Собака на сіні - Сторінка 4

міф.), доля, випадок, удача.
Символом Фортуни було колесо, що вічно крутиться. В своїй репліці граф
Людовіко, щоб продовжити собі щастя, просить Фортуну зупинити колесо
долі.
(Читає).
"Моєму мужу
Теодоро". Мужу? Дуже
ти швидка на ції штуки!
От дурна!
Т р і с т а н
Авжеж, дурна.
Т е о д о р о
З висоти мого польоту
на таку дрібну істоту
я й не гляну, річ ясна.
Т р і с т а н
Бач, доп'явсь уже до неба
гордий красень Ганімед!
Будь ти й найсолодший мед,
зневажати мух не треба.
Ще учора, не секрет,
в вас була Марчелла пташка,
а тепер уже комашка.
Т е о д о р о
Спрямувавши смілий лет
аж до сонця золотого,
я дивуюсь взагалі,
як щось бачу на землі.
Т р і с т а н
Сперечатись ні до чого.
Що ж з листом робити?
Т е о д о р о
Знищу
(Рве листа).
— 67 —
Т р і с т а н
Ви порвали?
Т е о д о р о
Так, порвав.
Т р і с т а н
Нащо?
Т е о д о р о
Відповідь я дав
найкоротшу і найшвидшу.
Т р і с т а н
Ви жорстокі в ділі й слові.
Т е о д о р о
Я змінивсь за ці два дні.
Т р і с т а н
Ох, коханці навісні,
ви — аптекарі в любові!
Ви нанизуєте вряд
ті листи, немов рецепти:
recipe13 (прийняти себто)
заздрощів палючий яд
і фіалковий настій;
recipe, як став ти хворим,
ще й квасентус бурякорум,—
заспокійливий напій.
Recipe розлуку-злюку
й чайну ложку забуття;
помагав це пиття
вгамувати серця муку.
_ Recipe законний шлюб,
13 Recipe (лат.) — прийми (медичний термін, який вживається, коли
приписують ліки).
солоденьку цю тинктуру,
щоб полегшити натуру
і смагу прогнати з губ.
Recipe небесний Signum14
Козерогіус — зане,
пацієнта mors15 морсне,
як із ліками не встигнем.
Recipe плаття й капоти,
гроші всі віддай купцю,
дві таблетки гаманцю,
щоб не хворів на сухоти.
Цілий рік рецепти ці
зберігаються звичайно;
як оплатять їх, негайно
рвуть на клапті папірці,
чи живе слабий, чи вмер...
Підвели і ви ту риску
і подерли цю записку,—
не до неї вам тепер.
Т е о д о р о
Видно, добре випив ти,
що поводишся так сміло.
Т р і с т а н
Ні, це вас, мабуть, сп'янило
прагнення до висоти.
Т е о д о р о
Кожен мусить мати долю,
але справді долю мав
тільки той, хто розпізнав
в добрий час її сваволю.
Або згину, або стану
_ скоро графом, де Бельфлор.
Signum (лат.) — знак.
Mors (лат.) — смерть.
Т р і с т а н
Жив колись один синьйор,
Цезар Борджіа16, мій пане,
і у нього був девіз:
"Цезар чи ніщо"; та скоро
гордовитого синьйора
віз чорт зна куди завіз.
Хтось про нього написав:
"Твій девіз відомий всім —
був ти Цезар, став нічим,
був ти паном і пропав".
Т е о д о р о
Я рішивсь без вороття,
хай тепер рішав доля —
так чи так!
ЯВА ШОСТА
Входять М а р ч е л л а і Д о р о т е я; вони не відразу
помічають Теодоро та Трістана.
Д о р о т е я
Твоя недоля
найщиріше співчуття
з-поміж челяді всієї
саме в мене виклика.
М а р ч е л л а
Завжди ти була чутка,
моя люба Доротеє,
та ще більше нас здружила
_ ця неволя навісна;
16 Ц е з а р Б о р д ж і а — герцог і кардинал, представник одної з
найзнатніших римських родин, син папи Олександра VI, підступний
політик, що вчинив цілу низку підлих злочинів. Помер 1507 р.
дружба в нас тепер міцна,
розірвать її несила.
Тільки ж бісової тіні
та Анарда, що сама
любить Фабйо без ума,
продала-таки графині
Теодоро і мене.
Д о р о т е я
Глянь, він тут.
М а р ч е л л а
О, мій хороший!
Т е о д о р о
Не підходь до мене, прошу.
М а р ч е л л а
Як, мій муж мене жене?
Я ж люблю тебе так щиро!
Т е о д о р о
Припини свої химери;
у палацах і шпалери
мають вуха; знай же міру!
Ти не знаєш, чом на них
місце дано цим фігурам?
Бо за ними попід муром
десь підслухувач притих.
