Містечко в табакерці - Сторінка 2

Нехай собі дядьки стукають хлопчиків! Що мені за горе! Я наглядач добрий, на дивані все лежу й ні на кого не гляджу. Шурр-мурр, шурр-мурр...

— Ну, багато ж чого я навчився в цьому городку! — сказав собі Михась. — Тільки іноді мені буває прикро, нащо вихователь з мене очей не зводить "Ото вже злий! — думаю я. — Адже ж він не татусь і не матуся; яке йому діло, що я пустую? Сидів би у своїй кімнаті". Ні, тепер бачу, що буває з бідними хлопчиками, коли їх ніхто не доглядає.

Тим часом Михась пішов далі — й зупинився. Дивиться, золоте шатро з перловою бахромою; нагорі золотий флюгер крутиться, немов вітряк, а під шатром лежить царівна Пружинка і, як змійка, то скрутиться, то розкрутиться і невпинно наглядача під бік штовхає. Михась дуже здивувався і сказав їй:

— Панно-царівно! Нащо ви наглядача під бік штовхаєте?

— Зиц-зиц-зиц, — відповіла царівна. — Дурненький ти хлопчик; нерозумний хлопчик. На все дивишся, нічого не бачиш! Якби я валика не штовхала, валик би не крутився; якби валик не крутився, він би за молоточки не чіплявся, молоточки б не стукотіли, дзвіночки б не дзвеніли; коли б дзвіночки не дзвеніли, і музики б не було! Зиц-зиц-зиц!

Михасеві закортіло довідатись, чи правду каже царівна. Він нахилився і притиснув її пальчиком — і що ж?

Умить пружинка з силою розпрямилась, валик швидко закрутився, молоточки навперебій застукотіли, дзвіночки заграли щось безладне, і раптом пружинка лопнула. Все замовкло, валик зупинився, молоточки попадали, дзвіночки відвернулися вбік, сонечко повисло, будиночки поламались... Тоді Михась згадав, що татусь йому наказував не торкатися пружинки, злякався і... прокинувся.

— Що уві сні бачив, Михасю? — запитав татусь.
Михась довго не міг опам'ятатися. Дивиться: та ж сама татусева кімната, та ж сама перед ним табакерка; поруч нього сидять татусь із матусею і сміються.

— Де ж хлопчик-дзвіночок? Де дядько-молоточок? Де царівна Пружинка? — запитував Михась. — То це був сон?

— Так, Михасю, тебе музика приспала, і ти тут добре-таки подрімав. Розкажи ж нам принаймні, що тобі приснилося!

— Та бачите, татусю, — сказав Михась, протираючи очі, — мені все хотілося знати, чому музика в табакерці грає; от я взявся її уважно розглядати і розбирати, що в ній рухається і чому рухається; думав, думав і вже почав розуміти, як раптом дивлюсь, дверцята в табакерці розчинилися... — І тут Михась докладно розповів увесь свій сон.

— Ну, тепер бачу,—сказав татусь, — що ти й спрвавді майже зрозумів, чому музика в табакерці грає, але ти це ще краще зрозумієш, коли будеш вивчати механіку!