АБСОЛЮ́ТНО. Присл. до абсолю́тний 2; цілком, повністю. Купатися він [лікар] теж абсолютно забороняє (Коцюб., III, 1956, 355); Ніч прозора й абсолютно тиха (Ле, Міжгір’я, 1953, 161); Темрява створювала враження абсолютно здичавілої пустелі (Трубл., І, 1955, 81).
∆ Абсолю́тно чо́рне ті́ло, фіз. — тіло, яке цілком поглинає проміння, що падає на нього.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 6.