Мир - Сторінка 6
- Арістофан -
Глянеш збоку — чи то півень, чи то кінь.
1180 Лиш султанами стрясає. Я ж стою ні в сих
ні в тих.
А коли такі вже дома, ну й даються узнаки!
Тих записують до війська, цих — виписують, і так
Без кінця, аж поки раптом: "Завтра на зорі —
в похід".
А харчів не закупили. Бо ж не знали ні про що.
Підбіжиш до Пандіона, глянеш — списки на стовпі,
Ось і ти в них. Плюнеш з горя і чвалаєш навмання.
Так-то з нас, селян, кепкують більше,
ніж із вас, міських,
Щитомети ці, огидні для людей і для богів.
Прийде час, дозволить доля — з ними
поквитаюсь я.
1190 Через них життя не мав я,
Тих, що левами є вдома, але лисами — в бою.
ЕПІСОДІЙ П'ЯТИЙ
З дому виходить Трігєй зі слугами.
Трігей
Ого, о-о!
Ото гостей весільних понасходилось!
(До раба).
Зітри столи султаном. Хоч для того він
Тепер нам знадобиться. І неси мерщій
Всього побільше — пряників, і печива,
Дроздів, і заячини, і калачиків.
На весілля приходять коваль і гончар.
Коваль
А де Трігей?
Трігей
Ось тут я. Смажу рябчиків.
Коваль
О милий друже! Як ти ущасливив нас,
Добившись миру! За серпа недавно ще [301]
1200 й півшеляга ні в кого я не випросив,
Тепер — п'ять драхм за штуку я вторговую.
(Киває на гончара).
А той три драхми у селян за глек бере.
Тобі ж ми безкоштовно подаруємо
Чи глек, чи серп найкращий — вибирай собі.
Ми добре заробили і з подякою
Тобі дари весільні ці складаємо.
Трігей
Гаразд. Отут поставте біля мене все
Й до столу поспішайте. Онде бачите
Зброяр, мов хмара, суне, злий, насуплений.
Коваль і гончар виходять.
З'являються торговці зброєю.
Зброяр
1210 це ТИ; Трігею, зруйнував ущент мене!
Трігей
Ти що, небоже, очманів од панцирів?
Зброяр
І ремесла, й прожитку ми позбавлені —
І я, і списник — через тебе, клятого.
Трігей
По чому пара китиць?
Зброяр
Ну, а сам за них
Ти скільки дав би?
Трігей
Скільки? Щось і соромно,
Але робота добра... Так і буде вже —
Три мірки смокв одсиплю — дай дві китиці,
Бо й так не маю дома добрих віників.
Зброяр
Ну що ж, іди по смокви. Краще все-таки
1220 Що-небудь, ніж нічого. Я погоджуюсь. [302]
Трігей
(пильніше оглядає султани)
Ану вшивайся з ними! Геть, негіднику!
Та з них волосся лізе! За непотріб цей
Я ні одної смокви не віддам тобі.
Зброяр
А ось мій панцир бездоганно кований.
Що з ним робити? Десять мін він коштує.
Трігей
На панцирі вже збитків ти не матимеш.
Ану, подай. Не стану й торгуватися.
Нічний горщок добрячий з нього зладжу я.
Зброяр
Не смій із мого краму насміхатися!
Трігей
1230 Підставлю три цеглини — будеш заздрити.
Зброяр
А як же підітрешся, дурню? Думав ти?
Трігей
Ось так просуну руки через отвори.
Зброяр
Обидві?
Трігeй
Звісно. Щоби не пійматися,
Як отвір корабельний затикатиму.
Зброяр
І так стомінний панцир осквернятимеш?
Трігeй
А як же? Зад мій, бовдуре, по-твоєму,
І сотні мін не вартий? Помиляєшся.
Зброяр
То йди по гроші. [303]
Трігей
(сідаючи на панцир)
Почекай... А хай тобі!
