Правда про Пайкрафта - Сторінка 3

- Герберт Джордж Уеллс -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

І ніхто на цілому світі — ніхто, крім його економки й мене, — не знає, що Пайкрафт, по суті, не має ваги, що він усього-на-всього надокучлива гора матерії, яка поглинає їжу, така собі хмара в людській одежі, піепїе, пегаз, найнікчемніший із людей. Сидить і чекає, поки я допишу. А тоді спробує, якщо це йому пощастить, підстерегти мене. Підійде, погойдуючись, до мого столика...

І знов торочитиме мені те саме — про те, що відчуває і чого не відчуває, і що йому часом здається, ніби в нього це починає минати... І знов, десь посеред своєї безглуздої і безугавної балаканини, вставить: "То як, таємниця під замком, га? Бо якщо хтось про це довідається... Мені буде така ганьба... Ви ж розумієте, людина опиняється в такому дурному становищі — повзає по стелі й таке інше..."

Пайкрафт зайняв прекрасну стратегічну позицію між дверима і мною. Як би це тепер від нього втекти?..

© УЕЛЛС Герберт. У безодні: Оповідання. — К.: Веселка, 1988. — 312 с. ("Пригоди. Фантастика").

© ЛОГВИНЕНКО О. П., переклад з англійської, 1988.