Шляхи свободи: Зрілий вік - Сторінка 21

На ньому був прегарний спортивний костюм із анґлійського сукна.

— Та ні на що я не натякаю, — відказав Матьє. Потім кліпнув очима і додав, міцно стискаючи шклянку:

— Просто мені потрібно чотири тисячі франків не пізніш, як на завтра.

"Зараз він скаже ні. Аби хутчій, то я відразу ж і вшиюся". Та Жак ніколи не квапився: він був адвокатом, і часу в нього вистачало.

— Чотири тисячі! — сказав він, із виглядом знавця хитаючи головою. — Подумати, подумати тільки!

Він простягнув ноги і з утіхою почав розглядати свої черевики.

— Ти бавиш мене, Тьє, — сказав він, — бавиш, а заразом і навчаєш розуму. Ні, не думай, що я хочу сказати щось лихе, — хутко докинув він, побачивши, як Матьє зробив обурений жест, — я й у гадках не маю критикувати твою поведінку, просто я розмірковую, ставлю собі запитання, дивлюся на все це збоку, сказать би, по філософському, якби переді мною оце не сидів філософ. Бачиш, коли я думаю про тебе, то дедалі більше переконуюся, що не треба бути людиною принципів. Ти просто-таки напханий ними, ти винаходиш їх і ти ж таки не підпорядковуєш себе їм. Теоретично, немає на світі більш незалежної людини, це дуже добре, ти живеш понад класами. От тільки запитую я себе, що з тобою було б, якби на світі не було мене. Май на увазі, що я, людина без принципів, щасливий деколи допомагати тобі. Та все-таки мені здається, що якби я був людиною з ідеями, то мені було б не до шмиги просити щось в мерзенного буржуа. Адже я мерзенний буржуа, — докинув він, регочучи від усього серця.

І, регочучи, провадив далі:

— А найгірше те, що ти, котрому наплювати на родину, користуєшся родинними стосунками, щоб позичати в мене грошенята. Адже ти не звернувся б до мене, якби я не був тобі братом.

Він набрав вигляду щирої зацікавлености.

— Десь там, у глибині душі, це тебе не бентежить?

— Життя змушує, — і собі сміючись, відказав Матьє.

В ідейні суперечки не варто було вдаватися.

З Жаком ідейні дискусії завжди закінчувалися кепсько: Матьє втрачав свою незворушність.

— Так, напевне, — крижаним голосом сказав Жак. — А не здається тобі, що, якби ти був трохи орґанізованіший... Та це, звичайно ж, суперечить твоїм ідеям. Май на увазі, кажу я не про твою вину, — як на мене, то тут винні принципи.

— Знаєш, — сказав Матьє, аби не мовчати, — відмова від принципів — це теж принцип.

— Он воно що! — вигукнув Жак.

"Тепер, — подумав Матьє, — він дасть їм спокій". Та він дивився на пухкі братові щоки, на його пещене обличчя, на його відкритий й усе ж таки впертий вираз — і, відчуваючи, як стислося серце, подумав:"А він затявся". Слава богу, Жак знову обізвався:

— Чотири тисячі, — повторив він. — Це щось несподіване, адже минулого тижня, коли ти... коли ти приходив до мене просити за одну невеличку послугу, то про гроші й мови не заходило.

— Та воно так, — сказав Матьє, — я... це сталося вчора.

Зненацька він подумав про Марсель, побачив її, похмуру і голу в рожевій кімнаті, й додав наполегливим тоном, який здивував і його самого:

— Жаку, мені справді потрібні гроші.

Жак із зацікавленням поглянув на нього, і Матьє закусив уста: коли брати були разом, то в них не було звички так відверто виявляти свої почуття.

— До такої міри? Дивно. Ти, однак, останній... Зазвичай... зазвичай ти позичаєш у мене небагато, бо не вмієш чи не хочеш орґанізувати себе, та я б ніколи не подумав... Звичайно, я ні про що в тебе не питаю, — трохи допитливо докинув він.

