Перікл, цар Тірський - Сторінка 4
- Вільям Шекспір -
Гей, пажі, свічок!
Ведіть гостей до їхніх спочивалень.
(До Перікла)
А ваша буде поряд із моєю.
Перікл Як вам завгодно, царні.
Цар Вже пізно про кохання говорить,
Хоча воно сюди вас привело.
Тому прямуйте кожен на спочин,
А завтра всі змагайтесь, як один.
Виходять.
СЦЕНА 4
Дім правителя Тіра.
Входять Гелікан і Ескан.
Гелікан Ескане, знай затаєне від всіх:
Цар Антіох чинив ганебний гріх.
Він кровозмісник був, і ось боги
Ще довше відкладать не захотіли
Тяжкої кари, за огидний злочин
Присудженої. На вершині слави
І гордості, як він у колісниці
Розкішній їхав разом із дочкою,
З небес вогонь упав, спалив обох,
Спотворивши жахливо їхні трупи,
І сморід розійшовсь від них такий,
>.|<ЩрівсіуХто звик живих їх шанувати,
.мТепер гидують навіть похрват*и.
Ескан Предивне діло.
Гелікан , Що ж, як справедливе:
, Вся велич грішника не врятувала
, Від помсти неба, й кара гріх спіткала.
Ескан Так, правда.
Входять кілька вельмож.
1-й вельможа Погляньте: він йому самому вірить
І більш не хоче радитись ні з ким.
2-й вельможа Ні, довше вже несила це терпіти.
3-й вельможа Чума на тих, хто не підтрима нас!
1-й вельможа То йдіть за мною. Пане Гелікане!
Я маю вам сказати кілька слів.
Гелікан Мені? Що ж, прошу. Добрий день, панове.
1-й вельможа Знай, ми налиті кривдою по вінця,
Вона уже виходить з берегів.
Гелікан Яка це кривда? З чого? Та невже
Ви хочете царю своєму шкодить?
1-й вельможа Не шкодь собі, шляхетний Гелікане.
Як цар живий, дозволь і нам його
Вітати. Чи відкрий, які краї
Вщасливлює присутністю своєю.
Як він живий, його ми розшукаєм,
Як у могилі —' знайдемо її.
Живий — то хай, як перше, править нами,
Помер — оплачмо похорон його
І владаря нового оберімо.
2-й вельможа Гадаємо, навряд чи він живий;
Але держава, де нема державця,
Мов дім без даху, навіть хай міцний,
Завалиться невдовзі. Тож тебе
Ми просимо за владаря нам стати,
Бо ти найкраще вмієш кермувати.
Усі Віват, шляхетний Гелікане!
Гелікан Заради честі відкладіть цей вибір,
Як любите Перікла — відкладіть.
Погодившись, я скочив би у море,
Де з миті втіхи — на годину горе.
Ще рік, я вас благаю, потерпіть
Без владаря законного, панове.
Коли за рік не діждемось його —
Тоді візьму на себе цей тягар.
Коли ж не хочете чекати стільки,
То, як підданці благородні й чесні,
Ідіть його шукати, небезпек
Не боячись ніяких у дорозі.
Як знайдете й умовите вернутись,
Тоді засяєте навколо нього,
Мов діаманти у його короні.
1-й вельможа Лиш дурень мудрій раді не скориться.
Отож рушаймо владаря шукати,
Як Гелікан достойний нам велить.
Гелікан Тоді потиснім руки, як ведеться.
Де згода, царство там не похитнеться.
Виходять.
ч
СЦЕНА 5
Палац Сімоніда в Пентаполісі.
іходить цар Сімонід, читаючи листа. З другого боку, назустріч йому,
ходять лицарі.
1-й лицар Добридень, славний царю Сімоніде!
Цар Дочка моя просила вам сказати,
Що відкладає шлюб на цілий рік.
Чому вона постановила так,
Цього і я від неї не добився.
2-й лицар А можна нам її побачить, царю?
