Носороги - Сторінка 8

- Ежен Йонеско -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Це провина генеральної дирекції.

Дезі. Можливо. Але як ми зійдемо?

Пан Папільйон (жартома залицяючись до друкарки й пестливо беручи її за щічку). Я візьму вас на руки, і ми вдвох стрибнемо.

Дезі (відводячи руку начальника відділу). Ви, товстошкурий, заберіть свої шкарубкі руки від мого обличчя!

Пан Папільйон. Я пожартував!

Тим часом, — а носоріг і далі невпинно реве, — пані Беф підвелась і приєдналася до гурту.

Якийсь час пильно дивиться, як крутиться внизу носоріг, і зненацька моторошно зойкає.

Пані Беф. Господи! Невже це правда?

Беранже (до пані Беф). Що з вами?

Пані Беф. Це мій чоловік! Бефе, бідний мій Бефе, що сталося з тобою?

Дезі (до пані Беф). Ви впевнені?

Пані Беф. Я впізнала його, я впізнала його!

Носоріг відповідає потужним, проте лагідним ревінням.

Пан Папільйон. Отакої! Цього разу я таки вже виставлю його за двері!

Дудар. Він застрахований?

Ботар (убік). Я все збагнув…

Дезі. А як у такому разі виплачувати страхівку?

Пані Беф (падаючи непритомною на руки Беранже). О Господи!

Беранже. Ох!

Дезі. Відведімо сюди.

Беранже, якому допомагають Дудар та Дезі, тягне пані Беф до свого стільця й садовить.

Дудар (коли ведуть пані Беф). Пані Беф, не переймайтеся так.

Пані Беф. Ах! Ох!

Дезі. Все ще, може, владнається якось…

Пан Папільйон (до Дудара). А юридично що можна зробити?

Дудар. Треба запитати в адвоката.

Ботар (ідучи за гуртом і підносячи руки до неба). Це чистісіньке безумство! Ну й суспільство!

Всі збираються навколо пані Беф, ляпають її по щоках, вона розплющує очі, зойкнула, заплющує очі, знову її ляпають по щоках, а Ботар говорить.

Хай там що, але будьте певні, я все розповім своєму комітетові взаємодопомоги. Я не залишу товариша в біді. Про це знатимуть.

Пані Беф (повертаючись до тями). Бідолашненький мій, я не можу його так залишити, який же він нещасний. (Чути ревіння). Він кличе мене. (Ніжно). Він кличе мене.

Дезі. Вам уже краще, пані Беф?

Дудар. Вона вже очутилась.

Ботар (до пані Беф). Запевняю, що наша делегація підтримає вас. Хочете стати членом нашого комітету?

Пан Папільйон. Знову ми гаємося з роботою. Панно Дезі, давайте пошту!

Дезі. Спершу треба з'ясувати, як ми вийдемо звідси.

Пан Папільйон. Ну й проблема. Через вікно.

Всі йдуть до вікна, крім пані Беф, що осунулась у фотелі, та Ботара, який залишився посеред сцени.

Ботар. Я знаю, звідки це прийшло.

Дезі (біля вікна). Дуже високо.

Беранже. Мабуть, слід було б викликати пожежників, щоб вони приїхали із своїми драбинами!

Пан Папільйон. Панно Дезі, підіть у мій кабінет і зателефонуйте пожежникам.

Пан Папільйон трохи ніби супроводжує її. Дезі виходить крізь двері в глибині, чути, як вона бере трубку й каже: "Алло, алло, це пожежники?", потім притлумлений гомін телефонної розмови.

Пані Беф (раптом підводиться). Я не можу його так залишити, я не можу його так залишити.

Пан Папільйон. Якщо хочете розлучитися, то зараз у вас будуть вагомі підстави.

Дудар. І, звичайно, він буде винен.

Пані Беф. Ні! Бідолаха! Тільки не зараз, я не можу кинути свого чоловіка в такому стані.

Ботар. Ви доброчесна дружина.

Дезі (до пані Беф). А що ви зробите?

Біжучи в лівий бік, пані Беф метнулася до сходового майданчика.

Беранже. Обережно!

Пані Беф. Я не можу його покинути, я не можу його покинути.

Дудар. Затримайте її.

Пані Беф. Я поведу його додому!

Пан Папільйон. Що вона хоче робити?

Пані Беф (готуючись стрибнути з краю майданчика). Я йду, коханий, іду.

