Приборкання норовливої - Сторінка 4

Ходім, Бйонделло, далі.
Люченцо
(вбік)
Ну, браво.
Гортензіо Ні, заждіть: іще скажіть мені,
Ту панну сватать ви збираєтесь чи ні?
Траньйо А як збираюся, то що у тім лихого?
Гремйо Коли ви звідси вмить заберетесь — нічого.
Траньйо Чи вже по вулицях не вільно всім ходити?
Гремйо Та вільно, лиш ї ї не вільно вам любити.
Траньйо Чому?
Гремйо Як вам охота дуже знати? —
Бо зволив Гремйо вже її собі обрати.
Гортензіо Бо вже Гортензіо її бажає мати.
Траньйо Панове, ви ж порядні люди, так?
То звольте мирно вислухать мене.
Синьйор Баптіста — благородний пан,
Йому відомий трохи батько мій.
Якби його дочка була ще краща
І мала навіть більше женихів,
Я б і тоді посватався до неї.
Згадайте: Леди красної дочка
їх мала цілу тисячу; чого ж
Не може бути в Б'янки ще один?
І буде! Так, Люченцо буде ним,
Хоч став би сам Паріс суперником моїм.
Гремйо О, цей панич всіх нас переговорить.
Люченцо Хай, пане, виривається вперед!
Я знаю: він далеко не доскаче.
Петруччо Гортензіо, пощо всі ці слова?
Гортензіо Дозвольте, пане, навпростець спитати:
Ви бачили Баптістину дочку?
Траньйо Ні, пане, тільки чув — їх дві у нього.
Одна лайливим язиком відома,
А друга, менша,— скромністю й красою.
Петруччо Та перша — то моя; вам зась до неї.
Гремйо Так, цю роботу ви лишіть Гераклу,
Дванадцять подвигів вона затьмарить.
Петруччо Добродію, послухайте мене:
Ту меншу, що на неї заздрі ви,
Від женихів хова суворий батько,
І не віддасть її він ні за кого,
Аж поки старшу не засвата хтось.
Тоді і меншій черга, не раніш.
Траньйо Ну що ж, як ви, мій пане, та людина,
Що нам усім поможе — і мені,-
Зламавши кригу тим, що візьме старшу
І волю меншій дасть, котрої ми
Всі домагаємось, то той, котрому
Вона дістанеться, віддячить вам.
Гортензіо Ви, пане, добре мовите і все
Збагнули. Як і ви за жениха
Себе вважаєте, то й ви повинні
Цього добродія нагородити:
Ми ж перед ним однаково в боргу. .
Траньйо Я, пане, не скупий — на знак цього
Запрошую відзначити цей день.
І випити за нашу красну панну,
Мов адвокати, що в суді воюють,
А опісля їдять і п'ють, як друзі.
Грумйо
і Бйонделло Чудова думка! Тож ходімо всі.
Гортензіо Так, думка справді добра, тож ходім.
Петруччо — ти мій гість. Прошу у дім,
Виходять.

ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА 1
Входять Катеріна і Б'янка; у Б'янки зв'язані руки.
Б'янка Сестрице, ти не кривдь мене й себе,
В рабиню обертаючи мене.
Мені це прикрість. Що ж до цих оздоб,
То руки розв'яжи мені, і я
Із себе поскидаю все сама
Аж до сорочки. Тільки накажи;
Бо знаю — старших слухатися слід.
Катеріна Скажи мені, котрого з женихів
Ти любиш дужче. Тільки без брехні!
Б'янка Повір, сестрице: із чоловіків
Нікого ще не вирізняла я,
Щоб до вподоби був мені найбільш.
Катеріна Ох, не бреши. Гортензіо, еге ж?
Б'янка Коли тобі до серця він, клянусь:
Благатиму, щоб він узяв тебе.
Катеріна О, значить, ти обрала багача —
За Гремйо хочеш у розкошах жить?
Б'янка Це через нього заздриш ти мені?
Та ні, жартуєш: бачу я тепер,
Що тільки жартувала ти весь час.
Прошу, сестрице: руки розв'яжи.
Катеріна
(б'є її)
Як жарти це, прийми іще один.
Входить Б а п т і с т а.
Баптіста Це що за неподобство, панно, га?
Іди до мене, Б'янко. Ну, не плач.
(Розв'язує її)
Іди гаптуй, а з нею не заводься.
(До Катеріни)
Май сором, чуєш, бісова душа!
За що ти кривдиш так її? Вона ж
Ніколи не покривдила тебе!
Катеріна Вона мене дратує, бо мовчить.
(Біжить за Б'янкою)
Баптіста Що? На очах у мене? Б'янко, йди.
Б'янка виходять.
Катеріна То вже й цього мені не вільно? Бачу,
Вона ваш скарб, їй мужа треба дати,
Я ж муситиму танцювати боса
У неї на весіллі — і померти
В старих дівках. Не говоріть до мене.