Матьє вагався: може, сказати, що це для сплати податків? Та ні. Він же знає, що я сплатив їх у травні.

— Марсель вагітна, — раптом сказав він.

Він відчув, що стає червоний, мов рак, і стенув плечима, врешті, чому б і ні? Та звідки ж цей несподіваний пекучий сором? Він аґресивно поглянув братові в обличчя. Жак немов би зацікавився.

— Ви хочете дитину?

Він вдавав, що не розуміє.

— Ні, — гостро відказав Матьє, — це сталося випадково.

— Мене це теж дивує, — сказав Жак, — але ти міг би довести до кінця свої експерименти з усталеним життєвим ладом...

— Авжеж, тільки не про це йдеться.

Запала мовчанка, потім Жак спокійнісінько запитав:

— Та й що ж? Коли весілля?

Матьє почервонів од гніву: як завжди, Жак відмовлявся чесно розглядати ситуацію, він просто кружляв довкола неї, а водночас його розум силкувався знайти орлине гніздо, звідки він міг би уважно наглядати за поведінкою інших. Що йому там не казали б, що не робили б, а першим його стремлінням було стати понад суперечками, споглядати він міг тільки згори, в нього була пристрасть до орлиних гнізд.

— Ми вирішили, що вона зробить аборт, — брутально сказав Матьє.

Жак навіть оком не моргнув.

— Ти знайшов лікаря? — байдуже поспитався він.

— Так.

— Надійний чоловік? Судячи з того, що ти мені казав, здоров'я в цієї жінки вутле.

— В мене є друзі, які ручаються за нього.

— Так, — мовив Жак, — так, звичайно.

На мить він заплющив очі, потім розплющив їх і зчепив пальці рук.

— Загалом, — сказав він, — якщо я правильно тебе зрозумів, з тобою сталося ось що: ти дізнався, що твоя подруга зайшла в тяж; одружуватися ти не хочеш із принципових міркувань, та по відношенню до неї вважаєш себе пов'язаним зобов'язаннями, причому такими ж тісними, як і шлюб. Не бажаючи ні одружуватися з нею, ні псувати її репутацію, ти вирішив дозволити їй зробити аборт у найкращих умовах, які тільки можуть бути. Друзі порекомендували тобі надійного лікаря, той вимагає чотири тисячі франків, і тобі не залишається нічого, як тільки знайти цю суму. Так?

— Точнісінько так! — відказав Матьє.

— А чому гроші тобі потрібні аж так терміново, на завтра?

— Лікар, про якого я казав, за тиждень вирушає до Америки.

— Гаразд, — мовив Жак, — усе зрозуміло!

Він підняв зчеплені руки на рівень очей і поглянув на них з таким виразом, неначе йому треба було всього лиш зробити висновки з того, що йому допіру було сказано. Та Матьє не обманював себе: так хутко адвокат рішення не приймає. Жак опустив руки й, розчепивши їх, поклав на коліна, він відкинувся у кріслі й очі втратили свій блиск. Сонним голосом він сказав:

— Зараз до абортів ставляться дуже суворо.

— Знаю, — відказав Матьє, — деколи на них щось немов би находить. Вони кидають до в'язниці кількох нещасних повитух, у яких немає протекції, та справжніх фахівців ніколи не чіпають.

— Ти вважаєш, що тут є несправедливість, — сказав Жак. — Я цілковито згоден з тобою. Та я не засуджую цих заходів так само безоглядно, як ти. Ситуація склалася таким чином, що твої нещасні повитухи — це аптекарки або просто жінки, що незаконно здійснюють аборти, вони часто калічать пацієнтку своїми нестерильними інструментами; облави здійснюють відбір та й годі.

— Так от, — втомлено сказав Матьє, — я прийшов до тебе позичити чотири тисячі франків.

— А ти, — сказав Жак, — а ти певен, що аборт узгоджується з твоїми принципами?

— А чому б і ні?

— Не знаю, тобі видніше. Ти пацифіст із поваги до людського життя, а хочеш життя обірвати.