Цар На жаль, не можна, бо вона замкнулась
В своїм покої і не хоче вийти.
Ще рік носить убір Діанин буде.
В тім присяглася Цінтії лицем
І цнотою дівочою своєю.
3-й лицар Тоді прощаємось, хоч як нам шкода.
Лицарі виходять.
Цар Ну от,
Усіх відбув. Та що ж дочка нам пише?
"З чужинцем тільки хочу шлюб я взяти,
Чи більш ніколи світу не видати!"
Чудово, дочко: вибір наш однакий,
Я дуже радий. Та яка свавільна:
І не питає, згоден я чи ні!
Ну, байдуже: я схвалюю цей вибір,
І відкладати шлюб нема причин.
Тс-с! Він іде! Хай поки що не знає.
Входить П є р і к л.
Перікл Щасти вам доля, добрий Сімоніде!
Цар І вам щасти. Я дуже вдячний вам
За музику, якою вчора ви
Нас розважали. Зроду я не чув
Солодкої гармонії такої.
Перікл Хвала ця з добрості, не по заслузі.
Цар Та ні, ви в музиці великий майстер.
Перікл Ті найгірший учень, добрий царю.
Цар Але дозвольте вас одне спитати:
Що думаєте про мою дочку?
Перікл Царівна вельми чеснотлива.
Цар І вродою незгірша, правда?
Перікл Прекрасна, ніби літній день погожий.
Цар Про вас у неї теж чудова думка,
Вона б хотіла навіть мати вас
За вчителя. Що скажете на це?
Перікл Такої честі я не гідний, царю.
Цар Вона не так гадає. Ось, читайте!
Перікл
(убік)
Що ж це таке?
Вона кохає лицаря із Тіру?
Ні, цар на мене пастку наставля.
(Голосно)
Великий царю, не губіть мене, *
Чужинця, що зазнав таких нещасть.
Ніколи я так високо не мірив,
Щоб вашу доньку покохати. Я
Лише служити вірно їй ладен.
Цар Ні, ти приворожив мою дитину!
Негідник!
Перікл Ні, богами присягаюсь!
І в голові ні разу не помислив,
Не те що вчинок чи якийсь там вислів,
Що міг її зманить чи вас розгнівать.
Цар Ти брешеш, зраднику!
Перікл Я — зрадник?
Цар Так!
Перікл Брехня! Такої лютої образи
Терпіть не хочу навіть від царя.
Цар
(убік)
Я в захваті від мужності такої.
Перікл Ні вчинків, ні думок неблагородних
Ніколи зроду я не припускався!
Прийшов сюди я здобувати честь,
А не супроти честі бунтувати.
Хто не таку про мене думку має,
Того оцей ось меч переконає.
Цар Ах, так?
Ну, он іде вона, нехай підтвердить.
Входить Т а ї с а.
Перікл Скалить, прекрасна й доброчесна діво,
Розгніваному батькові своєму:
Чи я хоч раз устами чи пером
Наважився повідать про кохання?
Таїса Хай навіть так, яка ж тут вада,
Коли такі слова я слухать рада?
Цар То ти оце така рішуча, дочко?
(Убік)
Всім серцем радий я, що ти така.
(Голосно)
Ні, я тебе примушу до покори!
Ти, навіть згоди в мене не спитавши,
Свою любов, свою жагу даруєш
Чужинцеві?
(Убік)
А втім, я добре бачу:
Навряд чи нижчий родом він за мене...
(Голосно)
Тож слухай, дочко: мусиш ти мені
Скоритись! Слухайте і ви, мосьпане:
Чиніть, як я велю,— а ні, то я вас
Негайно... одружу!
Так, так, з'єднайте руки і уста.
Отак я за непослух вас караю,
І навіть гірше — щастя вам бажаю!
Що? Раді ви?
Таїса Як любить він мене.
Перікл Ох, ти мені дорожча за життя!
Цар Що? Ви обоє згодні?