Ну й прищемило зад мій! Не куплю тепер.
Зброяр
1240 А як сурму цю збути? Я ж купив її
За шість десятків драхм на свою голову!
Трігей
(оглядаючи сурму)
Свинцю налий у лійку, потім паличку
Приправ до неї зверху — от і матимеш
Готовий коттаб.
Зброяр
Ти і далі жартами
Мене збуваєш.
Трігей
Або ще пораджу я:
Раніш, як ми казали, ти свинцю залий,
Потому — шальки прив'яжи шнурочками.
Тоді вже сміло можеш на вазі такій
Своїй прислузі смокви в полі важити.
Зброяр
1250 Злощасна доле! Ох, яка руйнація!
Колись на ці шоломи видав міну я.
Тепер морока з ними: хто відкупить їх?
Трігей
В Єгипті, може, хтось блювотні засоби
У них мішав би. Ось туди й подайтеся.
Зброяр
Біда, шоломоробе! Ще й яка біда!
Трігей
Для тебе — так. Для нього ж — тільки півбіди.
Зброяр
Кому ж потрібний нині той шолом його? [304]
Трігей
А хай доробить вуха. На товар такий
Тепер великий попит — не застоїться.
Зброяр
1260 Гей, списнику, ходімо!
Трігей
Почекай-но ти!
Ось ті списи у нього я куплю-таки.
Списник
А що даси?
Трігей
За сотню цілу драхму дам,
Лиш розпиляй їх навпіл на кілки мені.
Зброяр
Ходім, небоже! Бачу, нас на глум беруть.
ЕПІСОДІЙ ШОСТИЙ
З дому виходять д в а хлопчики.
Трігей
А ось гостей синочки з дому вибігли.
Паркан поллють і, певно, повторятимуть
Пісні, з якими нині кожен виступить.
Гей, ти, малий, признайся, чим потішиш нас?
Підходь, не бійся. Спершу я послухаю.
Перший хлопець
(співає)
1270 "Пісню про воїнів збройних послухайте..."
Трігей
Стій, зупинися!
"Воїни збройні" — сказав ти? І то,
коли мир вже панує?
Слухай, ти що, очманів? Тобі клепки
бракує, шмаркачу? [305]
Перший хлопець
(продовжує)
"Лиш підійшли вони близько і перші ряди
їх зітнулись,
Тут же і бій розпочався, опуклі щити задзвеніли".
Трігей
Що за щити? Ти не смій мені більше
про них заїкнутись!
Перший хлопець
"Потім почулися зойки мужів і крик переможний".
Трігей
"Зойки?" Клянусь Діонісом, ти зойкнеш і сам,
якщо й далі
Будеш про зойки мужів і щити гостроверхі
співати!
Перший хлопець
Ну, а про що заспівати? Скажи, що душі
твоїй миле?
Трігей
1280 Хоч би таке: "А тоді вони м'ясо биків
розділили".
Можеш і те: "До обіду їм подано страви
розкішні".
Перший хлопець
"М'ясо биків розділили тоді і змилених коней
Повипрягали. Війною вони наситились досхочу".
Трігей
Добре зробили: "До їжі взялись, наситившись
війною".
Ось і співай лиш про те, як вони все пили
й наїдались.
Перший хлопець
"Добре поївши й попивши..."
Трігей
Пісень заспівали, напевно? [306]
Перший хлопець
"Рушили знов на твердині завзято
з пронизливим криком".
Трігей
Пропадь, плюгавий хлопче, з тими війнами!
Одне й те саме плещеш. Чий же будеш ти?
Перший хлопець
1290 ХТО, Я?
Трігей
Та ти ж, а хто ще?
Перший хлопець
Я син Ламаха.
Трігей
Ось воно що!
Як же я зразу в тобі не впізнав горезвісної вдачі
Страхо-ламахо-ломако-шоломно-проломного роду!
