Справа про Детектива-аматора та Курча - Сторінка 2

— Це був вибух у його будинку за мить до того, як розлетівся й сам магнітофон. Касета, на щастя, вискочила з апарата Й збереглась.

— Вибух? Який вибух?

Марк знов поліз у картонну коробку, яку приніс із собою, і витяг якісь папери.

— Ось рапорт пожежної команди, в якому, до речі, міститься й логічне пояснення кожного з п'яти "доказів" Елвіна Меннерлі.

Капітан Еверт надів окуляри, що лежали на столі. Відтак узяв папери в Марка й почав читати:

РАПОРТ ПРО РОЗСЛІДУВАННЯ ПОЖЕЖІ

8 листопада 1982 р.

Вибух і пожежа — приватний будинок Меннерлі — Вестмінстер-Драйв, № 116. РАПОРТ СКЛАВ: Джон Лофтер — командир-слідчий. Перша пожежна рота.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОДІЙ

19.01. Про вибух і пожежу в будинку Меннерлі повідомив м-р Джозеф Райт, Вестмінстер-Драйв, № 118, найближчий сусід Меннерлі.

19.18. До будинку Меннерлі прибули пожежна машина № 4 та автоцистерна № 1 Першої роти.

19.23. Пожежу загасили. Знайдено два трупи. Один чоловік — певно, жертва вибуху. Одна жінка — мабуть, жертва вогнепальної зброї. Поліцію повідомлено.

19.35. Прибув слідчий підрозділ поліції.

19.40. Відбуття протипожежних засобів Першої роти.

РОЗСЛІДУВАННЯ ПОЖЕЖІ

Вибух завдав шкоди двоповерховому будинку каркасної конструкції. Епіцентр вибуху був у районі кухні. Наступна пожежа мала слабку ступінь і обмежилася кухнею. Вогонь швидко погасила пожежна команда.

Причиною вибуху було скупчення газу через несправності кухонної плити. Корисну інформацію щодо причини вибуху одержано від найближчої сусідки, пані Емілі Райт, котра перебувала в будинку Меннерлі за кілька годин до вибуху. До цього рапорту прилучені її свідчення, а також їхній аналіз під кутом зору цього розслідування.

ЗАПИС СВІДЧЕНЬ П. ЕМІЛІ РАЙТ

8 листопада 1982 р., 21 год. 10 хв.

Свідчення зняв: Джон Лофтер, командир-слідчий Першої пожежної роти. "Я зайшла до будинку Меннерлі, аби повернути кілька винних келихів, які позичала, і запропонувати Одрі кілька шматків курчати, що виявились у мене зайвими. Увійшовши в дім, побачила, що вона стоїть навколішки, намагаючись запалити пальник своєї духовки з допомогою сірників. Я взялася допомагати їй, і за якийсь час нам пощастило запалити маленькі пальники, але ті, на яких вона смажила своє курча та шматки, які я принесла, раз у раз згасали. Вона смажить курчат у жиру, якого явно забагато.

Пішов дощ, і я допомогла їй зачинити деякі вікна в будинку.

Перед тим як Одрі пішла перевдягтися (вона добре заляпалась, вовтузячись з плитою; особисто я прочищаю свою плиту щотижня),— у всякому разі, ще до того, як Одрі пішла перевдягатись, я попросила її позичити мені свою автомашину. Справа в тому, що наша цього тижня на ремонті, а Одрі, земля їй пухом, одного разу вже позичала мені авто, коли з нашим були якісь неполадки. Я також попросила позичити мені куртку, що висіла в коридорній шафі, бо сама вийшла з дому без верхнього одягу, а тут пішов дощ, розумієте.

Коли за півгодини я повернулася з покупками, то зайшла, щоб повернути їй куртку. Одрі сказала, що плита зовсім перестала діяти. Курча, яке вона смажила сьогодні на обід, було готове тільки наполовину, тому я взяла його до себе й закінчила, як могла. Так багато жиру, проте, я класти туди не стала. Коли віднесла курча до неї в дім, то відчула слабкий запах газу, але нічого не сказала їй, бо подумала, що це вона знов намагалася запалити плиту. Після повернення до себе я побачила, що її чоловік Елвін приїхав додому; було приблизно чверть на п'яту.

