Пісні далекої Землі - Сторінка 30

Якщо надходять двозначні відповіді, комп'ютер просто дещо змінює формулювання питань. Ти готовий. Дуже добре… Прошу підсилити чутність, так… Перевірте запис на каналі п'ять… Вмикайте програму.

ТЕБЕ ЗВУТЬ ОУЕН ФЛЕТЧЕР… ВІДПОВІДАЙ "ТАК" ЧИ "НІ"…

ТЕБЕ ЗВУТЬ ДЖОН СМІТ… ВІДПОВІДАЙ "ТАК" ЧИ "НІ"…

ТИ НАРОДИВСЯ В ЛОУЕЛЛ-СІТІ, МАРС… ВІДПОВІДАЙ "ТАК" ЧИ "НІ"…

ТЕБЕ ЗВУТЬ ДЖОН СМІТ… ВІДПОВІДАЙ "ТАК" ЧИ "НІ"…

ТИ НАРОДИВСЯ В ОКЛЕНДІ, НОВА ЗЕЛАНДІЯ… ВІДПОВІДАЙ "ТАК" ЧИ "НІ"…

ТЕБЕ ЗВУТЬ ОУЕН ФЛЕТЧЕР…

ТИ НАРОДИВСЯ 3 БЕРЕЗНЯ 3585 РОКУ…

ТИ НАРОДИВСЯ 31 ГРУДНЯ 3584 РОКУ…

Питання надходили з настільки короткими інтервалами, що, навіть не прийнявши трохи снодійного, Флетчер все одно був би не в ЗМОЗІ сфальсифікувати відповіді. Втім, навіть як спромігся б, це нічого б не дало, бо вже за кілька хвилин комп'ютер встановив характер його автоматичних реакцій на питання з заздалегідь відомими відповідями.

Час від часу йшла повторна перевірка (ТЕБЕ ЗВУТЬ ОУЕН ФЛЕТЧЕР… ТИ НАРОДИВСЯ В КЕЙПТАУНІ, ЗУЛУЛАНДІЯ…), і деякі питання повторювалися знов, аби підтвердити вже отримані відповіді. Весь процес побудований був цілком автоматично й базувався на фізіологічному розгалуженні позитивних та негативних реакцій мозку.

Примітивні "детектори брехні" намагались робити те саме з не меншим успіхом, але рідко з цілковитою певністю. Знадобилися лише двісті років, щоб удосконалити технологію і тим самим революціонізувати практику застосування закону — як кримінального, так і цивільного — таким чином, що з тих пір мало як судові процеси тривали більше кількох годин.

Це був уже навіть не стільки допит, скільки комп'ютеризована — й безобманна — версія популярної колись гри під назвою "Двадцять запитань". У принципі, будь-який шмат інформації можна швидко одержати з допомогою тієї чи іншої серії запитань з відповідями "ТАК" — "НІ", і дивувало, як рідко на це їх потрібно було аж двадцять, коли досвідчена людина працювала в унісон з досвідченим приладом.

Коли рівно через годину дещо ошелешений Оуен Флетчер, хитаючись, виліз із крісла, він не мав анінайменшого уявлення про те, які запитання йому задавали і які відповіді він давав. Мав, однак, цілковиту впевненість, що нічого зайвого не ляпнув.

І тому щиро здивувався, коли доктор Стейнер бадьоро промовив:

— Рибка в сітці, Оуене. Ти нам більше не потрібний.

Професор пишався тим, що нікому й ніколи не завдавав болю, хоч добрий допитувач мусив бути бодай трохи садистом — нехай лише психологічним. Крім того, це сприяло його репутації непогрішимого, а хороша репутація — то вже півперемоги.

Він дочекався, доки Флетчер знов досяг врівноваженого стану, щоб бути відведеним назад під домашній арешт.

— О, до речі, Оуене, — сказав він йому навздогін, — той твій трюк з льодом ніколи б не спрацював.

Насправді цілком міг спрацювати, та зараз це не мало значення. Вираз обличчя лейтенанта Флетчера дав йому всю винагороду, якої прагнув, за чергову перевірку своєї майстерності.

