Вузький шлях - Сторінка 7

Язик, як вогонь, і поглянь, що маленький вогонь так багато може запалити (Як.3:5-6). Але якщо перекрити доступ повітря, то вогонь згасне; не давай волі своїм пристрастям, і вони поступово згаснуть. Якщо трапилося тобі спалахнути гнівом, то мовчи і не подавай виду, лиш би Господь почув твоє покаяння. Таким чином ти загасиш пожежу вже на початку. Якщо тебе засмутить вчинок іншого, наслідуй приклад Сима і Яфета і покрий його одягом мовчання (Бт.9:23); цим ти притупиш своє бажання засудити, перш ніж воно спалахне полум'ям. Тиша є чашею для чутливої молитви.

Хто хоче навчитися мистецтва чування, повинен вгамувати не тільки свій язик. Він повинен у всьому доглядати за собою (Гл.6:1) і цей догляд повинен сягати до самих глибин. Там, у глибині, знайде він необмежену комору спогадів, думок, уявлень, які постійно рухаються: слід на них накласти пута. Не тривож спогадів, які заважають твоїй молитві, не рийся у своїх старих гріхах, не будь схожим та пса, який повертається до своєї блювотини (Прип.26:11). Не дозволяй пам'яті зупинятися на деталях, які можуть знову збудити твої пристрасті чи дати поживу твоїй уяві. Найулюбленішим місцем диявола є якраз наша уява і там він доводить нас до сполучення згоди і гріха. Він пошкоджує твоє мислення сумнівами і мудруваннями, схиляє до логічних роздумів і доказів світськими питаннями і власними придуманими відповідями. Все це зустрічай словами псалма: Відступіться від мене, беззаконні (Пс.118:115).

20.

Про піст

Піст, що не понад міру і не нижче твоїх сил, допоможе тобі в твоїй пильності. Про діла Божі не слід розмірковувати по насичені черева, бо у повному череві немає бачення таємниць Божих, – кажуть аскети. Сам Христос своїм довгим постом дав нам приклад: Він відігнав диявола після сорокаденного посту. Чи ми кращі від Нього? І ось ангели приступили і послужили Йому. І тебе вони чекають, щоб послужити тобі.

"Піст є утримання від багатослів'я", – каже св. Іван Ліствичник. Він є двері умилення і страх послуху, винищення лукавих помислів і сердечної нечулості. "Піст – це ворота раю. Коли черево утискається, тоді упокорюється і серце. Розум того, що постить, молиться тверезо, тоді як розум нестриманого сповнюється нечистими мріями."

Піст є вираженням любові і відданості, прагненням принести в жертву земні блага, щоб здобути небесні. Наші думки надто сильно зайняті турботами про поживу і про насолодження гортані; прикладемо зусилля, щоб звільнитися і від цього. Так піст є ланкою у боротьбі за свободу і обов'язковою опорою у боротьбі із самонасолодою. Піст, супроводжений молитвою, є великий дар, даний людству, і він дбайливо зберігається тими, хто хоч раз його скуштував.

Під час посту зростає вдячність до Того, Хто дав людині можливість постити. Піст відкриває шлях у сфери, про які ти мав лише слабке уявлення: всі події, всі життєві ситуації, які трапляються у твоєму оточенні, чи в тобі самому, отримують зовсім нове освітлення, все що трапляється отримує новий, глибокий і багатий зміст. Земне мудрування змінюється ясністю думки, бунтівне шукання – спокійним прийняттям всього з вдячністю і покорою. Болючі проблеми, що здаються нерозв'язаними, відкривають свою суть, подібно як розпускається квітка. Молитвою, постом і чуванням треба стукати, бо тому, хто стукає, відчинять (Мт.7:8). Тому піст часто вважається міркою; бо той, хто у багатому утримується – полюбив багато, а хто полюбив багато, тому багато прощається (Лк.7:47).Хто відмовляє собі багато, отримає багато.

Святі Отці радять постити помірно: надто виснажуючи тіло, можна зашкодити душі. До посту треба підходити поступово. Все потребує досвіду, і кожен нехай себе випробовує, беручи до уваги свої можливості і свою роботу. Слід не вередувати щодо їжі. Всяка їжа дана Господом, але слід уникати тієї, яка збуджує тіло з її пристрастями – надмірного вживання спецій, м'яса, вина і всього іншого, що служить для насолодження гортані. Краще споживати їжу дешеву і доступну. Св. Отці рекомендують споживати їжу раз в день і в такій кількості, щоб не відчувати ситості.

21.

Про уникнення нестриманості

Відомо, що результатом надто кропіткої вправи на роялі можуть бути спазми у пальцях. Те ж може трапитися і з тим, хто надмірно багато пише. Засмучений і збентежений, ще недавно сповнений надії музикант чи письменник змушений припинити роботу; він змушений залишатися бездіяльним і через те піддається багатьом шкідливим впливам. Цей приклад нехай буде для тебе застереженням. Піст, послух, самодокір, пильність і молитва – все це є обов'язковим для отримання навику у твоїй праці, і саме для навику. Для будь-якої праці потрібен розсуд, спокійний розрахунок своїх сил (Лк.14:28-32) без перегинів в ту чи іншу сторону. Будьте мудрі і чувайте в молитвах! – закликає св. апостол Петро, а через нього і Господь(1Пт.4:7).

Джерелом сп'яніння не завжди є вино чи інші п'янкі напої; не менш небезпечне сп'яніння самозвеличенням, яке збуджує нерозумне бажання. Воно примушує свою жертву діяти необдумано, і з'являється перебільшення і нестриманість, а вирощена на такому ґрунті рослина є нездоровою – вона приносить такі плоди, як пихатість, нетерпимість і самовиправдання. Ні, тут не треба ухилятися ні вправо, ні вліво (Вт.5:32) і зовсім не треба надіятись на свої власні сили.