Ось сяду й буду плакати, аж поки
Помститися нагоди не знайду.
(Виходить)
Баптіста Чи знав хто в світі клопіт отакий?
Та хто це йде сюди?
Входять Гремйо, з ним Люченцо в простому вбранні, як учитель Камбйо;
Петруччо, Гортензіо, перебраний на Ліччо, вчителя музики; і Т р а н ь й о
в подобі Люченцо зі своїм слугою Бйонделло, що несе лютню й книжки.
Гремйо Доброго ранку, сусідо Баптісто.
Баптіста Доброго ранку, сусідо Гремйо. Хай вас бог бла-
гословить, панове.
Петруччо І вас, добродію. Скажіть, будь ласка:
Є в вас дочка, на ймення Катеріна?
Вродлива й доброчесна надзвичайно?
Баптіста Я маю доньку Катеріну, пане.
Гремйо Не кваптесь так, а повагом робіть.
Петруччо Синьйоре Гремйо, ви не заважайте.
Добродію, я дворянин з Веронн.
Прочувши про красу велику, розум,
Доброзвичайність і дівочу скромність,
Ласкаву вдачу вашої дочки,
Наважився оце до вас приїхать,
Щоб пересвідчитись на власні очі,
Чи правда те, що я так часто чув.
А щоб прийти не з голими руками,
Привів до вас цього ось чоловіка,
(відрекомендовує Гортензіо)
Зугарного до музики й рахунків,
Щоб вашу доньку цих мистецтв навчав,
Які, я знаю, вже їй не чужі.
Прийміть його, а ні — то я ображусь.
Він мангуанещь, Ліччо иа ім'я.
Баптіста Ласкаво прошу, пане, вас обох.
Та знаю я: не буде Катеріна
До мислі вам, на превеликий жаль.
Петруччо Не хочете ви з нею розлучатись,
А може, я не до вподоби вам.
Бешгіста Та ні, мій пане, я кажу по правді.
А звідки ви? І як вас величають?
Петруччо Петруччо звуть мене, я син Антоньйо,
Відомого по всій країні нашій.
Баптіста Я знав його і дуже радий вам.
Гремйо Даруйте, що впадаю вам у річ,
Петруччо, але дайте й нам, мізерним,
Сказати слово — і не пхайтесь так.
Петруччо Синьйоре, та мені ж кортить притьмом женитись.
Гремйо Я бачу, та глядіть, щоб потім не журитись.
(До Баптісти)
Сусідо, я певен, що цей дарунок вас дуже поті-
шить. Аби із свого боку виявити таку саму приязнь, як та, що її
я вам завдячую більше, ніж будь-хто, припоручаю вам оцього
вченого молодика,
(відрекомендовує Люченцо)
що довго навчався в Реймсі й обізнаний у грецькій, латинській та
інших мовах, не згірш ніж той у музиці та рахунках. Звуть його
Камбйо. Прошу вас, прийміть його на службу.
Баптіста Тисячу разів дякую, синьйоре Гремйо. Прошу до
господи, любий мій Камбйо.
(До Траньйо)
А ви, благородний пане, здається мені, не тутешній. Чи дозволите
спитати, з якою метою прибули?
Траньйо Пробачте, пане мій, що я наважусь,
Чужинцем будучи у вашім місті,
Теж свататись до вашої дочки —
Цнотливої і чарівної Б'янки.
Мені відома й ваша постанова —
Спочатку видать заміж старшу доньку,
І я прошу лиш одного для себе:
Щоб ви, дізнавшися, який мій рід,
Дозволили й мені, як цим панам,
Бувать у вас і бачитися з нею.
А для навчання ваших дочок я
Приніс оцей простенький інструмент
Та ще книжки оці — латинські й грецькі.
Бйонделло виходить наперед із лютнею й книжками.
Як ви їх приймете — безцінні стануть.
Баптіста
(переглядаючи книжки)
Люченцо звуть вас? Звідки ж ви, скажіть?
Траньйо Яз Пізи, пане. Батько мій — Вінченцо.
Баптіста Чував про батька вашого. У Пізі
Він має силу. Я вам дуже радий.
(До Гортензіо)
Візьми-но лютню,
(до Люченцо)
Ну, а ти — книжки.
Ідіть, побачте ваших учениць.
Агов! Хто в домі!
Входить слуга.
Проведи панів
До панночок. Скажи — це вчителі,
Нехай вони люб'язно приймуть їх.
Слуга з Гортензіо й Люченцо виходять.
А ми ходімо погулять у сад.
Тоді —обід. Я дуже радий вам,
Тож почувайтесь, прошу, як удома.
Петруччо Синьйоре, в мене діло дуже спішне,
І я не зможу в вас бувать щодня.
Вам знаний батько мій, а отже, й я,
Що вспадкував усе його добро,
Та ще й примножив, а не змарнував.
Скажіть же, скільки посагу дасте
За Катеріною, коли вона
Погодиться зі мною шлюб узяти.