Обоє Коли така, владарю, ваша воля.
Цар Волію я, щоб ви мерщій звінчались
І в шлюбне ложе чимскоріш уклались.
Виходять.
ДІЯ ТРЕТЯ
Входить Г а у є р.
Гауер Та ось палац в обіймах сну,
В нім чути музику одну:
Хропуть всі гучно з переїду
Після весільного обіду.
Очима світить кіт старий,
Чатуючи біля нори,
Цвірчать за піччю цвіркуни:
Раюють у теплі вони.
Дівоцтва молода збулась,
Зате дитина зачалась.
Чого не встигнем зобразить,
Самі, будь ласка, уявіть.
Ось пантоміма перед вами,
Я поясню її словами.
ПАНТОМІМА
Входять одними дверима Перікл і Сімонід із
почтом; назустріч їм входить гонець, стає навколішки перед Періклом і
вручає йому листа. Перікл показує листа Сімонідові. Вельможі схиляють коліна
перед Періклом. Тоді входить вагітна Таїса з мамкою Лікорідою.
Цар показує їй листа; вона радіє. Таїса й Перікл прощаються з Сімонідом і ви-
ходять з Лікорідою та своїм почтом. Тоді виходять Сімонід і решта.
На північ, південь, захід, схід
Розшукувать Періклів слід
В далеких і глухих краях
На конях і на кораблях,
Узявши повні гаманці,
Із Тіру подались гінці.
Розпитуючи там і сям,
Вдалось нарешті тим гінцям
До Пентаполісу листи
Такого змісту довезти:
Цар Антіох з дочкою вмер,
A Tip бунтується: "Тепер,
Ми, Гелікане, оберем
Тебе своїм новим царем".
Та той народ угамував,
Бо так усім пообіцяв:
"Іще один чекаймо рік.
Як не повернеться Перікл,
Прийму корону". І коли
До Пентаполісу дійшли
Новини ці, усіх згола
Велика радість пойняла.
В долоні плещуть і кричать:
"Царем є й сам наш царський зять!
І хто б таке подумать міг!"
Проте Перікла часу біг
До Тіру квапить. І дружина,
Хоча й чекає вже дитини,
Плисти з ним хоче. В час такий
Хто може заперечить їй?
Прощання — ріки сліз, як завше;
І, Лікоріду-мамку взявши,
На корабель вона сідає.
Ось їх уже Нептун гойдає
На хвилях легко. Та коли
Вони півшляху пропливли,
Примхлива доля їм новий
Утнула жарт: Борей лихий
Ревнув — і підхопив судно.
Мов качка, вгору-вниз воно
Стриба, пірна, аж страх дивиться.
Кричить нажахана цариця,
І з переляку у небоги
Дочасні почались пологи.
Що там робилось, хай без мене
Покажуть зараз вам зі сцени.
Не хочу я розповідати
Про те, що можна показати.
От уявіть ту сцену так,
Мов палубу, де неборак
Перікл у скруті виступає
І все про бурю повідає.
(Виходить)
СЦЕНА 1
Палуба судна в морі.
Входить Перікл.
Перікл О владарю морський, приборкай хвилі,
Що миють небо й пекло. Й ти, що маєш
Вітри в обладі, їх відклич із моря
И закуй у крицю! Погамуй громи,
Що так жахливо гуркотять. Згаси
Пекельні блискавки!.. О Лікорідо,
Як там цариця?.. Ти, прелюта буре,
Все, мабуть, хочеш вивергнуть із себе.
У ревищі цьому моряцька дудка —
Мов шепіт смерті в вухо, не почутий.
О Лікорідо!.. О Луціно ясна,
Божественна ласкава повитухо
Для тих, що тяжко стогнуть у пологах,
Почуй мене і захисти судно,
Полегши біль моїй дружині любій,
Моїй цариці!
Входить Лікоріда з дитям на руках.
Що там, Лікорідо?