Іди собі! Підспівуй в ногу списникам!
А де син Клеоніма? Заспівай-но щось.
Для проби. Хоч і знаю, що про війни ти, —
Якщо пішов у тата, — не співатимеш.
Другий хлопець
(співає)
"Гордо саієць якийсь приміряє мій щит
бездоганний,
В битві мені довелось кинуть його у кущі".
Трігей
1300 Хлопче, скажи-но мені, ти, бува,
не про батька співаєш?
Другий хлопець
(продовжує)
"Душу зате врятував я..."
Трігей
Навіки свій рід осоромив.
Заходьмо в хату. Далебі, ця пісенька
Про щит тобі назавжди в пам'ять врізалась.
Ти щодо цього, бачу, — батько вилитий. [307]
ЕКСОД
Трігей
(до хору)
А вас, що сіли за столи, нехай одне турбує:
Жувати, хрумати усе на совість, не на жарти.
Ану, скоріш пускайте в рух
Обидві щелепи, ану! На те й у вашім роті
1310 Біліють зуби-гостряки, щоб ними гризти, м'яти.
Корифей
Довір уже цю справу нам. Спасибі за пораду.
Ану, хто голоду зазнав, — на заячину кинься! ;
Не кожен день таке бува,
Щоб під ногами пироги отак собі валялись.
Тож уминайте, дорогі, щоб потім не жаліти!
Трігей
Друзі, тепер нам замовкнути треба: пора
наречену виводити з дому;
І смолоскипи весільні нести, закликати
усіх і гуртом веселитись.
Потім на поле ми вийдемо всі зі знаряддям
селянським своїм, та спочатку,
Гей, потанцюймо на славу, попиймо,
Гіпербола геть у три шиї прогнавши!
(Танцюють.)
1320 Помолімся ж усі, нехай з ласки богів
Розквітає Еллада у щасті й добрі,
Хай добірний ячмінь заколоситься в нас,
Хай не бракне вина, хай нам смокви дають
Соковиті плоди.
Нехай славних дітей нам народять жінки,
Хай усе те добро, що з війною пішло,
Нам повернеться знов, але більше стократ.
Хай ніколи вже меч не заблисне!
З дому рушає весільний похід з нареченою Достачею.
Трігей зустрічає її.
Трігей
Майнемо на поле, жінко!
1330 Отам уже ми поспимо [308]
Уволю з тобою!
Гімен-Гіменей, о!
(Обнімає Достачу).
Корифей
Досяг справедливо ти
Блаженства найвищого.
Хор
Гімен-Гіменей, о!
Гімен-Гіменей, о!
Трігей
Що зробимо з нею?
Хор
Що зробимо з нею?
Трігей
Наситимось нею!
Хор
1340 Наситимось нею!
Корифей
Ану жениха беріть
На плечі — і кроком руш!
До виходу, друзі!
Хор
Гімен-Гіменей, о!
Гімен-Гіменей, о!
Трігей
Щасливо живіть собі,
Не знайте турбот війни,
А смокви зривайте!
Хор
Гімен-Гіменей, о!
1350 Гімен-Гіменей, о!
Корифей
Добрячий сучок його,
М'яка її смоква! [309]
Трігей
То їжте ви, їжте всі,
Вином напивайтеся!
Хор
Гімен-Гіменей, о!
Гімен-Гіменей, о!
Трігей
(до глядачів)
Ну щастя-здоров'я вам!
А хто хоче ласощів —
До нас прилучайся!
Весільний похід покидає сцену.