— Я все вирішив, — сказав Матьє. — Може, я й пацифіст, але людського життя я не шаную, ти щось наплутав.

— Ти диви! А я думав... — здивовано промовив Жак.

Він глянув на Матьє із веселою погідністю.

— І ти вбрався в шкуру дітовбивці? Це тобі так не личить, мій бідолахо Тьє.

"Він боїться, що мене схоплять, — подумав Матьє, — він не дасть жодного су". Треба було йому сказати: якщо ти позичиш гроші, то ніякого ризику для тебе не буде, я звернуся до бувалої людини, котра не стоїть на обліку в поліції. Якщо ж ти відмовишся, то доведеться послати Марсель до якої-небудь аптекарки, й тут я нічого не ґарантую, тому що поліція знає їх усіх і може вкрутить їм хвоста хоч зараз". Та ці арґументи були надто прямолінійні, щоб уплинути на Жака; Матьє просто сказав:

— Аборт — це не дітовбивство.

Жак узяв цигарку і запалив.

— Авжеж, — з байдужністю відказав він. — Я згоден: аборт — це не дітовбивство, це, сказати б, метафізичне вбивство. — Він поважно додав: — Мій бідолашний Матьє, в мене жодних заперечень немає проти метафізичного убивства, а також проти гарно спланованих убивств. Але те, що метафізичне убивство здійснюєш саме ти... ти, отакий, який ти є... — Він осудливо клацнув язиком.

От і все, Жак відмовляв, Матьє міг забиратися геть. Він відкашлявся і задля очистки сумління ще поспитав:

— Значить, ти не хочеш мені допомогти?

— Зрозумій мене правильно, — відказав Жак, — я не відмовляюся зробити тобі послугу. Та чи справді буде це послуга? Втім, я певен, що ти легко знайдеш потрібні кошти...

Він хутко підвівся, немов би прийняв рішення, і дружньо поклав руку на братове плече:

— Слухай-но, Тьє, — гаряче мовив він, — припустимо, я тобі відмовив: не хочеться пособляти тобі у самообмані! Та я запропоную тобі інше...

Матьє, що вже було підвівся, знову сів у фотель, і його охопив давній братній гнів. Цей лагідний і твердий доторк до плеча був нестерпний; він відкинув голову назад і побачив Жакове обличчя.

— Самообман! Послухай, Жак, скажи краще, що ти не хочеш влипнути в халепу з абортом, якого ти не схвалюєш, або ж у тебе немає зайвих грошей, це твоє право, і я не матиму до тебе урази. Але що ти кажеш про обман? Тут немає обману. Мені не хочеться дитини: вона випадкова, і я здихаюся її, от і все.

Жак забрав руку і замислено ступнув кілька кроків. "Зараз він виголосить цілу промову, — подумав Матьє, — не треба було вдаватися в суперечку".

— Матьє, — добре поставленим голосом сказав Жак, — я знаю тебе краще, ніж ти гадаєш, і ти жахаєш мене. Я давно вже боявся чогось подібного: ця дитина, що має народитися на світ, є лоґічним вислідом ситуації, в котру ти потрапив зі своєї власної волі, й ти хочеш позбутися її, бо тобі не хочеться брати на себе всі наслідки своїх учинків. Послухай-но, хочеш, я скажу тобі правду? В цю хвилину ти, може, й не обманюєш себе, та на обмані збудовано все твоє життя.

— Прошу тебе, — сказав Матьє, — не соромся: розкажи мені, що ж я від себе приховую. — Він посміхався.

— Від себе ти приховуєш, — провадив Жак, — що ти соромливий буржуа. От я повернувся до буржуазії після довгих блукань, я уклав з нею шлюб за розрахунком, але ти буржуа за своїми смаками, за темпераментом, і твій темперамент спонукає тебе до шлюбу. Адже ти одружений, Матьє, — твердо сказав він.

— Це новина для мене, — відказав Матьє.

— Еге ж, ти одружений, та тільки стверджуєш протилежне, позаяк у тебе завжди є напохваті чимало ріжних теорій.