Юлій Цезар - Сторінка 6
- Вільям Шекспір -
Мої набряклі очі,
Побачивши скорботу у твоїх,
Уже сльозяться. Де тепер Октавій?
С л у г а
За десять миль від Риму ночував.
А н т о н і й
Спіши назад і розкажи, що бачив.
Рим в траурі і збуджений жахливо.
Октавію у Римі небезпечно.
Так і скажи йому. – Ні, зачекай!
Ми тіло віднесемо на майдан.
Там я скажу промову і дізнаюсь,
Як ставиться розбурханий народ
До вбивць кривавих Цезаря. Тоді
Ти юному Октавію точніше
Становище зумієш зобразити.
Ну, помагай!
Ідуть геть, несучи труп Цезаря.
Сцена друга
Форум.
Входять Б р у т, К а с с і й
та натовп г р о м а д я н.
Г р о м а д я н и
Бажаєм звіту! Поясніть причину!
Б р у т
Тоді за мною й слухайте мене. –
Ти, Кассію, піди на іншу площу,
Поділимо цей натовп. –
Хто слухати мене бажає, – стійте;
Хто хоче, хай за Кассієм іде;
Ми звіт дамо народу, задля чого
Убитий Цезар.
1-й г р о м а д я н и н
Хочу Брута чути.
2-й г р о м а д я н и н
Я Кассія послухаю, а потім
Зіставимо ми докази обох.
Кассій іде з частиною натовпу.
Брут сходить на трибуну.
3-й г р о м а д я н и н
Тихіше! Брут готовий говорити.
Б р у т
Дослухайте терпляче до кінця.
Римляни, співгромадяни, друзі! Вислухайте, чому я вчинив так, і мовчіть, щоб усі мене чули. Вірте мені задля моєї честі і покладіться на мою честь, щоб повірити. Судіть мене на свій розсуд і напружте свій розум, щоб судити краще. Якщо є у цьому зібранні хоч один, хто щиро любив Цезаря, то я скажу йому: любов Брута до Цезаря була не меншою, ніж його. І якщо він спитає мене, чому Брут повстав проти Цезаря, то ось моя відповідь: не тому, що я любив Цезаря менше, а тому, що я більше любив Рим. Чому б ви віддали перевагу: щоб Цезар був живий, а ви померли рабами, або щоб Цезар помер, а ви всі жили вільними людьми? Цезар любив мене, і я його оплакую; йому посміхалась удача, і я радів за нього; я шанував його за доблесть, але він був властолюбним – і я убив його. Отож, за його любов – сльози; за його удачі – радість; за його доблесть – пошана; за його властолюбство – смерть. Хто з вас такий ниций, щоб бажав стати рабом? Якщо такий є, хай скаже, – я образив його. Хто з вас настільки здичавів, що не хоче бути римлянином? Якщо такий є, хай скаже, – я образив його. Хто з вас такий паскудний, що не любить свою вітчизну? Якщо такий є, хай скаже, – я образив його. Я чекаю відповіді.
У с і. Такого немає, Бруте!
Б р у т. Отже, я нікого не образив. Я вчинив із Цезарем так, як ви вчинили б з Брутом. Причина його смерті записана у сувоях Капітолія; слава його заслуг не применшена; провина, за яку він поплатився смертю, не перебільшена.
Входять А н т о н і й та і н ш і з тілом Ц е з а р я.
Ось несуть його тіло. Йому віддасть останню шану Марк Антоній, який, хоч і непричетний до його смерті, але виграє від неї – він буде жити в республіці. В такому ж виграші буде кожен з вас. Ось моє останнє слово: так само, як я убив свого кращого друга задля блага Рима, так я уб'ю себе тим же кинджалом, якщо моїй вітчизні буде необхідна моя смерть.
У с і
Живи, наш Бруте! Просимо, живи!
1-й г р о м а д я н и н
Додому із тріумфом віднесімо!
2-й г р о м а д я н и н
Йому між предків статую поставмо!
3-й г р о м а д я н и н
Хай Цезарем він стане.
4-й г р о м а д я н и н
Увінчаймо
Все краще, що у спадок він дістав.