ПРИМІТКИ
Цю комедію Арістофан поставив на Великих Діонісіях 421 року і здобув другу нагороду. Перша нагорода була присуджена поетові Евполіду за комедію "Лестуни", друга — Левкону за п'єсу "Земляки". В "Мирі", як і в "Ахарнянах", знайшла відображення боротьба, яку Арістофан вів проти мілітаризму свого часу, на захист простих людей і трудівників — селян. Комедія являє собою пародію на міф і трагедію Евріпіда про героя Бел-лерофонта, який марно намагався вибратись на крилатому коні
[474]
Пегасі на Олімп. У п'єсі Арістофана аттичний селянин-виногра-дар Трігей піднімається туди на жуку-гнойовику і, скликавши селян Греції, визволяє замкнену Полемоеші (уособлення війни) в глибокій печері богиню Миру.
47. Клеон загинув у 422 р. до н. є. на полі бою при Амфіполі, отже, це посмертний виступ проти нього.
55. "Кумедно божеволіє" — натяк на сутяжництво афінян.
76. Порівняння жука-гнойовика з крилатим конем Пегасом, який носив на собі міфічного героя Беллерофонта.
80. Трігей піднімався вгору, на сценічний дах, за допомогою підйомного прилаштування.
130. Езопівська байка про Жука такого змісту: Заєць, переслідуваний Орлом, шукав порятунку у свого друга Жука-гнойовика. Жук прийняв його до себе і, коли надлетів Орел, просив його не кривдити Зайця, якого охороняє право гостинності, але хижий птах на очах Жука розшматував каплоухого. Жук дав обітницю помститись за друга: він знайшов орлине гніздо і поскидав його яйця вниз. Навіть коли Орел побудував гніздо на недоступній скелі, Жук добрався й туди і знищив орлині яйця. Нарешті Орел звив собі гніздо на Олімпі — на колінах самого Зевса. Але Жук-гнойовик піднявся до оселі богів і війнув смородом на Зевса. Коли бог піднявся, щоб струсити жуків послід, орлині яйця попадали й побилися.
143. На о. Наксосі був особливий вид човнів, які називалися "жуками".
170. Мова про непосильні податки, що їх афінський уряд накладав на своїх союзників, зокрема на жителів о. Хіоса.
215. Близнятам — тобто Кастору й Полідевку, синам Зевса й Леди, якими божилися спартанці.
219.
1180 Лиш султанами стрясає. Я ж стою ні в сих
ні в тих.
А коли такі вже дома, ну й даються узнаки!
Тих записують до війська, цих — виписують, і так
Без кінця, аж поки раптом: "Завтра на зорі —
в похід".
А харчів не закупили. Бо ж не знали ні про що.
Підбіжиш до Пандіона, глянеш — списки на стовпі,
Ось і ти в них. Плюнеш з горя і чвалаєш навмання.
Так-то з нас, селян, кепкують більше,
ніж із вас, міських,
Щитомети ці, огидні для людей і для богів.
Прийде час, дозволить доля — з ними
поквитаюсь я.
1190 Через них життя не мав я,
Тих, що левами є вдома, але лисами — в бою.
ЕПІСОДІЙ П'ЯТИЙ
З дому виходить Трігєй зі слугами.
Трігей
Ого, о-о!
Ото гостей весільних понасходилось!
(До раба).
Зітри столи султаном. Хоч для того він
Тепер нам знадобиться. І неси мерщій
Всього побільше — пряників, і печива,
Дроздів, і заячини, і калачиків.
На весілля приходять коваль і гончар.
Коваль
А де Трігей?
Трігей
Ось тут я. Смажу рябчиків.
Коваль
О милий друже! Як ти ущасливив нас,
Добившись миру! За серпа недавно ще [301]
1200 й півшеляга ні в кого я не випросив,
Тепер — п'ять драхм за штуку я вторговую.
(Киває на гончара).
А той три драхми у селян за глек бере.
Тобі ж ми безкоштовно подаруємо
Чи глек, чи серп найкращий — вибирай собі.
Ми добре заробили і з подякою
Тобі дари весільні ці складаємо.
Трігей
Гаразд. Отут поставте біля мене все
Й до столу поспішайте. Онде бачите
Зброяр, мов хмара, суне, злий, насуплений.