Як царевич міг німий
закричать, що батька вбито,
так зуміють говорити
й ці фігури в час лихий.
М а р ч е л л а
Ти читав моє послання?
— 71 —
Т е о д о р о
Не читавши, розірвав.
При такому стані справ
мусив я порвать кохання.
М а р ч е л л а
То лежать від нього клапті?
Т е о д о р о
Так.
М а р ч е л л а
То ти порвав любов?
Т е о д о р о
Можу повторити знов.
Ти скажи мені, була б ти
щасливіша, якби ми
за ці любощі та жарти,
хоч вони чогось і варті,
опинились за дверми
цього дому?
М а р ч е л л а
Що я чую?
Т е о д о р о
Знай, Марчелло, що віднині
я у всім корюсь графині.
М а р ч е л л а
Зраду бачила лихую
я не раз в твоїх очах.
— 72 —
Т е о д о р о
Що ж, Марчелло, будь здорова!
Хоч прийшов кінець любові,
нам до дружби вільний шлях.
М а р ч е л л а
Що ти кажеш, Теодоро?
Я не вірю!
Т е о д о р о
Я кажу,
що у домі, де служу,
я не хочу поговору;
тут я виріс. Дай же спокій!
М а р ч е л л а
Теодоро, схаменись!
Ти жартуєш?
Т е о д о р о
Одчепись!
М а р ч е л л а
Боже милий!
Т е о д о р о
От морока!
(Виходить).
ЯВА СЬОМА
М а р ч е л л а, Д о р о т е я, Т р і с т а н.
М а р ч е л л а
Ох, Трістане! Як же так?
— 73 —
Т р і с т а н
О,
це примхливості зразок;
приклад він бере з жінок.
М а р ч е л л а
Із яких?
Т р і с т а н
Із тих, що м'яко
стелять.
М а р ч е л л а
Міг би ти сказать...
Т р і с т а н
Говорить про нього гріх вам;
я цієї шпаги піхва,
я цього листа печать,
я цього мандрівця костур,
я цього гусара кінь,
я ції фігури тінь,
я ції рівнини простір,
я цього віконця шибка,
я цього платана лист,
я ції комети хвіст,
я цього музики скрипка,
я цього танцюри скік,
я цього мізинця ніготь,—
нам разом ходить і бігать,
нерозлучні ми повік.
(Виходить).
— 74 —
ЯВА ВОСЬМА
М а р ч е л л а, Д о р о т е я.
М а р ч е л л а
Що ти скажеш?
Д о р о т е я
Та нічого.
М а р ч е л л а
Як нічого?
Д о р о т е я
Просто так.
М а р ч е л л а
Ну, то я скажу.
Д о р о т е я
Однак
все це буде ні до чого.
Не забула я тих слів
про шпалери у палаці.
М а р ч е л л а
Нічого мені бояться,
в серці ревнощі і гнів!
Добре знаю, що графиня
до зальотників сувора,
та, здається, Теодоро
ніби жде благовоління,
ласки хоче засягти.
Д о р о т е я
Ой мовчи, це ти з досади.
— 75 —
М а р ч е л л а
Не прощу такої зради;
дорого заплатиш ти
За діла свої лукаві!
ЯВА ДЕВ'ЯТА
Ф а б і о; ті, що й були.
Ф а б і о
Тут, дівчата, секретар?
М а р ч е л л а
Ти жартуєш? От штукар!
Ф а б і о
Ну, піду ж його шукати...
Хитра ця любов, до ката!
Так, буває, лист несуть
адресату Теодоро,
а нема його — вручить
можна й Фабйо. Що ж робить?
Я приймаю без докору
від Марчелли зло й добро.
(Виходить).
ЯВА ДЕСЯТА
М а р ч е л л а, Д о р о т е я.
Д о р о т е я
Що ти коїш?
М а р ч е л л а
Із відчаю
що роблю — сама не знаю:
все горить в мені нутро.
Так Анарда любить Фабйо?
Д о р о т е я
Любить.
М а р ч е л л а
Відомщу обом
я за зло двократним злом!
Ще й не те зробить могла б я.
ЯВА ОДИНАДЦЯТА
Д і а н а, А н а р д а; ті, що й були.
Д і а н а
(Анурді)
Я ж кажу, що так годилось;
не твоя у тім вина.
А н а р д а
Справа ця така чудна,
що я зовсім розгубилась.
О, Марчелла тут, дивіться,
З Доротеєю говорить.
Д і а н а
Ох, вона мене заморить...
Ти, Марчелло, вийди звідси!
М а р ч е л л а
Ну, ходімо, Доротеє.
— 77 —
(Тихо).
Бачиш, як вона лютує,
що й мій вид її дратує.
Що це сталося із нею?
Марчелла й Доротея виходять.
