АБИ́ХТО, аби́кого (з прийм.: аби́ в ко́го, аби́ до ко́го і т. ін.), займ. неознач. Будь-хто, хто-небудь, кожний. Побить, то й абихто знайдеться, — от інше діло пожалувать! (Номис, 1864, № 4072); А кому не звісно, що губернатор так аби з ким не поцілується! (Мирний, IV, 1955, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 3.