1-й г р о м а д я н и н
З пошаною додому проведімо…
Б р у т
Співгромадяни!
2-й г р о м а д я н и н
Тихше! Мовить Брут.
1-й г р о м а д я н и н
Увага!
Б р у т
Друзі, я піду один,
А вас прошу з Антонієм лишитись.
Віддайте праху Цезаря пошану,
А також славі й доблесті його.
Про них в своїй промові Марк Антоній
Вам всім за нашим дозволом розкаже.
І поки він промови не закінчить,
Я закликаю вас лишатись тут.
(Іде геть.)
1-й г р о м а д я н и н
Послухаймо Антонія промову.
3-й г р о м а д я н и н
Хай Марк Антоній зійде на трибуну.
Ми всі готові слухати його.
А н т о н і й
Завдячую, що можу говорити,
Я Бруту.
(Сходить на трибуну.)
4-й г р о м а д я н и н
Що про Брута він сказав?
3-й г р о м а д я н и н
Що дозволом із нами говорити
Завдячує він Бруту. Тільки це.
4-й г р о м а д я н и н
Посмів би він сказати щось недобре!
1-й г р о м а д я н и н
Цей Цезар був тираном.
3-й г р о м а д я н и н
Так, звичайно.
Як добре, що його позбувся Рим!
2-й г р о м а д я н и н
Послухаймо Антонія. Тихіше!
А н т о н і й
О римляни!
У с і
Послухаймо його.
А н т о н і й
Співгромадяни, друзі, побратими!
Не славити я Цезаря прийшов,
А поховати. Зло переживає
Людину, а добро ховають з нею.
Хай буде так і з Цезарем. Сказав
Вам чесний Брут, що Цезар – властолюбець.
Якщо це так, то властолюбство – гріх,
За нього Цезар тяжко поплатився.
Я з дозволу, що дав шляхетний Брут
Та інші гідні і шановні люди,
Прощальне слово Цезарю скажу.
Він був для мене щирим, вірним другом.
Та Брут сказав, що Цезар властолюбний,
А Брут, звичайно, чесний чоловік.
Гнав Цезар в Рим багато полонених,
Їх викупом збагачував казну.
Чи можна це назвати властолюбством?
Коли бідняк стогнав, то Цезар плакав, –
Чи властолюбець має співчуття?
Та Брут його вважає властолюбним,
А Брут достоту чесний чоловік.
Всі бачили, як в свято Луперкалій
Корону тричі я йому підносив, –
Він тричі відхиляв. Це властолюбство?
Та властолюбним Брут його вважає,
А Брут, всі знають, чесний чоловік.
Тому, що каже він, не суперечу.
Я тільки те, що знаю, вам кажу.
Ви Цезаря любили за заслуги,
Чому ж за ним не плачете тепер?
Де розум ваш? Невже утік до звірів,
Що люди збожеволіли? – Пробачте.
Душа моя – у Цезаря в труні.
Дозвольте зачекати, щоб вернулась.
1-й г р о м а д я н и н
Мені здається, він говорить правду.
2-й г р о м а д я н и н
Як розібратись, то несправедливо
Убитий Цезар.
3-й г р о м а д я н и н
Справді. Я боюсь,
Що замість нього прийде хтось ще гірший.
4-й г р о м а д я н и н
Ви чули? Відхилив корону Цезар,
То, значить, властолюбним він не був?
1-й г р о м а д я н и н
Тоді вони поплатяться за вбивство.
2-й г р о м а д я н и н
В Антонія від сліз червоні очі.
3-й г р о м а д я н и н
Він в Римі благородніший за всіх.
4-й г р о м а д я н и н
Тихіше! Знову він заговорив.
А н т о н і й
Ще вчора Цезар міг єдиним словом
Світ зупинити, а тепер його
Вже не вшанує і злидар останній.
О римляни! Коли б я захотів
Схилити вас до помсти і повстання,
Зашкодив би я Кассію і Бруту,
Які – шановні люди, знають всі.
Я їм нічим зашкодити не хочу.
Скоріше я померлому, собі,
Вам, громадяни, заподію шкоду,
Аніж таким вельмишановним людям.
Та я знайшов у Цезаря пергамент
З печаткою; як видно, заповіт.