Десь о сьомій вечора я почула цей страхітливий гуркіт, визирнула у вікно і побачила, що в їхньому будинку стався вибух. Я вибігла, намагаючись якось допомогти, а мій чоловік Джо подзвонив до пожежної частини. Підійшовши до їхнього будинку, я почула запах газу й побачила вогонь. Я перелякалася й побігла назад. Ото все, що я знаю".

АНАЛІЗ МАТЕРІАЛІВ РОЗСЛІДУВАННЯ

Неможливість запалити пальники газової плити вказує на ймовірний витік газу.

Оскільки в будинку Меннерлі, передусім у кухні, вікна були зачинені, це істотно збільшило швидкість скупчення газу.

Пан Елвін Меннерлі, очевидно, став жертвою вибуху через те, що перебував поблизу кухні, в той же час автор цього рапорту переконаний, що пані Одрі Меннерлі не була жертвою вибуху або пожежі. Грунтуючись на тому, що її тіло перебувало віддалік зони вибуху, і зважаючи на характер її поранень, рекомендую залучити до розслідування цієї справи слідчі органи поліції".

— А вибух, на твою думку, був просто нещасним випадком? — спитав капітан, повертаючи папери Маркові.

— Мабуть. Елвін же заявив, ми це чули, що має намір вчинити самогубство з допомогою вогнепальної зброї, а не газу. Коли хтось хоче висадити в повітря будинок або звести на себе руки, отруївшись газом, він неодмінно ввімкне всі пальники, та й духовку на додачу.

— Єдине цей пожежний рапорт довів напевно,— зауважив капітан Еверт. — Пан Меннерлі неправильно інтерпретував свої "докази".

— Дійсно,— погодився молодий сержант,— у рапорті є пояснення всіх буцімто доказів зради його жінки. Зайві шматки курчати та два келихи принесла сусідка. Сірники використано було в спробах запалити плиту, а їхні обгорілі рештки викинуто десь на кухні. Перевдяглася господиня тому, що забруднилась. Автомобіль і куртка були мокрі, бо вона позичала їх сусідці, коли припустив дощ. Сусідка ж брала участь у приготуванні курчати, причому в дещо інший спосіб, аніж пані Меннерлі, через що смак воно мало також дещо інший. Так, схоже на те, що всі кінці сходяться.

— Напевно, пані Меннерлі казала чоловікові саму тільки правду,— зауважив капітан Еверт. — Однак той у своїй хворій уяві зробив з мухи слона, вбив дружину й ось-ось убив би сам себе, коли б газовий вибух не зробив це за нього.

— Тож ми нібито прийшли до логічного завершення справи Меннерлі,— висновив Марк. — Тільки одне незрозуміле...

— Що саме?

— Чому в цій розповіді ще так багато сторінок?

— Не збагнув. Марк засміявся:

— Якби ви так жадібно ковтали детективи, як оце я, то збагнули б. От читаєте оповідання, й раптом усе приходить до логічного завершення. Всі загадки розгадано, всім позитивним та негативним героям віддячено — й таємниця ніби перестала існувати. Проте, перегорнувши останню сторінку, ви раптом виявите, що зосталося ще кілька сторінок. Коли я запитав: "Чому в цій розповіді ще так багато сторінок?" — я цим хотів сказати, що повість не завершено і я ще маю дещо вам повідати.

— Але що ж тут іще нез'ясоване? — спитав капітан Еверт. Сержант узяв картонну коробку зі стільця й поставив її на стіл перед капітаном. Усередині коробки капітан побачив виповнену чимось господарську торбину з цупкого обгорткового паперу.

— Що там таке? — запитав капітан.

— Одне ціле курча, одна порожня пляшка з-під вина, попіл і недопалки з попільнички, а також картонна упаковка від курчат із закусочної "Інста-Чікен".

-Як?!

Марк поліз у кишеню, витяг звідти трохи менший пакет і вручив сторопілому капітанові:

— А ось це навело мене на слід.