Лікоріда Ось те, що надто юне для страхіть
Таких, як ці. Якби вже мало тяму,
Воно б померло з жаху — так, як я,
Мабуть, помру. Ось, пане мій, візьміть
Цю часточку покійниці.
Перікл Що, що?
Лікоріда Терпіть, бо ж бурі не перекричати.
Це все, що в світі з вашої цариці
Зосталось — донька. Тож, заради неї,
Утіштеся й мужайтесь.
Перікл О боги!
Навіщо ви дари свої коштовні
Відразу й віднімаєте? Ні, ми
Тут, на землі, дарів своїх назад
Не забираєм — ми за вас чесніші.
Лікоріда Дитини ради, пане мій, терпіть.
Перікл Нехай спокійно вік твій промине,
Бо ще в таких тривогах не родилось
Дитя. О так, живи спокійно й мирно,
Бо світ іще так грізно не вітав
Дитини царської. Живичдасливо!
Вода, вогонь, повітря і земля
Тебе із лона матернього ревом
Жахливим кликали, сердешна кришко.
У першу мить ти позбулась того,
Чого усе життя не відшкодує.
Тож хай боги найласкавішим оком
На тебе глянуть.
Входять двоє моряків.
1-й моряк Не страхайтеся, царю, з вами бог!
Перікл Я не страхаюсь. Що мені стихії?
Жахливішого вже не заподіють.
Задля дитини тільки, оцієї
Малої крихітки, що в першу мить
Свого життя вже стала мореплавцем,
Благаю я богів: утиште бурю!
1-й моряк Попусти-но шкоти! Гей, чуєш ти чи ні? Та во-
рушися там!
2-й моряк Якби це чисте море, то хай буруни хоч місяця
Дістають, мені дарма.
1-й моряк Владарю, царицю треба поховати в морі. Буря
лютує, хвилі он які, і вони не вгамуються, поки на кораблі є мерт-
ве тіло.
Перікл Це у вас забобон.
1-й моряк Ви, владарю, не гнівайтесь, але такий у нас на
морі звичай, а в звичаях ми тверді.
Ведіть гостей до їхніх спочивалень.
(До Перікла)
А ваша буде поряд із моєю.
Перікл Як вам завгодно, царні.
Цар Вже пізно про кохання говорить,
Хоча воно сюди вас привело.
Тому прямуйте кожен на спочин,
А завтра всі змагайтесь, як один.
Виходять.
СЦЕНА 4
Дім правителя Тіра.
Входять Гелікан і Ескан.
Гелікан Ескане, знай затаєне від всіх:
Цар Антіох чинив ганебний гріх.
Він кровозмісник був, і ось боги
Ще довше відкладать не захотіли
Тяжкої кари, за огидний злочин
Присудженої. На вершині слави
І гордості, як він у колісниці
Розкішній їхав разом із дочкою,
З небес вогонь упав, спалив обох,
Спотворивши жахливо їхні трупи,
І сморід розійшовсь від них такий,
>.|<ЩрівсіуХто звик живих їх шанувати,
.мТепер гидують навіть похрват*и.
Ескан Предивне діло.
Гелікан , Що ж, як справедливе:
, Вся велич грішника не врятувала
, Від помсти неба, й кара гріх спіткала.
Ескан Так, правда.
Входять кілька вельмож.
1-й вельможа Погляньте: він йому самому вірить
І більш не хоче радитись ні з ким.
2-й вельможа Ні, довше вже несила це терпіти.
3-й вельможа Чума на тих, хто не підтрима нас!
1-й вельможа То йдіть за мною. Пане Гелікане!
Я маю вам сказати кілька слів.
Гелікан Мені? Що ж, прошу. Добрий день, панове.
1-й вельможа Знай, ми налиті кривдою по вінця,
Вона уже виходить з берегів.
Гелікан Яка це кривда? З чого? Та невже
Ви хочете царю своєму шкодить?
1-й вельможа Не шкодь собі, шляхетний Гелікане.
