АЛЕБА́СТРОВИЙ, а, е. Прикм. до алеба́стр. Товариство отаборилося біля підніжжя алебастрової скелі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 24); // Зробл. з алебастру. Алебастрова статуетка; * У порівн. Вона була в білій.. сукні, тоненькі рученята і гнучка дитяча шийка вирізнялись, мов алебастрові, на темному полі фотографії (Л. Укр., III, 1952, 601); // Який виробляє алебастр. Алебастровий завод.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 33.