Садко

А колись у славному Новгороді
Був Садко гусляр, великий гусляр був.
І скільки б не було незліченної скарбниці золотої,
Як тільки ходив він на бенкети звані,
Славно забавляв він купців та бояр,
Веселив їх на почесних бенкетах.
Тепер зі Садком біда трапилася:
Не кличуть вже цілий день на званий бенкет,
Не кличуть і на другий день,
І на третій день теж не кличуть.
І як тепер заскучив Садко,
І пішов він на берег Ільмень — озера,
Сів біля хвилі на гарячий камінь
Та як почав грати він в гуслі кленові.
І грав зранку цілий день до вечора.
А ввечері зовсім пізно,
Коли хвиля в озері вже сходилася,
Раптом та вода піском замутилася;
І злякався Садко тепер там сидіти,
І здолав Садка страх великий,
І пішов він геть від озера того,
І пішов Садко додому в Новгород.
І знову, як пройшла ніч темна,
І знову на другий день
Не кличуть Садка на званий бенкет.
І на другий день не кличуть його,
І на третій день теж не кличуть.
І знову заскучив Садко — гусляр,
І пішов він на берег Ільмень-озера,
Сів біля хвилі на гарячий камінь
Ільмень — озера.
А як почав грати знову на гуслях кленових,
То грав так аж зранку цілий день до вечора.
А вечора знову пізнього,
Коли хвиля в озері зійшлася,
І вода з піском замутилася;
Злякався знову Садко новгородський,
Здолав Садка страх великий.
І пішов знову від Ільмень — озера,
І пішов у свій Новгород.
І знову над ним біда сталася,
Не кличуть Садка на почесний бенкет,
І на другий день не кличуть,
І коли на третій день не покликали,
Заскучив знову Садко,
І пішов до Ільмень — озера,
Сів на морський камінь гарячий.
А як почав грати на гуслях кленових,
То грав зранку цілий день до вечора.
А як хвиля в озері вже сходила,
То вода з піском замутилась.
І насмілився Садко новгородський
І сидіти, і грати далі.
І вийшов цар водяний з озера
І сказав сам цар водяний слова такі:
"Дякую тобі, Садко новгородський,
Бо потішив нас тепер ти в озері:
А був у мене озерний
Стіл частування та почесний бенкет,
І розвеселив ти усіх на моєму бенкеті,
Усіх любих гостей моїх.
І не знаю тепер я чим, Садко, нагородити тебе:
Іди, Садко, тепер у свій Новгород,
А завтра, як покличуть тебе на бенкет почесний
За званий стіл частування,
І буде багато купців там новгородських.
Будуть напої випивати,
Будуть наїдками ласувати,
Хвалами себе вихваляти.
І хто чим буде себе хвалити,
І хто чим буде себе вихваляти:
Хто казною своєю незліченною,
Хто конем добрим похвалиться,
Хто силою чи вдачею молодецькою,
А хто молодший молодістю своєю,
А хто розумний , буде той хвалитися
Старим батьком та старою матір'ю своїми,
А хто нерозумний дурень –
Своєю молодою дружиною.
А ти, Садко, та й похвалися:
"А я знаю, що в Ільмень — озері
Є риба з плавниками золотими".
А як будуть купці багаті
Спорити з тобою,
Що нема у світі риби
золотої такої.
А ти бийся з ними в заклад великий
За свою буйну голову
Їхніми рядами торговими
З крамом дорогим.
Приїжджайте ви ловити в Ільмень — озеро
І закиньте три неводи,
І в кожен невід озеро
Дасть по рибині
З плавниками із золота.
І візьмеш ти ряди торгові
З крамом дорогим,
І станеш купцем ти, Садко, новгородським,
І багатим купцем будеш".
І пішов Садко у рідний Новгород,
А на другий день
Покликали Садка на почесний бенкет
До купця багатого.
І багато гостей зібралося
На гостину звану
Купців багатих новгородських.