Тепер міг знову піти спати аж до Сагана-2. Та спочатку відпочине й зазнає якомога більшої втіхи від цієї несподіваної інтермедії.

Завтра він зробить обліт Таласси та, мабуть, поплаває й поніжиться на одному з її чудових пляжів. Але зараз йому більше всього до вподоби поспілкуватися з улюбленим давнім другом.

Книжка, яку він побожно витяг з герметичної упаковки, була не просто першим виданням: нині вона була єдиним виданням. Він відкрив її на першій-ліпшій сторінці: адже тепер практично кожну з них знав напам'ять.

Стейнер поринув у читання, і знов — на відстані п'ятдесяти світлових років од руїн Землі — над Бейкер-стріт нависнув густий туман.

— Перехресний допит підтвердив, що в цій змові вплутані лише четверо сабрів, — сказав капітан Бей. — Можемо дякувати долі, що нема потреби допитувати будь-кого ще.

— І все-таки я ніяк не збагну, на що вони могли сподіватися, — похмуро відгукнувся віце-капітан Малина.

— Навряд чи вони спромоглися б щось зробити, але, на щастя, перевіряти не довелось. Та й вони самі ще не зважились остаточно.

План А мав на меті пошкодити щит. Як ти знаєш, Флетчер був у монтажній команді. Так от, він розробляв схему перепрограмування останньої стадії підйому льодових брил. Адже якщо цій брилі, хоча б на швидкості кілька метрів на секунду, дозволити вдаритись об щось, — тоді розумієш, що буде?

Можна було зробити вигляд, що це нещасливий випадок, але залишався ризик, що наступне розслідування не забариться довести, в чому річ. Та й навіть коли б понівечити щит, його можна відновити. Флетчер плекав надію, що ця затримка дасть йому змогу здобути більше прихильників. І, можливо, в цьому таки мав слушність: зайвий рік на Талассі, і…

План Б полягав у пошкодженні системи життєзабезпечення, з тим щоб корабель слід було всім негайно покинути. Але, знов-таки, тут були аналогічні заперечення.

План В був найнебезпечніший з усіх, бо міг поставити крапку на всій нашій місії. На щастя, ніхто з сабрів не входив до двигунної команди, і дістатися двигуна їм було б украй важко…

Всі були наче в шоку, а найглибше — шеф тієї команди Роклін.

— Не так уже й важко воно було б, сер, — нарешті вимовив він, — якби вони діяли досить рішуче. Але мали б чималий клопіт із тим, щоб вивести двигун з ладу — назовсім, не зашкодивши кораблю в цілому. Маю вагомі сумніви щодо того, чи вистачило б їм на це технічних знань.

— Вони над цим працювали, — похмуро кинув капітан. — Нам слід переглянути, боюсь, усю концепцію нашої системи безпеки. Завтра на цю тему відбудеться нарада старших офіцерів — тут, опівдні.

І раптом головний медик Ньютон поставила питання, на яке ніхто інший не наважився:

— Капітане, чи підуть вони під трибунал?

— Нема потреби: адже винність їх встановлено. Згідно з корабельним Статутом, єдиною проблемою є вирок…

Всі чекали. І ще чекали.

— Дякую вам, шановне панство, — сказав нарешті капітан, і офіцери мовчки розійшлися.

Зоставшись сам-один у своїх апартаментах, він почувався злим і зрадженим. Але принаймні все скінчилося; "Магеллан" уцілів після шторму, скоєного людьми.

Ті троє інших сабрів, скоріше за все, не були небезпечні; але що робити з Оуеном Флетчером?

Йому знов подумалось про ту смертоносну цяцьку, що лежала в його сейфі. Він — капітан; неважко й нещасний випадок підлаштувати…

Ні, всі ці фантазії — геть: такого він, звичайно, ніколи не вчинить. У всякому разі, він уже вирішив і не мав сумніву, що з ним усі погодяться.

Хтось колись висловився так: кожна проблема має рішення — просте, привабливе і… хибне. Проте зараз він був певен цього, дане рішення було і просте, і привабливе, і цілком правильне.