Коваль і гончар виходять.
З'являються торговці зброєю.
Зброяр
1210 це ТИ; Трігею, зруйнував ущент мене!
Трігей
Ти що, небоже, очманів од панцирів?
Зброяр
І ремесла, й прожитку ми позбавлені —
І я, і списник — через тебе, клятого.
Трігей
По чому пара китиць?
Зброяр
Ну, а сам за них
Ти скільки дав би?
Трігей
Скільки? Щось і соромно,
Але робота добра... Так і буде вже —
Три мірки смокв одсиплю — дай дві китиці,
Бо й так не маю дома добрих віників.
Зброяр
Ну що ж, іди по смокви. Краще все-таки
1220 Що-небудь, ніж нічого. Я погоджуюсь. [302]
Трігей
(пильніше оглядає султани)
Ану вшивайся з ними! Геть, негіднику!
Та з них волосся лізе! За непотріб цей
Я ні одної смокви не віддам тобі.
Зброяр
А ось мій панцир бездоганно кований.
Що з ним робити? Десять мін він коштує.
Трігей
На панцирі вже збитків ти не матимеш.
Ану, подай. Не стану й торгуватися.
Нічний горщок добрячий з нього зладжу я.
Зброяр
Не смій із мого краму насміхатися!
Трігей
1230 Підставлю три цеглини — будеш заздрити.
Зброяр
А як же підітрешся, дурню? Думав ти?
Трігей
Ось так просуну руки через отвори.
Зброяр
Обидві?
Трігeй
Звісно. Щоби не пійматися,
Як отвір корабельний затикатиму.
Зброяр
І так стомінний панцир осквернятимеш?
Трігeй
А як же? Зад мій, бовдуре, по-твоєму,
І сотні мін не вартий? Помиляєшся.
Зброяр
То йди по гроші. [303]
Трігей
(сідаючи на панцир)
Почекай... А хай тобі!
Ну й прищемило зад мій! Не куплю тепер.
Зброяр
1240 А як сурму цю збути? Я ж купив її
За шість десятків драхм на свою голову!
Трігей
(оглядаючи сурму)
Свинцю налий у лійку, потім паличку
Приправ до неї зверху — от і матимеш
Готовий коттаб.
Зброяр
Ти і далі жартами
Мене збуваєш.
Трігей
Або ще пораджу я:
Раніш, як ми казали, ти свинцю залий,
Потому — шальки прив'яжи шнурочками.
Тоді вже сміло можеш на вазі такій
Своїй прислузі смокви в полі важити.
Зброяр
1250 Злощасна доле! Ох, яка руйнація!
Колись на ці шоломи видав міну я.
Тепер морока з ними: хто відкупить їх?
Трігей
В Єгипті, може, хтось блювотні засоби
У них мішав би. Ось туди й подайтеся.
Зброяр
Біда, шоломоробе! Ще й яка біда!
Трігей
Для тебе — так. Для нього ж — тільки півбіди.
Зброяр
Кому ж потрібний нині той шолом його? [304]
Трігей
А хай доробить вуха. На товар такий
Тепер великий попит — не застоїться.
Зброяр
1260 Гей, списнику, ходімо!
Трігей
Почекай-но ти!
Ось ті списи у нього я куплю-таки.
Списник
А що даси?
Трігей
За сотню цілу драхму дам,
Лиш розпиляй їх навпіл на кілки мені.
Зброяр
Ходім, небоже! Бачу, нас на глум беруть.
ЕПІСОДІЙ ШОСТИЙ
З дому виходять д в а хлопчики.
Трігей
А ось гостей синочки з дому вибігли.
Паркан поллють і, певно, повторятимуть
Пісні, з якими нині кожен виступить.
Гей, ти, малий, признайся, чим потішиш нас?
Підходь, не бійся. Спершу я послухаю.
Перший хлопець
(співає)
1270 "Пісню про воїнів збройних послухайте..."
