АКВАМАРИ́Н, а, ч. Дорогоцінний камінь блакитнувато-зеленого або блакитного забарвлення, різновид берилу. Багато коштовних каменів, наприклад ізумруд.., аквамарин, являють собою добре утворені кристали природних силікатів (Заг. хімія, 1955, 447).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 26.