Нічна баталія на бієнале у Венеції - Сторінка 2

Тільки будьте гуманні, спробуйте шукати справжню форму.

— Це неможливо. В кожного своя доля, — прошепотів хрипким голосом найбільший з чотирьох привидів, зроблений плутано, але філігранно.

— Але що ви можете сказати в такому вигляді, як ви є зараз? Хто вас сприйме? Блискучі теорії, складні слова, що спантеличують наївних людей, це так. А щодо результатів, то досі...

— Досі, можливо, — відповів філігранний привид, — але завтра...

І в тому "завтра" була така віра, така могутня і таємнича сила, що вона страшною луною відгукнулася в серці маестро.

— Ну, то нехай благословить вас бог, — пробурмотів він. — Завтра, завтра... Хто знає! Може, й справді в той чи інший спосіб ви чогось досягнете...

"Але яке ж то прекрасне слово "завтра", — подумав Престінарі, котрий не міг більше говорити. І щоб ніхто не бачив його сліз, художник кинувся на вулицю і з важкою душею почалапав геть і зник в аквамариновому сяйві лагун.

ВСЕСВІТ. — 1978. — № 2.

ПАХЛЬОВСЬКА Оксана, переклад з італійської, 1978.