Беранже. Вона зараз стрибне.

Ботар. Це її обов'язок.

Дудар. Вона не зможе.

Всі, крім Дезі, яка ще досі телефонує, зібралися на майданчику біля пані Беф, вона стрибає; Беранже, проте, намагається затримати її і зостається з її спідницею в руках.

Беранже. Я не міг її втримати.

Чути, як знизу долинає розчулене ревіння носорога.

Пані Беф. Я прийшла, мій коханий, я прийшла.

Дудар. Вона сіла на нього верхи.

Ботар. Амазонка.

Голос пані Беф. Коханий мій, ходімо додому.

Дудар. Учвал побігли.

Дудар, Беранже, Ботар, пан Папільйон вертаються на сцену й підбігають до вікна.

Беранже. Швидко мчать.

Дудар (до пана Папільйона). А ви їздили верхи?

Пан Папільйон. Колись… трохи… (Обертаючись до дверей у глибині, до Дудара). Ще й досі вона дзвонить!..

Беранже (стежачи очима за носорогом). Вони вже далеко. Вже й не видно.

Дезі (виходячи). Ледве допросилася тих пожежників!..

Ботар (ніби завершивши внутрішній монолог). Чудово!

Дезі. … ледве допросилася тих пожежників.

Пан Папільйон. Що, скрізь горить?

Беранже. Моя думка така ж, як у пана Ботара. Вчинок пані Беф справді зворушливий, яке в неї серце!

Пан Папільйон. Принаймні одного службовця я мушу замінити.

Беранже. Ви справді гадаєте, що він уже нам не згодиться?

Дезі. Ні, ніде не горить, просто пожежники поїхали до інших носорогів.

Беранже. До інших носорогів?

Дудар. Як до інших носорогів?

Дезі. Так, до інших носорогів. Повідомлення надходять майже з усього міста. Вранці було сім, а зараз уже сімнадцять.

Ботар. А що я казав!

Дезі (ведучи далі). А всіх випадків було б навіть тридцять два. Це ще неофіційно, проте нема сумніву, що воно таки правда.

Ботар (уже не такий переконаний). Пхе! Вигадують!

Пан Папільйон. А по нас вони приїдуть?

Беранже. А я їсти хочу!..

Дезі. Так, пожежники приїдуть, вони вже в дорозі!

Пан Папільйон. А робота?

Дудар. Я гадаю, що це надзвичайна ситуація.

Пан Папільйон. Втрачений робочий час треба буде надолужити.

Дудар. Ну що, пане Ботар, для вас носороги ще й досі не стали очевидністю?

Ботар. Наше представництво протестує проти того, що ви без попередження звільнили пана Бефа.

Пан Папільйон. Я таке й не вирішую, ще побачимо, що там скажуть.

Ботар (до Дудара). Ні, пане Дудар, я не заперечую очевидності носорогів. І ніколи цього не заперечував.

Дудар. Ви просто крутій.

Дезі. І справді! Ви крутій!

Ботар. Повторюю, що ніколи цього не заперечував. Я хотів лишень знати, як далеко це може зайти. Я знаю, як мені бути. Я не просто констатую явище. Я його розумію й пояснюю. Принаймні я міг би пояснити, якби…

Дудар. Ну поясніть нам його.

Дезі. Розтлумачте його, пане Ботар.

Пан Папільйон. Пояснюйте, ваші колеги просять про це.

Ботар. Я вам поясню його…

Дудар. Ми слухаємо.

Дезі. Мені дуже цікаво.

Ботар. Я вам поясню його… колись пізніше…

Дудар. Чому не зараз?

Ботар (до пана Папільйона з погрозою). Ми це з'ясуємо невдовзі, але без свідків. (До всіх). Я знаю першопричини й прихований бік подій…

Дезі. Що за прихований бік?

Дудар. І мені б дуже кортіло знати той прихований бік…

Ботар (ведучи далі, наганяючи жах). Я також знаю прізвища всіх, хто відповідатиме за це, прізвища зрадників. Мене не одуриш. Я розтлумачу вам мету і значення цієї провокації! Я викрию призвідців.

Беранже. Яким це на руку?

Дудар (до Ботара). Ви відхилилися, пане Ботар.

Пан Папільйон. Не відхиляйтеся від теми.

Ботар. Відхиляюсь, це я відхиляюсь?

