АГО́НІЯ, ї, ж.
1. Останні прояви життєвих функцій організму перед смертю; передсмертні муки; конання. У неї сіпалася в передсмертній агоніїрука і чомусь тремтіли повіки (Шиян, Гроза.., 1956, 206); * У порівн. Машина бухає і стогне важко, мов велетенські груди в агонії… (Л. Укр., І, 1951, 312).
2. перен. Останні хвилини існування того, що гине, зникає. Перший день російської революції з разючою силою поставив лицем в лице стару і нову Росію, показав агонію споконвічної селянської віри в царя-батюшку.. (Ленін, 8, 1949, 89); Місто зберегло сліди страшної агонії гітлерівців (Собко, Запорука.., 1952, 7); * Образно. Остання агонія… Ще година й затихає ярмарок… (Вишня, І, 1956, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 17.