на лихо, озвалася ще одна комашка в чотирикутному капелюсі,[166] перебивши всіх інших комах-філософів, вона сказала, що знає таємницю буття, що цю таємницю розкрито в "Сумі" святого Томи Аквінського.[167] Це створіння зверхньо подивилося на двох небесних прибульців і заявило, що вони самі. Їхній світ, їхні сонця, їхні зірки – усе створене лише для людини. На ці слова наші два мандрівники впали один на одного, задихаючись від того невтримного сміху, який, за словами Гомера,[168] властивий богам; їхні плечі та животи так трусилися, що корабель, який сіріусянин тримав на нігті, впав у кишеню штанів сатурнянина. Обидва добродії довго шукали його, поки врешті знайшли і навіть зібрали весь екіпаж. Тоді сіріусянин знову звернувся до маленьких комашок; він говорив з ними доброзичливо, хоча в глибині душі був роздратований, що ці незмірно малі істоти наділені такою незмірно великою пихою. Він пообіцяв написати для них гарний філософський трактат, спеціально для їхнього вжитку, з якого вони дізнаються про суть усіх речей. І справді, перед тим як повернутися на свою планету, він вручив їм цю книгу, і її приставили в Париж, в Академію наук. Та коли секретар[169] розгорнув цей том, він побачив лише чисті сторінки. "Еге! – вигукнув він. – Так я і думав".

ПРИМІТКИ

125

Перше видання повісті з'явилося 1752 р у Лондоні, хоча її задум виник у Вольтера, очевидно, ще 1739 р. В одному з листів, датованих 1751 р., автор назвав повість, яку готував до друку, "давнім жартом". Саме 1739 р. філософ-письменник надіслав Фрідріху II "Реляцію про мандрівку пана барона де Ґанґана", яка і є першим начерком "Мікромегаса".

Після 1752 р Вольтер вносив лише незначні правки у текст "Мікромегаса". У цьому виданні український переклад повісті подано за Вольтер. Мікромегас // Всесвіт, № 1, 1979, с. 168–179.

126

Ім'я утворене від грецьких слів "micros" (малий) і "megas" (великий). Мікромегас – одночасно і маленький, і великий, він символ відносності будь-якої величини.

127

Геометричний крок складає 1,62 м

128

Фут – одиниця довжини від 0,283 до 0,324 м

129

Евклід (бл. 450 – бл. 380 до Р. X.) – давньогрецький філософ, учень Сократа. Визнавав істинним лише загальне, заперечуючи істинність усього окремого, індивідуального.

130

Паскаль Блез (1623–1662) – французький філософ, математик, фізик, був автором низки відкриттів і винаходів. Поділяючи в молоді роки картезіанську концепцію раціоналістичного природничо-наукового образу світу, пізніше зосередився на філософсько-теологічній проблематиці. З філософією Паскаля Вольтер полемізував.

131

Сестра Блеза Паскаля Жільберта Пер'є (1620–1687) у "Життєписі" свого брата свідчить, що він дванадцятирічним хлопцем без сторонньої допомоги опанував основні твердження евклідової геометрії.

132

Муфтій – в ісламі вища духовна особа, якій надано право розв'язувати релігійно-юридичні питання, давати роз'яснення щодо застосування шаріату.

133

Виховання розуму та почуттів – уживаний вислів середини XVIII ст., який викликав глузування Вольтера Письменник натякає на твір французького історика і педагога Шарля Роллена (1661–1741) "Трактат про викладання красного письменства зверненням до розуму і почуттів".

134

Дергем Вільям (1657–1735) – англійський богослов, автор книг "Фізична теологія" і "Астрономічна теологія", засвідчував існування Бога, спираючись на чуда природи

135

Туаз – давня французька міра довжини (приблизно два метри)

136

Люллі Жан Батіст (Джованні Баттіста Луллі) (1632–1687), французький композитор італійського походження Фундатор французької національної оперної школи. Вольтер має на увазі гострі суперечки стосовно розвитку музичного театру, які виникли із прибуттям до Парижа італійської оперної групи під орудою Бамбіні. Прихильниками італійської опери буф стала низка французьких енциклопедистів.

137

Натяк на французького філософа і письменника Фонтенеля (1657–1757), постійного секретаря Академії наук

138

П'ять місяців – у часи Вольтера знали тільки п'ять із семи супутників Сатурна.

139

Вольтер має на увазі, зокрема, класичне дослідження "Система Сатурна" (1659) видатного голландського ученого Христіана Гюйгенса (1629–1695), у якому автор вказав, що довкола Сатурна є тонке кільце, яке до нього не прилягає

140

Кастель Шарль-Ірене (1688–1757) – вчений-єзуїт, вивчав проблеми математики і фізики, друкувався у різноманітних тогочасних виданнях Вольтер вважав Кастеля досить поверховим ученим

141

Йдеться про григоріанський календар, впроваджений у більшості країн Європи в середині XVI ст.

142

У 1736–1737 рр. група французьких учених на чолі з фізиком Мопертюі здійснила експедицію на північ Норвегії для дослідження земного меридіана.

143

Секстант – прилад, за допомогою якого вимірюють кутові віддалі між небесними об'єктами та висоту їх над горизонтом

144

Квадрант (лат.) – плоский сектор з центральним кутом 90°, 1/4 частина круга

145

Експедиція Мопертюі привезла із собою двох юних лапландок, викликавши тим жарти у наукових колах.

146

Левенгук і Гартсекер – тозоіди, Антоні Ван Левенгук (1632–1723), голландський біолог, 1667 р відкрив сперматозоїди, Ніколас Гартсекер (1656–1725), голландський учений, біолог і фізик, уперше спостерігав їх під мікроскопом.

147

Тут Вольтер пародіює справжній вислів Фонтенеля.

148

…молитви, проганяючи нечистого – тобто молитви екзорцизму

149

ДжонатанСвіфт (1667–1745) – англійський письменник, автор "Мандрів Гуллівера" Вольтер добре знав творчість Свіфта, мав його книги у своїй бібліотеці.

150

IV книга поеми Вергілія (70–90 рр. до Р. X.) "Георгіки" присвячена життю бджіл.

151

Сваммердам – Ян Сваммердам (1637–1680) – голландський натураліст-ентомолог, автор латиномовної "Загальної історії комах", в якій він виклав оригінальну класифікацію комах.

152

Рене-Антуан Реомюр (1683–1757) – французький природознавець, автор шеститомного дослідження "Нотатки з історії комах" (1736).

153

Вольтеровий натяк на Російсько-турецьку війну 1736–1739 рр, в якій союзником Роси виступила Австрія.

154

Мається на увазі Кримський півострів

155

Аристотель (384–322 до Р. X.) – давньогрецький філософ-ідеаліст, засновник перинатетичної школи. У своїх творах, що охопили майже всі галузі знань, прагнув узагальнити досягнення античної науки.

156

РенеДекарт (1596–1650) – французький філософ, фізик, математик, фізіолог. У теорії пізнання стояв на позиціях раціоналізму, розробляв дедуктивний метод. Розуміючи рух лише як механічне переміщення, Декарт прийшов до висновку про першопоштовх як момент втручання Бога у виникнення світу.

157

Нікола Мальбранш (1638–1715) – французький філософ-ідеаліст, представник оказіоналізму, послідовник Декарта.

158

Ґотфрід Вільгельм Лейбніц (1646–1716) – німецький учений, математик, філософ-ідеаліст. Розробив систему об'єктивного ідеалізму, один із родоначальників німецької ідеалістичної діалектики.