Вакханки - Сторінка 6

- Евріпід -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

І якби до розуму
Прийшли ви, врешті, — мали б за союзника
Нащадка Зевса і були б щасливими.
АГАВА
1340] Ми провинились, Вакху, все ж молю тебе…
ДІОНІС
Дарма: мене ви надто пізно визнали.
АГАВА
Це так. Та надто тяжко покарав ти нас.
ДІОНІС
А ви зі мною, богом, як поводились?
АГАВА
Богам не личить люд земний наслідувать.
ДІОНІС
На це раніше згоду Зевс дав, батько мій.
АГАВА
Гей-гей! Вигнання, старче, нам судилося. [432]
ДІОНІС
То що ж із неминучим зволікаєте?
КАДМ
Потрапили ми, доню, у біду страшну —
І ти, нещасна, й сестри твої жалісні,
1350] і я, що ось на старість поміж люд чужий
Піду селитись. Ще й таке пророцтво є,
Що на Елладу рушу з військом варварів
Й жону — доньку Аресову, Гармонію,
Що вид взяла зміїний, ставши змієм сам,
На еллінські могили, на їх вівтарі
Я поведу, проводар. І від бід своїх,
Нещасний, не звільнюся, не вспокоюся,
Хоч переплину води Ахеронтові.
АГАВА
Без тебе, батьку, на вигнанні житиму!..
КАДМ
1360] Чому, мов лебедиця, свого батька ти,
Сердешна доню, обнімаєш — сивого?..
АГАВА
Куди ж подамся, з батьківщини вигнана?
КАДМ
Не знаю, доню. Я вже не порадник тут.
АГАВА
Прощавай же навік, моє вогнище,
Моє місто, мій краю! О лишенько! —
На вигнання іду!..
КАДМ
Рушай же, доню, й оглянь ще раз
Місця, де стрів Арістеїв син
Жахливу смерть, а нині — й твій
1370] Долю цю повторив.
АГАВА
Співчуваю тобі…
КАДМ
Як і я — тобі
Й твоїм сестрам, доню; сльози ллю.
АГАВА
Страшний удар на дім твій впав:
Сам Діоніс нам справедливо мстив,
Та про міру забув. [433]
КАДМ
Але кривди й він зазнавав од вас:
У Фівах ганьбили ви ймення його.
АГАВА
Хай щастить тобі, батьку!
КАДМ
Й тобі хай щастить,
Моя доню, та що то за щастя в нас?..
Відходить.
АГАВА
1380] Одведіть мене, подруги, в ті місця,
Де супутниці-сестри сестрицю ждуть,
Щоб світ за очі йти,
Де мене вже не бачитиме Кітерон,
Де не вздрять його, клятого, вічі мої,
Де не чули, не знають, що таке тирс, —
Хай інших вакханок турбує.
ХОР
Є всілякі появи небесних сил:
Що й не снилось нам, те здійснять боги,
В чому впевнені ми, — не збувається,
1390] А непевному шлях одкрива божество,
Про це свідчить ось ця наша дія.

