Моральні листи до Луцілія - Сторінка 100

Через два роки, завдяки клопотанням сина, повернувся звідти. Помер у 91 р.

4. Муцій Сцевола — зразок староримської мужності, герой війни римлян з Порсеною, володарем етрусків (VI ст. до н. є.). Прокравшись у ворожий табір, помилково замість Порсени вбив його писаря. Потрапивши до рук ката, сам поклав у вогонь правицю (звідси й прізвище Сцевола — "лівша"). Вражений стійкістю юнака, Порсена відмовився від подальшої війни з Римом.

5. Сціпіон, Квінт Цецілій Метелл Пій — державний діяч, консул 52 р. до н. є. Після поразки помпеянців коло Тапса (Північна Африка) у 46 р. та невдалої спроби втекти кораблем до Іспанії, наклав на себе руки.

6. Сціпіон Африканський Старший (235-183 до н. є.) — консул 205 p., знаний перемогою над Ганнібалом коло Зами (Нумідія) у 202 р. (звідси прізвище Африканський). Публій Корнелій Сціпіон Еміліан Молодший (185 — 129 до н. є.), усиновлений старшим сином Сціпіона Старшого, здобув перемогу над Карфагеном у Третій Пунічній війні (146 p.).

7. Іксіон — володар міфічних лапітів. За спробу збезчестити Юнону був прикутий у підземеллі до вогненного колеса.

8. Сісіф — міфічний володар Корінфа; за спробу обдурити богів був змушений постійно котити під гору важкий камінь.

9. Йдеться про Тітія — міфічного велетня, що зневажив богиню Латону.

10. Кербер (Цербер) — триголовий потворний пес, який охороняв вхід у підземне царство.

11. Пор. у Горація (Оди, IV, 7):

Зиму змагає весна, її — переборює літо

Й гине само, як лише Осінь розсипле плоди, за нею — на сон лиш багата —

Вже наступає зима.

Лист XXV

1. Йдеться про Сціпіона Африканського Старшого (див. прим. 6 до листа XXIV).

Лист XXVII

1. Можливо, йдеться про Гая Кальвізія Сабіна, консула 26 р. н. є.

2. Відповідно до числа муз у цю дев'ятку (згідно з каноном, складеним александрійськими граматиками) увійшли: Алкман, Алкей, Сте-сіхор, Анакреонт, Сапфо, Сімонід Кеоський, Івік, Вакхілід, Піндар.

Лист XXVIII

1. Пор. у Горація (Послання, II, 1, 27):

Змінюють небо, не душу, всі ті, хто рушає за море.

2. Вергілій. "Енеїда", ПІ, 72.

3. Вергілій. "Енеїда", VI, 78-79. Йдеться про Сівіллу з Кум, що в Кампанії (Італія), яка допомогла Енеєві зійти до підземного царства.

4. Тридцять тиранів — очолюване Крітієм (460-403 до н. є.) олігархічне правління в Афінах.

Лист XXIX

1. Марцеллін — ближче не відома нам постать; непевним є, чи саме про нього йдеться у листі LXXVII, 5.

2. Арістон — один із не відомих нам ближче філософів.

3. Скавр Мамерк Емілій — оратор і поет часів Тіберія.

4. Перипатетики — філософи, послідовники Арістотеля; названі від грец. peripatos — крита галерея, що була місцем прогулянок і бесід.

Лист XXX

1. Ауфідій Басе (І ст. н. є.) — римський історик, прихильник Епікура, автор книг про війну з германцями.

2. Сенека послуговується традиційним (Горацій, Сатири, І, 1, 119; Лукрецій, ПІ, 938, 960) образом "ситої" людини, що повинна спокійно відійти з життя, як гість — з бенкету. Див. також кінцівку листа ХСІ: "Наситившись, очікую смерті".

3. Тобто на останньому: у римському цирку колісниці під час перегонів проходили дистанцію довжиною сім кругів; переможця нагороджували вінком із пальмових гілок.

Лист XXXI

1. Йдеться про те, як Улісс (Одіссей), аби проплисти повз Сирен, заліпив своїм супутникам вуха воском ("Одіссея", XII, 47— 48).