Баптіста По смерті — половину всіх земель,
А з рук у руки — двадцять тисяч крон.
Петруччо За посаг цей я забезпечу їй
Вдівство — якщо мене переживе:
Свої всі землі й добра відпишу.
Докладний ми напишемо контракт,
Щоб ці умови твердо закріпити.
Баптіста Але потрібне спершу головне:
Щоб Катеріна полюбила вас.
Петруччо Та що ви, батьку! Це найлегша річ:
Вона загониста, а я крутий,
А де два люті стрінуться вогні,
Там скоро те, що живить їх, згорить.
Вітрець роздмухує малий вогонь,
Та буря і великий гасить враз.
Отак і я скорю її, бо сам
Шорсткий і сватаюсь не як хлопчак.
Баптіста Ну що ж, берись, і хай тобі щастить,
Та підготуйсь до неласкавих слів.
Петруччо Готовий я й не похитнусь від них,
Як не хитається від бур гора.
Входить Гортензіо з розбитою головою.
Баптіста Що, друже? Ти чого такий блідий?
Гортензіо Коли блідий, то, певне, з переляку.
Баптіста Ну як — чи є в дочки музичний хист?
Гортензіо Скоріше є вояцький хист у неї.
Не лютню їй би в руки, а меча.
Баптіста Не зміг її до лютні наламать?
Гортензіо Вона об мене лютню поламала!
Сказав я тільки, що не ті лади
Вона бере, і взяв її за руку,
Щоб показать, як треба класти пальці,
Вона ж ураз неначебто сказилась:
"То я ладу не тямлю? Постривай!"
Та лютнею по маківці мене,
Аж деку голова моя пробила,
І я на хвильку ніби остовпів,
Дивлюсь крізь лютню, а вона мене
Цигикалом поганим узиває,
Та бринькалом, та всякими словами,
Немов науку цілу в тім пройшла.
Петруччо Дівча веселе! Я тепер, їй-богу,
Утричі більше полюбив її.
Хоч би вже швидше нам погомоніти!
Баптіста Ну що ж, ходім, та не бентежтесь так.
Навчатимете меншу, бо вона
Удатна вчитися і вдячна буде.
Синьйор Петруччо, ви йдете із нами,
Чи Катеріну вислати сюди?
Петруччо Пришліть, будь ласка.
Всі, крім Петруччо, виходять.
Тут її діждуся,
А прийде — залицятися почну.
Як розкричиться — їй тоді скажу,
Що наче соловей вона щебече.
Надметься — я запевню, що вона
Немов троянда свіжа у росі.
Мовчатиме — я похвалю її
За красномовство і дотепність дивну,
За те, що слів вона не позичає.
Як проганятиме — складу їй дяку,
Немов на цілий тиждень кличе в гості.
Коли руки відмовить — попрошу,
Щоб швидше призначала день вінчання.
Та ось вона! Петруччо, не мовчи!
Входить Катеріна.
Добридень, Кет,— я чув, що так вас звати.
Катеріна Щось, мабуть, не дочули ви, мосьпане,
Бо Катеріною мене зовуть.
Петруччо От і неправда. Звуть вас просто Кет
Чи "славна Кет", а часом — "клята Кет".
Та ви, о Кет, найкраща в світі Кет,
Всім Кетам Кет, моя солодка Кетя!
Цукерко-кетю, втішнице моя,
Почувши, як тебе по всій країні
За доброчесність хвалять, за красу
І за твою ласкаву тиху вдачу,
Та ще й не так, як ти того достойна,
Сюди я рушив — свататись до тебе.
Катеріна Ах, рушив! Ну, як ви такий рухливий,
То можете рушати й звідси. Видно,
Що ви — майно рухоме.
Петруччо Цебто як?
Катеріна Ну, як стілець.
Петруччо Вгадала! Сядь на мене!
Катеріна Сідають на ослів: адже вони
На спині носять нас — такі, як ти.
Петруччо А жінка що — не може понести?
Катеріна Не від такого здохляка, як ти.
Петруччо Ох, Кет, важкою не зроблю тебе,
Бо ти ж така ще юна і легка...
Катеріна Легка в ногах, це правда, і такому
Вайлові зроду не піймать мене.
Легка в ногах, та не легкозвичайка.
Петруччо Не чайка? Так, сорока вже скоріш.
Катеріна Аби лиш не ворона чи не крук.
Петруччо Моя голубко, стережися крука.
Катеріна Короткі в нього до голубки руки.
Петруччо Ох ти ж оса, ти справді дуже зла.
Катеріна Як я оса, то бійсь мого жала.
Петруччо На це є рада — вирвати його.
Катеріна Як стане розуму його знайти.
Петруччо Та хто ж не знає, де в оси жало?
В задку!
Катеріна Ні, в язиці!
Петруччо В чиєму цебто?
Катеріна В твоєму, якщо будеш про задки
Базікати.