АВАНТЮ́РНИЦЬКИЙ, рідко АВАНТУ́РНИЦЬКИЙ, а, е. Пройнятий авантюризмом, оснований на авантюризмі. Я певна, що вона не знала про його авантюрницькі плани (Кулик, Записки консула, 1958, 51); // Власт. авантюристові (в 1 знач.). Авантюрницькі нахили.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 8.