ЯВА ДВАНАДЦЯТА
Д і а н а, А н а р д а.
А н а р д а
Можна щось сказать?
Д і а н а
Ну, можна.
А н а р д а
Ось що, пані, не у гнів:
ви нещасних женихів
знову мучите безбожно.
Ви черстві, як Анаксарта17,
як Лукреція, гордливі;
ви до них несправедливі...
Д і а н а
Далі й слухати не варто.
А н а р д а
Вам за когось треба йти.
Чим не пара вам Рікардо?
Д і а н а
_ Знов про нього ти, Анардо!
17 А н а к с а р т а — грецька дівчина, що відкинула любов юнака Іфіса.
У відчаї хлопець повісився на дверях її дому. За те, як твердить легенда,
що вона байдужно сприйняла його смерть, її було перетворено в камінь.
А н а р д а
Можна й кращого знайти.
Певно, щастя б вам приніс
благородний Федеріко.
Д і а н а
Той незграба й недоріка?
А н а р д а
Один — граф, другий — маркіз"
чом же їм така зневага?
Я не тямлю, хоч убий!
Д і а н а
Той скажений, той дурний,—
то за ким же перевага?
Ти ж, дурна, не зрозуміла:
я обох їх не терплю,
бо люблю когось, люблю
без надії...
А н а р д а
Боже милий!
Ви — і любите?
Д і а н а
Я жінка.
А н а р д а
Жінка з серцем ніби лід.
Сонця жар на сотні літ
заморозить ця крижинка.
Д і а н а
Ту крижину, мабуть, кину
я безрідному до ніг.
— 79 —
А н а р д а
Боже! Хто б це бути міг?
Д і а н а
Я від сорому загину,
як тобі його назву;
честь плямує це кохання.
Ох, не знаю, чи страждання
я таке переживу.
А н а р д а
Що ж, колись Семіраміда
закохалась в лошака,
Пасіфая — у бика;
то був сором, дітись ніде.
Чоловіка ж полюбить,
хоч якого, то не сором.
Д і а н а
В серці пристрасть ми поборем,
треба тільки захотіть.
От візьму і розлюблю.
А н а р д а
Як же так? Чи серце може...
Д і а н а
Може. Воля переможе,
бо не зна вона жалю.
З сусідньої кімнати чути музику і спів.
Хто там?
А н а р д а
Фабіо і Клара.
— 80 —
Д і а н а
Невесела їхня пісня.
А н а р д а
Та і пісня ж, як навмисне,
про кохання дивні чари.
Спів за лаштунками:
Любов нас губить, жалься, милий боже,
як серце любить, розлюбить не може.
О милий боже, нас кохання губить,
як серце любить, зроду не розлюбить...
А н а р д а
Ну, синьйоро, чули спів?
Не по-вашому виходить.
Д і а н а
В кого розум верховодить,
той володар почуттів.
Знаю я — аби схотіла,
зразу можу розлюбить.
А н а р д а
Хто здолає це зробить,
в того десь нелюдська сила.
ЯВА ТРИНАДЦЯТА
Т е о д о р о; ті, що й були.
Т е о д о р о
Фабіо мені сказав,
що мене ви викликали.
Д і а н а
Я чекаю дві години.
Т е о д о р о
О синьйоро, ви пробачте;
я готовий вам до послуг.
Д і а н а
Ти не раз, напевне, бачив
сватачів моїх обох.
Т е о д о р о
Так, синьйоро.
Д і а н а
Правда ж, гарні?
Що ти скажеш?
Т е о д ор о
Гарні, правда.
Д і а н а
В тебе я прошу поради,
важко вирішить самій.
За котрого вийти заміж?
Т е о д о р о
Що ж я можу вам порадить
в делікатнім цім питанні?
Хай вирішує ваш смак.
Той, кого мені за пана
ви дасте, і буде кращий.
— 82 —
Д і а н а
Ти не справдив сподівання,
не сказав своєї думки
про таку важливу справу.
Т е о д о р о
Що тут важить моя думка?
Хай порадить вам хтось старший
Ви спитайте у Октавйо,
у старого кастеляна;
він чималий має досвід.
Д і а н а
Хочу, щоб новий хазяїн
і тобі був до вподоби.
Як по-твоєму, Рікардо
за мого кузена кращий?
Т е о д о р о
Так.
Д і а н а
За нього й вийду заміж.
Повідом про це маркіза.
Графиня й Анарда виходять.
ЯВА ЧОТИРНАДЦЯТА
Т е о д о р о сам.
Т е о д о р о
Несподіване нещастя!
Незвичайна переміна!
Необдумана ухвала!
Мрії, горді і величні,
— 83 —
от тепер пропав я з вами!
Сонце крила опалило
променем своїм безжальним,
щоб не рвався я зухвало
до блискучої омани.
Ця омана...