Нестерпна легкість буття - Сторінка 3

- Мілан Кундера -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Пляшечка з валеріанкою впала додолу, лишаючи на килимі пляму. Тереза боронилася, хотіла вирватись, і він чверть години стискав її в обіймах, мов у гамівній сорочці, поки заспокоїв.

Знав, що опинився в ситуації, коли не можна виправдатись.

Ще перед тим, як Тереза виявила його листування з Сабіною, вони були з компанією в барі. Обмивали нову Терезину посаду. Колишня лаборантка стала фотографом тижневика. Томаш танцювати не любив, тож її запросив до танцю його молодий колега. То була гарна пара, а Тереза видавалася ще чарівнішою, аніж завжди. Томаш із подивом спостерігав, як вона слухняно й точно вгадує бажання свого партнера.

Отже, вона здатна вгадувати не тільки кожну його, Томашеву, думку, а й запобігати перед кожним чоловіком. Тепер Томаш ніскільки не здивувався б, якби ці двоє виявились коханцями. Ця думка боляче вразила його. Томаш без особливих труднощів уявив собі Терезине тіло сплетене в екстазі з якимось чоловічим тілом, і настрій відразу зіпсувався. Лише пізно вночі, аж коли повернулися додому, Томаш визнав, що ревнував її.

Ці дурні ревнощі були викликані уявою. То чи міг же він сердитися на Терезу за те, що вона ревнувала його до справжніх коханок?

8

Тереза намагалася вірити Томашеві й бути веселою, як і раніше. Але гамовані вдень ревнощі розбурхувались уночі. Тереза вві сні гірко плакала, аж поки Томаш її будив.

Сни повторювались, немов варіації на одну тему або телевізійні серіали. Часто, наприклад, снилися кішки, що плигали їй у вічі і впивались кігтями у шкіру. Цьому можна знайти легке пояснення: кішкою в чеському арго називають гарну жінку. Терезі загрожували жінки. Всі жінки були потенційними коханками Томаша, і вона боялася їх.

В іншому циклі снів її посилали на смерть. Одного разу, коли вона кричала серед ночі від жаху, поки Томаш її збудив, вона розповіла: "Це був великий критий басейн. Там нас зібралося зо два десятки: самі жінки і всі голі. Ми марширували довкола басейну. Під стелею висів кошик, а в ньому сидів чоловік. На голові мав капелюха з широкими крисами, вони затінювали йому обличчя, але я знала, що то ти. Ти наказував нам. Кричав. Ми мусили, маршируючи, співати й присідати навпочіпки. Коли котрась присідала погано, ти стріляв у неї з пістолета, і вона, мертва, падала до басейну. Всі починали сміятися й співати ще голосніше. А ти не зводив з нас очей і за незграбний рух убивав кожну. Басейн сповнився трупами, вода ледве вкривала їх. А я знала, що вже не матиму сили зробити ще одне присідання й що ти застрелиш мене!"

У третьому циклі снів Тереза була мертва.

Вона лежала в катафалку, такому великому, як автофургон для перевезення меблів. Довкола теж були мертві жінки: стільки небіжчиць, що задні дверцята не зачинялись, і ноги в декого стирчали назовні.

Тереза кричала: "Адже я не мертва! Я все відчуваю!"

"Ми також відчуваємо!" — сміялися мертвячки.

Сміялись точнісінько так, як оті живі жінки, котрі колись весело запевняли Терезу в тому, що вона згодом теж матиме погані зуби, хворі яєчники та зморшки, й це нормально, бо вони мають погані зуби, хворі яєчники та зморшки. Так само сміючись, небіжчиці пояснювали їй, що вона мертва і що це теж цілком нормально!

Тоді раптом їй захотілося помочитись. Вона крикнула: "Ага, мені хочеться мочитися! Отже, я не мертва!"

А вони знову сміялися: "Це нормально, що тобі хочеться сюсяти! Всі ці відчуття лишаються ще довго. Як ото після ампутації руки людина ще довго її відчуває. Ми вже не маємо сечі, а нам час від часу хочеться сюсяти!"

Тереза горнулася в постелі до Томаша:

— І всі говорили мені "ти", так ніби здавна мене знали, так ніби були моїми приятельками, і мені було страшно, що я муситиму лишитися з ними назавжди!

9

Усі мови, що походять з латини, утворюють слово "співчуття" з допомогою префікса "com" — "спів" — і кореня, первісне значення якого означало "страждання" (com-passion). Іншими мовами — наприклад, чеською, польською, німецькою, шведською, — це слово перекладається іменником, складеним з префікса подібного значення та слова "чуття" (чеською: sou-cit, польською: współ-czucie, німецькою: Mit-gefühl, шведською: med-känsla).

У мовах, що походять з латини, слово "співчуття" (com-passion) означає: ми не можемо байдуже дивитися на страждання іншої людини, або співчуваємо тому, хто страждає. В іншому слові (французьку pitié, англійському pity, італійському pietà і т. д.), що має приблизно таке саме значення, вчувається, зрештою, якась поблажливість до стражденного. Avoir de la pitié pour une femme означає, що нам краще, аніж жінці, тож ми схиляємося перед нею, ставимося поблажливо.

Ось причина, чому слово "співчуття" викликає певну недовіру; здається, ніби це погане, другорядне почуття, що не має нічого спільного з любов'ю. Кохати когось зі співчуття не означає любити по-справжньому.