Якщо ми не знаходимо у собі рясних плодів любові, миру, радості, сумирності, смирення, простоти, щирості, віри і довготерпіння, то марні і без користі були всі наші подвиги, – каже преп. Макарій Єгипетський. Праця для врожаю, а жнива належать Господу. Тому слідкуй за собою і будь розсудливим. Коли бачиш, що стаєш дратівливим і нетерпеливим, то трохи полегши свою ношу. Якщо у тебе з'явиться бажання слідкувати за іншими, докоряти їм чи навчати і робити зауваження, це означає, що ти не на вірній дорозі; тому, хто переслідує сам себе, немає у чому дорікнути іншому. Тому тримайся в тіні, заховайся, увійди до своєї кімнати і зачини свої двері (Мт.6:6), навіть тоді, коли ти з необхідності змушений перебувати у великому і шумному товаристві. А іноді, якщо тобі буде надто важко, вийди звідти, куди-небудь, щоб тільки побути наодинці і заволай з глибини душі до Господа про поміч, і Він почує тебе.

Нехай душа твоя буде, як колеса, – радить старець Амвросій, — чим менше колесо торкається землі, тим легше рухається вперед. Не думай, не говори, не прив'язуйся до земного більше, ніж вимагає потреба. Але пам'ятай також, що колесо, яке знаходиться повністю у повітрі, теж не може рухатися.

22.

Про користування земним і зовнішнім

Ми складаємося з душі і тіла, які у нашій істоті не можна розділити. Тому нехай тіло прийде тобі на поміч. Христос, зійшовши до нашої немочі, користувався словами і жестами, слиною і землею, як засобами. Для нас дозволив Своїй силі зійти з краю одежі Своєї (Мк.5:24:34),через покладення платків і одежі з тіла апостола Павла (Ді.19:12) і навіть від тіні апостола Петра, який проходив (Ді.5:15).

Тому користуйся всім земним, як нагадуванням і підтримкою у твоїй важкій подорожі вузьким шляхом. Нехай білизна снігів, блакить неба, крила метеликів, полум'я вогню і все створене, що бачиш і відчуваєш, нагадує тобі Творця. А найголовніше – користуйся тим, що тобі пропонує Церква у допомогу: віддайте ваші члени на служіння праведності (Рм.6:19). Прийняття Святих Тайн та інших таїнств, Святого Письма, св. ікон, Божої Матері, ангелів і святих, молитви перед ними, запалення свічок, кадіння тиміаму, освячення води, блиск і краса храмів і спів у них. З вдячністю приймай все це і користуйся для свого напоумлення, самовдосконалення і для помочі у твоїй подальшій подорожі.

Дай волю виявленню твоєї любові до щедрого Подателя любові – Бога, цілуй, прикладайся до хреста і до св. ікон, прикрашай їх квітами; лише придушення зла повинно відбуватися в тиші, все благе нехай отримає свободу виявлення. Якщо дане з любов'ю, приймається з любов'ю, то тим самим поширюється і зростає любов, а до цього і спрямована вся твоя праця. Чим більша ріка, тим більша дельта.

Дай можливість твоєму тілу служити тобі помічником у боротьбі. Нехай тіло буде легким і вільним від земних забаганок. Нехай воно бере участь у твоїй праці. Ти хочеш навчитися покори, нехай і тіло твоє упокорюється і схиляється до землі. Падай на коліна, схили голову до землі, бо після падіння йде вставання у Христі. Роби часто хресне знамення на собі – це молитва без слів. У коротку мить, незалежно від сповільнення слів, знак хреста виявляє твоє бажання йти за Христом, розіп'яти своє тіло і готовність добровільно, без нарікань прийняти все, що посилається тобі. Хресне знамення є також зброєю проти злих духів – користуйся ним часто і з увагою. Дім ніколи не будують без риштування. Лише сильний не потребує зовнішньої підтримки. Але чи ти сильний? Хіба ти не найслабший серед слабих?

23.

Про хвилини темряви

Погода змінюється: то похмуро, то ясно, то знову йде дощ; так само буває і з душею людини. Треба завжди бути готовим до того, що хмари іноді закривають сонце; святі також мали свої похмурі години, дні і тижні. Тоді вони говорили, що Господь залишив їх для того, щоб полишені на самих себе відчули, якими немічними і безсильними вони є, коли позбавлені Його підтримки. Під час такої темряви – все здається беззмістовним, порожнім і марним, впадаєш у сумніви і спокуси, і це неминуче. Але і з цього можна здобути користь.

Пережити ці похмурі дні найлегше, взявши приклад зі св. Марії Єгипетської. Протягом сорока восьми років вона жила в пустелі за Йорданом і, коли спокуси оволодівали нею і спогади про колишнє її гріховне життя в Олександрії мучили її, аж до бажання залишити добровільне перебування в пустелі, вона лягала на землю, призиваючи на поміч Господа, і не вставала доти, поки не відчувала, що серце упокорюється. Перші роки були важкими. Вона лежала на землі не раз багато днів і ночей, і тільки після сімнадцяти років настав час відпочинку.

Ці дні намагайся проводити в тиші. Не поступайся спокусі піти до інших і розважитися. Не шкодуй себе – втіху знайдеш лише у молитві до Бога: поспіши, Боже, спасти мене, поспіши, Господи, на поміч мені! (Пс.69:2). Я замкнений і не можу вийти (Пс.87:9) та інші.