АЛЕУ́ТИ, ів, мн. (одн. алеу́т, а, ч.; алеу́тка, и, ж.). Корінне населення Алеутських островів. У той час [на початку XIX ст.] на Далекому Сході на китів полювало головним чином місцеве населення, переважно алеути (Наука.., 11, 1965, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 665.