Коли б увесь народ його почув, –
Хоч я його читати не збираюсь, –
Він цілував би Цезареві рани,
В крові священній хусточки мочив;
Хоч волосок собі просили б люди
На пам'ять, щоб, вмираючи, його
Заповісти нащадкам, як коштовність.
4-й г р о м а д я н и н
Антонію, читай нам заповіт!
Г р о м а д я н и
Послухаймо його останню волю!
А н т о н і й
Ні, друзі, не повинен я читати.
Вам нащо знать, як Цезар вас любив?
Ви ж – люди, не колоди, не каміння,
А заповіт вас може запалити,
На бунт підняти, з розуму звести.
Що б тут було, коли б ви всі дізнались,
Що він обрав у спадкоємці вас?
4-й г р о м а д я н и н
Читай нам заповіт! Його почути
Ми хочемо. Антонію, читай!
А н т о н і й
Та зачекайте, стримайтесь! Бо я
Обмовився, сказавши вам про нього.
Зашкодити боюсь шановним людям,
Чиї кинджали й руки у крові.
4-й г р о м а д я н и н
Вони зрадники, а не шановні люди.
Г р о м а д я н и
Волю Цезаря! Заповіт!
2-й г р о м а д я н и н
Вони злодії і вбивці! Читай заповіт!
А н т о н і й
Примушуєте ви мене читати?
Тож тіло обступіть, зробивши круг.
Я покажу, який заповідач.
Чи можу я тепер зійти з трибуни?
У с і
Звичайно.
2-й г р о м а д я н и н
Сходь!
3-й г р о м а д я н и н
Спускайся!
Антоній сходить з трибуни.
4-й г р о м а д я н и н
Станьмо в круг!
1-й г р о м а д я н и н
Подалі від труни. Не напирайте!
2-й г р о м а д я н и н
Антонію звільніть хоч трохи місця!
А н т о н і й
Вільніше станьте. Не тісніться так.
Г р о м а д я н и
Назад! Вільніше станьте! Розступіться!
А н т о н і й
Хто ще не втратив сліз, нехай заплаче.
Цю тогу всі ви знали; пам'ятаю,
Як Цезар вперше одягнув її.
Було це у наметі, в літній вечір,
В той день, коли нервійців він розбив.
Ось слід кинджала Кассія, дивіться!
Сюди його ударив злісний Каска,
А ось сюди – любимий ніжно Брут.
Коли ж кинджал він висмикнув із рани,
Кров Цезаря рвонулася за ним,
Мов до дверей, щоб там переконатись,
Чи то не Брут жорстоко грюкнув в них.
Бо Брут завжди був Цезарів любимчик,
Як він любив – відомо і богам.
То був найзліший із усіх ударів:
Коли кинджал заніс підступний Брут,
Невдячність друга більше, аніж зброя,
В цю мить смертельно вразила його.
І от, закривши тогою обличчя,
Перед підніжжям статуї Помпея,
З якої кров його стікала, впав
Могутній Цезар. О, страшне падіння!
Співгромадяни! Я, і ви, ми всі
Упали з ним, віддавши владу зраді.
Ви плачете? Вас охопила жалість?
Це щирі сльози благородних душ.
Ви плачете, побачивши порізи
На тозі Цезаря? Тоді сюди погляньте!
Ось Цезар сам, ось вигляд ран його.
(Відкриває тіло.)
1-й г р о м а д я н и н
Жахливий вигляд!
2-й г р о м а д я н и н
О шляхетний Цезар!
3-й г р о м а д я н и н
Нещасний день!
4-й г р о м а д я н и н
О зрадники і вбивці!
1-й г р о м а д я н и н
Видовище криваве!
2-й г р о м а д я н и н
Помста! Помста!
У с і
Вставаймо! Помста! Розшукаймо їх!
Спалити! Вбити! Жодного убивці
Не пощадити!
А н т о н і й
Римляни, заждіть!
1-й г р о м а д я н и н
Послухайте, говорить Марк Антоній!
2-й г р о м а д я н и н
Послухаймо його, співгромадяни!
Ми підемо за ним і з ним вмремо.