Як цар живий, дозволь і нам його
Вітати. Чи відкрий, які краї
Вщасливлює присутністю своєю.
Як він живий, його ми розшукаєм,
Як у могилі —' знайдемо її.
Живий — то хай, як перше, править нами,
Помер — оплачмо похорон його
І владаря нового оберімо.
2-й вельможа Гадаємо, навряд чи він живий;
Але держава, де нема державця,
Мов дім без даху, навіть хай міцний,
Завалиться невдовзі. Тож тебе
Ми просимо за владаря нам стати,
Бо ти найкраще вмієш кермувати.
Усі Віват, шляхетний Гелікане!
Гелікан Заради честі відкладіть цей вибір,
Як любите Перікла — відкладіть.
Погодившись, я скочив би у море,
Де з миті втіхи — на годину горе.
Ще рік, я вас благаю, потерпіть
Без владаря законного, панове.
Коли за рік не діждемось його —
Тоді візьму на себе цей тягар.
Коли ж не хочете чекати стільки,
То, як підданці благородні й чесні,
Ідіть його шукати, небезпек
Не боячись ніяких у дорозі.
Як знайдете й умовите вернутись,
Тоді засяєте навколо нього,
Мов діаманти у його короні.
1-й вельможа Лиш дурень мудрій раді не скориться.
Отож рушаймо владаря шукати,
Як Гелікан достойний нам велить.
Гелікан Тоді потиснім руки, як ведеться.
Де згода, царство там не похитнеться.
Виходять.
ч
СЦЕНА 5
Палац Сімоніда в Пентаполісі.
іходить цар Сімонід, читаючи листа. З другого боку, назустріч йому,
ходять лицарі.
1-й лицар Добридень, славний царю Сімоніде!
Цар Дочка моя просила вам сказати,
Що відкладає шлюб на цілий рік.
Чому вона постановила так,
Цього і я від неї не добився.
2-й лицар А можна нам її побачить, царю?
Цар На жаль, не можна, бо вона замкнулась
В своїм покої і не хоче вийти.
Ще рік носить убір Діанин буде.
В тім присяглася Цінтії лицем
І цнотою дівочою своєю.
3-й лицар Тоді прощаємось, хоч як нам шкода.
Лицарі виходять.
Цар Ну от,
Усіх відбув. Та що ж дочка нам пише?
"З чужинцем тільки хочу шлюб я взяти,
Чи більш ніколи світу не видати!"
Чудово, дочко: вибір наш однакий,
Я дуже радий. Та яка свавільна:
І не питає, згоден я чи ні!
Ну, байдуже: я схвалюю цей вибір,
І відкладати шлюб нема причин.
Тс-с! Він іде! Хай поки що не знає.
Входить П є р і к л.
Перікл Щасти вам доля, добрий Сімоніде!
Цар І вам щасти. Я дуже вдячний вам
За музику, якою вчора ви
Нас розважали. Зроду я не чув
Солодкої гармонії такої.
Перікл Хвала ця з добрості, не по заслузі.
Цар Та ні, ви в музиці великий майстер.
Перікл Ті найгірший учень, добрий царю.
Цар Але дозвольте вас одне спитати:
Що думаєте про мою дочку?
Перікл Царівна вельми чеснотлива.
Цар І вродою незгірша, правда?
Перікл Прекрасна, ніби літній день погожий.
Цар Про вас у неї теж чудова думка,
Вона б хотіла навіть мати вас
За вчителя. Що скажете на це?
Перікл Такої честі я не гідний, царю.
Цар Вона не так гадає. Ось, читайте!
Перікл
(убік)
Що ж це таке?
Вона кохає лицаря із Тіру?
Ні, цар на мене пастку наставля.
(Голосно)
Великий царю, не губіть мене, *
Чужинця, що зазнав таких нещасть.
Ніколи я так високо не мірив,
Щоб вашу доньку покохати. Я
Лише служити вірно їй ладен.
Цар Ні, ти приворожив мою дитину!
