Провісник весни - Сторінка 2

Я й не думав, що моя стара може розм'якнути від таких дурниць. Хіба ж я не Клод Мельнот[1]? Тепер я певен, що долар мій. Але куди ж це вона побігла? Ага, мабуть, на другий поверх до місіс Мальдун розказати, що ми помирилися. Треба буде цей спосіб запам'ятати. М'яка, як мило. А Кід радив надавати їй стусанів.

Місіс Пітерс повернулася з пляшкою настоянки сарсапаріли.

— Яке щастя, що в мене був долар,— сказала вона.— Ти ж геть змарнів, серденько моє.

Містерові Пітерсу довелося проковтнути повну столову ложку цього зілля. Потім місіс Пітерс сіла йому на коліна і прошепотіла:

— Назви мене ще раз своєю рибонькою-голубонькою, Джеймсе.

Він сидів нерухомо, притиснутий до стільця новим втіленням богині весни.

Весна прийшла.

А в Юніон-сквері містер Регздейл та містер Кід, відчуваючи, що у них пересохло в горлі, совалися на лаві — нетерпляче ждали д'Артаньяна з доларом.

"Ех, шкода, що я її зразу не схопив за горлянку",— подумав містер Пітерс.

[1] Персонаж п'єси Бульвер-Літтона "Дама з Ліона".