АБХА́ЗЦІ, ів, мн. (одн. абха́з, а і абха́зець, зця, ч.; абха́зка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Абхазької АРСР. Спільно з грузинами живуть близькі мовою до черкесів абхазці. На їх землях утворено Абхазьку АРСР (Ек. геогр. СРСР, 1957, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 7.