І всі тепер на бенкеті напої випивали,
Смачні наїдки ласували,
Хвалилися та нахвалялися.
Хто чим похвалялися:
А хто своєю казною незліченною,
А хто своїм конем вірним,
А хто силою та вдачею молодецькою.
А хто розумний, той хвалиться
Старим батьком та старою матір'ю.
А хто нерозумний дурень дуже хвалиться
Не нахвалиться дружиною молодою.
А Садко сидить, та нічим не хвалиться
І сидить, нічим не нахваляється.
А сидять поруч купці новгородські
І говорять Садку слова такі:
"А що ж ти, Садко, сидиш, нічим не хвалишся,
Чому нічим не похвалишся?"
І відповідає Садко словами такими:
"Ой купці багаті новгородські,
А як і чим мені похвалитися,
А як і чим мені нахвалитися?
Нема у мене незліченної казни золотої,
Нема у мене дружини молодої прекрасної,
Тільки одним похвалитися можу:
В Ільмень — озері
Водиться риба з плавниками золотими".
І почали купці новгородські
Із Садком спорити:
"В Ільмень — озері
Нема риби такої,
Щоб плавники золоті мала".
І сказав Садко новгородський:
"Закладу свою голову буйну,
Більше закласти не маю що".
А вони говорять: "Ми закладемо ряди торгові
Шести купців, шести багатих".
І заклали по ряду
З дорогим крамом.
А після цього зв'язали невід шовковий
І поїхали ловити на Ільмень — озеро
І закидали невід в Ільмень — озеро
І рибу, яку добули, з плавниками золотими була.
А як закинули другий невід в Ільмень — озеро,
А як добули другу рибу, з плавниками золотими була.
А як закинули третій невід в Ільмень — озеро,
А як добули третю рибу, з плавниками золотими була.
І побачили багаті купці новгородські,
Що робити їм нічого,
Вірно говорив Садко новгородський,
Відкрили йому вікна лавок
В рядах торгових
З дорогими товарами.
І отримав Садко новгородський
В ряді торговому
Шість лавок з товаром дорогим,
І записався Садко в купці новгородські,
І став тепер Садко купцем багатим.
І став торгувати тепер у місті рідному,
Їздити торгувати по всіх містах,
По різних містах дальніх.
І став одержувати прибутки великі,
І після усього
Женився купець багатий новгородський,
А ще після усього
Вибудував палати білокам'яні.
А як чудово зробив Садко у своїх палатах,
Прикрасив тереми по-небесному.
І як у небі пригріє ясне сонечко,
Так у палатах його пригріє ясне сонечко.
І як на небі світить молодий місяць,
Так у палатах його світить молодий місяць.
І як на небі палають безліч зірок,
Так у палатах його палають безліч зірок.
Чудово всім прикрасив Садко палати білокам'яні.
Тоді після усього
Зібрав Садко застілля та званий бенкет.
Усіх своїх купців багатих новгородських,
Усіх панів своїх та новгородських,
Усіх настоятелів новгородських.
І були настоятелі новгородські:
І Лука Зіновієв, і Фома Назарієв.
А ще зібрав він усіх мужиків новгородських,
І почалось застілля – званий бенкет багатий,
А тепер усі у Садка на чесному бенкеті
Напої випивали,
Наїдки куштували,
Похвалами нахвалялися.
І хто чим на бенкеті хвалиться,
І хто чим на бенкеті вихваляється.
А хто своєю казною незліченною золотою,
А хто своїм конем добрим,
А хто силою могутньою богатирською,
А хто хвалиться славною вітчизною,
А хто хвалиться молодістю чи молодецтвом,
А хто розумний, той хвалиться
Старим батьком та старою матір'ю.
А хто нерозумний дурень — дуже хвалиться,
Не нахвалиться дружиною молодою.
А Садко по палатах гуляє
Та примовляє:
"Ви, купці новгородські, ви багатії
І всі панове новгородські,
І всі настоятелі новгородські,
І мужики всі новгородські,
У мене ви всі на бенкеті святковому,
Всі ви у мене п'яні та веселі.
