Велика пожежа - Сторінка 2

Цієї ночі, чорт забирай, я чув більше шепотіння, ніж будь-коли. Як його звати? Айзек? Ну, якщо я бодай трохи розуміюся на людях, то, думаю, минулого вечора він їй освідчився. Я певен, що таки освідчився.

— Це було б добре,— сказала мати.— Весілля навесні. Але так скоро?

— Ет, облиш,— сказав батько, з повним ротом переконливих доказів.— Маріанна з тих дівчат, які одружуються рано. Не можемо ж ми стояти в неї на дорозі.

— Цього разу, думаю, ти маєш рацію,— погодилася мати.— Весілля буде дуже гарним. Весняні квіти, і Маріанна виглядатиме красунею в тому платті, що я минулого тижня бачила в магазині Хайдеккера.

Вони разом подивились у бік сходів, чекаючи, коли з'явиться Маріанна.

— Даруйте,— промовила бабуся своїм скрипучим голосом, підвівши голову.— На вашому місці я відмовилася б від надії так швидко позбутися Маріанни.

— Чому відмовилася б?

— А тому.

— Чому "тому"?

— Не хотілося б вас розчаровувати,— підсміюючись, проскрипіла бабуся, мотнувши своєю маленькою головою.— Але в той час, коли ви сушили собі голову, як би видати Маріанну заміж, я добре пильнувала і все про неї знаю. Останній тиждень я весь час спостерігала за цим хлопцем, коли він приїздив на своїй машині й сигналив. Він, певно, актор, або естрадний артист, або ще хтось, схожий на них.

— Що? — не повірив батько.

— Авжеж,— підтвердила бабуся.— Бо одного разу він був білявим, наступного дня чорнявим і високим, у середу в нього з'явилися довгі вуса, а в четвер — руде хвилясте волосся, у п'ятницю він чомусь покоротшав на зріст і замість "форда" приїхав на пошарпаному "шевроле".

Мати й батько сиділи, ніби громом прибиті. Нарешті батько, спалахнувши від гніву, закричав:

— Ти кажеш, що все бачила! Ти сиділа там і бачила всіх тих чоловіків, і ти...

— А ти ж бо завжди десь ховався,— урвала його бабуся.— Якби ти хоч раз виліз на світ божий, ти побачив би не менше, ніж бачила я. А я навмисне нічого не казала. З часом вона перегорить і заспокоїться. Кожна жінка проходить крізь таке. Це не дуже легко, але від цього не вмирають. Дівчині лестить Щодня зустрічатися з новим хлопцем!

— Ти, ти, ти, ти, ти...— ледь не задихнувся батько, вирячивши очі.

Він безсило впав на стілець. Мати приголомшено мовчала.

— Доброго ранку всім! — вигукнула Маріанна, збігаючи вниз і сідаючи на своє місце.

Батько витріщився на неї.

— Ти, ти, ти...— обурено белькотів він, дивлячись на бабусю.

"Я зараз вибіжу з криком на вулицю,— розпачливо подумав батько,— розіб'ю віконце пожежної тривоги і викличу пожежників із шлангами. Або, дасть бог, здійметься пізня хуртовина, і я вижену Маріанну надвір охолонути..."

Та нічого того він не зробив. Оскільки в кімнаті стало надто жарко, всі вийшли на прохолодну веранду, а Маріанна сиділа й мовчки дивилася на свій апельсиновий сік.