АМБРАЗУ́РА, и, ж.
1. Отвір у стіні укріплення, оборонної споруди, у бронебашті і т. ін., через який стріляють і ведуть спостереження. Високі цегляні мури з сторожовими вежами й амбразурами відділяли кляштор від міста (Рибак, Помилка.., 1956, 170); І тільки близько, коли уважно придивитися. Можна було помітити амбразури — прямокутні отвори, з яких добре видно все навколо (Ткач, Крута хвиля, 1956, 141).
2. архт. Отвір у стіні будинку для дверей або вікна, розширений всередину. Вона [площа] вся завалена була старим мармуром церкви, уламками пілястрів, орнаментами амбразур (Коцюб., II, 1955, 403): За широкою амбразурою [вікна] кучерявилися верхів’я паркової гущавини (Смолич, І, 1958, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 38.