Капітан зазирнув усередину пакета й розгублено проказав:

— Кістки...

— Авжеж,— підтвердив Марк. — Курчачі кістки, коли точніше.

— Хочеш сказати, Елвін Меннерлі цю свою маленьку роль детектива-новачка зіграв-таки зрештою правильно? А як же свідчення пані Райт?

— Робочий день уже скінчився,— сказав Марк, позирнувши на годинник. — Коли ви почастуєте мене пивом у Келлі, я вам усе докажу.

— Та з мене хоч шість кухлів, тільки...

— Тоді поквапімось, — Марк зібрав речі, які приніс, і поклав усе назад у коробку. — Тільки давайте закинемо до холодильника оцю пташку, щоб вона не зіпсувалась, а потім підемо до Келлі й вихилимо по кілька кухлів.

Капітан Еверт глянув на молодого детектива в забрудненому одязі і з синцем під оком. Не був певен, чи слід з'являтися перед людські очі з цим ходячим нещастям, але йому лишалось або піти на це, або так і не дізнатися, що ж криється в справі Меннерлі. Й він підвівся.

До бару Келлі було всього півкварталу. Бар уже виповнився людьми, які допіру покінчали роботу, але Маркові все ж поталанило відшукати вільний столик у дальньому кутку, поки капітан Еверт замовляв пиво.

— Маєш! — мовив капітан, підходячи з повними кухлями до столика. — А тепер — давай.

— Хвилинку,— відпросився Марк, піднімаючи кухоль і спорожнюючи його наполовину. Капітан Еверт нетерпляче зітхнув.

— Чи не здивувало вас, що свідчення, які пані Райт дала пожежному командирові, містили всі необхідні пояснення, аби спростувати обвинувачення Елвіна Меннерлі проти своєї дружини? — почав Марк, поставивши кухоль на столик.

— Либонь... я бачу, куди ти хилиш.

— Як належить порядному детективові, я мав перевірити всі можливі версії, навіть коли їх заперечують чиїсь неупереджені свідчення. Я вирішив з перевірки підозр пана Меннерлі, що його дружина купила готове смажене курча, замість того щоб засмажити те курча, яке він раніше приніс додому. Ось коли ті кісточки, які ви бачили, входять у гру.

— Курчачі кісточки,— уточнив капітан Еверт.

— Атож. Бачте, моя дружина завжди купує саме готових курчат, смажених у тих маленьких закусочних, бо знає, що в курчати є такі частки, які я не їстиму. Ну, спинку, шийку, іще щось — різні частки, котрі майже в кожній закусочній викидають, а в курчаті, купленому сирим, щоб готувати вдома, вони будуть. У закусочній "Інста-Чікен" ці частки також не включають у порцію. Якщо пані Меннерлі справді розчиняла й смажила ціле курча з холодильника, ці шматки мали бути десь на кухні.

— А як же пожежа та вибух?

— Як відзначив пожежний слідчий, вогонь не встиг дуже поширитись. Пожежа була, звичайно, достатньо сильна, щоб обгоріли шпалери або взялася пухирями фарба, проте не настільки сильна, аби знищити курячі кістки. Пані Меннерлі могла засунути шийку та спинку до холодильника або викинути у відро для сміття, як зробила б моя дружина. Оскільки Елвін Меннерлі не згадував ані про наявність, ані про відсутність цих часток тушки в поданій йому страві, то, очевидно, він, як і я, їх не їв.

По хвилі сержант повів далі:

— Вміст холодильника не потерпів, але там я, на жаль, не знайшов ані шийки, ані спинки, з чого випливало, що єдине інше місце, де вони могли бути,— це кухонне відро для сміття. Проблема полягала, проте, в тому, що під час вибуху вміст відра розкидало по всій кухні, тож мені довелось попонишпорити, шукаючи оті кісточки.

Капітан Еверт спробував уявити собі, як цей довготелесий незграба рачки риється на згарищі, збираючи кісточки.

— Ну, і що ж ти знайшов?

— Правильніше було б спитати, чого я не знайшов,— поправив його Марк.