А н т о н і й
Не хочу, друзі, вас раптово кинуть
У вир подій, у безоглядний бунт.
Ті, хто убили Цезаря, шляхетні.
Образ їх особистих я не знаю;
Усі вони, шановні і розумні,
Вам пояснити можуть вчинок свій.
Я не прийшов серця вам запалити,
Бо не промовець я, такий як Брут;
Людина я відверта і пряма.
Я друга шанував. Тому, напевне,
Вони мені дозволили промову,
Що ні ваги, ні пристрасті, ні сили
Немає у моїх простих словах.
Я те кажу, що вам самим відомо.
Ось рани Цезаря – заціплені вуста,
Та хай вони говорять замість мене.
Якби я Брутом був, а Брут був мною,
Такий Антоній запалити б зміг
У вас серця; він дав би кожній рані
По язику і все каміння Рима
Повстати змусив язиками ран.
Г р о м а д я н и
Вставаймо всі!
1-й г р о м а д я н и н
Паліть будинок Брута!
3-й г р о м а д я н и н
Шукайте змовників!
А н т о н і й
Послухайте мене!
Г р о м а д я н и
Послухаймо Антонія! Тихіше!
А н т о н і й
Повстали ви, не знаючи іще, –
Чим Цезар заслужив таку прихильність.
Від мене ви повинні це почути:
Забули зовсім ви про заповіт.
У с і
Так! Заповіт! Послухаймо уважно!
А н т о н і й
Там сказано і скріплено печаттю,
Що кожному із римських громадян
По сімдесят п'ять драхм залишив Цезар.
2-й г р о м а д я н и н
Ми помстимося, Цезарю, за тебе!
3-й г р о м а д я н и н
О Цезарю!
А н т о н і й
Дослухайте мене!
Крім того він усі сади і луки
Вздовж Тібра із альтанками своїми
Вам заповів у вічне володіння,
Щоб розважались ви, гуляли там.
Таким був Цезар! Хто його замінить?
1-й г р о м а д я н и н
Ніхто, ніхто! Берімося до справи!
В святому місці спалимо ми прах
І тими ж головешками запалим
Будинки зрадників.
Побачивши скорботу у твоїх,
Уже сльозяться. Де тепер Октавій?
С л у г а
За десять миль від Риму ночував.
А н т о н і й
Спіши назад і розкажи, що бачив.
Рим в траурі і збуджений жахливо.
Октавію у Римі небезпечно.
Так і скажи йому. – Ні, зачекай!
Ми тіло віднесемо на майдан.
Там я скажу промову і дізнаюсь,
Як ставиться розбурханий народ
До вбивць кривавих Цезаря. Тоді
Ти юному Октавію точніше
Становище зумієш зобразити.
Ну, помагай!
Ідуть геть, несучи труп Цезаря.
Сцена друга
Форум.
Входять Б р у т, К а с с і й
та натовп г р о м а д я н.
Г р о м а д я н и
Бажаєм звіту! Поясніть причину!
Б р у т
Тоді за мною й слухайте мене. –
Ти, Кассію, піди на іншу площу,
Поділимо цей натовп. –
Хто слухати мене бажає, – стійте;
Хто хоче, хай за Кассієм іде;
Ми звіт дамо народу, задля чого
Убитий Цезар.
1-й г р о м а д я н и н
Хочу Брута чути.
2-й г р о м а д я н и н
Я Кассія послухаю, а потім
Зіставимо ми докази обох.
Кассій іде з частиною натовпу.
Брут сходить на трибуну.
3-й г р о м а д я н и н
Тихіше! Брут готовий говорити.
Б р у т
Дослухайте терпляче до кінця.