Трігей
Стій, зупинися!
"Воїни збройні" — сказав ти? І то,
коли мир вже панує?
Слухай, ти що, очманів? Тобі клепки
бракує, шмаркачу? [305]
Перший хлопець
(продовжує)
"Лиш підійшли вони близько і перші ряди
їх зітнулись,
Тут же і бій розпочався, опуклі щити задзвеніли".
Трігей
Що за щити? Ти не смій мені більше
про них заїкнутись!
Перший хлопець
"Потім почулися зойки мужів і крик переможний".
Трігей
"Зойки?" Клянусь Діонісом, ти зойкнеш і сам,
якщо й далі
Будеш про зойки мужів і щити гостроверхі
співати!
Перший хлопець
Ну, а про що заспівати? Скажи, що душі
твоїй миле?
Трігей
1280 Хоч би таке: "А тоді вони м'ясо биків
розділили".
Можеш і те: "До обіду їм подано страви
розкішні".
Перший хлопець
"М'ясо биків розділили тоді і змилених коней
Повипрягали. Війною вони наситились досхочу".
Трігей
Добре зробили: "До їжі взялись, наситившись
війною".
Ось і співай лиш про те, як вони все пили
й наїдались.
Перший хлопець
"Добре поївши й попивши..."
Трігей
Пісень заспівали, напевно? [306]
Перший хлопець
"Рушили знов на твердині завзято
з пронизливим криком".
Трігей
Пропадь, плюгавий хлопче, з тими війнами!
Одне й те саме плещеш. Чий же будеш ти?
Перший хлопець
1290 ХТО, Я?
Трігей
Та ти ж, а хто ще?
Перший хлопець
Я син Ламаха.
Трігей
Ось воно що!
Як же я зразу в тобі не впізнав горезвісної вдачі
Страхо-ламахо-ломако-шоломно-проломного роду!
Іди собі! Підспівуй в ногу списникам!
А де син Клеоніма? Заспівай-но щось.
Для проби. Хоч і знаю, що про війни ти, —
Якщо пішов у тата, — не співатимеш.
Другий хлопець
(співає)
"Гордо саієць якийсь приміряє мій щит
бездоганний,
В битві мені довелось кинуть його у кущі".
Трігей
1300 Хлопче, скажи-но мені, ти, бува,
не про батька співаєш?
Другий хлопець
(продовжує)
"Душу зате врятував я..."
Трігей
Навіки свій рід осоромив.
Заходьмо в хату. Далебі, ця пісенька
Про щит тобі назавжди в пам'ять врізалась.
Ти щодо цього, бачу, — батько вилитий. [307]
ЕКСОД
Трігей
(до хору)
А вас, що сіли за столи, нехай одне турбує:
Жувати, хрумати усе на совість, не на жарти.
Ану, скоріш пускайте в рух
Обидві щелепи, ану! На те й у вашім роті
1310 Біліють зуби-гостряки, щоб ними гризти, м'яти.
Корифей
Довір уже цю справу нам. Спасибі за пораду.
Ану, хто голоду зазнав, — на заячину кинься! ;
Не кожен день таке бува,
Щоб під ногами пироги отак собі валялись.
Тож уминайте, дорогі, щоб потім не жаліти!
Трігей
Друзі, тепер нам замовкнути треба: пора
наречену виводити з дому;
І смолоскипи весільні нести, закликати
усіх і гуртом веселитись.
Потім на поле ми вийдемо всі зі знаряддям
селянським своїм, та спочатку,
Гей, потанцюймо на славу, попиймо,
Гіпербола геть у три шиї прогнавши!
(Танцюють.)
1320 Помолімся ж усі, нехай з ласки богів
Розквітає Еллада у щасті й добрі,
Хай добірний ячмінь заколоситься в нас,
Хай не бракне вина, хай нам смокви дають
Соковиті плоди.