Негідник!
Перікл Ні, богами присягаюсь!
І в голові ні разу не помислив,
Не те що вчинок чи якийсь там вислів,
Що міг її зманить чи вас розгнівать.
Цар Ти брешеш, зраднику!
Перікл Я — зрадник?
Цар Так!
Перікл Брехня! Такої лютої образи
Терпіть не хочу навіть від царя.
Цар
(убік)
Я в захваті від мужності такої.
Перікл Ні вчинків, ні думок неблагородних
Ніколи зроду я не припускався!
Прийшов сюди я здобувати честь,
А не супроти честі бунтувати.
Хто не таку про мене думку має,
Того оцей ось меч переконає.
Цар Ах, так?
Ну, он іде вона, нехай підтвердить.
Входить Т а ї с а.
Перікл Скалить, прекрасна й доброчесна діво,
Розгніваному батькові своєму:
Чи я хоч раз устами чи пером
Наважився повідать про кохання?
Таїса Хай навіть так, яка ж тут вада,
Коли такі слова я слухать рада?
Цар То ти оце така рішуча, дочко?
(Убік)
Всім серцем радий я, що ти така.
(Голосно)
Ні, я тебе примушу до покори!
Ти, навіть згоди в мене не спитавши,
Свою любов, свою жагу даруєш
Чужинцеві?
(Убік)
А втім, я добре бачу:
Навряд чи нижчий родом він за мене...
(Голосно)
Тож слухай, дочко: мусиш ти мені
Скоритись! Слухайте і ви, мосьпане:
Чиніть, як я велю,— а ні, то я вас
Негайно... одружу!
Так, так, з'єднайте руки і уста.
Отак я за непослух вас караю,
І навіть гірше — щастя вам бажаю!
Що? Раді ви?
Таїса Як любить він мене.
Перікл Ох, ти мені дорожча за життя!
Цар Що? Ви обоє згодні?
Обоє Коли така, владарю, ваша воля.
Цар Волію я, щоб ви мерщій звінчались
І в шлюбне ложе чимскоріш уклались.
Виходять.
ДІЯ ТРЕТЯ
Входить Г а у є р.
Гауер Та ось палац в обіймах сну,
В нім чути музику одну:
Хропуть всі гучно з переїду
Після весільного обіду.
Очима світить кіт старий,
Чатуючи біля нори,
Цвірчать за піччю цвіркуни:
Раюють у теплі вони.
Дівоцтва молода збулась,
Зате дитина зачалась.
Чого не встигнем зобразить,
Самі, будь ласка, уявіть.
Ось пантоміма перед вами,
Я поясню її словами.
ПАНТОМІМА
Входять одними дверима Перікл і Сімонід із
почтом; назустріч їм входить гонець, стає навколішки перед Періклом і
вручає йому листа. Перікл показує листа Сімонідові. Вельможі схиляють коліна
перед Періклом. Тоді входить вагітна Таїса з мамкою Лікорідою.
Цар показує їй листа; вона радіє. Таїса й Перікл прощаються з Сімонідом і ви-
ходять з Лікорідою та своїм почтом. Тоді виходять Сімонід і решта.
На північ, південь, захід, схід
Розшукувать Періклів слід
В далеких і глухих краях
На конях і на кораблях,
Узявши повні гаманці,
Із Тіру подались гінці.
Розпитуючи там і сям,
Вдалось нарешті тим гінцям
До Пентаполісу листи
Такого змісту довезти:
Цар Антіох з дочкою вмер,
A Tip бунтується: "Тепер,
Ми, Гелікане, оберем
Тебе своїм новим царем".
Та той народ угамував,
Бо так усім пообіцяв:
"Іще один чекаймо рік.
Як не повернеться Перікл,
Прийму корону". І коли
До Пентаполісу дійшли
Новини ці, усіх згола
Велика радість пойняла.
В долоні плещуть і кричать:
"Царем є й сам наш царський зять!