Римляни, співгромадяни, друзі! Вислухайте, чому я вчинив так, і мовчіть, щоб усі мене чули. Вірте мені задля моєї честі і покладіться на мою честь, щоб повірити. Судіть мене на свій розсуд і напружте свій розум, щоб судити краще. Якщо є у цьому зібранні хоч один, хто щиро любив Цезаря, то я скажу йому: любов Брута до Цезаря була не меншою, ніж його. І якщо він спитає мене, чому Брут повстав проти Цезаря, то ось моя відповідь: не тому, що я любив Цезаря менше, а тому, що я більше любив Рим. Чому б ви віддали перевагу: щоб Цезар був живий, а ви померли рабами, або щоб Цезар помер, а ви всі жили вільними людьми? Цезар любив мене, і я його оплакую; йому посміхалась удача, і я радів за нього; я шанував його за доблесть, але він був властолюбним – і я убив його. Отож, за його любов – сльози; за його удачі – радість; за його доблесть – пошана; за його властолюбство – смерть. Хто з вас такий ниций, щоб бажав стати рабом? Якщо такий є, хай скаже, – я образив його. Хто з вас настільки здичавів, що не хоче бути римлянином? Якщо такий є, хай скаже, – я образив його. Хто з вас такий паскудний, що не любить свою вітчизну? Якщо такий є, хай скаже, – я образив його. Я чекаю відповіді.
У с і. Такого немає, Бруте!
Б р у т. Отже, я нікого не образив. Я вчинив із Цезарем так, як ви вчинили б з Брутом. Причина його смерті записана у сувоях Капітолія; слава його заслуг не применшена; провина, за яку він поплатився смертю, не перебільшена.
Входять А н т о н і й та і н ш і з тілом Ц е з а р я.
Ось несуть його тіло. Йому віддасть останню шану Марк Антоній, який, хоч і непричетний до його смерті, але виграє від неї – він буде жити в республіці. В такому ж виграші буде кожен з вас. Ось моє останнє слово: так само, як я убив свого кращого друга задля блага Рима, так я уб'ю себе тим же кинджалом, якщо моїй вітчизні буде необхідна моя смерть.
У с і
Живи, наш Бруте! Просимо, живи!
1-й г р о м а д я н и н
Додому із тріумфом віднесімо!
2-й г р о м а д я н и н
Йому між предків статую поставмо!
3-й г р о м а д я н и н
Хай Цезарем він стане.
4-й г р о м а д я н и н
Увінчаймо
Все краще, що у спадок він дістав.
1-й г р о м а д я н и н
З пошаною додому проведімо…
Б р у т
Співгромадяни!
2-й г р о м а д я н и н
Тихше! Мовить Брут.
1-й г р о м а д я н и н
Увага!
Б р у т
Друзі, я піду один,
А вас прошу з Антонієм лишитись.
Віддайте праху Цезаря пошану,
А також славі й доблесті його.
Про них в своїй промові Марк Антоній
Вам всім за нашим дозволом розкаже.
І поки він промови не закінчить,
Я закликаю вас лишатись тут.
(Іде геть.)
1-й г р о м а д я н и н
Послухаймо Антонія промову.
3-й г р о м а д я н и н
Хай Марк Антоній зійде на трибуну.
Ми всі готові слухати його.
А н т о н і й
Завдячую, що можу говорити,
Я Бруту.
(Сходить на трибуну.)
4-й г р о м а д я н и н
Що про Брута він сказав?
3-й г р о м а д я н и н
Що дозволом із нами говорити
Завдячує він Бруту. Тільки це.
4-й г р о м а д я н и н
Посмів би він сказати щось недобре!
1-й г р о м а д я н и н
Цей Цезар був тираном.
3-й г р о м а д я н и н
Так, звичайно.
Як добре, що його позбувся Рим!
2-й г р о м а д я н и н
Послухаймо Антонія. Тихіше!
А н т о н і й
О римляни!
У с і
Послухаймо його.
А н т о н і й
Співгромадяни, друзі, побратими!
Не славити я Цезаря прийшов,
А поховати. Зло переживає
Людину, а добро ховають з нею.
Хай буде так і з Цезарем. Сказав
Вам чесний Брут, що Цезар – властолюбець.
Якщо це так, то властолюбство – гріх,
За нього Цезар тяжко поплатився.
Я з дозволу, що дав шляхетний Брут
Та інші гідні і шановні люди,
Прощальне слово Цезарю скажу.
Він був для мене щирим, вірним другом.
Та Брут сказав, що Цезар властолюбний,
А Брут, звичайно, чесний чоловік.
Гнав Цезар в Рим багато полонених,
Їх викупом збагачував казну.