А як ви на бенкеті випивали,
А як ви на бенкеті наїдалися
Та похвальбами нахвалялися.
І хто чим у вас хвалиться,
А хто хвалиться бувальщиною,
А хто хвалиться небилицею.
А чим мені, Садку, тепер похвалитися?
А і у мене, у Садка новгородського,
Золота казна тепер у мене не худне,
А свято тепер не переводиться,
А дружина хоробра вірна є.
А мені тепер можна похвалитися
І своєю казною незліченною.
А на свою незліченну золоту казну
Викуплю я всі товари новгородські,
І погані, і добрі,
І не залишиться товару в Новгороді.
А як повставали тоді настоятелі новгородські,
І Фома Назарієв,
І Лука Зіновієв.
І піднялися вони на повний зріст,
І промовили слова такі:
"Ти купець, багатий новгородський!
А чи не забагато. Чи б'єш з нами великий заклад,
Коли викупиш увесь товар новгородський
І поганий, і добрий,
Що не буде в продажі товару та у всьому місті?".
І відповідає їм Садко такими словами:
" Ай же ви, настоятелі новгородські!
На все мені вистачить незліченної золотої казни".
І кажуть настоятелі новгородські:
"Ой же ти, Садко новгородський!
А бий заклад з нами на тридцять тисяч".
І закладався Садко на тисяч тридцять,
І з бенкету сумно роз'їжджались,
Зі званого розходилися
По домах своїх, по місцях.
А Садко, купець новгородський,
На другий день вставав зранку раннього,
Розбудив дружину хоробру свою,
Роздавав він дружинникам
Дари незліченної золотої казни
І пускав їх по вулицях торгових.
І сам гордо йшов в ряду першому
Та викуповував товари новгородські
І погані, і добрі.
А як наступив другий день
Садко, купець багатий новгородський,
Будив дружинників хоробрих,
Давав улюблену незліченну золоту казну,
Подалися вони по вулицях торгових.
Сам гордо йшов в гостинний ряд,
Але як багато товару привезено,
Багатьма товарами все наповнене
На славу велику новгородську.
А він викупляв знову товари новгородські,
Всі – і погані, і добрі.
І на третій день Садко, купець багатий новгородський,
Будив дружину свою хоробру
Та давав вірним дружинникам
Багато з казни незліченної золотої.
І відправляв він дружинників по вулицях торгових,
І сам гордо йшов прямо в перший ряд.
І теж на славу велику новгородську
Знову надійшли товари московські.
І наповнився ряд торговий
Дорогими товарами із Московії.
І Садко тепер так роздумував:
"А як викуплю ще товари всі московські,
То на славу велику новгородську
Прибудуть товари заморські.
І уже тоді мені, Садку,
Не викупити товари із усього білого світу.
Тому не я найбагатший
Купець новгородський,
А багатший від мене славний Новгород".
Бо не зможу я так викупити
Всіх товарів новгородських,
Щоб не було продажу у всьому місті.
А краще віддам я грошенят тридцять тисячею,
Заставу свою велику! "
А як віддав грошенят тридцять тисячею,
Відкупився від закладу великого.
А потім як побудував тридцять кораблів,
Тридцять кораблів, тридцять чорних,
І як звалив він товари новгородські
І на ті чорні, на кораблі,
І поїхав торгувати купець багатий новгородський
На своїх на чорних, на кораблях.
А поїхав він по Волхові,
А із Волхова він на Ладозьке,
А з Ладозького випливав у Неву — річку,
А із Неви — річки виїхав у синє море.
І їхав він по синьому морю,
І завернув він в Золоту Орду.
А як там продавав він товари новгородські,
І отримував прибутки тепер величезні,
І засипав він бочки сорока пудові
Золотом червоним;
Та насипав він багато бочок чистим сріблом,
А ще насипав він багато бочок перлами різними: і дрібними, і великими.