Ремонтник

Гаррі Гаррісон

Ремонтник

Harry Harrison. The Repairman (1959).

У Старого був неймовірно злісний вираз обличчя — очевидна ознака того, що комусь доведеться немало попітніти. Оскільки ми були самі, я без особливих роздумів здогадався, що підробіток дістанеться саме мені. І негайно накинувся на нього, пам'ятаючи, що напад — кращий вид захисту.

— Я звільняюся. І не марнуйте сил на повідомлення, яку брудну справу ви мені підготували, оскільки я вже тут не працюю. Вам немає потреби повідомляти мені секрети компанії.

А він все собі посміхається. Ткнувши пальцем в кнопку на пульті, він навіть захихотів. Товстий офіційний документ вислизнув з отвору на його столі.

— Ось ваш контракт, — заявив Старий. — Тут сказано, де і як вам працювати. Цю пластину зі сплаву сталі з ванадієм не знищити навіть за допомогою молекулярного руйнувача.

Я нахилився, схопив пластину і негайно підкинув її вгору. Не встигла вона впасти, як в руці у мене опинився лазер, і від контракту залишився лише попіл.

Старий знову натиснув кнопку, і на стіл до нього вислизнув новий контракт. Посміхався тепер він вже так, що рот його розтягнувся до самих вух.

— Я неправильно висловився.. Слід було сказати не контракт, а копія його.. на зразок цієї.

Він швидко зробив якусь позначку.

— Я вирахував з вашої платні тринадцять монет — вартість копії. Крім того, ви оштрафовані на сто монет за користування лазером в приміщенні.

Я був переможений і, похнюпившись, чекав удару. Старий погладжував мій контракт.

— Згідно контракту, покинути роботу ви не можете. Ніколи. Тому у мене є для вас невеличка справа, яка вам напевно припаде до душі. Маяк в районі Центавра не працює. Це маяк типу "Марк-III"..

— Що це ще за тип? — запитав я Старого. Я ремонтував маяки гіперпростору в усіх кінцях Галактики і був упевнений, що здатен полагодити будь-яку модель. Але про маяк такого типу я навіть не чув.

— "Марк-III", — з лукавою посмішкою повторив Старий. — Я і сам про нього почув, тільки коли архівний відділ відкопав його специфікацію. Її знайшли десь на задвірках найстарішого зі сховищ. З усіх маяків, побудованих землянами, цей, мабуть, найстародавніший. Судячи з того, що він знаходиться на одній з планет Проксіми Центавра, це, мабуть, і є найперший маяк.

Я поглянув на креслення, протягнуті мені Старим, і жахнувся.

— Жахливо! Він схожий швидше на винокурний завод, ніж на маяк.. І заввишки не менше декількох сотень метрів. Я ремонтник, а не археолог. Цій купі брухту більше двох тисяч років. Покиньте ви його і побудуйте новий.

Старий перегнувся через стіл і почав дихати мені прямо в обличчя.

— Щоб побудувати новий маяк, потрібний рік і сила-силенна грошей. До того ж ця реліквія знаходиться на одному з головних маршрутів. Деякі кораблі у нас тепер роблять крюк в п'ятнадцять світлових років.

Він відкинувся на спинку крісла, витер руки носовою хусткою і став читати мені чергову лекцію про мій борг перед компанією.

— Наш відділ офіційно називається відділом експлуатації і ремонту, а насправді його слід було б назвати аварійним. Гіперпросторові маяки роблять так, щоб вони служили вічно.. або принаймні прагнуть робити так. І якщо вони виходять з ладу, то тут кожен раз справа серйозна — заміною якої-небудь частини не справу не вирішиш.

І це говорив мені він — людина, яка за жирну платню протирає штани в кабінеті зі штучним кліматом.

Старий продовжував базікати:

— Ех, якби можна було просто замінювати деталі! Був би у мене флот із запчастин і молодші механіки, які б гарували без розмов! Так ні ж, усе, усе навпаки. У мене флотилія дорогих кораблів, а на них — чого тільки немає.. Зате екіпажі — банда нехлюїв на зразок вас!

Він ткнув в мою сторону пальцем, а я похмуро кивнув.

— Як би мені хотілося звільнити усіх вас! У кожному з вас сидить космічний бродяга, механік, інженер, солдат, горлоріз і ще не зрозумій хто — усе, що треба для справжнього ремонтника. Мені доводиться залякувати вас, підкуповувати, шантажувати, щоб змусити виконати просте завдання. Якщо ви ситі по горло, то уявіть собі, як мені. Але кораблі повинні ходити! Маяки повинні працювати!

Вирішивши, що цей безсмертний афоризм він вимовив в якості прощання, я встав. Старий кинув мені документацію "Марка-III" і зарився у свої папери. Коли я був вже біля самих дверей, він підняв голову і знову ткнув в мою сторону пальцем:

— І не тіште себе думкою, що вам вдасться ухилитися від виконання контракту. Ми накладемо арешт на ваш банківський рахунок на Алголі-2, перш ніж ви встигнете узяти з нього гроші.

Я посміхався так, ніби у мене ніколи і в думках не було тримати свій рахунок в секреті. Але боюся, посмішка вийшла жалюгідною. Шпигуни Старого з кожним днем працюють все ефективніше. Крокуючи до виходу з будівлі, я намагався придумати, як би мені непомітно узяти з рахунку гроші. Але я знав, що в цей самий час Старий подумує, як би йому обдурити мене.

Усе це не налаштовувало на веселий лад, і тому я спершу заглянув в бар, а вже звідти рушив в космопорт.