Чи можна це назвати властолюбством?
Коли бідняк стогнав, то Цезар плакав, –
Чи властолюбець має співчуття?
Та Брут його вважає властолюбним,
А Брут достоту чесний чоловік.
Всі бачили, як в свято Луперкалій
Корону тричі я йому підносив, –
Він тричі відхиляв. Це властолюбство?
Та властолюбним Брут його вважає,
А Брут, всі знають, чесний чоловік.
Тому, що каже він, не суперечу.
Я тільки те, що знаю, вам кажу.
Ви Цезаря любили за заслуги,
Чому ж за ним не плачете тепер?
Де розум ваш? Невже утік до звірів,
Що люди збожеволіли? – Пробачте.
Душа моя – у Цезаря в труні.
Дозвольте зачекати, щоб вернулась.
1-й г р о м а д я н и н
Мені здається, він говорить правду.
2-й г р о м а д я н и н
Як розібратись, то несправедливо
Убитий Цезар.
3-й г р о м а д я н и н
Справді. Я боюсь,
Що замість нього прийде хтось ще гірший.
4-й г р о м а д я н и н
Ви чули? Відхилив корону Цезар,
То, значить, властолюбним він не був?
1-й г р о м а д я н и н
Тоді вони поплатяться за вбивство.
2-й г р о м а д я н и н
В Антонія від сліз червоні очі.
3-й г р о м а д я н и н
Він в Римі благородніший за всіх.
4-й г р о м а д я н и н
Тихіше! Знову він заговорив.
А н т о н і й
Ще вчора Цезар міг єдиним словом
Світ зупинити, а тепер його
Вже не вшанує і злидар останній.
О римляни! Коли б я захотів
Схилити вас до помсти і повстання,
Зашкодив би я Кассію і Бруту,
Які – шановні люди, знають всі.
Я їм нічим зашкодити не хочу.
Скоріше я померлому, собі,
Вам, громадяни, заподію шкоду,
Аніж таким вельмишановним людям.
Та я знайшов у Цезаря пергамент
З печаткою; як видно, заповіт.
Коли б увесь народ його почув, –
Хоч я його читати не збираюсь, –
Він цілував би Цезареві рани,
В крові священній хусточки мочив;
Хоч волосок собі просили б люди
На пам'ять, щоб, вмираючи, його
Заповісти нащадкам, як коштовність.
4-й г р о м а д я н и н
Антонію, читай нам заповіт!
Г р о м а д я н и
Послухаймо його останню волю!
А н т о н і й
Ні, друзі, не повинен я читати.
Вам нащо знать, як Цезар вас любив?
Ви ж – люди, не колоди, не каміння,
А заповіт вас може запалити,
На бунт підняти, з розуму звести.
Що б тут було, коли б ви всі дізнались,
Що він обрав у спадкоємці вас?
4-й г р о м а д я н и н
Читай нам заповіт! Його почути
Ми хочемо. Антонію, читай!
А н т о н і й
Та зачекайте, стримайтесь! Бо я
Обмовився, сказавши вам про нього.
Зашкодити боюсь шановним людям,
Чиї кинджали й руки у крові.
4-й г р о м а д я н и н
Вони зрадники, а не шановні люди.
Г р о м а д я н и
Волю Цезаря! Заповіт!
2-й г р о м а д я н и н
Вони злодії і вбивці! Читай заповіт!
А н т о н і й
Примушуєте ви мене читати?
Тож тіло обступіть, зробивши круг.
Я покажу, який заповідач.
Чи можу я тепер зійти з трибуни?
У с і
Звичайно.
2-й г р о м а д я н и н
Сходь!
3-й г р о м а д я н и н
Спускайся!
Антоній сходить з трибуни.
4-й г р о м а д я н и н
Станьмо в круг!
1-й г р о м а д я н и н
Подалі від труни. Не напирайте!
2-й г р о м а д я н и н
Антонію звільніть хоч трохи місця!
А н т о н і й
Вільніше станьте. Не тісніться так.
Г р о м а д я н и
Назад! Вільніше станьте! Розступіться!
А н т о н і й
Хто ще не втратив сліз, нехай заплаче.