І хто б таке подумать міг!"
Проте Перікла часу біг
До Тіру квапить. І дружина,
Хоча й чекає вже дитини,
Плисти з ним хоче. В час такий
Хто може заперечить їй?
Прощання — ріки сліз, як завше;
І, Лікоріду-мамку взявши,
На корабель вона сідає.
Ось їх уже Нептун гойдає
На хвилях легко. Та коли
Вони півшляху пропливли,
Примхлива доля їм новий
Утнула жарт: Борей лихий
Ревнув — і підхопив судно.
Мов качка, вгору-вниз воно
Стриба, пірна, аж страх дивиться.
Кричить нажахана цариця,
І з переляку у небоги
Дочасні почались пологи.
Що там робилось, хай без мене
Покажуть зараз вам зі сцени.
Не хочу я розповідати
Про те, що можна показати.
От уявіть ту сцену так,
Мов палубу, де неборак
Перікл у скруті виступає
І все про бурю повідає.
(Виходить)
СЦЕНА 1
Палуба судна в морі.
Входить Перікл.
Перікл О владарю морський, приборкай хвилі,
Що миють небо й пекло. Й ти, що маєш
Вітри в обладі, їх відклич із моря
И закуй у крицю! Погамуй громи,
Що так жахливо гуркотять. Згаси
Пекельні блискавки!.. О Лікорідо,
Як там цариця?.. Ти, прелюта буре,
Все, мабуть, хочеш вивергнуть із себе.
У ревищі цьому моряцька дудка —
Мов шепіт смерті в вухо, не почутий.
О Лікорідо!.. О Луціно ясна,
Божественна ласкава повитухо
Для тих, що тяжко стогнуть у пологах,
Почуй мене і захисти судно,
Полегши біль моїй дружині любій,
Моїй цариці!
Входить Лікоріда з дитям на руках.
Що там, Лікорідо?
Лікоріда Ось те, що надто юне для страхіть
Таких, як ці. Якби вже мало тяму,
Воно б померло з жаху — так, як я,
Мабуть, помру. Ось, пане мій, візьміть
Цю часточку покійниці.
Перікл Що, що?
Лікоріда Терпіть, бо ж бурі не перекричати.
Це все, що в світі з вашої цариці
Зосталось — донька. Тож, заради неї,
Утіштеся й мужайтесь.
Перікл О боги!
Навіщо ви дари свої коштовні
Відразу й віднімаєте? Ні, ми
Тут, на землі, дарів своїх назад
Не забираєм — ми за вас чесніші.
Лікоріда Дитини ради, пане мій, терпіть.
Перікл Нехай спокійно вік твій промине,
Бо ще в таких тривогах не родилось
Дитя. О так, живи спокійно й мирно,
Бо світ іще так грізно не вітав
Дитини царської. Живичдасливо!
Вода, вогонь, повітря і земля
Тебе із лона матернього ревом
Жахливим кликали, сердешна кришко.
У першу мить ти позбулась того,
Чого усе життя не відшкодує.
Тож хай боги найласкавішим оком
На тебе глянуть.
Входять двоє моряків.
1-й моряк Не страхайтеся, царю, з вами бог!
Перікл Я не страхаюсь. Що мені стихії?
Жахливішого вже не заподіють.
Задля дитини тільки, оцієї
Малої крихітки, що в першу мить
Свого життя вже стала мореплавцем,
Благаю я богів: утиште бурю!
1-й моряк Попусти-но шкоти! Гей, чуєш ти чи ні? Та во-
рушися там!
2-й моряк Якби це чисте море, то хай буруни хоч місяця
Дістають, мені дарма.
1-й моряк Владарю, царицю треба поховати в морі. Буря
лютує, хвилі он які, і вони не вгамуються, поки на кораблі є мерт-
ве тіло.
Перікл Це у вас забобон.
1-й моряк Ви, владарю, не гнівайтесь, але такий у нас на
морі звичай, а в звичаях ми тверді.