* * *

На той час, коли корабель підготували до польоту, я вже вирахував курс. Ближче за усіх від маяка, що зіпсувався, на Проксіми Центавра був маяк на одній з планет Бети Цирцинії, і я спочатку попрямував туди. Це коротка подорож в гіперпросторі зайняла усього лише дев'ять днів.

Щоб зрозуміти значення маяків, потрібно знати, що таке гіперпростір. Мало хто розбирається в цьому, але досить легко засвоїти одне: там, де відсутній простір, звичайні фізичні закони неприйнятні. Швидкість і відстані там поняття відносні, а не постійні, як в звичайному космосі.

Перші кораблі, що входили в гіперпростір, не знали, куди рухатися, неможливо було навіть визначити, чи рухаються вони взагалі. Маяки вирішили цю проблему і зробили доступним увесь Всесвіт. Споруджені на планетах, вони генерують колосальну кількість енергії. Ця енергія перетворюється на випромінювання, яке пронизує гіперпростір. Кожен маяк посилає з випромінюванням свій кодовий сигнал, по якому і орієнтуються в гіперпросторі. Навігація здійснюється за допомогою тріангуляції і квадратури по маяках — тільки правила тут свої, особливі. Ці правила дуже складні і непостійні, але все-таки вони існують, і навігатор може ними керуватися.

Для стрибка через гіперпростір потрібно точно вирахувати принаймні чотири маяки. Для довгих стрибків навігатори використовують сім-вісім маяків. Тому важливий кожен маяк, усі вони повинні працювати. Ось тут-то беремося за справу ми, аварійники.

Ми подорожуємо в кораблях, в яких є усього помалу. Екіпаж корабля складається з однієї людини — цього вистачає, щоб управлятися з нашою надефективною ремонтною апаратурою. Через особливості нашої роботи ми проводимо велику частину часу в звичайних польотах в звичайному просторі. Інакше як же знайти маяк, що зіпсувався?

У гіперпросторі його не знайдеш. Використовуючи інші маяки, можна підійти як можна ближче до зіпсованого — і це усе. Далі подорож закінчується в звичайному просторі. І на це частенько витрачається багато місяців.

Цього разу усе вийшло не так вже погано. Я взяв напрям на маяк Бети Цирцинії і за допомогою навігаційного блоку став вирішувати складну задачу орієнтації по восьми точках, використовуючи усі маяки, які засік. Обчислювальна машина видала мені курс до зразкового виходу з гіперпростору. Блок безпеки, який я усе ніяк не можу розмонтувати і викинути, вніс свої корективи.

По мені так вже краще вискочити з гіперпростору поблизу від якої-небудь зірки, ніж витрачати час, пересуваючись як черепаха крізь звичайний простір, але, видно, технічний відділ теж це зрозумів. Блок безпеки вбудований в машину дуже міцно, і, як би ти не старався, загинути, вискочивши з гіперпростору усередині якого-небудь сонця, неможливо. Я упевнений, що гуманні міркування тут ні до чого. Просто компанії важливий корабель.

* * *

Пройшли двадцять чотири години по корабельному часу, і я опинився десь в звичайному просторі. Робот-аналізатор щось пробурмотів і став вивчати усі зірки, порівнюючи їх спектри із спектром Проксіми Центавра. Нарешті він дав дзвінок і заблимав лампочкою. Я притиснувся до окуляра.

Визначивши за допомогою фотоелемента істинну величину, я порівняв її з величиною абсолютною і отримав відстань. Зовсім не так погано, як я думав, — шість тижнів шляху, плюс-мінус декілька днів. Встановивши запис курсу в автопілот, я на час прискорення прив'язав себе ременями в спеціальному відсіку і заснув.

Час пройшов швидко. Я в дванадцятий раз перемонтував свою камеру і простудіював заочний курс з ядерної фізики. Більшість ремонтників вчаться. Компанія підвищує платню за оволодіння новими спеціальностями. Але такі заочні курси цінні і самі собою, оскільки ніколи не можна заздалегідь сказати, які ще знання можуть стати в нагоді. Усе це та ще живопис і гімнастика допомагали приємно проводити час. Я спав, коли пролунав сигнал тривоги, що сповістив про близькість планети.

Друга планета, де, згідно зі старими картами, знаходився маяк, була на вигляд сирою і пористою, як губка. Я ледь-ледь розібрався в стародавніх вказівках і нарешті виявив потрібний район. Залишившись за межами атмосфери, я послав на розвідку "Летюче око". У нашій справі заздалегідь дізнаються, де і як припаде ризикувати власною шкурою. "Око" для цієї мети цілком підходить.

У пращурів вистачило розуму зорієнтувати маяк на місцевості. Вони побудували його точно на прямій лінії між двома помітними гірськими вершинами. Я легко знайшов ці вершини і пустив "око" від першої вершини точно у напрямі другої. Спереду і ззаду у "ока" були радари, сигнали з них поступали на екран осцилографа у вигляді амплітудних кривих. Коли два піки співпали, я став крутити руків'я управління "оком", і він пішов на зниження.

Я вимкнув радар, включив телепередавач і сів перед екраном, щоб не пропустити маяк.

Екран замерехтів, потім зображення стало чітким, і в поле зору вплила.. гігантська піраміда. Я чортихнувся і став ганяти "око" по колу, переглядаючи місцевість, що прилягала до піраміди. Вона була пласкою, болотистою, без єдиного пагорба. У десятимильному колі тільки і була що піраміда, і зрозуміло, що вона ніякого стосунку до маяка не мала.

А може, я неправий?

Я опустив "око" нижче.