Дезі. Таж перед цим ви казали, що в нас галюцинації, нам привиділось.

Ботар. Перед цим — так. А тепер галюцинація перетворилась на провокацію.

Дудар. Ну, тоді як ви пояснюєте цей перехід?

Ботар. Панове, та це секрет полішинеля! Тільки діти нічого в ньому не тямлять. Тільки лицеміри вдають, що нічого не збагнули.

Чути, як під'їздить і сигналить пожежне авто. Завищали гальма, авто зупинилося під вікном.

Дезі. Пожежники приїхали!

Ботар. Потрібні якісь зміни, так воно не минеться.

Дудар. Аніякого сенсу в цьому, пане Ботар, немає. Носороги існують, ось і все. І це ні про що більше не свідчить.

Дезі (у вікні, дивлячись униз). Сюди, панове пожежники.

Знизу долинає метушня, гуркіт, гудіння двигуна.

Голос пожежника. Піднімайте драбину.

Ботар (до Дудара). В мене є ключ до подій і неспростовна система пояснень.

Пан Папільйон. Все-таки після обіду слід повернутись у контору.

Видно, як приставляють до вікна пожежну драбину.

Ботар. Тим гірше для справ, пане Папільйон.

Пан Папільйон. Що скаже генеральна дирекція?

Дудар. Це ж надзвичайний випадок.

Ботар (показуючи на вікно). Нас не примусять отак і на роботу ходити? Зачекаємо, доки сходи зроблять.

Дудар. Якщо хтось зламає ногу, то для дирекції може бути клопіт.

Пан Папільйон. Справді.

Показується каска пожежника, потім і він сам.

Беранже (до Дезі, показуючи на вікно). Після вас, панно Дезі.

Пожежник. Панно, ходіть.

Панна Дезі вилазить на вікно, пожежник бере її на руки, вони зникають.

Дудар. До побачення, панно Дезі. Щасливо.

Дезі (зникаючи). Щасливо, панове.

Пан Папільйон (у вікно). Панно, зателефонуйте мені завтра вранці. Прийдете до мене додому і віддрукуєте пошту. (До Беранже). Пане Беранже, звертаю вашу увагу, тепер не відпустка, ми повернемось до роботи, як тільки буде можливо. (До решти). Панове, ви зрозуміли мене?

Дудар. Гаразд, пане Папільйон.

Ботар. Авжеж, нас експлуатують, аж поки кров потече!

Пожежник (знову показуючись у вікні). Чия черга?

Пан Папільйон (звертаючись до трьох). Ідіть.

Дудар. Після вас, пане Папільйон.

Беранже. Після вас, пане начальнику.

Ботар. Тільки після вас.

Пан Папільйон (до Беранже). Принесіть мені пошту панни Дезі. Он там, на столі.

Беранже йде по пошту і приносить її панові Папільйону.

Пожежник. Нумо швидше. Часу нема. У нас ще є інші виклики.

Ботар. Що ви там кажете?

Пан Папільйон з поштою під пахвою видирається на вікно.

Пан Папільйон (до пожежників). Обережно, в мене папери. (Обертаючись до Дудара, Ботара, Беранже). До побачення, панове.

Дудар. До побачення, пане Папільйон.

Беранже. До побачення, пане Папільйон.

Пан Папільйон (уже зник, чути його голос). Обережно, папери! Дударе! Замкніть контору!

Дудар (кричить). Не переживайте, пане Папільйон. (До Ботара). Після вас, пане Ботар.

Ботар. Панове, я вже йду. А наступним моїм кроком буде встановити зв'язок із компетентними урядовцями. Я викрию ці уявні таємниці. (Прямує до вікна, щоб вилізти на нього).

Дудар (до Ботара). А я гадав, що вам усе й так ясне!

Ботар (вилізаючи на вікно). Ваші кпини мене не обходять. Я лиш хочу дати вам докази й документи, так, докази вашої зради.

Дудар. Це ж безглуздя…

Ботар. Ваша образа…

Дудар (уриваючи його). Це ви ображаєте мене…

Ботар (зникаючи). Я не ображаю, я доводжу.

Голос Пожежника. Ходіть, ходіть…

Дудар (до Беранже). Що ви робите після обіду? Можна б і випити чогось.

Беранже. Перепрошую. Я скористаюсь дозвіллям, щоб провідати свого друга Жана.