2. Пеніни, Грецькі хребти — в Альпах; Кандавія — гірська область в Іллірії; Сірти — дві затоки (Велика і Мала) у Північній Африці та прибережні землі, відомі великою кількістю хижаків; Сцілла і Харібда, за легендою, знаходились у Мессінській протоці (між Італією та Сіцілією).

3. Вергілій. "Енеїда", VIII, 365.

Лист XXXII 1. Тобто із Сіцілії, де Луцілій був намісником.

Лист XXXIII

1. Тобто стоїків, на відміну від іншого "табору" на чолі з Епікуром.

2. Туніка з... рукавами...— переважно жіночий одяг.

3. Високо підперезані.— Йдеться про пояс, який носили римські воїни.

4. Тобто Епіку рові.

5. Овідій. "Метаморфози", XIII, 824.

6. Хрія — короткі, подібні до сентенцій відомості про висловлювання або вчинки видатних людей.

Лист XXXIV

1. В оригіналі stimulus (пор. "стимул") — загострений прут, яким підганяли тварин.

2. Пор. у Горація (Послання, І, 2, 40):

Хто розпочав — половину зробив. Тож візьмися за розум!

Лист XXXV

1. Можливо, ремінісценція перекладеної Катуллом знаменитої другої пісні Сапфо, де описано найвищий ступінь тієї "живої насолоди", що викликана безпосередньою присутністю (sedens ad-versus), баченням (spectat) та голосом (audit) близької поетесі особи.

Лист XXXVI 1. Йдеться про Арістояа Хіоського (III ст. до н. є.).

Лист XXXVII

1. Таку присягу складали гладіатори.

2. Переможений гладіатор міг просити ласки у глядачів; коли ті простягали руку з відведеним великим пальцем донизу, це вказувало на їх вимогу добити гладіатора.

3. Вергілій. "Енеїда", II, 494.

Лист XXXVIII

1. Метафора "слова — насіння" — одна з найпоширеніших; пор. в І. Франка: Худеє жниво! Сіялось, мабуть, Замало й не найкращої пшениці. ("Зів'яле листя", XIX).

Лист XXXIX

1. В оригіналі breviarium (від brevis — короткий, стислий), тобто стислий виклад чогось. Це слово Сенека вперше впроваджує в літературний обіг.

2. Йдеться про каталоги, що їх складали александрійські граматики.

Лист XL

1. Серапіон — невідомий філософ.

2. Див. "Іліада", III, 222 та І, 249,

3. Публій Вініцій, Азеллій Сабін, Варій Гемін — тогочасні оратори, яких згадує Сенека Старший.

4. Квінт Гатерій — консул-суффект 5 р. до н. є., відомий оратор; зразки його промов наводить Сенека Старший. Пор. також у Таціта ("Аннали", І, 13; II, 33 та ін.).

Лист XLI 1. Вергілій. "Енеїда", VIII, 352.

Лист XLII 1. Тобто другого сорту, розряду.

Лист XLIII

1. Луцілій подався з Риму як намісник у Сіцілію, що була римською провінцією.

Лист XLIV

1. Перші чотирнадцять рядів у римському театрі займали глядачі лише з вершницького стану.

2. Подібні думки знаходимо у діалозі "Теетет" (174 є-175 а).

3. На стінах атрію (від ater — чорний, закопчений), головного приміщення римського будинку, в нішах містились воскові маски (зображення) предків; "закопчені", бо первісно у стелі атрію був отвір для диму.

Лист XLV

1. Пор. у Горація (Послання, І, 1, 14), який теж обстоює право на власну думку: "...не складав я присяги нікому".

2. Йдеться про відомий софізм: "Чого ти не втратив, те маєш; ти не втратив рогів, отже, ти маєш роги".

3. Другий, не менш відомий софізм, складений у вигляді питання: "Коли я брешу і кажу, що брешу, то чи я тоді брешу, чи кажу правду?"

Лист XLVII

1. Римляни не сідали до обіду за стіл, а прилягали на ложах.

2. Калліст — вільновідпущеник Калігули, учасник змови проти нього, впливова особа при Клавдії (див.: Таціт, "Аннали", XI, 29, 38; XII, 1, 2).