У мовах, які утворюють слово "співчуття" не від кореня "страждання" (passion), а від іменника "чуття", це слово вживається приблизно в тому самому значенні, а проте не можна сказати, ніби воно означає щось другорядне, погане. Таємнича сила етимології цього слова висвічує його по-іншому й надає ширшого значення: співчувати (мати співчуття) означає вміти переживати з іншим його нещастя, але також поділяти разом із ним будь-яке інше почуття — радість, тугу, щастя, біль. Отже, такого роду співчуття (в значенні współczucie, Mitgefühl, medkänsla) означає максимальну здатність емоційного почуття, здатність до почуттєвої телепатії; в ієрархії почуттів воно — найвище.

Коли Тереза переповіла Томашеві свій сон, у якому заганяла собі голки під нігті, вона мовби призналася в тому, що нишком переглянула Томашеві шухляди. Коли б таке зробила інша жінка, він ніколи в житті більше з нею не розмовляв би. Тереза знала це і тому сказала: "Вижени мене!" Проте він не вигнав, натомість ухопив її за руку й почав цілувати пучки, бо в ту хвилину він і сам відчував біль під нігтями, так ніби нерви її пальців вели прямо до кори його мозку.

Людина, не надарована диявольським чаром, що зветься "співчуття", змогла б лише холодно засудити Терезин учинок, бо приватне життя іншої людини — справа свята й шухляди з її інтимними листами не слід займати. Та оскільки співчуття стало Томашевою долею (чи прокляттям), йому здалося, що то він сам стояв навколішках перед відкритою шухлядою свого столу й не міг відірвати очей од рядків, написаних Сабіною. Він розумів Терезу й не тільки не годен був сердитися на неї, але любив іще дужче.

10

Її жести ставали різкі й неврівноважені. Минуло вже два роки відтоді, як вона викрила його невірність, і ситуація ставала дедалі безвихіднішою.

Чи Томаш і справді не годен був розірвати своїх численних амурних зв'язків? Не міг. Він розбестився. Не вмів подолати охоти до інших жінок. Та й не бачив у цьому потреби. Ніхто не знав краще за нього, що ці пригоди Терезі не загрожують. Тож чому він мав зрікатися їх? Це видавалося так само безглуздим, як коли б він отак з доброго дива перестав ходити на футбол.

Але чи можна було при цьому говорити про якусь утіху? Вже в ті хвилини, коли йшов до котроїсь із коханок, він відчував збрид і обіцяв собі, що зустрічається з нею востаннє. Перед очима стояла Тереза і, щоб не думати про неї, Томаш мусив напитися. Після знайомства з Терезою, не міг більше кохатися з іншими жінками без алкоголю! Але алкогольний дух ставав тим слідом, за яким Терезі легше було виявляти його невірність.

Томаш потрапив у пастку: вже йдучи до чергової приятельки, втрачав до неї інтерес, але досить було лишитися день без жінки, як знову набирав телефонний номер, аби з кимось зустрітися.

Найкраще йому бувало в Сабіни, оскільки він знав, що вона людина тактовна й можна не боятися розголошення інтимних стосунків. Її майстерня нагадувала Томашеві минуле — ідилічне життя неодруженого чоловіка.

Мабуть, він і сам не усвідомлював, як змінився: боявсь вертати пізно додому, бо там на нього чекала Тереза. Якось Сабіна навіть помітила, що він під час любовних утіх позирає на годинник.

Потім вона, і досі гола, лінивим кроком ходячи майстернею, зупинилася перед картиною на мольберті й скоса поглянула на Томаша, який квапливо вдягався.

Був уже вдягнений, лише одна нога лишилась боса. Роздивлявся довкола, а тоді навкарачки заходився шукати щось під столом.

Сабіна сказала:

— Коли дивлюсь на тебе, маю таке відчуття, як від власних картин. Вічна тема: зіткнення двох світів. Подвійна експозиція. За силуетом розпусника Томаша несподівано просвічує обличчя романтичного коханця. Або навпаки: крізь постать Трістана, який думає тільки про свою Ізольду, видно зрадливий світ розпусника.

Розгублено слухаючи Сабіну, Томаш підвівся.

— Що ти шукаєш? — запитала вона.

— Шкарпетку.

Сабіна теж розглянулася по кімнаті, а він знову поліз навкарачки під стіл.

— Нема ніде твоєї шкарпетки, — сказала Сабіна. — Мабуть, ти прийшов без неї.

— Як би я міг прийти без шкарпетки! — закричав Томаш, дивлячись на годинника. — Не міг же я прийти в одній шкарпетці!

— Це не виключено. Останнім часом ти дуже неуважний. Завжди кудись поспішаєш, дивишся на годинника, тож не дивно, що забув про шкарпетку.

Він уже ладен був узути черевика босоніж.

— Надворі холодно, — сказала Сабіна. — Я позичу тобі свою панчоху. Вона подала йому білу модну панчоху, плетену великими петлями. Томаш чудово розумів — то помста за те, що дивився на годинника під час любощів. Поза всяким сумнівом, це вона сховала шкарпетку. Було справді холодно, тож йому нічого не лишалося, як підкоритись. Додому йшов, маючи на одній нозі шкарпетку, а на другій над кісточкою скрутив валиком білу дамську панчоху. Ситуація була безвихідна: в очах своїх любасок він був затаврований коханням до Терези, а в очах Терези — ганебними походеньками.

11

Аби полегшити її страждання, Томаш одружився з Терезою (нарешті вони відмовились од винайнятої кімнати, в якій вона вже давно не жила) і дістав їй цуценятко.

Воно народилося в суки породи сенбернар, що належала колезі Томаша. Батьком цуценят був сусідів пес-вовкодав. Малих покручів ніхто не хотів, а колезі шкода було їх убивати.

Вибираючи цуценятко, Томаш знав, що решта приречені на загибель.