Цю тогу всі ви знали; пам'ятаю,
Як Цезар вперше одягнув її.
Було це у наметі, в літній вечір,
В той день, коли нервійців він розбив.
Ось слід кинджала Кассія, дивіться!
Сюди його ударив злісний Каска,
А ось сюди – любимий ніжно Брут.
Коли ж кинджал він висмикнув із рани,
Кров Цезаря рвонулася за ним,
Мов до дверей, щоб там переконатись,
Чи то не Брут жорстоко грюкнув в них.
Бо Брут завжди був Цезарів любимчик,
Як він любив – відомо і богам.
То був найзліший із усіх ударів:
Коли кинджал заніс підступний Брут,
Невдячність друга більше, аніж зброя,
В цю мить смертельно вразила його.
І от, закривши тогою обличчя,
Перед підніжжям статуї Помпея,
З якої кров його стікала, впав
Могутній Цезар. О, страшне падіння!
Співгромадяни! Я, і ви, ми всі
Упали з ним, віддавши владу зраді.
Ви плачете? Вас охопила жалість?
Це щирі сльози благородних душ.
Ви плачете, побачивши порізи
На тозі Цезаря? Тоді сюди погляньте!
Ось Цезар сам, ось вигляд ран його.
(Відкриває тіло.)
1-й г р о м а д я н и н
Жахливий вигляд!
2-й г р о м а д я н и н
О шляхетний Цезар!
3-й г р о м а д я н и н
Нещасний день!
4-й г р о м а д я н и н
О зрадники і вбивці!
1-й г р о м а д я н и н
Видовище криваве!
2-й г р о м а д я н и н
Помста! Помста!
У с і
Вставаймо! Помста! Розшукаймо їх!
Спалити! Вбити! Жодного убивці
Не пощадити!
А н т о н і й
Римляни, заждіть!
1-й г р о м а д я н и н
Послухайте, говорить Марк Антоній!
2-й г р о м а д я н и н
Послухаймо його, співгромадяни!
Ми підемо за ним і з ним вмремо.
А н т о н і й
Не хочу, друзі, вас раптово кинуть
У вир подій, у безоглядний бунт.
Ті, хто убили Цезаря, шляхетні.
Образ їх особистих я не знаю;
Усі вони, шановні і розумні,
Вам пояснити можуть вчинок свій.
Я не прийшов серця вам запалити,
Бо не промовець я, такий як Брут;
Людина я відверта і пряма.
Я друга шанував. Тому, напевне,
Вони мені дозволили промову,
Що ні ваги, ні пристрасті, ні сили
Немає у моїх простих словах.
Я те кажу, що вам самим відомо.
Ось рани Цезаря – заціплені вуста,
Та хай вони говорять замість мене.
Якби я Брутом був, а Брут був мною,
Такий Антоній запалити б зміг
У вас серця; він дав би кожній рані
По язику і все каміння Рима
Повстати змусив язиками ран.
Г р о м а д я н и
Вставаймо всі!
1-й г р о м а д я н и н
Паліть будинок Брута!
3-й г р о м а д я н и н
Шукайте змовників!
А н т о н і й
Послухайте мене!
Г р о м а д я н и
Послухаймо Антонія! Тихіше!
А н т о н і й
Повстали ви, не знаючи іще, –
Чим Цезар заслужив таку прихильність.
Від мене ви повинні це почути:
Забули зовсім ви про заповіт.
У с і
Так! Заповіт! Послухаймо уважно!
А н т о н і й
Там сказано і скріплено печаттю,
Що кожному із римських громадян
По сімдесят п'ять драхм залишив Цезар.
2-й г р о м а д я н и н
Ми помстимося, Цезарю, за тебе!
3-й г р о м а д я н и н
О Цезарю!
А н т о н і й
Дослухайте мене!
Крім того він усі сади і луки
Вздовж Тібра із альтанками своїми
Вам заповів у вічне володіння,
Щоб розважались ви, гуляли там.
Таким був Цезар! Хто його замінить?
1-й г р о м а д я н и н
Ніхто, ніхто! Берімося до справи!
В святому місці спалимо ми прах
І тими ж головешками запалим
Будинки зрадників.