3. У перший десяток потрапляли найдешевші раби.

4. Йдеться, очевидно, про Вара, що в 9 р. н. є. був розгромлений германцями у Тевтобурзькому лісі, а не про Марія; таку поправку

латинських рукописів (Variana clade, тобто "коли був розгромлений Вар", замість Mariana clade) запропонував Юст Ліпсій.

5. Гекуба — дружина троянського володаря Пріама. Після падіння Трої та загибелі всіх своїх дітей вона потрапила у рабство до ахейців. Крез (VI ст. до н. є.) — казково багатий володар Лідії, полоняник перського царя Кіра, який підкорив Лідію. За поданою Геродотом легендою, грецький мудрець Солон попередив Креза, що нікому не варто вважати себе найщасливішим до закінчення життя. Мати Дарія III, останнього царя з династії Ахемевідів, стала полонянкою Александра Македонського, коли той завдав Дарієві поразку (331 до н. є.). Платон, перебуваючи в Сіцілії, за намір реалізувати там свою модель справедливої держави був проданий у рабство тогочасним тираном Сіракуз Діонісієм І. Морські розбійники, захопивши Діогена, продали його корінфському багачеві Ксеніаду; той, подарувавши філософові свободу, довірив йому виховання своїх дітей.

6. Курія — первісно громада римського патриціату, місце куріальних зборів (коміцій); тут — місце засідання римського сенату.

7. Консуляр — колишній консул.

Лист XLVIII

1. Пор. прислів'я: Barba non facit philosophum — "Борода ще не робить з тебе філософа".

2. Тобто для спритних правників, які за платню придумували для позваних на суд різні "викрути" (exceptiones); вони сиділи біля дошки, на якій записували розпорядження вищих урядників — преторів.

3. Вергілій. "Енеїда", IX, 641.

Лист XLIX

1. Звідки, очевидно, родом був Луцілій.

2. Сенека снує свої міркування, орієнтуючись, мабуть, на водяний годинник: перехід, або прохід (transitus) — це та горловинка, крізь яку крапля по краплі, начебто неквапливо (lenis), протискається вода (малий відтинок часу — оманливе теперішнє), щоб потрапити у збірник — нижню ампулу (минувшість, яку можемо окинути зором усю нараз, оцінивши стрімливість часу). Для увиразнення цієї думки в оригіналі застосовано антитезу: praecipitis fugae — transitus lenis — "стрімливої втечі повільний перехід". В інших перекладах, зокрема, С. А. Ошерова (М., "Наука", 1977) це місце трактується по-іншому: "Взгляд, прикованньїй к настоящему, время обмавьівает, ускользая при своей бьістроте легко и плавно".

3. Пор. лист І, 4.

4. У творах Ціцерона, які збереглися, цього твердження немає.

5. Тобто тих, хто зайнятий мистецтвом розмірковування.

6. Вергілій. "Енеїда", VIII, 385-386.

7. Евріпід. "Фінікіянки", 469.

Лист L

1. В оригіналі — "формувати" (formare) — найчастіше вживане у Сенеки дієслово, що стосується морального вдосконалення людини. Важливо пам'ятати, що латинське forma включає в собі й поняття краси: formosus — гарний, прекрасний.

2. Звідси традиційна метафора: пороки — бур'ян, який треба викорінювати, випалювати (пор. у Горація: Сатири, І, 3, 34-37):

...приглянься-но ближче до себе

Оком хазяйським: ану, яка хиба й в тобі проростає... Від бур'яну лиш вогнем очищають занедбане поле.

Лист LI

1. Мессала, Марк Валерій Корвін (64 до н. є.— 8 н. є.) — покровитель мистецтв, учений і поет, прихильник Августа. Вальгій Руф, сучасник Мессали,— політичний діяч, учений і поет (належав до гуртка Мецената).

2. Байї — відоме гарячими джерелами місто в Кампанії (Італія) біля мальовничої Неаполітанської затоки, улюблене місце відпочинку заможних римлян.

3. Каноп — славне розкішним життям місто на побережжі Єгипту у гирлі Нілу, неподалік від Александрії.

4.