Нехай славних дітей нам народять жінки,
Хай усе те добро, що з війною пішло,
Нам повернеться знов, але більше стократ.
Хай ніколи вже меч не заблисне!
З дому рушає весільний похід з нареченою Достачею.
Трігей зустрічає її.
Трігей
Майнемо на поле, жінко!
1330 Отам уже ми поспимо [308]
Уволю з тобою!
Гімен-Гіменей, о!
(Обнімає Достачу).
Корифей
Досяг справедливо ти
Блаженства найвищого.
Хор
Гімен-Гіменей, о!
Гімен-Гіменей, о!
Трігей
Що зробимо з нею?
Хор
Що зробимо з нею?
Трігей
Наситимось нею!
Хор
1340 Наситимось нею!
Корифей
Ану жениха беріть
На плечі — і кроком руш!
До виходу, друзі!
Хор
Гімен-Гіменей, о!
Гімен-Гіменей, о!
Трігей
Щасливо живіть собі,
Не знайте турбот війни,
А смокви зривайте!
Хор
Гімен-Гіменей, о!
1350 Гімен-Гіменей, о!
Корифей
Добрячий сучок його,
М'яка її смоква! [309]
Трігей
То їжте ви, їжте всі,
Вином напивайтеся!
Хор
Гімен-Гіменей, о!
Гімен-Гіменей, о!
Трігей
(до глядачів)
Ну щастя-здоров'я вам!
А хто хоче ласощів —
До нас прилучайся!
Весільний похід покидає сцену.
ПРИМІТКИ
Цю комедію Арістофан поставив на Великих Діонісіях 421 року і здобув другу нагороду. Перша нагорода була присуджена поетові Евполіду за комедію "Лестуни", друга — Левкону за п'єсу "Земляки". В "Мирі", як і в "Ахарнянах", знайшла відображення боротьба, яку Арістофан вів проти мілітаризму свого часу, на захист простих людей і трудівників — селян. Комедія являє собою пародію на міф і трагедію Евріпіда про героя Бел-лерофонта, який марно намагався вибратись на крилатому коні
[474]
Пегасі на Олімп. У п'єсі Арістофана аттичний селянин-виногра-дар Трігей піднімається туди на жуку-гнойовику і, скликавши селян Греції, визволяє замкнену Полемоеші (уособлення війни) в глибокій печері богиню Миру.
47. Клеон загинув у 422 р. до н. є. на полі бою при Амфіполі, отже, це посмертний виступ проти нього.
55. "Кумедно божеволіє" — натяк на сутяжництво афінян.
76. Порівняння жука-гнойовика з крилатим конем Пегасом, який носив на собі міфічного героя Беллерофонта.
80. Трігей піднімався вгору, на сценічний дах, за допомогою підйомного прилаштування.
130. Езопівська байка про Жука такого змісту: Заєць, переслідуваний Орлом, шукав порятунку у свого друга Жука-гнойовика. Жук прийняв його до себе і, коли надлетів Орел, просив його не кривдити Зайця, якого охороняє право гостинності, але хижий птах на очах Жука розшматував каплоухого. Жук дав обітницю помститись за друга: він знайшов орлине гніздо і поскидав його яйця вниз. Навіть коли Орел побудував гніздо на недоступній скелі, Жук добрався й туди і знищив орлині яйця. Нарешті Орел звив собі гніздо на Олімпі — на колінах самого Зевса. Але Жук-гнойовик піднявся до оселі богів і війнув смородом на Зевса. Коли бог піднявся, щоб струсити жуків послід, орлині яйця попадали й побилися.
143. На о. Наксосі був особливий вид човнів, які називалися "жуками".
170. Мова про непосильні податки, що їх афінський уряд накладав на своїх союзників, зокрема на жителів о. Хіоса.
215. Близнятам — тобто Кастору й Полідевку, синам Зевса й Леди, якими божилися спартанці.
219.