ПРИМІТКИ
1. У Фіви… прибув… — Саме у Фівах, за первісним грецьким міфом, що його розробляє Евріпід, бог виноградарства Діоніс у чудовий спосіб (див. прим. до "Гіпполіта", р. 558) народився від дочки Фіванського владаря Кадма.
14. Із Фрігії… — Діоніс — чужоземне божество, пов'язане з екстатичними культами, що зародились у Фракії. В Гомерівському епосі Діоніс ще не зараховується до сонму олімпійців, одначе в "Іліаді" (VI, 129–140) уже згадується про переслідування Діоніса фракійським царем Лікургом. "Вакханки" — єдина із збережених трагедій, темою якої є утвердження культу Діоніса у Греції.
[446]
24-25…шкуру оленя… тире… — Шкура молодого оленя (небріда), тирс (обвита плющем та виноградним листям із шишкою на кінці палиця), бубон, флейта — атрибути вакханок (менад) — супутниць Діоніса.
26…материні сестри… — У легендарного засновника Фів Кадма було чотири дочки: Семела, Автоноя, Іно та Агава, мати Пентея. 55. Лідія — країна, що на західному побережжі Малої Азії. 58–59…барабани — Реї-матері… дарунок… — Рея (Дочка Урана й Геї, дружина Кроноса) як мати олімпійських богів на Кріті і в Малій Азії ототожнювалася з малоазійською матір'ю богів Кібелою; жерці Реї (курети) — з корибантами, жерцями Кібели. За переказом, народивши на Кріті Зевса, Рея передала його куретам; ті брязкотом зброї приглушували крик немовляти, і Кронос не проковтнув його. Культ Реї-Кібели визначався оргіастичним характером.
118. Бромій — Діоніс (див. прим, до "Геракла", р. 676). 156. Тмолу золотоплинного… — 3 гори Тмол, що в Лідії, брала початок золотоносна річка Пактол.
172. Тіресій — незрячий віщун. 246. Дід по матері — Кадм, батько Агави.
288-291. Інша версія міфа про народження Діоніса побудована в оригіналі на грі слів потегоа — "заложник" і Нотегоз — "стегно"; у перекладі; "в заставу дав" — "вставив у стегно".
296…як заполонить… тіло… — 3 Вакхом пов'язувалося, зокрема, поетичне натхнення. "Вакху, куди пориваєш мене, сповненого тобою?" — починає Горацій одну із найкращих од, яку присвячує Вакхові (Щ, 25). 302. На стрімчаку двоверхім… — тобто на Парнасі.
335. За гордість поплатився… — За пізнішою версією, Актеон побачив Артеміду під час купання (Овідій, "Метаморфози", III, 174 наст.).
363-364. Лише б не наслав Пентей Біди… — Тут і далі (р. 502) неперекладна гра слів, побудована на співзвучності імені Пентей (Репіпеиз) із словом ремЬоа — "страждання", "біда".
368. Правдо свята! — В оригіналі Нозіа — найвищий (божественний, моральний) закон, священний звичай, непорушна традиція (лат. Газ), персоніфікація, що є новотвором Евріпіда; в якійсь мірі відповідає нашому поняттю "правда" як протилежність до "кривда".
402-403. Фарос — поселення на острові біля гирла Нілу — стогирлової ріки.
405-406. Саме в Македонії, де знаходилась Піерія (оселя муз), Евріпід писав трагедію "Вакханки".
415. Злагода — в оригіналі Еігепе, що означає "мир".
513. Ахелоя… дочко… — Ахелой (річка в Середній Греції) вважався батьком усіх грецьких рік.
520. Дифірамб — культова пісня на честь Діоніса; тут — сам Діоніс. 551. Ніса — гора, де, за переказом, німфи виховали Діоніса. 562–564. Аксій, Лідій — річки в Македонії. 722. Іакх — культове наймення Вакха.
746-748. Асоп — річка в Беотії; Гісії, Ерітри — беотійські міста. 777. До воріт Електриних… — Електриці ворота, що в південній частині Фів, відкривали шлях до Кітерону, Платеїв.
976. Лісси… пси. — Дохміями, віршовим розміром, що передає збудження, хор кличе псів богині шалу — Лісси.
991…з землі проріс. — Див. прим, до "Геракла", р. 5. 1008. Биком стань… — Хор закликає Діоніса появитися в одній із трьох своїх іпостасей; найчастіше він зображувався рогатим.
1199–1200…петля… Розкручує… — На тупому кінці списа був намотаний ремінець; списник, метаючи, відпускав водночас затиснений між вказівним та середнім пальцем кінець ремінця, від чого спис "угвинчувався" в повітря. 1230…од верстата ткацького… — тобто від звичної жіночої праці. 1244…даром, що споріднений… — тобто місцем народження — Фінами. 1324. Уявлення про цю незбережену частину — трагедії дає нам лиш візантійська церковна драма "Страждаючий Христос", де використано плач Агави над загиблим сином.
1368. Арістеїв син — Актеон.