Сабри бажають залишитися на Талассі, що ж, нехай так і буде. Він не сумнівався, що вони стануть шанованими громадянами Таласси — може, якраз такого сильного, агресивного типу, якого це суспільство потребує.

Як дивно Історія повторює себе: подібно до Магеллана, він збирається висадити на острів деяких членів команди.

Та чи карає він їх цим, чи нагороджує, йому не дано відати ще довгі триста років.

Частина VI. ЛІСИ НА ДНІ МОРСЬКОМУ

44. Шпигунський м'яч

У Морській лабораторії Північного острова помітного ентузіазму не виявляли.

— Нам потрібно ще з тиждень на ремонт "Каліпсо", — сказав директор, — і добре, що хоч знайшли полозковий апарат. Адже він єдиний на всій Талассі, і знов ризикувати його втратою ми не бажаємо.

"Мені подібні симптоми відомі, — подумала головний науковець Варлі. — Навіть на Землі останніх днів було чимало керівників лабораторій, які прагнули зберегти своє дорогоцінне обладнання чистеньким і невживаним".

— Якщо Кракан Молодший — чи Старший — знов не вибухне, я не бачу ніякого ризику. А хіба геологи не запевнили, що вулкани будуть мирні ще принаймні п'ятдесят років?

— Щодо цього я з ними заклався на невелике парі. Та скажіть відверто, чому ви вважаєте, що це така важлива справа?

"Який вузький кругозір! — подумала Варлі. — Хай навіть він — чистий океанограф, але чи можливо, щоб його зовсім не цікавила морська фауна? Та, може, я тут помиляюся: то він мене, либонь, промацує…"

— Це відкриття викликало у нас певну емоційну зацікавленість, оскільки з ним була пов'язана загибель доктора Лоренсона — на щастя, тимчасова. Але, навіть абстрагуючись від цього нещасливого випадку, скорпи, на нашу думку, — то захоплююча тема. Адже все, що можливо спізнати про інопланетний розум, колись нам стане в величезній пригоді. А вам — іще більше, бо ж вони стукають саме у ваші двері.

— Я розумію це. Мабуть, нам пощастило, що ми з ними займаємо різні екологічні ніші.

"Чи надовго? — подумала головний науковець. — Адже якщо Мозес Келдор має слушність, то…"

— Розкажіть мені про цей шпигунський м'яч. Назва, зрозуміло, інтригує.

— Такі пристрої були розроблені ще пару тисячоліть тому для служб безпеки та шпигунських операцій, але вони мають значно ширшу сферу застосування. Деякі модифікації були завбільшки десь із макове зерно, а ми маємо намір зробити апарат розміром з футбольний м'яч.

Варлі розкладала креслення на директорському столі.

— Ця модифікація призначалась якраз для підводних досліджень, і мені дивно, що ви з нею не знайомі, бо рік розробки тут, бачите, вказано 2045-й. Ми відшукали в наших банках пам'яті всю технічну документацію й заклали її у відтворювач. Перший зразок чомусь виявився непрацездатним — самі досі не знаємо чому, — а другий пройшов тестування відмінно.

Ось, бачите, акустичні генератори — частотою десять мегагерц, тож маємо міліметрову роздільну здатність. Для бажаної якості відеозображення це замало, але досить пристойно.

Процесор сигналів побудований цілком розумно. Коли цей м'яч починає роботу, він надсилає єдиний імпульс, який дає повну акустичну голограму всієї ситуації в радіусі двадцяти-тридцяти метрів. Цю інформацію він передає на частоті двісті кілогерц до буя, що плаває зверху, а вже той її радирує на базу. На побудову першої голограми потрібно десять секунд; після того шпигунський м'яч дає наступний імпульс.

Якщо ніяких змін у голограмі не простежується, він надсилає нульовий сигнал. Але коли щось відбувається, то передає нову інформацію, і відповідно генерується нова картина ситуації.

Таким чином, ми отримуємо серію моментальних знімків з десятисекундними інтервалами, що здебільшого можна вважати задовільним.